Ухвала суду № 92371236, 22.10.2020, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/3912/20

Провадження № 2/639/1338/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2020 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді Гаврилюк С. М.,

при секретарі судового засідання – Пивоваровій Т. В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Цимбалюка В. Д.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 639/912/20 за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Харківводоканал», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – ОСОБА_3 , про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди,

встановив:

В провадженні суду знаходиться вказана цивільна справа.

17.07.2020 представником відповідача Цимбалюком В. Д., який діє на підставі довіреності, подано до суду клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст. 257 ЦПК України, у зв`язку з тим, що позов подано особою, яка, на думку представника відповідача, не має цивільної процесуальної дієздатності, оскільки з позовом про відшкодування шкоди, завданої ДТП звернувся не власник транспортного засобу, а особа яка керувала ним на момент ДТП за довіреністю. Окрім того, представником відповідача зазначено, що така довіреність наразі є не чинною, оскільки її термін був до 16.07.2020 (а.с. 59-61).

У судовому засіданні представник відповідача підтримав вказане клопотання, просив позов залишити без розгляду.

Представник позивача Лісін В. М., який діє на підставі довіреності, у судовому засіданні заперечував проти залишення позову без розгляду, оскільки позиція викладена представником КП «Харківводоканал» у клопотанні , не узгоджується з положеннями чинного законодавства. Також, представник позивача зазначив, що на час завдання шкоди, на дату ДТП – 03.10.2019, а також на момент понесення позивачем витрат на відновлення автомобіля на СТО довіреність була чинна.

Суд, вислухавши представника відповідача, думку представника позивача, оглянувши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що на момент дорожньо-траснпортної пригоди, яка сталася 03.10.2019, у зв`язку з якою завдано матеріальної шкоди автомобілю марки Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1 , транспортним засобом керував позивач ОСОБА_2 на підставі довіреності від 16.07.2018, посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Яровинською К. В., зареєстрованої в реєстрі за № 1770 (а.с. 11).

Стаття 395 ЦК України визначає види речових прав на чуже майно до яких належить право володіння.

Речове право на чуже майно, як і право власності, носить абсолютний характер. Суб`єкт речового права на чуже майно вступає у відносини з усіма іншими суб`єктами, хто його оточує.

Таким чином, абсолютний характер речового права проявляється в тому, що порушником речового права на чуже майно може бути будь-яка особа із числа тих, з ким він вступає у відносини.

Відповідно до статті 396 ЦК України правила про захист права власності, які встановлені главою 29 ЦК України, поширюються на речові права власності на чуже майно.

Якщо порушення речового права на чуже майно, з вини третіх осіб, завдало певних майнових збитків особі, якій належить це право, то ця особа може звернутися за захистом належних їй прав на підставі статті 396 ЦК України.

Факт правомірності володіння майном є достатньою підставою для особи, яка володіє речовим правом на чуже майно, для звернення за захистом цього права.

Згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших правових підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Таким чином, спричинення шкоди користувачу майна випливає з факту його користування цим майном на достатній правовій підставі відповідно до пункту 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 3 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14, а також позицією викладеною в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.11.2018 у справі № 200/21325/15-ц.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України передбачено, що суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

З огляду на вище викладене суд приходить до висновку про відсутність правових підстав, передбачених п.2 ч.1 ст. 257 ЦПК України щодо залишення вказаного позову без розгляду, оскільки безпідставні ствердження представника відповідача спростовуються матеріалами даної цивільної справи.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити представнику відповідача у задоволенні необґрунтованого клопотання від 17.07.2020 про залишення позову без розгляду.

Ухала оскарженню не підлягає та набирає законної сили негайно після її проголошення.Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Суддя С. М. Гаврилюк