Рішення № 92371423, 22.10.2020, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/3210/20

Номер провадження 2-а/623/45/2020

РІШЕННЯ

іменем України

22 жовтня 2020 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

в складі: головуючого - судді: Бєссонової Т.Д.

за участю секретаря судового засідання: Ноль С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізюмі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора управління патрульної поліції в Харківській області лейтенант поліції Герасименко Ольги Іванівни про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, -

в с т а н о в и в :

17.09.2020 року представник позивача ОСОБА_1 – Савін О. С. звернувся до суду з вищевказаним позовом. В обґрунтування позову посилається на те, що 09 вересня 2020 інспектором управління патрульної поліції в Харківській області лейтенантом поліції Герасименко Ольгою Іванівною в подальшому відповідач була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАМ № 3107119 відносно ОСОБА_1 в подальшому за текстом позивач. Відносно до вказаної постанови позивача визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП за ніби то, що він здійснив проїзд перехрестя на червоний заборонений сигнал світлофора. Вважають, що постанова ЕАМ № 3107119 від 09 вересня 2020 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за скоєння правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП є протиправною та підлягає скасуванню з огляду на наступне. При цьому слід зазначити, що до постанови не додано жодного доказу скоєння правопорушення, в той же час позивач стверджує, що не вчиняв будь-якого правопорушення оскільки здійснив проїзд перехрестя на зелений сигнал світлофора.

Просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ №м 3107119 від 09 вересня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Позивач в судове засідання не з`явився, представник позивача Савін О. С. надав суду письмову заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач у судове засідання не з"явився, причин неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у відповідності до вимог ст. 268 КАС України, відзив на позов не надавав до суду.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав:

Забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень про притягнення осіб до адміністративної відповідальності є однією із конституційних гарантій реалізації принципу законності.

Правовою основою оскаржень рішень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності є Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року (далі- КУпАП). Так, згідно із ст. 7 КУпАП додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем із боку вищих за ієрархією органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. При цьому ст. 287 КУпАП встановлено, що постанову в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим. Безпосередньо порядок оскарження рішень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності передбачено ст. 288 КУпАП, з системного аналізу якої можна зробити висновок про те, що чинним законодавством передбачено два способи оскарження рішень у справах про адміністративну відповідальність - адміністративний (позасудовий) та судовий.

Судовий порядок оскарження рішень у справах про адміністративну відповідальність регламентує ст. 55 Конституції України, якою проголошено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій та бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. При цьому правовою основою такої процедури є Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно вимог частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити, виходячи з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями ч. 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 09.09.2020 року інспектором управління патрульної поліції в Харківській області лейтенантом поліції Герасименко Ольгою Іванівною винесено постанову серії ЕАМ № 3107119, згідно якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.

З оскаржуваної постанови вбачається, що 09.09.2020 року о 10 год. 23 хв. в м. Харків по вул. 17-го Партз`їзду 15 водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом здійснив проїзд перехрестя на червоний заборонений сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3 ПДР України – порушення проїзду на заборонений сигнал світлофора, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно із ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Відповідно до п. 8.7.3(е) ПДР України, червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.

Позивач у позовній заяві категорично не погоджується з винесеною постановою, вважає її протиправною, та заперечує той факт, що здійснив проїзд перехрестя на червоний сигнал світлофора.

Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Всупереч зазначеному, відповідач встановлений обов`язок довести правомірність свого рішення, як таке що відповідає вимогам ст. 2 КАС України не виконав.

Відповідач не надав суду жодних належних доказів, які достовірно підтверджують обставини порушення позивачем 09.09.2020 ПДР України, а саме, що він перетнув перехрестя на заборонний червоний сигнал світлофор.

Аналізуючи усі обставини по справі та досліджені у судовому засіданні матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕАМ № 3107119 від 09.09.2020 року відносно ОСОБА_1 підлягає скасуванню.

Крім того на підставі ст. 139 КАС України та враховуючи правову позицію, викладену 18 березня 2020 року в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 543/775/17, у зв`язку з задоволенням позову з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 420,40 грн.

Керуючись ст.ст. 122, 125, 247, 251, 258, 289, 293 КУпАП, ст.ст. 9, 72-77, 242, 244-246, 257, 271, 286 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора управління патрульної поліції в Харківській області лейтенант поліції Герасименко Ольги Іванівни про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ № 3107119 від 09.09.2020 по справі про адміністративне правопорушення, винесену інспектором управління патрульної поліції в Харківській області лейтенантом поліції Герасименко Ольгою Іванівною, згідно якої ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 гривень.

Стягнути на користь держави з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції (61033, м. Харків, вул. Шевченка, 315-А, код ЄДРПОУ 40108646) судовий збір у розмірі 420,40 гривень.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду у встановленому порядку протягом десяти днів з дня його складення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Ізюмського міськрайонного суду Т.Д. Бєссонова