Рішення № 92372150, 12.10.2020, Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/148/20

провадження № 2/631/477/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2020 року селище міського типу Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Трояновської Т. М.,

за участю секретаря судового засідання М`ячиної Ю. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань приміщення Нововодолазького районного суду Харківської області цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», із залученням до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюка Віктора Станіславовича, приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Фоменко П. М., який діє від імені та інтересах ОСОБА_1 , на підставі довіреності від 11 лютого 2020 року, посвідченої приватним нотаріусом Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області Крючковою Л. А. та зареєстрованої у реєстрі за № 153, звернувся до Нововодолазького районного суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», із залученням до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюка Віктора Станіславовича, приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни, в якому просить визнати виконавчий напис від 11 квітня 2019 року, за реєстровим № 468, вчинений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком В. С., таким, що не підлягає виконанню та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 20 лютого 2012 року між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Альфа-Банк» укладений кредитний договір № 500255819, відповідно до якого банком надано позивачу кредитні кошти в сумі 118000 гривень 00 копійок під 25 % відсотків річних за користування кредитними коштами, із кінцевим стоком повернення, згідно додатку № 1 до Кредитного договору, 21 лютого 2017 року.

У липні 2019 року ОСОБА_1 стало відомо про те, що приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Юхименко О. Л. відкрито виконавче провадження та з позивача здійснюється стягнення коштів з заробітної плати на підставі виконавчого документу, виданого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Кондратюком В. С. Отримавши копії постанови про відкриття виконавчого провадження та виконавчого напису, а також копії матеріалів справи по виконавчому напису нотаріуса щодо стягнення заборгованості за заявою та на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» позивач дізнався, що 28 січня 2019 року між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Веста» був укладений договір факторингу № 2019-1АБ/ВЕСТА, а 29 січня 2019 року на підставі договору відступлення права вимоги № 29-01/19/1 кредитором у вказаних правовідносинах стало Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал». 11 квітня 2019 року за реєстровим № 468 приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком Віктором Станіславовичем був вчинений виконавчий напис щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 500255819 з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» за період з 16 січня 2019 року по 25 березня 2019 року у розмірі заборгованості за тілом кредиту 33275 гривень 44 копійки, відсотками – у сумі 20276 гривень 29 копійок, пеня – у сумі 25500 гривень, та 900 гривень за вчинення виконавчого напису. Вказаний виконавчий документ було звернуто до примусового виконання приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольгою Леонідівною.

З вищевказаними діями Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюка Віктора Станіславовича сторона позивача не погоджується, оскількиОСОБА_1 ніяким чином не був попереджений про заміну кредитора, більш того, вимога Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про усунення порушення кредитних зобов`язань, яка міститься в матеріалах справи по вчиненому виконавчому напису, позивачу не надсилалась.

Крім того, у позивача виникає питання стосовно наявності повноважень у відповідача надавати фінансові послуги на умовах фінансового кредиту у період, за який проводиться стягнення заборгованості.

Згідно з даними комплексної інформаційної системи Нацкомфінпослуг, ліцензію на

надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» отримало лише 19 березня 2019 року, а стягнення заборгованості за кредитом на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» проводиться за період з 16 січня 2019 року по 25 березня 2019 року, тобто ще до отримання підприємством ліцензії на такий вид діяльності.

Отже на думку позивача, з 16 січня 2019 року по 19 березня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» не мало права на стягнення заборгованості за кредитним договором, у зв`язку із відсутністю відповідної ліцензії.

Також представник позивача звертає увагу, що при вчиненні виконавчого напису, нотаріус не отримував від відповідача та позивача первинні документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутніми підстави вважати, що розмір заборгованості позивача перед відповідачем, а також суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у виконавчому написі, є безспірними. Більш того, матеріали справи по вчиненому виконавчому напису не містять засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Таким чином, вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, чим порушив приписи статті 88 Закону України «Про нотаріат».

За переконанням позивача, вказана у виконавчому написі заборгованість відповідно до приписів Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2018 року по справі № 310/9293/15 не є безспірною, а стягнення у безспірному порядку заборгованості за кредитом суперечить постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року по справі № 826/20084/14, якою визнано нечинним і скасовано пункти 1 та 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662, визнано незаконним та нечинним розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», що зумовило останнього звернутись з даним позовом до суду.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 25 лютого 2020 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», із залученням до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюка Віктора Станіславовича, приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 15 липня 2020 року закрите підготовче провадження у вищевказаній цивільній справі та призначено справу до судового розгляду.

Інших процесуальних дій (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», із залученням до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюка Віктора Станіславовича, приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню судом не вживалось.

Відповідачем у справі Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» на адресу суду у відповідності до приписів статті 178 Цивільного процесуального кодексу України було надіслано відзив на позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», із залученням до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюка Віктора Станіславовича, приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у якому зазначено, що 20 лютого 2012 року Акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 500255819, відповідно до умов якого банком надано ОСОБА_1 кредитні кошти на умовах строковості, платності та цільового характеру. За умовами кредитного договору кредитодавець зобов`язувався надати позичальнику кредит на умовах та в порядку визначеному кредитним договором, а позичальник в свою чергу зобов`язувався здійснити сплату грошових коштів з метою погашення заборгованості за кредитом та нарахованими процентами, проте позивальником заборгованість в повному обсязі погашена не була.

Як вказав відповідач, 21 червня 2016 року між Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» було укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи», а Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» набуло право вимоги заборгованості за договором кредиту, в тому числі за договором кредиту № 500255819 від 20 лютого 2012 року, укладеному між Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 .

26 грудня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи», та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕСТА» було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕСТА», а Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ВЕСТА» набуло право вимоги заборгованості за договором кредиту, в тому числі за договором кредиту № 500255819 від 20 лютого 2012 року, укладеному між Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 .

16 січня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕСТА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕСТА» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», а Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договором кредиту, в тому числі за договором кредиту № 500255819 від 20 лютого 2012 року, укладеному між Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 . Таким чином відповідач вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» наділене правом грошової вимоги до ОСОБА_1 на законних підставах.

У зв`язку з невиконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за договором кредиту № № 500255819 від 20 лютого 2012 року, 11 квітня 2019 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком Віктором Станіславовичем було вчинено виконавчий напис № 468 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал».

З приводу зазначених позивачем у позові порушень щодо вчинення приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком В. С. виконавчого напису № 468 від 11 квітня 2019 року, представник відповідача посилаючись на приписи частини 1 статті 1049, статтей 610 та 611 Цивільного кодексу України вважає, що у Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на час вчинення виконавчого напису існувало реальне право на стягнення з ОСОБА_1 зазначених коштів.

Безспірність заборгованості у позивача підтверджують документи, які передбачені «Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на

підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів

України від 29 червня 1999 року № 1172. На думку відповідача наявність спору в суді не спростовує висновок про безспірність заборгованості боржника та жодним чином не свідчить про неправомірність вчинення виконавчого напису. Тому зважаючи на викладене Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» вважає, що при вчиненні виконавчого напису № 468 від 11 квітня 2019 року у приватного нотаріуса Кондратюка В. С. були всі підстави вважати безспірною заборгованість за договором кредиту № 500255819 від 20 лютого 2012 року, а відтак вказану нотаріальну дію було вчинено у відповідності до вимог статті 88 Закону України «Про нотаріат», а тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору – приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюк Віктор Станіславович та приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна правом надати письмові пояснення, відповідно до приписів статті 181 Цивільного процесуального кодексу України, не скористалися.

Позивач, ОСОБА_1 , у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялися завчасно відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України.

Скориставшись своїм правом, передбаченим частиною 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України, ОСОБА_1 на адресу суду надіслав заяву, яка була зареєстрована за вхідним № 3528/20-вх. від 18 червня 2020 року, відповідно до якої просив суд розгляд справи проводити без його участі .

Представник позивача – адвокат Фоменко П. М. у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, зазначених у позові.

В подальшому представник позивача у судове засідання не з`явився, скориставшись правом, передбаченим частиною 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України, адвокат Фоменко П. М. на електронну адресу суду надіслав заяву, яка була зареєстрована за вхідним № ЕП-1943/20-вх. від 09 жовтня 2020 року, відповідно до якої просив суд розгляд справи провести без його участі та участі позивача за наявними у справі доказами.

