Рішення № 92371456, 22.10.2020, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/4242/19

Номер провадження 2/623/147/2020

РІШЕННЯ

іменем України

20 жовтня 2020 року рокуІзюмський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Бєссонової Т.Д.

за участю секретаря Ноль С. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 623/4242/19 за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, стягнення компенсації за вимушені прогули,-

В С Т А Н О В И В :

24.10.2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який в подальшому був уточнений про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, стягнення компенсації за вимушені прогули. Вказавши, що вона пропрацювала в ФОП ОСОБА_2 з 01.02.2019 року на посаді продавець-консультант оптичної групи товарів. Вищезазначений факт підтверджується договором № 1 від 01.02.2019 року та додатковою угодою до договору № 1 від 01.03.2019 року. На даний час трудові відносини розірвано з вини роботодавця. Договір не розірвано. Запису в трудовій книжці відповідної не зроблено. В зв`язку зі свідомим відстороненням позивача від роботи та фактично звільненням позивача з роботи, остання, звертається до суду за захистом своїх прав та просить суд визнати дії відповідача незаконними, стягнути з відповідача на користь позивача її заробіток за час вимушеного прогулу з розрахунку мінімальної заробітної плати, встановленої Кабінетом Міністрів України, з 01.02.2019 року до моменту винесення рішення, який на день пред`явлення позову становить суму в розмірі 37 557,00 грн. без врахування податків та зборів. Додатково позивач підтверджує суду факт порушенні трудових відносин стосовно позивача, надаючи суду довідку № 4.3/2-к-2855-3517 від 17.07.2019 року виданою Головним управлінням держпраці у Київській області. Згідно положень чинного законодавства України Відповідач зобов`язаний виплатити заробітну плату за час, що позивач працювала та увесь час вимушеного прогулу починаючи з 01.02.2019 року. Позивачу не виплачена заробітна плата за період з 01.02.2019 р. по день подачі позовної заяви до суду, а саме 24.10.2019 року та складає 37 557,00 гри. З розрахунку: лютий 2019 року - 4 173,00 гри., березень 2019 року - 4 173,00 грн., квітень 2019 року - 4 173,00 гри., травень 2019 року - 4 173,00 гри., червень 2019 року - 4 173,00 грн., липень 2019 року - 4 173,00 гри., серпень 2019 року - 4 173,00 грн., вересень 2019 року - 4 173,00 грн., жовтень 20019 року - 4 173,00 грн. Оскільки розмір середньоденної заробітної плати позивача визначено із нарахованої заробітної плати до утримання податків та обов`язкових платежів, то при виплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, роботодавець має право здійснити відрахування податків та обов`язкових платежів передбачених законодавством України. Таким чином Позивач вважає, що ним не було пропущено вищевказаних строків та суд повинен прийняти рішення зобов`язавши Відповідача сплатити суму заборгованості, що становить 37 557.00 грн. яка не виплачена Відповідачем Позивачу до цього часу.

Просить суд стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу; Стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 нараховану та не виплачену заробітну плату та інші платежі в сумі 37 557,00 грн. за період з 01.02.2019 року по 24.10.2019 року.

