Ухвала суду № 92364632, 22.10.2020, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/11593/18

н/п 1-кп/766/1666/20

У Х В А Л А

про продовження строку дії запобіжного заходу

22.10.2020 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області в складі:

головуючого судді: Валігурської Л.В.

за участю секретаря: Зими А.Б.

прокурора: Мошковського П.Г.

обвинуваченого: ОСОБА_1

захисника: Лебєдєвої Т.О.

представника потерпілої: Білецького О.В.

від час відкритого судового засідання з розгляду кримінального провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР за №12018230000000079 від 04.03.2018 р., за обвинуваченням: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 15 – п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 309 КК України, -

в с т а н о в и в:

У провадженні Херсонського міського суду Херсонської області (колегія у складі головуючого судді Валігурської Л.В. суддів Зубова О.С., Мусулевського Я.А.) перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 щодо якого ухвалою слідчого судді від 07.03.2018 р. обрано запобіжний захід у вигляді «тримання під вартою» (протокол затримання від 04.03.2018 р.), продовжений востаннє Херсонським міським судом Херсонської області від 04.09.2020 р. строком до 03.11.2020 р.

Прокурор під час судового розгляду звернувся до суду з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 , посилаючись на ту обставину, що ризики, визначені на момент його обрання не зменшились, потерпілі станом на дату судового засідання не допитані, крім того протиправні дії обвинуваченого були спрямовані безпосередньо на потерпілих, а тому відсутність найбільш суворого запобіжного заходу може створювати ризики для останніх. Також просив врахувати, що протиправні дії було вчинено ОСОБА_1 під час умовно-дострокового звільнення від відбування покарання за останнім вироком та обвинувачений з місця вчинення злочину зник.

Відповідно до положень абз. 5 п. 20-5 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк колегією суддів розглянути клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, може бути розглянуто головуючим, а за його відсутності – іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально.

Враховуючи ту обставину, що суддя Зубов О.С. у зв?язку з перебуванням на лікарняному не може бути присутнім під час розгляду клопотання щодо продовження строку дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 (розгляд якого також в стадії судового розгляду обумовлений і вимогами ст. 331 КПК України) до дати його спливу, суд вважає за можливе розглянути клопотання прокурора лише за участю головуючого.

Захисник Лебєдєва Т.О. та обвинувачений вважали за недоцільне продовжувати раніше обраний запобіжний захід, оскільки останній перебуває під вартою більше двох років, проте розгляд кримінального провадження з тих чи інших причин фактично не розпочався, вважали за доцільне обрати інший запобіжний захід, зокрема домашній арешт, з огляду на документи, долучені під час попередніх судових засідань

Представник потерпілої вважав клопотання прокурора обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Заслухавши думки учасників судового засідання, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд, враховуючи характер інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, мету і підстави застосування запобіжних заходів, визначених ст. 177 КПК України, дійшов висновку про необхідність продовження тримання ОСОБА_1 під вартою виходячи з наступного.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_1 обвинувачується серед іншого і у вчиненні особливо тяжкого злочину, пов`язаного як з посяганням на право власності особи, так і із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень іншій особі, метою яких було спричинення смерті, за яке передбачена відповідальність строком від 10 до 15 років позбавлення волі або довічне позбавлення волі.

Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 199 КПК України, суд при вирішення питання щодо доцільності подальшого тримання під вартою обвинуваченого, повинен враховувати зокрема таке: чи не зменшився заявлений ризик або чи не з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; встановити наявність обставин, які перешкоджають завершенню провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Оцінюючи наявність ризиків, які можуть стати підставою для продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 , визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує можливість вчинити інше кримінальне правопорушення; незаконно впливати на свідків та потерпілих в даному кримінальному провадженні, оскільки їх допит на даному етапі судового розгляду не розпочато; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Також при вирішенні питання суд бере до уваги у сукупності обставини, які передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, яке може бути застосоване до обвинуваченого; відомості, що характеризують особу ОСОБА_1 який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі і за вчинення злочинів пов`язаних із заволодінням чужим майном, що створює ризик пошуку додаткових джерел доходу, не виключено і шляхом вчинення протиправних дій. Крім того обвинувачений притягувався до кримінальної відповідальності за спричинення тілесних ушкоджень іншій особі; протиправні дії, інкриміновані обвинуваченому вчинено під час умовно-дострокового звільнення від відбування покарання за попереднім вироком; матеріали кримінального провадження не містять беззаперечних відомостей про міцні соціальні зв`язки ОСОБА_1 та його офіційне працевлаштування, що слугувало б запобіжником до вчинення інших протиправних дій; судом також враховуються вік та стан здоров`я обвинуваченого, які не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, оскільки даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою до суду не надходило, що дає можливість зробити висновок про те, що його здоров`я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув`язнення.

Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Саме продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинувачених, на думку колегії суддів, відповідає охороні прав і інтересів як суспільства, так і потерпілих, свідків, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Обставини, на які посилається як ОСОБА_1 , так і захисник не зменшують встановлені ризики та не є визначальними аргументами, які б могли бути запорукою належної процесуальної поведінки та надали б можливість застосувати до останнього запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні.

Отже, запобіжний захід був обґрунтовано застосований з урахуванням даних про особу ОСОБА_1 , тяжкості злочинів, який йому інкримінується та інших обставин, з якими закон пов`язує можливість обрання такого запобіжного заходу, передбачених ст. ст. 176-178, 183, 193-194, 196 КПК України.

Суд вважає, що ступінь ризиків, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, на даному етапі провадження не зменшились. Нових даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою до суду не надійшло, судовий розгляд не завершено з об`єктивних причин.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши у сукупності всі обставини, з метою запобігти спробам обвинуваченого ухилитися від суду, від виконання процесуальних дій, перешкодити встановленню істини у справі, забезпечити виконання ним процесуальних рішень, суд не знаходить підстав для зміни щодо обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу на менш суворий, з урахуванням цілей п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, вважає доцільним, продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу строком на 60 діб (до 20 грудня 2020 р.)

Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 194, 197, 199, 331, 369, 371, 372, 376, абз. 5 п. 20-5 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд, -

п о с т а н о в и в:

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Херсон), обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 15 – п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 309 КК України, на 60 днів до «20» грудня 2020 р. включно, що є не більше, ніж шістдесят днів з дати прийняття попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу у виглядів тримання під вартою.

Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Північна виправна колонія (№90)», для виконання.

Ухвала може бути оскаржена протягом 7 (семи) днів з дня її проголошення до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області.

Головуючий: Л.В. Валігурська