Уповноважений представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» у судове засідання також не з`явився, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялися завчасно, відповідно до вимог статті 128 Цивільного процесуального кодексу України, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень. Про причини своєї неявки суд не повідомили, ніяких клопотань на адресу суду не направляли.

Приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюк Віктор Станіславович у судове засідання теж не з`явився, не зважаючи на те, що про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про що свідчить наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень. У відповідності до частини 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України, приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюк Віктор Станіславович засобами поштового зв`язку надіслав на адресу суду клопотання, яке було зареєстроване за вхідним № 4489/20-вх. від 13 серпня 2020 року, відповідно до якого просив суд розгляд справи за позовом ОСОБА_1 провести за його відсутності з урахуванням фактичних обставин справи.

Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна у судове засідання теж не з`явилась, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялась завчасно відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень.

З цього приводу слід зазначити, що відповідно до положень частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Крім того, частиною 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюка В. С. свідчать їх відповідні заяви, долучені до матеріалів справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що підстав для визнання необхідним надання особистих пояснень позивачем, представником відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, не має, а представник позивача у судовому засіданні їх вже надав, суд вважає за можливе розглянути справу та закінчити її розгляд по суті вимог за їх відсутності.

Вислухавши пояснення та доводи представника позивача, здійснюючи правосуддя на засадах змагальності й рівності учасників судового процесу перед законом і судом, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі обставини справи в межах заявлених вимог, перевіривши їх доказами, які були безпосередньо досліджені у судовому засіданні, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до положень частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. При цьому, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках (частина 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України).

При цьому частиною 1 статті 77 вказаного нормативно – правового документа визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частина 2 статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Аналогічні приписи передбачені частиною 3 статті 12 та частиною 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.

Частиною 2 статті 77 та частиною 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

За приписами статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, якими, зокрема є: справедливість, добросовісність та розумність.

У ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.

З матеріалі справи вбачається, що 20 лютого 2012 року між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір за № 500255819, відповідно до якого банком надано ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 118000 гривень 00 копійок під 25 % відсотків річних за користування кредитними коштами, із кінцевим стоком повернення до 21 лютого 2017 року (пункти 2.1 – 2.3 Договору) (а. с. 52 – 55).

11 квітня 2019 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» звернувся до приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюка Віктора Станіславовича з заявою від 11 квітня 2019 року № 04/11-41 про вчинення виконавчого напису відповідно до кредитного договору № 500255819 від 20 лютого 2012 року, укладеному між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Альфа-Банк», правонаступником всіх прав та обов`язків якого, на підставі Договору Факторингу 2019-1АБ/ВЕСТА від 28 січня 2019 року є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ВЕСТА», правонаступником якого, на підставі Договору відступлення прав вимоги № 29-01/19/1 від 29 січня 2019 року є Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», про стягнення з боржника – ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 79051 гривня 73 копійки, яка проводиться за період з 29 січня 2019 року по 25 березня 2019 року (а. с. 51)

11 квітня 2019 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком Віктором Станіславовичем вчинено виконавчий напис, що був зареєстрований в реєстрі за № 468, відповідно до якого запропоновано звернути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» у розмірі 79951 гривню 73 копійки, яке виникло по кредитному договору № 500255819 від 20 лютого 2012 року, укладеному між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Альфа-Банк», за період з 16 січня 2019 року по 25 березня 2019 року. Сума заборгованості складається: за тілом кредиту – у розмірі 33275 гривень 44 копійки, відсотками – у розмірі 20276 гривень 29 копійок, пені – у розмірі 25500 гривень, та 900 гривень за вчинення виконавчого напису (а. с. 8, 62).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни від 13 травня 2019 року, реєстраційний номер виконавчого провадження: 59089347, відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису № 468, виданого 11 квітня 2019 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком В. С. щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості у розмірі 79951 гривня 73 копійки (а. с. 65).

20 грудня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Юхименко О. Л. в рамках виконавчого провадження № 59089347 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, відповідно до якої звернено стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 , який отримує дохід (заробітну плату) у Товаристві з обмеженою відповідальністю «МК «РІАЛ», розташованому за адресою: Харківська область, Нововодолазький район, село Нововоселівка, вулиця Воскресінська, будинок № 233 (а. с. 67 – 68), яку в порядку статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» направлено до виконання на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «МК РІАЛ» (а. с. 66).