04.12.2019 року відповідачем ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву в якому зазначила, що дійсно 01.02.2019 року між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено безстроковий трудовий договір № 1 між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю (далі - Договір). Пунктом 2 Договору передбачалось, що працівник зобов`язується виконувати обов`язки продавця-консультанта оптичної групи товарів. Місцем роботи було визначено АДРЕСА_1 , що підтверджується Договором оренди частини нежитлового приміщення від 01.12.2018 року укладеним між ФОП ОСОБА_2 і приватною особою ОСОБА_3 (далі - Договір оренди). Виконання обов`язків продавця-консультанта оптичної групи товарів згідно з Договором здійснювалося ОСОБА_1 01.02.2019 року по 29.04.2019 року. Фактично ОСОБА_1 в період з 03.03.2019 року по 04.04.2019 року була відсутня за місцем роботи та не виконувала обов`язків продавця-консультанта оптичної групи товарів (перебувала на відпочинку за кордоном та хворіла). Таким чином, зважаючи на відношення ОСОБА_1 до виконання своїх трудових обов`язків та з врахуванням подальшої економічної доцільності утримання магазину, мною було прийнято рішення про розірвання Договору оренди та закриття магазину за адресою: АДРЕСА_1 . Про її рішення було повідомлено ОСОБА_1 та запропоновано їй роботу з виконанням тих же обов`язків, але за іншим місцем роботи за адресою: АДРЕСА_2 , починаючи з 30 квітня 2019 року. 29 квітня 2019 року ОСОБА_1 усно повідомила про відмову працювати за новим місцем роботи за адресою: АДРЕСА_2 і 30 квітня не з`явилася на роботу за цією адресою.Незважаючи на це, починаючи з лютого по квітень місяць 2019 року включно ОСОБА_1 повністю виплачувалась передбачена п. З Договору плата. Остання виплата була здійснена 29 квітня 2019 року в сумі 3 000,00 грн., що може підтвердити мій чоловік ОСОБА_4 . Також, ОСОБА_4 може бути підтверджено усну відмову ОСОБА_1 від подальшого виконання нею обов`язків продавця-консультанта оптичної групи товарів в магазині за адресою: АДРЕСА_2 . Доказом про виплату заробітної плати ОСОБА_1 є надана нею копія роздруківки з Реєстру застрахованих осіб з якої видно, що за період з лютого по квітень 2019 року за ОСОБА_1 було сплачено страхові внески з суми заробітку 4 173,00 грн. щомісяця. Як передбачено пунктом 2.21-1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.93 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110, трудові книжки працівників, які працюють на умовах трудового договору у фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності без створення юридичної особи з правом найму, та фізичних осіб, які використовують найману працю, пов`язану з наданням послуг (кухарі, няньки, водії тощо), зберігаються безпосередньо у працівників. Тож наявність у ОСОБА_1 на руках трудової книжки регламентовано діючим законодавством, а відсутність в ній запису про трудову діяльність було виключно її рішенням і, як видно з копії трудової книжки, не першим. Так з наданої ОСОБА_1 копії трудової книжки видно, що останній запис в ній зроблено 27.05.2011 року. І це при тому, що згідно Реєстру застрахованих осіб, наданого ОСОБА_1 , в період починаючи з 27.05.2011 року вона працювала: в вересні 2013 року в ТОВ «Фудмаркет», місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Предславинська, 34-Б, код 36387233; з лютого 2017 року по січень 2019 року у ФОП ОСОБА_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код НОМЕР_1 . з лютого по квітень 2019 року у ФОП ОСОБА_2 . Стосовно ж виплати заробітної плати починаючи з травня 2019 року, а також стягнення компенсації за вимушені прогули, то вважаю їх безпідставними оскільки ОСОБА_1 добровільно відмовилася від виконання обов`язків продавця- консультанта оптичної групи товарів, починаючи з 30 квітня 2019 року, і з цього .часу трудовий договір вважається розірваним. Також повідомляє суд, що довідка № 4.3/2-К-2855-3517 від 17.07.2019 року видана Головним управління держпраці у Київській області підтверджує лише факт складення на ФОП ОСОБА_2 акту № КВ1241/1721/АВ від 08.07.2019 року, який не має прямого відношення до порушення трудових відносин між позивачем та відповідачем.

Таким чином, зважаючи на вище вказане, вважає позовні вимоги ОСОБА_1 викладені в позовній заяві безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню, а тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (а.с.43-45)

Ухвалою суду від 12 лютого 2020 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про день та час розгляду справи повідомлена належним чином. 10.03.2020 року на електронну адресу надійшла заява про розгляд справи без її участі. (а.с. 110) Ухвалою суду від 13.03.2020 року визнано явку позивача обов`язковою.

У судове засідання відповідач та представник відповідача ОСОБА_6 також не з`явилися. Представник надав суду заяву про слухання справи без його участі. У заяві вказав, що в задоволенні позову просить відмовити.

Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

В силу положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають , виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст. 2 ЦПК України – передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною ч 1 ст. 3 цього ж Кодексу - цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 10 ЦПК).

