Рішення № 92356726, 21.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2020 року м. Київ № 826/13462/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

установив:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, у якій просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.06.2016 №79638-13.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.05.2017 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2017 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.05.2017 скасовано, а позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Постановою Верховного Суду від 17.07.2019 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.05.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2017 у справі №826/13462/16 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Зазначено, що судами попередніх інстанцій вищезазначених вимог не виконано та не встановлено чи отримував податковий орган інформацію від Мінекономрозвитку про автомобілі, які відносяться до об`єкта оподаткування транспортним податком у 2016 році, та чи згідно з такими відомостями, належний позивачу автомобіль підпадає під ознаки об`єкта оподаткування транспортним податком у 2016 році. Крім того, не з`ясовано, чи зверталась позивач із письмовою заявою для проведення звірки розрахунку, здійсненого податковим органом, зокрема, щодо показників, що впливають на середньоринкову вартість легкового автомобіля, та, відповідно, правомірності віднесення транспортного засобу, який зареєстрований за нею, до об`єкта оподаткування транспортним податком у 2016 році.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2019 дану справу прийнято до провадження суддею Чудак О.М., вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи. Також замінено відповідача, Державну податкову інспекцію у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві її правонаступником - Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві, та витребувано:

- у позивача, письмові пояснення та відповідні докази щодо наявності звернень із письмовою заявою до контролюючого органу для проведення звірки розрахунку, здійсненого податковим органом, зокрема, щодо показників, що впливають на середньоринкову вартість легкового автомобіля, та правомірності віднесення транспортного засобу, який зареєстрований за нею, до об`єкта оподаткування транспортним податком у 2016 році;

- у Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві: інформацію, що стала підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, в тому числі і відомостей щодо пробігу транспортного засобу позивача, які враховувались при розрахунку середньоринкової вартості автомобіля ОСОБА_1 та впливають на визначення об`єкта оподаткування транспортним податком у звітному періоді; письмові пояснення щодо отримання податковим органом інформації від Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про автомобілі, які відносяться до об`єкта оподаткування транспортним податком у 2016 році, та чи згідно з такими відомостями, належний позивачу автомобіль підпадає під ознаки об`єкта оподаткування транспортним податком у 2016 році.

- у Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, письмові пояснення щодо надіслання до податкового органу інформації про автомобілі, які відносяться до об`єкта оподаткування транспортним податком у 2016 році, та чи згідно з такими відомостями, належний ОСОБА_1 автомобіль марки Land Rover, моделі Range Rover Sport, 2012 року випуску, з об`ємом двигуна 4999 куб. см, 2012 року випуску, дата реєстрації транспортного засобу - 19.07.2014, підпадає під ознаки об`єкта оподаткування транспортним податком у 2016 році.

Правова позиція позивача у даній справі полягає у тому, що відповідачем не доведено того, що належний їй автомобіль у 2016 році був об`єктом оподаткування транспортним податком. Відповідач при прийнятті спірного рішення не мав належного розрахунку середньої ринкової вартості її автомобіля, не запитував у позивача відомостей щодо пробігу автомобіля. Позивач зазначила, що не зверталась до контролюючого органу для проведення звірки даних щодо об`єкта оподаткування у порядку підпункту 267.6.10 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України) з огляду на те, що досудовий порядок врегулювання спору не є обов`язоковим.

Відповідач зазначає, що із листа Мінекономрозвитку від 22.02.2016 №3252-08/4793-03 встановлено, що середньоринкова вартість належного позивачу автомобіля у 2016 році становила понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2016. З урахуванням наведеного належний позивачу автомобіль у 2016 році був об`єктом оподаткування транспортним податком, що свідчить про правомірність податкового повідомлення-рішення від 29.06.2016 №79638-13. При цьому, позивач не зверталась до контролюючого органу для проведення звірки даних щодо об`єкта оподаткування у порядку підпункту 267.6.10 пункту 267.6 статті 267 ПК України з огляду на перевищення фактичного середньорічного пробігу її автомобіля над нормативним середньорічним пробігом, визначеним відповідно до Додатку 2 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 №403 (Порядок №403).

На виконання ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2019 Мінекономіки надіслано до суду лист від 08.10.2019 №3805-05/41211-05 у якому повідомлено, що для цілей віднесення легкових автомобілів до об`єктів оподаткування у 2016 році Мінекономрозвитку розраховано середньоринкову вартість автомобілів, подано до ДФС інформацію (лист від 22.02.2016 №3252-08/4793-03) про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2016, та забезпечено роботу офіційного веб-сайта Мінекономрозвитку в режимі, який давав змогу протягом податкового року отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля (Калькулятор). Відповідно до Інформації середньоринкова вартість автомобіля марки Land Rover, моделі Range Rover Sport, 2012 року випуску, з об`ємом двигуна 5,0 літрів, автоматичною коробкою перемикання передач до 5 років експлуатації становила понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2016. Конкретну інформацію щодо середньоринкової вартості автомобіля надати не можливо у зв`язку із відсутністю даних про пробіг автомобіля. Середньоринкова вартість автомобіля марки Land Rover, моделі Range Rover Sport, 2012 року випуску, з об`ємом двигуна 5,0 літрів, з урахуванням нормативного середньорічного пробігу 27 000 км становила 1 560 888 грн.

