Рішення № 92359222, 08.10.2020, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/2913/19

Номер провадження2/711/175/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2020 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого-судді - Демчик Р.В.,

при секретарі - Бузун Л.В.,

за участі: представника позивача - Голінний А.М.,

представника відповідача - Казачинська Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Родень-М» до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -

в с т а н о в и в :

Ліквідатор Голінний А.М., який діє в інтересах ТОВ «Родень-М», звернувся до суду 03.04.2019р. з позовом, в якому просив: відстрочити ТОВ «Родень-М» сплату судового збору за подання позовної заяви про стягнення коштів з ОСОБА_1 до ухвалення рішення по суті та стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ОВ «Родень-М» кошти в сумі 40000гривень та стягнути з останнього судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що постановою господарського суду Черкаської області від 29.03.2018 у справі №925/1499/17 визнано банкрутом ТОВ «Родень-М», відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Голінного А.М.

29 березня 2018 року на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України було розміщено повідомлення №50297 про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатора.

Ліквідатором при виконанні повноважень, встановлено факт перерахування коштів на рахунок ОСОБА_1 з рахунку ТОВ «Родень-М» в загальній сумі 40000грн., а саме 23.08.2016р., які не були повернуті відповідачем.

Вказані перерахування коштів підтвердженні банківською випискою з рахунку № НОМЕР_1 в ПАТ КБ «ПриватБанк».

З метою отримання копії платіжного доручення щодо перерахування коштів в сумі 40000грн. на рахунок ОСОБА_1 та отримання підтвердження банком факу зарахування коштів на рахунок ОСОБА_1 , 09.02.2019 на адресу ПАТ КБ «ПриватБанк» було направлено відповідний запит, проте листом від 28.02.2019 №20.1.0.0.0/7-190218/111 було відмовлено у наданні такої інформації з посиланням на банківську таємницю.

В подальшому арбітражний керуючий, 11.12.2018р. на адресу ОСОБА_1 направив вимогу про повернення коштів, в якій на підставі ч.2 ст. 530 ЦК України було встановлено семиденний строк на оплату коштів в сумі 40000грн.

Вимога була отримана відповідачем 17.12.2018, отже строк на виконання зобов`язання по поверненню коштів складав період з 18.12.2018 по 24.12.2018. Проте у визначений строк, відповідачем кошти повернуті не були. Тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 18.04.2019р. відстрочено позивачу сплату судового збору, провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

10.05.2019р. від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позову заяву. З даного відзиву вбачається, що відповідач позовні вимоги не визнає в повному обсязі, оскільки ним були повернуті кошти в загальній сумі 40000грн., що підтверджується відповідними квитанціями до прибуткових касових ордерів наданих суду.

16.05.2019р. ліквідатором Голінним А.М. на адресу суду надано відповідь на відзив. З даної відповіді вбачається, що позивач вважає дані квитанції про повернення коштів в загальній сумі такими, що не можуть бути доказами у даній справі, оскільки передані ліквідатору первинні бухгалтерські документи не містять таких квитанцій та інших відомостей про надходження таких коштів від ОСОБА_1 . Крім того зазначено, що у 2017 року Товариство практично не працювало. Документація щодо діяльності Товариства передана частково, в зв`язку із тим, що в 2015-2016р.р. була проведена виїмка частини документів в межах розслідування кримінальних справ. Документи за 2017 рік в повному обсязі, які були наявні у посадових осіб ТОВ «Родень-М» і складались в процесі господарської діяльності підприємства, були передані ліквідатору, проте в них відсутні будь-які касові документи, якими відображені операції по обприбуткуванню готівки як за 2017 рік, так і зокрема за жовтень 2017 року. Крім того, вказані кошти також не надходили на жодний відкритий рахунок товариства в жовтні 2017 року, тому вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Протокольною ухвалою суду від 23.05.2019р. задоволено клопотання представника позивача про перехід із спрощеного провадження до розгляду справи в загальному порядку із проведенням підготовчого засідання.

07.07.2019р. від представника позивача надійшло письмове клопотання про призначення судової технічної експертизи документів.

Ухвалою суду від 16.07.2019р. у справі призначено проведення судової технічної експертизи документів. Зупинено провадження у справі на час проведення експертизи.