З копії наказу № 114П від 24 червня 2019 року вбачається, що ОСОБА_1 переведений на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «МК РІАЛ» з 25 червня 2019 року (а. с. 158). Аналогічні відомості містяться й у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань № 1006454980 від 12 березня 2020 року, з яких вбачається, що керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «МК «РІАЛ», розташованого за адресою: Харківська область, Нововодолазький район, село Нововоселівка, вулиця Воскресінська, будинок № 233, є ОСОБА_1 (а. с. 151 – 157).

Відповідно до довідки від 16 червня 2020 року за № 261, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю «МК «РІАЛ», вбачається, що ОСОБА_1 працює на посаді директора та з його заробітної плати здійснюються відрахування на виконання постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко О. Л. та утримання за виконавчим листом на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (а. с. 162).

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються приписами Цивільного кодексу України, Законом України від 02 вересня 1993 року № 3425- XII «Про нотаріат» (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.

Приписами статті 18 Цивільного процесуального кодексу України регламентовано, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частина 1 статті 1 Закону України «Про нотаріат» дає визначення нотаріату в Україні – це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відповідно до пункту 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат» є нотаріальною дією.

Для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 87 Закону України «Про нотаріат»).

Статтею 88 вищенаведеного Закону України визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Вимоги щодо змісту виконавчог о напису визначені статтею 89 Закону України «Про нотаріат».

При цьому, згідно зі статтею 90 Закону України «Про нотаріат» стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Наведене вище кореспондується з Правилами та умовами вчинення виконавчого напису закріпленими у «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженим наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі – Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

Підпунктом 1.1 пункту 1 Глави 16 розділу ІІ вищенаведеного Порядку передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису (підпункт 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

Відповідно до підпунктів 2.2, 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача. Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Також, підпунктом 3.1 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ вказаного вище Порядку передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року.

Згідно з підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі – Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені у Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій (підпункти 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками – наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Визнання судом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню можливе не лише з підстав недотримання нотаріусом порядку та процедури вчинення виконавчого напису, а також у зв`язку із наявністю спору між кредитором та стягувачем щодо розміру заборгованості. Такий правовий висновок зробив Верховний Суд України у постанові від 05 липня 2017 року при розгляді справи № 6-887цс17, предметом якої був спір про оспорення виконавчого напису, де суд вказав, що боржник в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису. Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц, згідно якої, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду відповідає висновкам, викладеним у раніше ухвалених нею постановах від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) та від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278 гс18) з подібних правовідносин, відступати від яких немає підстав (пункт 34 постанови).

Отже, з урахуванням приписів статей 15, 16 та 18 Цивільного кодексу України, статей 50, 87 та 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Судом встановлено, що підставою для вчинення виконавчого напису був кредитний договір № 500255819, укладений 20 лютого 2012 року між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Альфа-Банк». Правонаступником Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на підставі договору факторингу № 2019-1АБ/ВЕСТА від 28 січня 2019 року є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕСТА» (а. с. 35 – 45). Правонаступником прав та обов`язків Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕСТА» згідно Договору відступлення права вимоги № 29-01/19/1 від 29 січня 2019 року є Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» (а. с. 22 – 31).

Відповідно до пункту 2.1. Договору факторингу № 2019-1АБ/ВЕСТА від 28 січня 2019 року, що був укладений між Акціонерним товариством «Альфа-банк» (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕСТА» (Фактор), Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступає Фактору, а Фактор набуває належне Клієнтові право Вимоги до Боржників (які надалі, в залежності від контексту іменуються «Боржники», або «Боржник») за договорами (надалі іменуються «Основні договори», або «Основний договір», в залежності від контексту), перелік яких міститься в Додатку № 1-1 до Договору, що додається до даного Договору на паперовому носії. Сторони погодили, що до Фактора переходять всі права, які належать Клієнту за Основними договорами, на умовах, передбачених Основними договорами, за виключенням права нарахування відсотків, комісій, неустойки, що передбачені умовами Основних договорів.

