Ухвала суду № 92372791, 21.10.2020, Сторожинецький районний суд Чернівецької області

Сторожинецький районний суд Чернівецької області

Справа № 723/1644/20

Провадження № 1-кп/723/2194/20

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2020 року м.Сторожинець

Сторожинецький районний суд

Чернівецької області в складі:

головуючого суддi Якiвчика I.В.

за участю:

секретаря Крупчак М.І.

прокурора Гостюк К.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

адвоката Ковалюка М.Г.

розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в м.Сторожинець питання щодо продовження строку тримання під вартою по кримінальному провадженню № 12020260150000227 від 18.03.2020 року щодо обвинуваченого за ч. 2 ст.190 та ч.2 ст.289 КК України

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженця і мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, освіта середня, не працюючого, не одруженого, раніше судимого вироком Сторожинецького районного суду від 15.07.1993 року за ст.ст.102,140 ч.3, 206 ч.2 КК України в редакції 1960 року до 2-х років позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на два роки; вироком Сторожинецького районного суду від 25.08.1994 року за ст.206 ч.2 із застосуванням ст.43 КК України, в редакції 1960 року до 3-х років шести місяців позбавлення волі; вироком Сторожинецького районного суду від 11.06.1998 року за ст.ст.81 ч.3, 140 ч.3 КК України в редакції 1960 року на строк три роки шість місяців позбавлення волі; вироком Сторожинецького райсуду від 19.04.2002 року за ст.186 ч.2 КК України до 4-х років, шести місяців позбавлення волі; вироком Сторожинецького райсуду від 14.05.2007 року за ст.ст. 395, 185 ч.2 КК України до 2-х років позбавлення волі; вироком Сторожинецького райсуду від 09.11.2007 року за ст. 186 ч.3 КК України до 6-ти років позбавлення волі, вироком Сторожинецького районного суду, Чернівецької області від 07.08.2013 року за ч.2 ст.185, ст.71 КК України до одного року та 15 днів позбавлення волі та вироком Сторожинецького районного суду від 16.06.2016 року за ч.3 ст. 186, ч.1 ст. 187 та ст.. 70 КК України до п`яти років позбавлення волі, судимості не погашені

встановив:

В провадженні Сторожинецького районного суду, Чернівецької області, перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020260150000227 від 18.03.2020 року щодо вчинення ОСОБА_1 злочинів, передбачених ч.2 ст.190 та ч.2 ст.289 КК України, обвинувальний акт по якому надійшов до суду 15.04.2020 року.

В ході здійснення судового розгляду вказаного кримінального провадження прокурор заявив клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на продовження існування ризиків передбачених п.п. 1, 3 та 5 ч.1 ст.177 КПК України і застосування більш м`яких запобіжних заходів не зможуть запобігти вказаним ризикам.

Заслухавши думку всіх учасників судового розгляду в т.ч. обвинуваченого, який просив послабити йому запобіжний захід та його захисника, який просив відмовити в задоволенні клопотання внаслідок не доказаності всіх зазначених ризиків, суд встановив, що ухвалою слідчого судді Сторожинецького районного суду від 23 березня 2020 року, підозрюваному на той час ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та в подальшому ухвалою від 06.05.2020 року, від 01.07.2020 року та від 27 српня 2020 року запобіжний захід продовжено до 25 жовтня 2020 року включно.

Вирішуючи клопотання суд виходить із положень ст.199 КПК України та перевіряє обставини, які свідчать про не зменшення ризику чи появу нових ризиків, а також обставини, внаслідок дії яких неможливо завершити судовий розгляд до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Перевіряючи обставини, які свідчать про не зменшення ризику чи появу нових ризиків, суд знаходить що не всі вказані в клопотанні прокурора ризики є наявними, що підтверджується також і позиціями ухвали слідчого судді Сторожинецького районного суду від 23.03.2020 року і Сторожинецького районного суду від 06.05.2020 року та від 27 серпня 2020 року, якими визнано непідтвердженими два ризики щодо можливості переховування від органів досудового розслідування та суду і незаконного впливу на потерпілих і свідків.

В розглядуваному клопотанні суду також не надано доказів існування вказаних ризиків.

Разом з тим, ризик щодо можливості вчинення нового злочину, на думку суду, не зменшився і продовжує існувати, оскільки обвинувачений ОСОБА_1 є особою неодноразово судимою за вчинення злочинів в т.ч. і при сукупності злочинів за ст.70 КК України і ці судимості не погашені та не зняті.

