Рішення № 9236497, 28.08.2009, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" серпня 2009 р.                                                   Справа № 13/1720

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Скиби Г.М., при секретарі судового засідання Жицькій О.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом виробничо-наукового об‘єднання птахівничої промисловості “Укрптахопром”, м. Київ, вул. П.Мирного, 28 (адреса для листування: Київська обл., Обухівський р-н, м. Українка, а/с № 45)

до відкритого акціонерного товариства “Чорнобай-птиця”, Черкаська обл., смт. Чорнобай, вул. Черкаська, 74

третя особа –відкрите акціонерне товариство “Укрексімбанк”, м. Київ, вул. Горького, 127

третя особа на стороні позивача, без самостійних вимог –Золотоніський КХП, м. Золотоноша, вул. Шевченка, 47

про стягнення 391 488 грн. 66 коп. заборгованості та розірвання договору,

за участю представників сторін:

від позивача: Ковтан В.М. –за довіреністю;

від відповідача: Волков А.В. –за довіреністю;

третя особа (банк): Черкашина В.І. –за довіреністю;

третя особа (КХП): Косенко Л.Г. –за довіреністю.

Справа розглядається за наявними в ній доказами та матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Позивач, звернувшись в господарський суд Черкаської області, в обґрунтування вимог посилається на таке:

Позивач є правонаступником управління птахівничої промисловості Української РСР, створеного Постановою Ради Міністрів УРСР №1103 від 21.10.1964р., тобто, правонаступником органу, який діяв від імені держави у межах компетенції.

29.12.2008р. згідно з постановою господарського суду м. Києва по справі №15/800-б позивача визнано банкрутом, щодо нього відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Горбача Сергія Федоровича.

Між позивачем та відповідачем існують правовідносини, що склались за договором №63-8-205 від 02.10.1995р. на поставку соєвих шротів і повернення валютного кредиту до «Укрексімбанку»згідно з міжурядовою програмою ПЛ-480 на 1995р.

Відповідно з положеннями п. 5.3 договору, останній вступає в дію з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов‘язань за договором. Згідно з уточненим графіком платежів по договору строк виконання зобов‘язань за договором спливає 28.09.2010р.

Статтею 23 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” встановлено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема, підприємницька діяльність банкрута завершується.

Згідно зі статтею 25 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” до повноважень ліквідатора з дня його призначення віднесено, зокрема, аналіз фінансового становища банкрута та пред‘явлення до третіх осіб вимог щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту, вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходяться у третіх осіб.

Крім того, в п. 4.1 договору зазначено, що позивач має право припинити дію цього договору в односторонньому порядку через 10 днів затримки відповідачем платежів і пені за умовами договору.

На думку позивача та його представника договір підлягає розірванню достроково, а виконання зобов‘язань сторонами договору - визнанню такими, що настали.

Згідно з умовами договору позивач виконав перед відповідачем взяті на себе зобов‘язання по договору щодо поставки шроту, що підтверджується квитанціями залізниці форми 4 про прийняття вантажу:

-          від 30.11.1995 р. № 34102386 масою “нетто” 50800 кг;

-          від 30.11.1995 р. № 34102387 масою “нетто” 50700 кг;

-          від 30.11.1995 р. № 34102388 масою “нетто” 49900 кг;

-          від 30.11.1995 р. № 34102389 масою “нетто” 49000 кг;

-          від 04.12.1995 р. № 34102700 масою “нетто” 49550 кг;

-          від 30.12.1995 р. № 34102406 масою “нетто” 52800 кг, а всього маса

поставленого відповідачу шроту становить 302750 кг (302,75 тонн).

Вартість поставленого відповідачу шроту становить 75687,50 доларів США, оскільки згідно з п. 1.3. договору ціна однієї тони становить 250 доларів США.