Керуючись нормою частини п`ятої статті 262 КАС України, суд здійснював розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідив матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надав їм юридичну оцінку та встановив наступне.

ОСОБА_1 у 2016 році була власницею автомобіля марки Land Rover, моделі Range Rover Sport, 2012 року випуску, з об`ємом двигуна 5,0 літрів

Відповідачем на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.06.2016 №79638-13, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 25000 грн у зв`язку із отриманням листа Мінекономрозвитку від 22.02.2016 №3252-08/4793-03 згідно якого середньоринкова вартість належного позивачу автомобіля у 2016 році становила понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2016.

Позивач не погоджується із податковим повідомленням-рішенням від 29.06.2016 №79638-13, а тому звернулась до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.

Базою оподаткування у відповідності до підпункту 267.3.1 пункту 267.3 статті 267 цього Кодексу є легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267.

Згідно з абзацом першим підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України (у редакції, чинній з 01.01.2016 по 31.12.2016) об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Відповідно до пункту 10.2 статті 10 ПК України місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Положеннями підпунктів 12.3.2, 12.3.4. пункту 12.3 статті 12 ПК України передбачено, що при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 № 909-VIII в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у складі палати за результатами розгляду справи № 825/1496/17 (№ К/9901/1259/17) ухвалив постанову від 15.05.2019, в якій викладено правові висновки про те, що застосовуючи при прийнятті актів індивідуальної дії чинне рішення органу місцевого самоврядування (з урахуванням змін), яке в свою чергу прийняте на виконання положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 № 909-VIII, норми якого були чинними, не визнані неконституційними, та які рекомендували з метою забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році переглянути прийняті на 2016 рік рішення щодо встановлення місцевих податків і зборів, податковий орган є таким, що діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Встановлено, що рішенням Київської міської ради від 11.02.2016 №103/103 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві та акцизного податку» встановлено, що об`єктом оподаткування транспортним податком є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

З урахуванням викладеного суд зазначає, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, а отже твердження позивача що положення щодо транспортного податку мають застосовуватись контролюючим органом не раніше 2017 року є безпідставним.

Станом на 01.01.2016 мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 1378 грн. (стаття 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25.12.2015 №928-VIII).

Таким чином, платником транспортного податку за базовий податковий період - 2016 рік є власник легкового автомобіля, середньоринкова вартість якого становить понад 1033500 грн (1378 грн. х 750) та з року випуску якого минуло не більше п`яти років (включно).

Відповідно до абзацу другий підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній з 01.01.2016 по 31.12.2016) така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66 (Методика №66), відповідно до положень пункту 2 якої (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного акта індивідуальної дії) середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною в пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 №403 (Порядок №403), де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Пунктом 3 Порядку №403 встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: Сср = Цн х (Г / 100) х (1 ± (Гк / 100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Гк - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Мінекономрозвитку відповідно до Методики №66, розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (пункт 13 Методики).

Згідно пункту 14 Методики №66 Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об`єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.

На коефіцієнт коригування ринкової вартості транспортних засобів згідно з додатком 1 та додатком 2 Методики № 66, впливає строк експлуатації транспортних засобів та нормативний середньорічний пробіг транспортних засобів. При цьому, технічний стан автомобіля відповідно до Методики не впливає на обрахунок середньоринкової вартості автомобіля.

Згідно підпункту 267.6.10 пункту 267.6 статті 267 ПК України фізичні особи - платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем своєї реєстрації для проведення звірки даних щодо:

а) об`єктів оподаткування, що перебувають у власності платника податку;

б) розміру ставки податку;

в) нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів (зокрема документів, що підтверджують право власності на об`єкт оподаткування, перехід права власності на об`єкт оподаткування, документів, що впливають на середньоринкову вартість легкового автомобіля), контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Верховний Суд у постанові від 06.03.2020 у справі №826/19397/16 проаналізував вказані норми та вказав, що для визнання автомобіля об`єктом оподаткування транспортним податком з фізичних осіб до уваги береться, зокрема середньоринкова вартість такого автомобіля, яка визначається статистичними методами з урахуванням певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу та встановлюється, виключно, Мінекономрозвитку.

Обов`язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі наданої інформації Мінекономрозвитку про автомобілі, які є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році (автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за формулою, яка зокрема передбачає коефіцієнти коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації та залежно від пробігу.