Ухвалою суду від 25 листопада 2019 року провадження у справі відновлено.

Ухвалою суду від 07 лютого 2020 року закрито підготовче провадження у справі.

В судовому засіданні представник позивача – ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні в повному обсязі.

Представник відповідача – ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, оскільки відповідачем було повернуто кошти в повному обсязі, що підтверджується відповідними доказами.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши зміст позовної, відзиву на позовну заяву, заперечення на відзив, дослідивши письмові докази надані сторонами та долученні до матеріалів справи, суд дійшов до наступних висновків.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 2 ЦПК).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист – це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При здійсненні правосуддя у цивільних справах суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом (ст.5 ЦПК). Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст.16 ЦК. Натомість зі змісту ст.16 ЦК вбачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес лише таким способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ст.13 ЦПК цивільне судочинство ґрунтується на принципі диспозитивності, відповідно до якого сторони розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Судом встановлено, що постановою господарського суду Черкаської області від 29.03.2018 у справі №925/1499/17 визнано банкрутом ТОВ «Родень-М», відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Голінного А.М.

29 березня 2018 року на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України було розміщено повідомлення №50297 про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатора.

Ліквідатором при виконанні повноважень, встановлено факт перерахування коштів на рахунок ОСОБА_1 з рахунку ТОВ «Родень-М» в загальній сумі 40000грн., а саме 23.08.2016р.

Вказані перерахування коштів підтвердженні банківською випискою з рахунку № НОМЕР_1 в ПАТ КБ «ПриватБанк». Крім того, факт отримання суми в розмірі 40000грн відповідач визнає, а тому зазначена обставина не підлягає доказуванню в судовому засіданні.

11.12.2018р. на адресу ОСОБА_1 арбітражний керуючий, направив вимогу про повернення коштів, в якій на підставі ч.2 ст. 530 ЦК України було встановлено семиденний строк на оплату коштів в сумі 40000грн.

Вимога була отримана відповідачем 17.12.2018, отже строк на виконання зобов`язання по поверненню коштів складав період з 18.12.2018 по 24.12.2018. Проте у визначений строк, відповідачем кошти повернуті не були.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачем ОСОБА_4 23 серпня 2016 року було отримано від ТОВ «Родень-М» зворотну фінансову допомогу в розмірі 40000грн., яку він повернув ТОВ «Родень-М» в повному обсязі шляхом внесення грошових коштів безпосередньо в бухгалтерію підприємства, а саме: 03.10.2017 в розмірі 10000грн., згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №156; 04.10.2017 в розмірі 10000грн., згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №157; 05.10.2017 в розмірі 10000грн., згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №158; 06.10.2017 в розмірі 10000грн, згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №159 (а.с. 90).

В силу вимог ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В судовому засіданні не встановлено обставин, які б давали підстави вважати, що надані відповідачем квитанції до прибуткових касових ордерів на підтвердження факту повернення ним грошових коштів ТОВ «Родень-М» є неналежними доказами у даній справі.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 виконав своє грошове зобов`язання перед ТОВ «Родень-М» в повному обсязі.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновків, що позовні вимоги арбітражного керуючого ТОВ «Родень-М» не підлягають до задоволення.

Разом з тим, суд враховує, що відповідно до ст. 8 ЗУ «Про судовий збір» позивачу було надано відстрочення зі сплати судового збору.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

Отже, з огляду на те, що в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі, то слід стягнути ТОВ «Родень-М» на користь держави судовий збір в розмірі 1921грн.

Керуючись ст.ст. 13, 81-84, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 598-609, 1046, 1047 ЦК України, суд -

у х в а л и в :

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Родень-М» до ОСОБА_1 про стягнення коштів – відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Родень-М» (ЄДРПОУ 14196320, адреса: 18002, м. Черкаси, вул. Благовісна, 299, кв. 132) на користь держави судовий збір в розмірі 1921грн.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 30.03.2020 року № 540-IX, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), визначені цим судовим рішенням процесуальні строки продовжуються на строк дії такого карантину.

Головуючий: Р.В.Демчик.

Повне судове рішення складено 08.10.2020 року.

Головуючий: Р. В. Демчик