Згідно п. 3.1. договору відповідач зобов‘язався у строк до 15.10.1995р. здійснити попередню оплату та перерахувати позивачу грошові кошти у сумі 20 доларів США за кожну тону соєвого шроту, що підлягає поставці (300 тонн згідно п. 2.1 договору), тобто 6000 дол. США, а також, власним коштом оплатити витрати позивача по розвантаженню соєвого шроту в порту, по оплаті митних, інспекційних, експедиційних, банківських, портових витрат, витрат завантаження та розвантаження, доставку шроту відповідачу залізничними вагонами, інші послуги позивача, а решту суми основного платежу, що становить 74853,59 дол. США, як суму валютного кредиту з нарахованими відсотками за користування цим кредитом, що наданий «Укрексімбанком»позивачеві під поставку соєвого шроту, сплатити позивачеві за графіком у додатку №1 до договору та згідно з уточненим графіком у додатку №3.

Згідно з протоколом взаємних розрахунків, який є невід‘ємною частиною договору та додатком №2 щодо поставки соєвого шроту та оплати першочергових робіт, сторони підсумували витрати по поставці 302,75 тонни соєвого шроту та встановили розрахункову загальну вартість 1 тонни соєвого шроту –263,27 дол. США при фактичних витратах на весь обсяг поставки в сумі 79704,77 дол. США.

За твердженням позивача, відповідач взятих на себе зобов‘язань за договором не виконав, кошти за поставлений позивачем шрот останньому не сплатив. Востаннє сторони договору встановили факт заборгованості відповідача перед позивачем, і підписали протокол звірки взаєморозрахунків за станом на 23.07.1998р., згідно з яким встановили на цю дату недоплату позивачеві платежів за уточненим графіком в сумі 916,39 дол. США.

З серпня –місяця 1998 року позивач не отримав від відповідача жодної копійки з передбачених договором платежів за уточненим графіком.

Пунктом 4 прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов‘язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов‘язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 599 ЦК України (ст. 216 ЦК УРСР) зобов‘язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Діюче законодавство факт припинення зобов‘язання пов‘язує лише з фактом його виконання, проведеним належним чином.

При неналежному виконання зобов’язання на винну сторону покладаються додаткові юридичні обов‘язки, в тому числі передбачені ст. 625 ЦК України (стаття 214 ЦК УРСР), оскільки остання передбачає, що боржник, який прострочив грошове зобов‘язання на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і - як наслідок - неможливість виконання ним грошового зобов‘язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов‘язання –ст. 625 ЦК України.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та три відсотки річних - є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних витрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації від боржника за користування останнім грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Позивач в порядку, визначеному ст. 222 ГК України, 10.04.2009р. направив відповідачу претензію про сплату боргу в сумі 46 808,46 дол. США у добровільному порядку, але відповідач в місячний строк відповіді позивачу не надав.

За умовами договору, відповідач протягом 15 років повинен перерахувати позивачу відповідну суму грошових коштів у національній валюті по курсу долара на УМВБ на день перерахувань.

За твердженням позивача, станом на 29.12.2008р. загальна сума боргу за договором становить 74853,59 дол. США. Станом на 05.06.2009р. загальна сума боргу за договором з урахуванням строку позовної давності становить 51 430,46 дол. США.

Згідно зі ст. 524 ЦК України зобов‘язання має бути виражене у грошовій одиниці України –гривні.

У зв‘язку з достроковим розірванням договору та необхідністю стягнути борг в межах позовної давності, відповідач має сплатити позивачу 391 488,66 грн. по курсу УМВБ за 1 дол. США 7,612 грн.

Позивач в порядку, визначеному статтями 188 та 206 ГК України, 28 квітня 2009р. направив відповідачу претензію –пропозицію про дострокове розірвання договору та сплату боргу, але відповідач протягом 20-ти денного термін відповіді позивачу не надав.

Враховуючи прострочення в господарському обороті виконання відповідачем грошового зобов‘язання цивільно – правового характеру за договором, останній повинен позивачу сплатити суму боргу з пенею та штрафом в межах строку позовної давності, а також, відшкодувати 3 % річних від простроченої суми грошового зобов‘язання, загальний розмір стягнення –391 488,66 грн.

У зв‘язку з ліквідацією позивача на підставі та в строки, встановлені постановою суду міста Києва від 29.12.2008 р. у справі № 15/800-б, невиконанням відповідачем взятих на себе зобов‘язань по договору, та за відсутності згоди відповідача на розірвання договору угодою сторін, договір підлягає розірванню достроково.

Представник позивача вимоги підтримав.

Представник відповідача вимоги заперечив. В обгрунтування заперечень посилається на те, що відкрите акціонерне товариство «Чорнобай-птиця»(ЄДРПОУ 14215201) є правонаступником заснованого відповідно до рішення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області від 11 липня 1996 року №517-АТ шляхом перетворення Державного племптахорадгоспу «Чорнобаївський».

Предметом договору № 63-8-205 (п. 1.1) визначено - на підставі яких документів діяло Об'єднання (Позивач), укладаючи договір та приймаючи зобов'язання по виконанню договору № 63-8-205. Зазначені у п.1.1 договору №63-8-205 документи до договору не додано. Таким чином Об'єднання не є власником соєвого шроту, що поставлявся згідно договору №63-8-205, а документів, які б підтверджували його повноваження - не надав. За вказаних обставин визначити обсяг повноважень, а також підтвердити право Об'єднання (позивача) на укладення та виконання договору №63-8-205 (поставку товару та приймання за нього оплати) не є можливим.

Згідно вимог п. 1.3 та п. 1.4 Договору №63-8-205, Об'єднання зобов'язувалось укласти з «Укрексімбанком»кредитну угоду, а також договір про заставу майна з Відповідачем, який є невід'ємною частиною договору №63-8-205.

Вказані угоди Відповідачем не укладались, Позивачем доказів укладення вказаних угод не надано, а тому вимога Позивача по поверненню валютного кредиту за договором № 63-8-205 є не обґрунтованою та не підтвердженою документально.

У Відповідача відсутній договір №63-8-205, а також документи, які підтверджують факти поставки соєвих шротів. В зв'язку з закінченням терміну зберігання договори за 1995 рік були знищені разом з іншими первинними бухгалтерськими документами того періоду, які вже були перевірені податковими органами.

Відповідно до вимог ст. 161 ЦК УРСР (кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України) «зобов'язання має виконуватися належним чином». Обсяг та строки поставки соєвих шротів встановлювались умовами Договору №63-8-205 (п.п. 1.2, 2.3-2.4). Згідно вказаних положень Договору №63-8-205 Об'єднання (Позивач) зобов'язувалось поставити Відповідачу соєвий шрот у кількості 300 тонн по ціні 250 доларів США за 1 т термін з 05.10.1995 року по 20.10.1995 року, а також з 01.11.1995 року по 20.11.1995 року.

В пункті 3.2 Договору вказано порядок здійснення платежів у строки: перший платіж до 1 жовтня 1996 року, другий платіж - до 01 жовтня 1997 року, третій платіж - до 01 жовтня 1998 року. У той же час сторони договору передбачили можливість здійснення розрахунків і протягом 15 років згідно додатку №1 до Договору № 63-8-205.

З світлокопії договору №63-8-205 видно, що до положень п. 3.2 Договору внесено необумовлені виправлення, а саме викреслено порядок здійснення платежів «перший платіж до 1 жовтня 1996 року, другий платіж до 01 жовтня 1997 року, третій платіж до 01 жовтня 1998 року». Таким чином порядок здійснення платежів згідно п.3.2 не змінювався та був обов'язковий до виконання сторонами договору №63-8-205.

Як на підставу своїх вимог, щодо порушення Відповідачем порядку розрахунків та здійснення платежів по Договору, Позивач посилається на світлокопію Додатків №1 та 2, та Додатку №3 до Договору №63-8-205.