Згідно частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено частиною першою статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України - суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише уразі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1 ст. 15 ЦК України, ч.1 ст.4 ЦПК України).

Судом встановлено, що згідно трудового договору № 1 від 01.02.2019 року, укладеного між Приватни підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , остання була прийнятий на роботу на посаду продавець-консультант оптичної групи товарів. Строк дії договору безстроково.(а.с. 8)

За виконання обов`язків, передбачених цим договором та додатковою угодою до трудового договору зареєстрованого від 01/02-2019 за № 1 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 01 березня 2019 року, фізична особа зобов`язується оплачувати працю працівника у розмірі 4173,00 гривень з подальшим збільшенням.(а.с.8-9)

ОСОБА_1 посилається на те, що відповідачем було незаконно розірвано даний договір та не виплачено їй заробітню плату.

Відповідно до статей 33, 34 Закону України «Про оплату праці» працівник може звертатись до роботодавця не лише з вимогою про сплату всього розміру заробітної плати, а і з вимогою про проведення індексації зарплати протягом періоду зміни мінімального розміру заробітної плати, а також отримання компенсації втрати частини заробітної плати в зв`язку із порушенням строків її виплати відповідно до індексу інфляції.

Згідно із Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи, організації всіх форм власності та господарювання, здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів (заробітної плати) у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Відповідно до положень ст.ст. 76-80 ЦПК України- належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Жодного доказів, на існування заборгованості перед позивачем, нею не надано.

Крім того, підтвердження звернення позивача та відповідної відмови відповідача здійснити перерахунок наявної заборгованості по заробітіній платі та складових до неї суду не надано.

У метаріалах справи міститься довідка форма ОК-5 від 01.11.2019 року Пенсійного Фонду України ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 від ОСОБА_2 код НОМЕР_3 отримувала за січень 2019 року 4173,00 гривень, за лютий 2019 року 4173,00 гривень, за березень 2019 року 4173,00 гривень, за квітень 2019 року 4173,00 гривень. (а.с. 33-35)

Згідно договору оренди нежитлового приміщення від 01.12.2018 року ФОП ОСОБА_2 надав ОСОБА_3 в оренду частину нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 площею 80,5 м. (а.с.46-47)

Згідно угоди про розірвання договору оренди частини нежитлового приміщення від 26.06.2019 року ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвали договір платного користування (оренди) від 01.12.2018 року частини нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 площею 80,5 м. (а.с.48)

Згідно даних, отриманих від Державної податкової служби України ОСОБА_1 прийнята на роботу ФОП ОСОБА_2 ( НОМЕР_3 ) 01.02.2019 року:

- нарахована та виплачена заробітна плата за 1 квартал 2019 року в сумі 8346,00 гривень, сума утриманого податку 1502,28 гривень.

- нарахована та виплачена заробітна плата за 2 квартал 2019 року в сумі 4173,00 гривень, сума утриманого податку 751,14 гривень. Дата звільнення з роботи 30.04.2019 року.(а.с.59)

Тобто, позивачці ОСОБА_1 за час роботи була нарахована та сплачена вся сума заробітної плати, а 30.04.2019 року ОСОБА_1 була звільнення з ФОП ОСОБА_2 .

Згідно наданих даних Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 0.184-42159/0/15-19Вих від 11.12.2019 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 15.03.2019 року виїхала з Києва до ОСОБА_7 та 26.03.2019 року повернулась до Києва. (а.с. 80)

Відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

На підставі наведеного вище, враховуючи положення ст. 264 ЦПК України, відповідно до якої під час ухвалення рішення суд, окрім іншого вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити , враховуючи недоведеність вини відповідача та не надання належних доказів позивачем на обґрунтування своїх вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, стягнення компенсації за вимушені прогули – відмовити повністю.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області або безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини рішення суду проголошені 20 жовтня 2020 року. Повний текст рішення виготовлено згідно вимог ч.6 ст.259 ЦПК України 22 жовтня 2020 року

Суддя Ізюмського міськрайонного суду

Харківської області Т.Д. Бєссонова