Відповідно до ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: вчинити дії передбачені цією статтею, в т.ч. і дій щодо вчинення нових злочинів.

Перебування ОСОБА_1 під вартою з 23.03.2020 року також на думку суду не зменшує ризик щодо можливості вчинити інший злочин з огляду на те, що кожен наступний злочин обвинувачений скоював до закінчення строку судимості за попередній, що на думку суду свідчить про схильність ОСОБА_1 до вчинення злочинів

Перевіряючи наявність обставин внаслідок дії яких неможливо завершити судовий розгляд до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, суд вважає, що такі обставини є наявними оскільки судом здійснюється допит свідків обвинувачення, а обвинувачений до того ж заявив клопотання про допит і свідка захисту в зв`язку з чим розгляд справи відкладено за межі дії ухвали про тримання під вартою.

Таким чином клопотання прокурора є обґрунтованим і тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 під час провадження справи в суді є оправданим.

Разом з тим суд враховує, що свідки обвинувачення безпідставно не з`являються до суду та не повідомляють про причини своєї неявки, а застосовані до цих свідків заходи примусу не дали результатів оскільки ухвала суду про привід залишилася, як невиконаною органом поліції так і без повідомлення про причини невиконання.

Неявка свідків і безпідставне невиконання заходів примусу є затягуванням стороною кримінального провадження своєчасності подачі доказів на яких ґрунтується обвинувачення. При цьому суд знаходить відсутність вини обвинуваченого ОСОБА_1 в цьому затягуванні та вважає, що строк тримання обвинуваченого під вартою має бути зменшений, що буде спонукати сторону обвинувачення до найскорішої подачі суду доказів.

Крім цього суд враховуючи, що обвинувачений офіційно ніде не працює, не одружений, не має міцних соціальних зв`язків, обвинувачується у вчиненні злочинів, один із яких класифікується як тяжкий злочин, вважає, що підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу немає. При цьому суд не вважає, що до ОСОБА_1 є можливість застосування домашнього арешту, оскільки виходячи із зазначених вже обставин, обвинувачений не зможе перебувати під домашнім арештом, внаслідок відсутності сім`ї та осіб, які б турбувалися про його харчування і побут під час домашньої ізоляції.

Тобто суд не знаходить підстав для застосування до ОСОБА_1 більш м`яких запобіжних заходів в т.ч. і домашнього арешту про який просив обвинувачений і захисник, а наявний суспільний інтерес в даному випадку, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до свободи особистості обвинуваченого ОСОБА_1 .

Разом з тим суд, зважаючи на прохання обвинуваченого і його захисника про пом`якшення запобіжного заходу, керуючись вимогами ч.3 ст.183 КПК України, визначає інший, альтернативний, більш м`який запобіжний захід у вигляді застави, яка за розміром буде достатньою для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом враховуючи, згідно ч.5 ст.182 КПК України, обставини кримінального правопорушення, тяжкість злочину, майновий та сімейний стан обвинуваченого, його особу та встановлений судом ризик, на який посилається прокурор.

При цьому суд враховує, що згідно положень ч.4 ст.182 КПК України, розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим, покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього, та вважає, що таким розміром має бути мінімальний розмір, визначений вказаною статтею, а саме - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 42040 гривень, що може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Окрім цього, суд вважає за необхідне відповідно до норм ч.3 ст.183 та ч.5 ст.194 КПК України у разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 певні обов`язки.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 184, 192-194, 196, 197, 202, 206, 315, 395 КПК України, суд,

постановив:

Продовжити тримання обвинуваченого за ч.2 ст.190 та ч.2 ст.289 КК України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під вартою у Чернівецькому слідчому ізоляторі на 30 днів, до 19 листопада 2020 року включно.

Розмір застави визначити у межах 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в сумі 42040 (сорок дві тисячі сорок) гривень, які можуть бути внесені як обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Чернівецькій області, код 26311401, банк одержувача Держказначейська служба України м.Київ МФО 820172, р/р отримувача 37319021008745.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 , обов`язок, протягом двох місяців, прибувати до суду із встановленою судом періодичністю, не відлучатися із с. Великий Кучурів Сторожинецького району Чернівецької області, без дозволу суду та повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи, утримуватись від спілкування з будь-якою особою визначеною судом, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово Сторожинецький районний суд Чернівецької області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а обвинуваченим - в цей же строк з моменту вручення йому копії ухвали.

Головуючий суддя