З світлокопії Додатків №1,2 до Договору №63-8-205 вбачається, що кожен із вказаних додатків не містить дати його складання, підписаний зі сторони Відповідача особою, прізвище ім'я та по батькові якої не зазначені. З вказаних причин не є можливим встановити повноваження особи, яка підписувала вказані додатки №1, 2 до Договору №63-8-205, а також дату їх складання. Зі світлокопії Додатку №3 до Договору №63-8-205, оригінал якої Позивач не зміг пред'явити в засіданні, неможливо встановити особу, яка підписувала вказаний додаток, та її повноваження.

Згідно вимог п.5.1 договору усі зміни та доповнення дійсні при умові їх здійснення у письмовій формі і підписанні належно уповноваженими представниками сторін договору. Таким чином умови здійснення платежів по Договору № 63-8-205 «перший платіж до 1 жовтня 1996 року, другий платіж до 01 жовтня 1997 року, третій платіж до 01 жовтня 1998 року»сторони не змінювали.

Оскільки з часу проведення взаєморозрахунків пройшло більше п'яти років, платіжних доручень на оплату товару за Договором №63-8-205 немає у зв'язку з закінченням строку їх зберігання. Тому сторони погодились використовувати витяг з рахунку Позивача для звіряння обсягу платежів, виконаних Відповідачем по Договору №63-8-205.

За даними Позивача Відповідачем проводився розрахунок по Договору №63-8-205 на загальну суму 22 666,38 доларів США. Вказане підтверджують копії банківських виписок наданих Позивачем (за період 1995-2002 роки), які містять дані про здійснені Відповідачем по Договору №63-8-205 платежі на користь Позивача в національній валюті - у гривнях, у період із 1995 року по 2002 рік включно.

Вказані платежі були здійснені платіжними дорученнями: від 31.10.1995 р. на суму 5955,76 доларів США; від 20.05.1997 року на суму 3009,11 доларів США; від 26.05.1997 року на суму 3003,01 доларів США; від 26.10.1998 року на суму 915,05 доларів США; від 19.08.1999 року на суму 1,33 долара США; від 19.08.1999 року на суму 0,62 долара США; від 19.08.1999 року на суму 9,30 доларів США; від 19.08.1999 року на суму 102,30 доларів США; від 22.10.1999 року на суму 2223,59 доларів США; від 14.11.2000 року на суму 0.64 доларів США; від 14.11.2000 року на суму 935,85 доларів США; від 20.11.2000 року на суму 600,03 доларів США; від 21.11.2000 року на суму 850,01 доларів США; від 22.11.2000 року на суму 550 доларів США; від 26.11.2001 року на суму 1735,14 доларів США; від 29.11.2002 року на суму 1956,88 доларів США; від 29.11.2002 року на суму 817,13 доларів США; від 29.11.2002 року на суму 0,63 доларів США.

Вище зазначені обставини свідчать, що Відповідач належним чином виконував свої обов'язки по Договору №63-8-205, зокрема, здійснював оплату за поставлені товари, погашення процентів за користування товарним кредитом, компенсацію вартості розвантаження і доставки товару. Тобто Відповідач виконував свої обов'язки оплати по Договору №63-8-205.

Разом з тим, Позивач вимагає додатково сплатити 46 808,46 доларів США, а також неустойку та штрафні санкції: 1 713,19 доларів США пені, штрафу 7% у розмірі 2036,17 доларів США та 872,64 доларів США - 3% річних, а всього Позивач вимагає сплатити суму зобов'язань у розмірі 391 488,66 грн. по курсу УМВБ за 1 долар США (7,612 грн.).

Постанову Національного банку України від 8 червня 1993 року №50, яка визначала повноваження «Української міжбанківської валютної біржі»щодо встановлення курсів національної валюти відносно іноземних валют було скасовано згідно з постановою Правління Національного банку України від 6 серпня 2003 року № 325. Разом з тим Позивач та Відповідач умови здійснення платежів не змінювали. Таким чином вимоги Позивача щодо сплати суми боргу за курсом долару США, встановленого Українською міжбанківською валютною біржею на період здійснення платежів у 2006-2010 році, не могли і не можуть бути виконані, оскільки такі вимоги не відповідають вказаному законодавству України.

