Ухвала суду № 92367494, 22.10.2020, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/5813/20

2/215/3014/20

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

22 жовтня 2020 року суддя Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Камбул М.О. ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 (місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: тимчасово утримується у Державній установі «Криворізька установа виконання покарань (№3)») про стягнення заборгованості та пені за прострочення сплати аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

20 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та пені за прострочення сплати аліментів, оскільки останній не сплачує аліменти, які стягуються з нього відповідно до рішень Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04.11.2019.

Вивчивши матеріали позовної заяви та додатки до неї, суддя вважає, що позовну заяву подано без додержання вимог, передбачених ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Так, відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява, повинна містити: перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Згідно ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Оскільки згідно ч. 2 ст. 13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, тому відповідно до ст.ст.12. 81 ЦПК України, лежить виключно на стороні, яка повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а також надати відповідні докази.

Доказами, згідно ст.76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У відповідності до ч. 3 ст. 195 СК України, розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору - судом.

Доказів наявності спору між сторонами про розмір заборгованості не надано, позивач не надає також доказів обізнаності відповідачем з розміром заборгованості, таким чином, при відсутності такого спору заборгованість стягується державним виконавцем відповідно до положень Закону, а не на підставі рішення суду про стягнення заборгованості, про що зазначено в ухвалі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ по справі №6-850св17.

Тобто, позивачем до позовної заяви не додано доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме: довідки відділу державної виконавчої служби про виникнення заборгованості у відповідача, який зобов`язаний сплачувати аліменти за рішенням суду.

Крім того, позивач звертаючись до суду з вимогою про стягнення заборгованості по сплаті аліментів, не сплатила за дану вимогу судовий збір.

Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються : позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Тому, на підставі вимоги даної статті, позивач не звільнена від сплати судового збору за вимогу про стягнення заборгованості по сплаті аліментів.

Відповідно до пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», розмір судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як визначено у ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», з 1 січня 2020 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2102 грн.

Таким чином, позивачу потрібно виходити із розміру заявленої вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті аліментів, тобто позивачу необхідно сплатити судовий збір за таку вимогу (вимоги) майнового характеру відповідно до суми заборгованості, що становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за наступними реквізитами: Отримувач коштів УК у Тернiв.р.м.Кр.Р/Терн.р/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38031648; Банк отримувача Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача (МФО) 899998; Рахунок отримувача UA328999980313101206000004025; Код класифікації доходів бюджету 22030101.

У зв`язку з вищевказаними вимогами, та відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Згідно п.3 ч. 1ст. 176 ЦПК України, ціна позову визначається у позовах про стягнення аліментів сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців.

Згідно п. 10 ч.1ст. 176 ЦПК України, у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог загальною сумою всіх вимог.

Також, позивачем ОСОБА_1 не надано розрахунок нарахування пені у відповідності до вимог ч. 1ст. 196 СК України, та роз`яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у п.22 Постанови №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», де зазначено, що при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Оскільки, згідно з положеннями СК України аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісяця, тому за змістом наведеної норми права пеня нараховується не на всю суму заборгованості, а її нарахування обмежується лише сумою несплачених аліментів за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів. Сума заборгованості зі сплати аліментів за попередні місяці не додається за наступні, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того, скільки днів прострочено до сплати певної суми заборгованості.

Суддя роз`яснює, як зазначено у Постанові Верховного Суду України по справі № 572/1762/15-ц від 25 квітня 2018 року, що у статті 196 СК України, не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Отже загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою:

?p=(A1?1%?Q1)+(A2?1%?Q2)+……….(An?1%?Qn), де:

?p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;

A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;

Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;

A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;

Q2- кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;

An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;

Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.

Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Таким чином, в порушення зазначених норм, позовна заява не містить ціни позову, оскільки позов підлягає грошовій оцінці; не містить обґрунтованого розрахунку суми заборгованості по виплаті аліментів, та обґрунтованого розрахунку неустойки (пені) за несплату аліментів, та за який період.

Крім того, відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів – зміст позовних вимог щодо кожного з них.

В порушення вказаної норми, позовна заява взагалі не містить чіткого змісту позовних вимог, оскільки не зазначено, в якому розмірі позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по виплаті аліментів, на підставі яких рішень суду, та пеню за прострочення сплати аліментів, її розміру, із зазначенням дати та строків виплати заборгованості.

Відповідно до ч. 3 ст.175 ЦПК України, позовна заява повинна містити, зокрема: підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Водночас, всупереч вищезазначеній нормі чинного законодавства, позивачем у позовній заяві не зазначено й підтвердження про те, що нею не подано іншої позовної заяви з тим самим предметом та з тих самих підстав до іншого суду.

Крім того, пунктом 6 ч.3 ст.175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити: відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язків досудовий порядок урегулювання спору.

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, у позовній заяві повинні міститися відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися, але у позові не зазначені такі відомості.

Також, позивач вказує відповідно до п.9 ч.3 ст. 175 ЦПК України, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, але зазначені витрати на поштові відправлення не підтверджені відповідними квитанціями.

Згідно ч. 1 ст. 177 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

Крім того, надані позивачем копії документів до позовної заяви не відповідають вимогам ЦПК України, які не засвідчені належним чином в порядку, встановленому чинним законодавством, що суперечить нормам ст. 177 ЦПК України.

Згідно з ч.ч. 2, 4, 5 ст. 95 ЦПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Судом при винесенні ухвали враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.

У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв`язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист та не можуть вважатися обмеженням права доступу до суду.

Частиною 3 ст. 185 ЦПК України встановлено, що якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

З огляду на викладене, зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху, так як подана з порушенням вимог ст. 175, 177 ЦПК України, з наданням заявнику строку для усунення виявлених недоліків шляхом направлення до суду оновленого змісту позовної заяви з усунутими вказаними в ухвалі недоліками, та доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, копій документів, які завірені належним чином у встановленому законом порядку, та надання їх копій відповідно до кількості учасників справи, також надання підтвердження сплати судового збору або докази про звільнення від його сплати.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 177, 185 ЦПК України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та пені за прострочення сплати аліментів - залишити без руху.

Надати ОСОБА_1 строк для виправлення вказаних в ухвалі недоліків - десять днів з дня отримання копії даної ухвали.

Попередити ОСОБА_1 , що у випадку не виправлення недоліків позовна заява буде вважатись не поданою і повернута позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до п.3 розділу XII «Прикінцевих положень» ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Ухвалу складено та підписано суддею 22 жовтня 2020 року.

Суддя: