Вирок № 92371409, 22.10.2020, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/3091/20

Номер провадження 1-кп/623/360/2020

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2020 року м. Ізюм

Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Одарюка М.П.,

за участю: секретаря судового засідання Курила Д.І.,

прокурора Михайленко О.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

потерпілого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12019220320000490 від 24 травня 2019 року за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця села Куньє, Ізюмського району Харківської області, українця, громадянина України, з неповною загальною середньою освітою, не одруженого, працюючого сортувальником матеріалів та виробів з деревини деревообробного цеху ДП «Ізюмське лісове господарство», раніше судимого:

1) 03 квітня 2012 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за частиною 3 статті 185, частиною 2 статті 296, статтею 70 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі статті 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком на 2 роки;

2) 15 травня 2014 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за частиною 3 статті 185, статтею 71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;

3) 08 квітня 2015 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за частиною 3 статті 185, частиною 2 статті 185, частиною 1 статті 70 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі;

4) 16 вересня 2015 року Борівським районним судом Харківської області за частиною 3 статті 185, частиною 2 статті 185, частиною 1 статті 70, статтею 71 КК України до 3 років 8 місяців позбавлення волі;

5) 24 червня 2016 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за частиною 3 статті 185, частиною 4 статті 70, частиною 5 статті 72 КК України до 4 років 2 місяців позбавлення волі, звільнений 16 серпня 2016 року в зв`язку з відбутим строком покарання,

який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , 23 травня 2019 року, приблизно о 18 годині 20 хвилин, керуючи технічно справним мотоциклом «Viper ZS00J», без реєстраційного номеру, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, порушуючи вимоги пункту 2.9 а) Правил дорожнього руху України, відповідно до яких «Водієві забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебувати під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», рухався на перехресті вулиці Чехова та вулиці Леваневського в місті Ізюм, Харківської області, по напрямку до автодороги Київ-Харків-Довжанський, зі сторони вулиці Чехова в місті Ізюм, Харківської області, під час руху порушив вимоги пунктів 10.1, 10.5 Правил дорожнього руху України, згідно з якими:

п. 10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»,

п. 10.5 «Поворот необхідно виконувати так, щоб під час виїзду з перехрещення проїзних частин транспортний засіб не опинився на смузі зустрічного руху, а у разі повороту праворуч слід рухатися ближче до правого краю проїзної частини. Виїзд з перехрестя, де організовано круговий рух, може здійснюватися з будь-якої смуги, якщо напрямок руху не визначено дорожніми знаками чи розміткою і це не створить перешкод транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку праворуч»,

не врахував під час руху дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, у зв`язку з чим не впорався з керуванням та допустив зіткнення з мотоциклом «HONDA CB600 HORNET», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався в зустрічному напрямку, в результаті чого відбулося зіткнення.

Внаслідок дорожньо-транспортної події потерпілий ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді: забійної рани верхньої губи, яка за ступенем тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень, тупої травми правого плечового суглоба, з пошкодженням ключовидно-плечового та нижнього плече-лопаткового зв`язувань, ускладнена розвитком післятравматичного брахіоплексита з чутливими порушеннями, з глибоким парезом правої верхньої кінцівки із грубими порушеннями її функції, що за ступенем тяжкості відноситься до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що потягли за собою тривалий розлад здоров`я, поразка верхнього первинного пучка плечового сплетіння у вигляді нейропатії м`язово- шкірного надлопаткового, підкрильцового, променевого нервів праворуч, післятравматичний теносиновііт сухожилля довгої голівки біцепса, садна та синець на правому плечі, забій шийного відділу хребта, які за ступенем тяжкості кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що потягли за собою короткочасний розлад здоров`я, відкритий крайовий перелом правої великогомілкової кістки, який за ступенем тяжкості відноситься до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що потягло за собою тривалий розлад здоров`я.

Порушення водієм ОСОБА_1 вимог пунктів 10.1 і 10.5 Правил дорожнього руху України, відповідно до висновку експертизи, з технічної точки зору знаходяться у причинному зв`язку з дорожньо-транспортною подією та її наслідками.

В даній дорожньо-транспортній ситуації технічна можливість уникнути зіткнення транспортних засобів, для водія мотоцикла «Viper ZS00J», під керуванням ОСОБА_1 , визначалась шляхом виконання ним вимог пунктів 10.1, 10.5 Правил дорожнього руху України, для чого у водія не було будь- яких перешкод технічного характеру.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому частиною 1 статті 286 КК України, вину свою визнав, заперечував проти того, що він знаходився в стані алкогольного сп`яніння в момент скоєння кримінального правопорушення, у скоєному щиро розкаявся, заявлений цивільний позов визнав у повному обсязі, також повідомив, що він не отримував посвідчення водія.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, просив обвинуваченого суворо не карати.

Прокурор у судовому засіданні просила суд призначити покарання у виді штрафу в розмірі 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, задовольнити цивільний позов у повному обсязі, запобіжний захід до набрання вироком законної сили обвинуваченому не обирати.

На підставі частини 3 статті 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, стосовно доказів, щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. Судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_1 , потерпілий ОСОБА_2 та прокурор Михайленко О.О. правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Судом було визнано за необхідне дослідити докази, що стосуються вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння, згідно висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 23 травня 2019 року гр. ОСОБА_1 на дату та час огляду - 23 травня 2019 року о 23 годині 20 хвилин перебуває в стані алкогольного сп`яніння.

Оцінивши у сукупності досліджені в судовому засіданні докази, показання обвинуваченого та потерпілого, письмові докази, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, а тому знаходить правильною кваліфікацію його дій за частиною 1 статті 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Аналізуючи зібрані по справі докази, які характеризують особистість обвинуваченого, суд вбачає наступне:

ОСОБА_1 не є особою з інвалідністю, на обліку у лікаря психіатра та нарколога, в Ізюмському ОМВК не перебуває, раніше судимий, з його слів має малолітнього сина, батьком якого згідно свідоцтва про народження не записаний, за місцем проживання характеризується формально нейтрально, за місцем роботи характеризується позитивно, про що також свідчать: довідки лікарів, довідка з військового комісаріату, характеристика з місця проживання та роботи, копія свідоцтва про народження, вимога щодо судимості та його свідчення.

Згідно висновків органу пробації ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінено як середні, виправлення особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (у т.ч. окремих осіб).

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, скоєного останнім.

Кримінальне правопорушення, яке вчинив обвинувачений ОСОБА_1 , передбачене частиною 1 статті 286 КК України, відповідно до статті 12 КК України віднесене до нетяжких злочинів.

Обставиною, яка згідно статті 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставиною, яка згідно статті 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Судом при призначенні покарання враховуються вимоги статті 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно частини 1 статті 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

З огляду на ступінь тяжкості вчиненого злочину, те, що обвинувачений визнав свою провину, щиро розкаявся, у потерпілого відсутні вимоги до обвинуваченого, враховуючи доповідь органу пробації, яким визначено на середньому рівні ризики повторного вчинення правопорушення та небезпеки для суспільства, професійіна зайнятість, наявність постійного місця роботи, те, що обвинувачений з часу звільнення з місць позбавлення волі у 2016 році не вчиняв злочинів, то суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді штрафу у розмірах, які діяли на день вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» позбавлення права керувати транспортними засобами може бути призначене судом як додаткове покарання незалежно від того, що особа вже позбавлена такого права в порядку адміністративного стягнення. Однак суд не вправі призначити це покарання особі, яка не має права керувати транспортними засобами.

З огляду на вищевказане, те, що обвинувачений не отримував водійське посвідчення і відповідно не має права керувати транспортними засобами, суд не вбачає підстав для призначення обвинуваченому ОСОБА_1 додаткового покарання згідно санкції частини 1 статті 286 КК України.

Прокурором Ізюмської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства Ізюмської міської ради «Центральна міська лікарня Піщанської Богоматері» подано цивільний позов про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави в особі Комунального некомерційного підприємства «Центральна міська лікарня Піщанської Богоматері» 1816 гривень 44 копійки витрат на лікування потерпілого ОСОБА_2 .

Відповідно до статті 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину. Згідно частини 3 даної статті, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності АРК або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Судом встановлено, що з приводу отриманих тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_2 знаходився на лікуванні в травматологічному відділенні КНП Ізюмської міської ради «Центральна міська лікарня Піщанської Богоматері» з 23 травня 2019 року по 27 травня 2019 року, вартість проведених в стаціонарі 4-х ліжко-днів становить 1816 гривень 44 копійки.

З огляду на ці обставини, те, що обвинувачений визнав цивільний позов у повному обсязі, прокурором надано докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, то наявні правові підстави для його задоволення.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 не обирати.

Судові витрати згідно частини 2 статті 124 КПК України за проведення судових експертиз в сумі 44619 гривень 12 копійок підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Арешт, накладений згідно ухвал Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 29 травня 2019 року по справі №623/2059/19 у відповідності до частини 4 статті 174 КПК України підлягає скасуванню, а відповідні речові докази після набрання вироком законної сили слід повернути потерпілому ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 50, 65-67, частиною 1 статті 286 КК України, статтями 100, 124, 126, 349, 368-370, 371, 373, 374 КПК України, статтею 1206 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого за частиною 1 статті 286 КК України, та призначити основне покарання у виді штрафу у розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 5100 (П`ЯТЬ ТИСЯЧ СТО) гривень.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Задовольнити цивільний позов прокурора Ізюмської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства Ізюмської міської ради «Центральна міська лікарня Піщанської Богоматері» до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на лікування.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави в особі Комунального некомерційного підприємства Ізюмської міської ради «Центральна міська лікарня Піщанської Богоматері» 1816 (одну тисячу вісімсот шістнадцять) гривень 44 копійки в рахунок компенсації витрат на лікування потерпілого ОСОБА_2 (розрахунковий рахунок НОМЕР_3 , код отримувача (ЄДРПОУ) 02003304, банк отримувача: АТ КБ «Приватбанк».

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судові витрати за проведення Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса судової транспортно-трасологічної експертизи №18880/27194 від 27 лютого 2020 року в сумі 9806 гривень 40 копійок, судової автотехнічної експертизи №18878/3525 від 27 березня 2020 року в сумі 10623 гривні 60 копійок, судової автотехнічної експертизи №18878/3524 від 31 березня 2020 року в сумі 11440 гривень 80 копійок, судової автотехнічної, фототехнічної, експертизи відео-, звукозапису №3930/3931/3932 від 31 липня 2020 року в сумі 12748 гривень 32 копійки, всього 44619 (сорок чотири тисячі шістсот дев`ятнадцять) гривень 12 копійок.

Скасувати арешт, накладений ухвалами слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 29 травня 2019 року по справі №623/2059/19 на мотоцикл «Viper ZS00J», без реєстраційного номеру, та мотоцикл «HONDA CB600 HORNET», реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Речові докази - мотоцикл «Viper ZS00J», без реєстраційного номеру, повернути ОСОБА_1 , мотоцикл «HONDA CB600 HORNET», реєстраційний номер НОМЕР_2 , повернути потерпілому ОСОБА_2 .

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому, потерпілому та прокурору.

Направити копію вироку учасникам судового засідання, які не були присутні у судовому засіданні.

Головуючий суддя М.П. Одарюк