Первинні документи, які б підтверджували вартість поставленого у 1995 році Відповідачу (п.1.2 Договору №63-8-205) соєвого шроту - відсутні.

Вказані вимоги Позивач обґрунтовує лише тим, що згідно умов Договору №63-8-205 здійснив поставку Відповідачу 302,75 тонн соєвого шроту.

Згідно тверджень Позивача вказаний товар був прийнятий Відповідачем на загальну суму 75 687,50 доларів США, що на думку Позивача підтверджується квитанціями про приймання вантажу залізницею №34102700, №34102406, №34102386, №34102389.

У квитанціях про приймання вантажу залізницею №34102700, №34102406, №34102386, №34102389, в полі «Одержувач»зазначено вантажоодержувача «Золотоніський комбінат хлібопродуктів», що не є стороною Договору №63-8-205, а також приписка «для племптицесовхоз «Чербнобаевский», що не створює правових наслідків ні для залізниці, ні для виконання Договору №63-8-205.

Згідно п. 6 Розділу І Статуту залізниць України «накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача».

В Договорі №63-8-205 жодним чином не згадується стороною Золотоніський комбінат хлібопродуктів, а Відповідач не уповноважував вказану особу на приймання від її імені товару за Договором №63-8-205. Вказані квитанції не підтверджують приналежність їх до виконання Договору №63-8-205, вказаного в квитанціях шроту, який було поставлено Золотоніському комбінату хлібопродуктів.

Згідно положень «Правил видачі вантажів», затверджених Міністерством шляхів сполучень СРСР від 20.09.1965 р., що діяли на той час, для одержання вантажу, адресованого підприємству, організації, установі або громадянину - суб'єкту підприємницької діяльності, одержувач повинен надати станції довіреність.

Згідно «Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей»(затверджена Наказом Міністерства фінансів України № 99), всі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей мали реєструватись в книзі реєстрації виданих довіреностей. У Відповідача велися вказані журнали, разом з тим надати їх до огляду в суді не є можливим з об'єктивних причин.

Згідно «Переліку типових документів, що утворюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших підприємств, установ та організацій, із зазначенням строків зберігання документів», затвердженого Наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України №41, визначено, що «Довіреності на одержання грошових сум і товарно-матеріальних цінностей (у тому числі анульовані довіреності)»та договори зберігаються протягом 3-х років із дати їх видачі (складання).

У Відповідача відсутні документи, які підтверджували б факт поставки соєвих шротів. Вказане пояснюється тим, що у зв'язку з закінченням терміну їх зберігання, договори за 1995 рік були знищені, разом із іншими первинними бухгалтерськими документами того періоду, у тому числі журналами реєстрації довіреностей. Вказані періоди роботи підприємства уже були перевірені податковими органами.

Таким чином доказів, які б свідчили про видачу Відповідачем довіреностей Позивачу на отримання шроту - немає. Тому не можна стверджувати, що шрот був поставлений згідно вказаних накладних саме Відповідачу.

Згідно положень «Правил видачі вантажів», затверджених Міністерством шляхів сполучень СРСР від 20.09.1965р., що діяли на той час, після проведення розрахунків за перевезення одержувачу вантажу видається накладна під розписку в дорожній відомості із зазначенням дати видачі вантажу, номера та дати видачі довіреності, а також номера рахунку одержувача і найменування відділення банку, МФО. Вказаних документів також не було надано Позивачем.

Позивачем не надано доказів приймання Відповідачем товару за Договором №63-8-205, хоча перелік таких документів та порядок їх оформлення був чітко встановлений законодавством, яке діяло на той час.

Залізничні квитанції, на які посилається Позивач, можуть доказувати лише факт передачі відправником вантажу до перевезення залізниці, і не можуть підтверджувати факт отримання Відповідачем вказаного товару за Договором №63-8-205.

Представник відповідача просить суд повністю відмовити у задоволенні вимог.

Представник Золотоніського КХП вимоги заперечив та вказав, що їх підприємство не було стороною спірного договору, не уповноважувались на отримання на користь ВАТ «Чорно бай-птиці»спірного майна.

Представник банку вимоги заперечив та вказав, що відповідач не був стороною кредитного договору і банк не приймав участі у поставках шроту відповідачу.

Інших доказів представниками сторін не надано.

Заслухавши пояснення представників сторін, оцінюючи зібрані докази у справі у їх сукупності, господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача необґрунтовані, не підтверджені належними доказами у відповідності до вимог ст. 33 ГПК України:

Відповідач на виконання умов Договору №63-8-205 від 02.10.1995р. перераховував грошові кошти ВНО «Укрптахопром»у відповідності з графіком по погашенню кредиту та відсотків по Договору №63-8-205 від 02.10.1995 року, що підтверджується Протоколом звірки взаєморозрахунків станом на 23.07.1998 року, а також витягом з банківського реєстру з рахунку ВНО «Укрптахопром».

Але оригіналів для огляду в засіданні суду самих платіжних доручень:

від 31.10.1995р. на суму 5955,76 доларів США;

від 20.05.1997 року на суму 3009,11 доларів США;

від 26.05.1997 року на суму 3003,01 доларів США;

від 26.10.1998 року на суму 915,05 доларів США;

від 19.08.1999 року на суму 1,33 долара США;

від 19.08.1999 року на суму 0,62 долара США;

від 19.08.1999 року на суму 9,30 доларів США;

від 19.08.1999 року на суму 102,30 доларів США;

від 22.10.1999 року на суму 2223,59 доларів США;

від 14.11.2000 року на суму 0,64 доларів США;

від 14.11.2000 року на суму 935,85 доларів США;

від 20.11.2000 року на суму 600,03 доларів США;

від 21.11.2000 року на суму 850,01 доларів США; від

22.11.2000 року на суму 550,00 доларів США;

від 26.11.2001 року на суму 1735,14 доларів США;

від 29.11.2002 року на суму 1956,88 доларів США;

від 29.11.2002 року на суму 817,13 доларів США;

від 29.11.2002 року на суму 0,63 доларів США про перерахування коштів на розрахунковий рахунок ВНО«Укрптахопром», вказаних в зазначеному протоколі ні представник позивача, ні представник відповідача не подали у зв'язку з їх відсутністю.

Факт і розмір поставки не можуть підтверджуватися Додатком №2 до Договору №63-8-205 від 02.10.1995р. та Протоколом звірки взаєморозрахунків станом на 23.07.1998р., оскільки:

- додаток №2 до Договору №63-8-205 від 02.10.1995р. не містить дати підписання документу. Встановити повноваження осіб, які підписували цей Додаток ні момент підписання є також неможливим;

- документ під назвою Додаток №2 до Договору №63-8-205 від 02.10.1995р. не оформлений належним чином, а тому не є частиною вказаного Договору та не є відносним та допустимим доказом заборгованості відповідача.

На підставі вищенаведених документів, зокрема - протоколу звіряння взаєморозрахунків - не можна зробити висновок про те, що заборгованість відповідача становить 46808,46 доларів США саме за спірним договором.

Так, положеннями «Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994р. №69, та «Порядком інвентаризації заборгованості», затвердженим наказом Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України, Держкомстату України від 10.11.1998р. року №148/234/383, визначено, що в акті звіряння розрахунків зазначається тільки: номер документа, дата виконання і вартість робіт, дата і сума одержаних коштів (інших активів, послуг в оплату).

Таким чином Акти звірки бухгалтерів є тільки документом, по якому бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Але підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні облікові документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»). Тому наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується тільки в певний спосіб і тільки первинними документами - договором, накладними, довіреностями на отримання майна, рахунками на оплату тощо.

