Рішення № 92369578, 22.10.2020, Березнегуватський районний суд Миколаївської області

Провадження № 2/470/206/20

Справа № 470/590/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2020 року смт Березнегувате

Березнегуватський районний суд Миколаївської області у складі головуючого судді: Лященко В.Л., за участю секретаря Кравчук А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В :

03 вересня 2020 року позивач АТ КБ "ПриватБанк" звернувся до Березнегуватського районного суду Миколаївської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 11188,66 грн.

Як на підставу позовних вимог вказано, що відповідач звернувся до ПриватБанку про надання кредитних послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 20.07.2016 року, згідно якої отримав кредит в розмірі 500 грн, який в подальшому був збільшений до 9000 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Через неналежне виконання позичальником грошових зобов`язань станом на 13.08.2020 року утворилася заборгованість в сумі 11188,66 грн., яка складається з: 8858,33 грн. заборгованості за тілом кредиту, 2330,33 грн. заборгованості за простроченими відсотками.

Ухвалою Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 16.09.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

У судове засідання сторони не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Так, у поданій до суду письмовій заяві представник ПриватБанку просив розглянути справу за його відсутності та задовольнити позовні вимоги.

Відповідач також надав заяву в якій просив розглянути справу за його відсутності, з позовними вимогами щодо заборгованості за тілом кредиту погодився частково, а нараховані відсотки вважав необґрунтованими.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Суд, дослідивши матеріали справи та встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

20.07.2016 року між публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», на теперішній час акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», та відповідачем укладено договір б/н у вигляді анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, згідно з умовами якого позичальник отримав кредит у виді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Позивач стверджує, що підписавши анкету-заяву відповідач надав свою згоду, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також те, що він ознайомився та погодився з договором надання банківських послуг до його укладення і згодний з його умовами, екземпляр якого отримав самостійно шляхом роздруківки з офіційного сайта www.privatbank.ua.

В підтвердження наведеного, позивач додав до позовної заяви витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт “Універсальна” та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщені на сайті https://privatbank.ua/, підпис на яких позичальника відсутні.

Відповідно до розрахунку позивача, через неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань станом на 13.08.2020 року утворилася заборгованість в сумі 11188,66 грн., яка складається з: 8858,33 грн. заборгованості за тілом кредиту, 2330,33 грн. заборгованості за простроченими відсотками.

Факт руху грошових коштів на картковому рахунку відповідача позивач підтвердив Випискою по рахунку за період з 20.07.2016 року по 01.06.2020 року, а також довідкою про картки видані відповідачу відповідно до укладеного між сторонами кредитного договору, яка випущена 26.03.2016 року року під номером 5168755633314501, терміном дії до березня 2020 року.

Виписка по рахунку згідно Переліку типових документів, затверджених наказом Міністерством юстиції України від 12.04.2012 №578/5, має статус первинного документу, а отже є належним та допустимим доказом по справі.

За правилами статей 526, 530, 610 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статі 611 ЦК України).

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частини першої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 638 цього ж Кодексу, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) викладено правову позицію про те, що Умови та Правила надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується до тих умов, з якими він безпосередньо ознайомлений. Роздруківка із сайту позивача не може виступати належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).

Вирішуючи даний спір суд виходить з наступного правового регулювання.

Згідно статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 89 ЦПК України зазначено, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, про що визначено в статті 209 ЦПК України.

З статті 213 ЦПК України слідує, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі надані сторонами.

При увалені рішення, суд також враховує, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Так, матеріали справи не містять підтверджень того, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, в тому числі щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначених в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Роздруківка із сайту позивача Умов та Правил надання банківських послуг, як і витяг з Тарифів банку, не можуть бути належними доказами, оскільки ці докази повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (Банку), яка може вносити відповідні зміни до умов та правил споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 по справі № 6-16цс15 і не спростовано позивачем при розгляді цієї справи.

За такого, додані до позовної заяви витяг з Тарифів банку, а також Умови та правила надання банківських послуг, суд розцінює як неналежний доказ.

Таким чином, вимога про стягнення заборгованості за простроченими відсотками не підлягає задоволенню, оскільки як вже зазначалось вище, відповідач Умови та правила надання банківських послуг не підписував та вони не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору. У заявці підписаній відповідачем, сторонами стягнення відсотків не передбачено, тому вимога в цій частині є безпідставною.

Між тим, підписана відповідачем анкета-заява при приєднання до умов кредитування, виписка по особову рахунку, розрахунок заборгованості за кредитним договором та довідка про видані відповідачу кредитні картки, є належними і допустимими доказами та підтверджують наявність між сторонами кредитних відносин.

Зі змісту довідки про надання кредитних карток та розрахунку заборгованості наданого Банком, вбачається, що відповідно до кредитного договору від 20.07.2016 року б/н, ОСОБА_1 отримав кредитну карту № НОМЕР_1 , яка в подальшому декілька разів послідовно перевипускалася, користувався позиченими грошима, знімаючи готівку, які потім повертав, проте в меншому розмірі (а.с.5-10).

За період користування кредитною карткою, ОСОБА_1 зняв кредитних коштів на загальну суму 14096,46 грн., проте поповнення здійснив лише на суму 8396,65 грн, що підтверджено позивачем у наданому розрахунку заборгованості за договором (а.с.5-8), тим самим залишився винним Банку 5699,81 грн. кредитних коштів за тілом кредиту.

Тобто Банк, станом на дату пред`явлення позову, розрахував суму боргу за простроченим тілом кредитом, без урахування повернутих грошей, що є неприпустимим. Вказану грошову суму він і повинен повернути Банку.

З огляду на викладене, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту у розмірі 5699,81 грн.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, пропорційно задоволеному позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1070,82 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 19, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” заборгованість за договором № б/н від 20.07.2016 року, яка станом на 13.08.2020 року складає 5699,81 грн. заборгованості за тілом кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" 1070,82 грн. судового збору.

У іншій частині позовних вимог акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду, відповідно до статті 354 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач — акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (АТ КБ ”ПриватБанк”), 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_2 , МФО 305299

Відповідач — ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , код НОМЕР_3 .

Рішення складено 22.10.2020 року.

Суддя В. Л. Лященко