В свою чергу, відповідно до пункту 2.1. Договору відступлення прав вимоги № 29-01/19/1 від 29 січня 2019 року, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕСТА» (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (Новий кредитор), Первісний кредитор відступає Новому кредитору належне йому право вимоги до Боржників (які надалі, в залежності від контексту іменуються «Боржники», або «Боржник») за договорами (надалі іменуються «Основні договори», або «Основний договір», в залежності від контексту), перелік яких міститься в Додатку № 1-1 до Договору, що додається до даного Договору на паперовому носії та сплатити за нього Ціну Права Вимоги. Сторони погодили, що до Нового кредитора переходять всі права, які належать Первісному кредитору за Основними договорами, на умовах, передбачених Основними договорами, за виключенням права нарахування відсотків, комісій, неустойки, що передбачені умовами Основних договорів.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про неправомірність вчинення виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором № 500255819, укладеного 20 лютого 2012 року у розмірі – 79051 гривня 73 копійки, що виникла за період з 16 січня 2019 року по 25 березня 2019 року, та складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 33275 гривень 44 копійки, за відсотками – у розмірі 20276 гривень 29 копійок, за пенею – у розмірі 25500 гривень 00 копійок, оскільки новий кредитор, відповідно до умов Договору факторингу № 2019-1АБ/ВЕСТА від 28 січня 2019 року, укладеного між Акціонерним товариством «Альфа-банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕСТА» та Договору відступлення прав вимоги № 29-01/19/1 від 29 січня 2019 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕСТА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», позбавлений можливості нараховування відсотків, комісій, неустойки, що передбачені умовами Основних договорів.

Відступлення прав вимоги за кредитним договором, укладеним з позивачем, як юридично значимий факт, свідчить лише про заміну первісного кредитора позивача – Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на його правонаступника. А вказаний у документах, виготовлених первісним кредитором Акціонерним товариством «Альфа-Банк» розмір боргу ОСОБА_1 є лише внутрішнім документом банку, необхідним для укладення договору, і може свідчити про безспірність боргу лише за умови його визнання позивачем, чого в даній справі не встановлено.

Окрім того, з розрахунку заборгованості за кредитом, наданим 28 вересня 2020 року з Акціонерним товариством «Альфа-Банк» (відділення «Харківське № 1») за вихідним № 82311 вбачається, що загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 500255819, укладеним 20 лютого 2012 року, складала 46605 гривень 70 копійок, та право вимоги за вказаним кредитним договором 14 листопада 2016 року було відступлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на підставі договору від 14 листопада 2016 року (а. с. 203 – 204).

Також як на підставу вчинення виконавчого напису, нотаріус у виконавчому написі посилається на пункт 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Проте, вказана Постанова Кабінету Міністрів України не відносить кредитний договір до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Відповідні зміни до Постанови Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року та віднесення кредитного договору до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, були внесені Постановою Кабінету Міністрів України за № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Разом з тим, Постанова Кабінету Міністрів України за № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» відповідно до Постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 визнана судом незаконною та нечинною.

Так, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Згідно з пунктом 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20 травня 2013 року «Про судове рішення в адміністративній справі», визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Київський апеляційний адміністративний суд, взявши до уваги зазначений пункт 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20 травня 2013 року «Про судове рішення в адміністративній справі», дійшов висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінету міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.

З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції від 29 листопада 2001 року, тобто в редакції, яка діяла до моменту доповнення Переліку пунктом 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у своїй постанові від 29 січня 2019 року у справі 910/13233/17.

Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Також, підпунктом «б» пункту 2 Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, зокрема, подаються засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Таким чином, у нотаріуса були відсутні повноваження на вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, який не був нотаріально посвідчений та не відносився до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

З наведеного вбачається, що відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» всупереч вимог закону, не було надано документів, які б підтверджували право його вимоги до позивача, ОСОБА_1 , за кредитним договором № 500255819 від 20 лютого 2012 року, а приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюк Віктор Станіславович помилково, всупереч вимогам закону, не перевірив зміст договорів на які відповідач посилався як на підставу виникнення у нього права вимоги до позивача за Кредитним договором, та стягнув спірну заборгованість на користь особи, яка не підтвердила свої повноваження належними доказами.

В інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні», прийнятого на підставі постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 2 від 07 лютого 2014 року, вказано, що вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не розглядає спір про право. Виконавчий напис вчиняється виключно за документально оформленими вимогами, які викладені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів тільки за наявності всіх умов, передбачених Законом № 3425-ХII. Безспірність вимог визначається не нотаріусом або стягувачем, а відповідно до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

У пункті 10 «Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» Вищого спеціалізованого суду України з розгулу цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року роз`яснено, що однією з об`єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу.

Вищевказаний факт мав також місце під час вчинення 11 квітня 2019 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком Віктором Станіславовичем виконавчого напису, зареєстрованого в реєстрі за № 468, відповідно до якого з ОСОБА_1 стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованість у розмірі 79951 гривня 73 копійки.

Також, аналізуючи викладене відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 , суд критично відноситься до вказаних фактів, а саме щодо підстав для вчинення виконавчого напису приватним нотаріусом 11 квітня 2019 року, що був зареєстрований в реєстрі № 468.

З заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про вчинення виконавчого напису № 04/11-41 від 11 квітня 2019 та самого виконавчого напису приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюка Віктора Станіславовича від 11 квітня 2019 року вбачається, що підставою для вчинення виконавчого напису є кредитний договір № 500255819, укладений 20 лютого 2012 року між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Альфа-Банк». Правонаступником Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на підставі договору факторингу № 2019-1АБ/ВЕСТА від 28 січня 2019 року є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕСТА» та в свою чергу, правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕСТА» згідно Договору відступлення права вимоги № 29-01/19/1 від 29 січня 2019 року є Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал».

Разом із тим, відповідно до поданого відповідачем відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 вбачається, що 21 червня 2016 року між Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» було укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого Публічне акціонерне товариство «Альфа банк» відступило саме Товариству з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи», а Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» набуло право вимоги заборгованості за договором кредиту, в тому числі за договором кредиту № 500255819 від 20 лютого 2012 року, укладеному між Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 . В подальшому 26 грудня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи», та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕСТА» було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕСТА», а Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ВЕСТА» набуло право вимоги заборгованості за договором кредиту, в тому числі за договором кредиту № 500255819 від 20 лютого 2012 року, укладеному між Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 . 16 січня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕСТА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» укладено договір про відступлення права вимоги відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Веста» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал», а Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» набуло право вимоги заборгованості за договором кредиту, в тому числі за договором кредиту № 500255819 від 20 лютого 2012 року, укладеному між Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 .

Проте, документи, які були надані приватному нотаріусу Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюку В. С. 11 квітня 2019 року не містять договору про відступлення прав вимоги, що був укладений 21 червня 2016 року між Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи». Приватному нотаріусу наданий договір факторингу № 209-1АБ/ВЕСТА, укладений 28 січня 2019 року між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕСТА» (а. с. 35 – 45), який не містить посилання на те, що раніше між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» укладалися будь – які договори. Хоча про наявність такого договору, але від іншої дати, вказало у своїй довідці від 28 вересня 2020 року за № 82311 й Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (а. с. 203 – 204).

Вищенаведене свідчить про наявність суттєвих розбіжностей, які мають місце при заміні кредитора правонаступниками при відступленні права вимоги та передачі своїх зобов`язань іншій особі правочину.

Крім того, в наданому відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», не було надано доказів в підтвердження того, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений щодо відступлення прав вимоги за кредитним договором № 500255819 від 20 лютого 2012 року, укладеним між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Альфа-банк».

Як вбачається з наданих пояснень представника позивача – адвоката Фоменка П. М., після укладення кредитного договору Акціонерне товариство «Альфа-банк» почало проводити систематичні зміни умов надання кредиту, про що не було домовленості під час укладання договору з ОСОБА_1 . З цього приводу ОСОБА_1 було прийнято рішення закрити кредит достроково, тому ним було внесено більшу частину в рахунок погашення кредиту. Вже станом на 14 березня 2012 року позивач сплатив в рахунок погашення кредиту 84500 гривень, що складає 71,6 % суми кредиту. Вищевказаний факт підтверджено розрахунком заборгованості за кредитним договором від 28 вересня 2020 року.