Посилання позивача на повідомлення №№8033, 7935, 7914 та на квитанції про приймання вантажу залізницею форма 4 (№34102700, №34102406, №34102386, №34102389) як на документи, що підтверджують факт і розмір поставки соєвого шроту згідно Договору №63-8-205 від 02.10.1995р., є безпідставними, а самі зазначені документи не можуть підтверджувати факт і розмір поставки соєвого шроту відповідно до Договору №63-8-205 від 02.10.1995року, оскільки згідно п. 2.2 Договору №63-8-205 від 02.10.1995р. поставка здійснюється залізничними вагонами типу „Хопер", або іншими критими вагонами на станцію підприємства.

Але у світлокопіях квитанцій про приймання вантажу залізницею тип вагону не читається. Також на світлокопіях квитанцій про приймання вантажу залізницею відсутні і відмітки відповідача про отримання вказаного вантажу. Крім того, позивач не подав належних доказів, що підтверджують направлення повідомлень («уведомлений») №№8033, 7914, 7935 відповідачу про отримання цього повідомлення.

Згідно вимог ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідчених копіях. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставин і справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

За своїм змістом повідомлення №№8033, 7914, 7935 та квитанції про приймання вантажу залізницею (№№34102700, 34102406, 3410238, 34102389) не містять даних про поставку соєвого шроту згідно Договору №63-8-205 від 02.10.1995р.

У квитанціях №№34102700, 34102406, 34102386, 34102389 в графі «Отримувач»вказано - «Золотоніський комбінат хлібопродуктів». Приписка в квитанціях: «для птицесовхоза Чернобаевский»є формальною і не є доказом поставки шроту на користь відповідача, оскільки у квитанції у прийманні вантажу до перевезення не вказані відомості, що ідентифікують власника вантажу. Суд вважає ці докази неналежними.

Представник Золотоніського КХП вимоги заперечив та вказав, що не перебував і не перебуває з позивачем та відповідачем в договірних стосунках. Він міг надавати лише свої вантажні майданчики для прийняття вагонів. Вся документація знищена по закінченню строків зберігання.

Підставою для здійснення перерахування грошових коштів на користь ВНО «Укрптахопром» були обов'язки відповідача, які виникли у межах, встановлених Договором №63-8-205 від 02.10.1995р.

Представник «Укрексімбанку»вимоги заперечив та вказав, що банк не був стороною в зобов’язаннях по валютному кредиту позивача.

Згідно п. 1.2 та п.3.2. Договору №63-8-205 від 02.10.1995р. встановлений інший строк, а саме встановлений графік платежів по погашенню кредиту та відсотків по ньому.

Суд вважає, що посилання ВНО «Укрптахопром»на Протокол звірки взаєморозрахунків станом на 23.07.1998р., як на документ, який підтверджує факт і розмір поставки - є безпідставним тому що цей документ лише підтверджує виконання зобов'язань відповідачем згідно умов Договору №63-8-205 від 02.10.1995р., в частині перерахування грошових коштів згідно графіку платежів по погашенню кредиту та відсотків по ньому.

Цивільно-правові відносини між сторонами виникли в 1995 році, а тому суд при прийнятті рішення керується вимогами статтями 151, 161-162, 216, 228, 245 ЦК УРСР в редакції 1963 року, які діяли в спірний період.

Оскільки з 01.01.2004р. набрали чинності Цивільний та Господарський кодекси України, суд при прийнятті рішення також керується пунктами 4, 9, 10 Прикінцевих та Перехідних положень, статями 509-510, 526-527, 530-534, 598-599, 610-612, 614, 625, 640, 654, 6S2 Цивільного кодексу України, пунктами 4-5 Прикінцевих положень та статтями 173-174, 193, 19'. -199, 202-206, 216-218 Господарського кодексу України.