Фізичні особи - платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу для проведення звірки даних, зокрема і щодо нарахованої суми податку, і у разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними платника податків на підставі оригіналів відповідних документів, у тому числі і документів, що впливають на середньоринкову вартість легкового автомобіля, контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) такому платнику нове податкове повідомлення-рішення, а попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

При вирішенні спорів суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору судом першої інстанції) обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

У разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать про правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

У постанові від 06.03.2020 у справі №826/19397/16 Верховний Суд вказав, що суд апеляційної інстанції безпідставно дійшов висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з підстав порушення визначення середньоринкової вартості автомобіля позивача, оскільки обов`язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавцем покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку (Мінекономрозвитку), натомість межі повноважень контролюючого органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі наданої інформації Мінекономрозвитку про автомобілі, які є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році.

Також Верховний Суд зазначив, що позивач не вказував і про те, що він звертався до контролюючого органу в порядку передбаченому пп. 267.6.10 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України з метою звірки даних щодо нарахованої суми податку з відповідними документами, зокрема щодо фактичного пробігу автомобіля, які впливають на середньоринкову вартість легкового автомобіля.

Встановлено, що інформація про те, що середньоринкова вартість належного позивачу автомобіля у 2016 році становила понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2016, отримана відповідачем із належного джерела, а саме листа Мінекономрозвитку від 22.02.2016 №3252-08/4793-03.

Крім того, у матеріалах справи наявна інформація Мінекономрозвитку про те, що вартість автомобіля марки Land Rover, моделі Range Rover Sport, 2012 року випуску, з об`ємом двигуна 5,0 літрів, з урахуванням нормативного середньорічного пробігу 27 000 км у 2016 році становила 1 560 888 грн.

Суд враховує, що за приписами підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України середньоринкова вартість автомобіля визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи, у тому числі, з пробігу легкового автомобіля.

Повнота з`ясування обставин у даній справі вимагає від суду витребування у відповідача або у Мінекономрозвитку, інформації, яка стала підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, у тому числі інформації щодо пробігу транспортного засобу позивача, яка враховувалась при розрахунку середньоринкової вартості транспортного засобу позивача та впливає на визначення об`єкту оподаткування транспортним податком.

Відповідачем надано пояснення щодо пробігу автомобіля позивача, врахованого при визначенні його вартості. Зазначено, що у зв`язку із відсутністю інформації про реальній пробіг автомобіля а основу розрахунку взято нормативний показник згідно із додатком 2 Методики №66 - 27 000 км на рік.

Разом з цим, суд враховує, що підставами позову не було посилання на відсутність інформації щодо фактичного пробігу автомобіля, тобто позов не ґрунтувався на доводах щодо порушень при визначенні середньоринкової вартості автомобіля. До того ж, позивач не зазначає фактичний пробіг належного їй автомобіля та не надає жодного доказу з якого б такий пробіг вбачався.

Також судом встановлено, що позивач не зверталась до контролюючого органу для проведення звірки даних щодо об`єкта оподаткування у порядку підпункту 267.6.10 пункту 267.6 статті 267 ПК України з огляду на перевищення фактичного середньорічного пробігу її автомобіля над нормативним середньорічним пробігом, визначеним відповідно до Додатку 2 Порядку №403.

Суд зауважує, що відповідач не уповноважений перевіряти та ставити під сумнів отриману від Мінекономрозвитку інформацію щодо середньоринкової вартості автомобілів, а також самостійно здійснювати розрахунок такої вартості.

З урахуванням наведеного суд вважає, що відповідач правомірно взяв до уваги зазначену в листі Мінекономрозвитку від 22.02.2016 №3252-08/4793-03 інформацію про те, що середньоринкова вартість належного позивачу автомобіля у 2016 році становила понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2016, та враховуючи, що з року випуску автомобіля позивача минуло не більше п`яти років, дійшов обґрунтованого висновку що належний позивачу автомобіль у 2016 році є об`єктом оподаткування транспортним податком.

Відтак, податкове повідомлення-рішення від 29.06.2016 №79638-13 є правомірним, а доводи позивача щодо протиправності такого рішення зводяться до припущень та не підтверджені належними доказами.

Вказаний висновок узгоджується із позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 06.03.2020 у справі №826/19397/16.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням наведеного у сукупності суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимим доказами факт порушення відповідачем її прав та охоронюваних законом інтересів в межах спірних правовідносин, в той час, як відповідачем, як суб`єктом владних повноважень виконано, покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що за обставин необґрунтованості заявлених позивачем вимог, підстави для стягнення сплаченого ним судового збору з відповідача відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).

Відповідач - Головне управління ДПС у місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 43141267).

Суддя О.М. Чудак