Також, згідно виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком Віктором Станіславовичем, зареєстрованого в реєстрі за № 468, з ОСОБА_1 було запропоновано стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованість, за період з 16 січня 2019 року по 25 березня 2019 року у розмірі 79051 гривня 73 копійки, яка складається із заборгованості за тілом кредиту – 33275 гривень 44 копійки; за відсотками – 20276 гривень 29 копійок; за пенею – 25500 гривень 00 копійок. Але, відповідно до розрахунку заборгованості Акціонерного товариства «Альфа-банк» від 28 вересня 2020 року вбачається, що залишок заборгованості на час відступлення прав вимоги у 2016 році Товариству з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», за тілом кредиту складає 29348 гривень 56 копійок , в той час як у виконавчому написі, зареєстрованого в реєстрі за № 468, заборгованості за тілом кредиту складає 33275 гривень 44 копійки; остаточна сума для погашення кредитного договору, згідно розрахунку заборгованості складає 46605 гривень 70 копійок, а згідно виконавчого напису складає 79051 гривня 73 копійки.

Таким чином вищевказаний розрахунок заборгованості додатково підтверджує, що у приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюка Віктора Станіславовича були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості за кредитним договором № 500255819 від 20 лютого 2012 року, укладеним між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Альфа-банк» був безспірним. Нотаріусом не були перевірені документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення з метою підтвердження відповідності заявлених кредитором вимог та безспірності заборгованості.

Суд вважає, що під час розгляду справ даної категорії повинні бути враховані суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з`ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником сума боргу.

Враховуючи викладене, даючи юридичну оцінку відзиву на позовну заяву та поясненням, наданим по справі доказам, враховуючи те, що заборгованість боржника ОСОБА_1 не є безспірною, що свідчить про вчинення виконавчого напису 11 квітня 2019 року за реєстровим № 468 з порушенням вимог діючого законодавства, у тому числі статті 88 Закону України «Про нотаріат», тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд у відповідності до положень підпункту 6 частини 1 статті 264 Цивільного процесуального кодексу України вважає за необхідне вирішити питання про розподіл між сторонами у справі судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Положеннями частин 1 та 2 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Таким законом є Закон України «Про судовий збір» № 3674-VІ від 08 листопада 2011 року, який встановлює правові засади справляння, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та його повернення.

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 3 зазначеного вище Закону, судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством України.

Так, за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1% ціни позову, але не менш 0,4 розміру та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду (частина 1 абзацу 1 підпункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

Абзацом 3 статті 7 Закону України № 294-ІХ від 14 листопада 2019 року «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з 1 січня 2020 року встановлений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб в сумі 2102 гривня.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при подачі позовної заяви до суду було сплачено судовий збір у розмірі 840 гривень 80 копійок, що підтверджено квитанцією № 13804 від 17 лютого 2020 року, виданої Акціонерним товариством «Ощадбанк».

Частиною 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача (пункт 1 частини 2 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України).

Суд дійшов до висновку про повне задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , у зв`язку з чим необхідно стягнути на його користь з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840 гривень 80 копійок.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 1 – 5, 7, 10 – 13, 76 – 81, 83, 89, 128 – 131, 133, 137, 141, 211, 214, 223, 235, пунктом 2 частини 1 та частиною 3 статті 258, статтями 259, 263 – 265, 267, 268, частинами 5 та 11 статті 272, частинами 1 і 2 статті 273, частиною 1 статті 352, статтями 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», із залученням до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюка Віктора Станіславовича, приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню – задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 11 квітня 2019 року, вчинений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком Віктором Станіславовичем та зареєстрованим в реєстрі за № 468, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованість у сумі 79051 гривня 73 копійки за кредитним договором № 500255819 від 20 лютого 2012 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 36799749) на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Нововодолазький районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються при проголошенні рішення:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання чи перебування: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», місцезнаходження: місто Київ, вулиця Кудрявський Узвіз, будинок № 5-Б, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 36799749.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюк Віктор Станіславович, місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна, місцезнаходження: 02002, місто Київ, вулиця Окіпної Раїси, будинок № 4-А, офіс 35-Б.

Повний текст рішення складений та підписаний 22 жовтня 2020 року.

Суддя: Т. М. Трояновська