Згідно до вимог статей 151, 161, 216 ЦК УРСР, які діяли до 01.01.2004р. та статей 509-510, 525-526, 599 ЦК України в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-то: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з договору або інших підстав. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.ст. 610, 611, ч.1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За неналежне виконання договірних зобов'язань відповідачу нарахована пеня в сумі 1713,19 доларів США, 3% річних у сумі 872,64 доларів США та 7% штрафу у розмірі 2036,17 доларів США.

Повноваження позивача щодо договору №63-8-205 від 02.10.1995р. виникли із обов'язків, покладених на нього Наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України №217 від 04.08.1995р. та із окремого дорученням Прем'єр-міністра України №4211/96 від 18.08.1995р. про призначення позивача позичальником валютного кредиту у сумі 250 млн. доларів США, виконавцем контракту на поставку в Україну із Сполучених Штатів Америки 100 тис. тонн соєвих шротів, а також відповідальним за своєчасне погашення кредиту та процентів за користування ним, згідно з міжурядовою програмою PL-480 на 1995 фінансовий рік.

Позивачем не подані господарському суду документи про набуття ним права власності на соєвий шрот, а тому справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Позивач у своїй позовній заяві посилається на те, що факт і розмір поставки підтверджується додатком №3 до договору та протоколом звірки взаєморозрахунків станом на 23.07.1998р.

Суд вважає необґрунтованими посилання позивача на те що, факт і розмір поставки підтверджується додатком №2 до договору, оскільки відповідно до п. 5.1 Договору №63-8-205 від 02.10.1995р. всі зміни і доповнення до цього Договору мають юридичну силу тільки при умові, якщо вони здійснені у письмовій формі і належно підписані уповноваженими представниками сторін. Додаток № 2, як і Додаток №3 до договору №63-8-205 від 02.10.1995р. не містить дати підписання документу, і встановити повноваження осіб, які підписували цей додаток на момент підписання не є можливим. З огляду на вказане суд приходить до висновку, що додаток №2 та додаток №3 до договору №63-8-205 від 02.10.1995р. не оформлені належним чином, а тому не можуть бути належними доказами в справі.

Суд вважає безпідставним посилання позивача на протокол звірки взаєморозрахунків станом на 23.07.1998р., як на документ, який підтверджує факт і розмір поставки, оскільки умовами договору №63-8-205 від 02.10.1995р. момент поставки соєвого шроту позивачем та зобов'язання відповідача перерахувати вартість поставки соєвого шроту жодним чином не пов'язані один з одним та цей документ лише підтверджує виконання зобов'язань відповідачем умов договору №63-8-205 від 02.10.1995р., а саме перерахування грошових коштів згідно графіку платежів по погашенню кредиту та відсотків по ньому.

Відповідно до вимог статті 245 ЦК УРСР, яка діяла до 01.01.2004р., за договором поставки організація-поставщик зобов'язується передати у певні строгої або строк організації покупцеві (замовникові) у власність (в оперативне управління) певну продукцію згідно з обов'язком для обох організацій плановим актом розподілу продукції: організація - покупець зобов'язується прийняти продукцію і оплатити її за встановленими цінами. Договором поставки є також договір, що укладається між організаціями за їх розсудом, за яким постачальник зобов'язується передати покупцеві продукцію, що не розподіляється в плановому порядку, в строк, який збігається з моментом укладення договору.

Згідно вимог ст. 712 ЦК України, яка набрала чинності з 1 січня 2004 року, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлі-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати - товару (ст.ст. 161, 228 Цивільного кодексу УРСР від 18.07.1963p.). Згідно з пунктами 1.2, 3.2 Договору №63-8-205 від 02.10.1995 року встановлений такий інший строк, а саме, встановлений графік платежів по погашенню кредиту та відсотків по ньому.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивач у відповідності до статей 32-33 ГПК України не надав належних доказів вини відповідача, не довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх їх вимог та не надав суду належних доказів, якими підтверджуються позовні вимоги.

В задоволенні позову належить відмовити.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача та не стягуються.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня прийняття рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через Господарський суд Черкаської області.

Суддя Г.М. Скиба