Рішення № 92356686, 21.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

21 жовтня 2020 року справа №640/7168/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )доГоловного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві)про1) визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не проведення позивачу перерахунків пенсії за вислугу років; 2) зобов`язання відповідача провести перерахунок пенсії за вислугу років позивачу із застосуванням коефіцієнтів 3,84142; 1,36730; 1,29184; 1,29732; 1,33696; 1,05507; 1,17489; 1,17590; 1,14909; 1,07919; 1,06584; 1,20527; 1,23555; 1,37070; 1,24787; 1,18413 в межах строку позовної давності

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи, що вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не перерахунку його пенсії за вислугу років відповідно до підпункту «в» пункту 7 Порядку призначення виплати пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу цивільної авіації.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/7168/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що пенсію позивачу призначено відповідно до статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з 01 січня 2004 року розрахунок пенсії за вислугу років як працівнику льотно-випробного складу здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з 01 жовтня 2011 року дія частини четвертої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не поширюється на пенсіонерів, яким призначено пенсію за вислугу років на умовах передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення» та, які не досягли віку, встановленого статтею 26 цього Закону.

Крім того, відповідач вважає, що: 1) оскільки позивач не працював на посадах льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації і бортоператорів, які виконували спеціальні роботи в польотах, то підстав для перерахунку пенсії у позивача не має; 2) перерахунок пенсії із врахуванням конкретних коефіцієнтів належить виключно до повноважень відповідача; 3) позивачем пропущено строк звернення до суду, оскільки виплата пенсії є строковою виплатою, позивач, отримуючи пенсію, знав її розмір і мав усі можливості звернутися до відповідача та з`ясувати яким чином вона розраховується та звернутися до суду за відновленням порушених прав.

Позивач надав відповідь на відзив, в якому зазначає, що позивач має право на щорічний перерахунок пенсії відповідно до підпункту «в» пункту 7 Порядку призначення виплати пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу цивільної авіації; посада позивача, яка дає право на пенсії відповідно до статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачена Переліком посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на вислугу років; відповідач при призначенні пенсії позивачу визнав достатніми документи для призначення пенсії відповідно до статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як працівнику льотного складу; відповідно до розпорядження про призначення/перерахунок пенсії позивачу від 23 квітня 2020 року відповідач продовжує зазначати вид пенсії як працівнику льотного складу, але обраховує її як пенсію за віком та, в обґрунтування своїх вимог, посилається на практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві, пенсія за вислугу років як працівнику льотно-випробувального складу призначена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 11 травня 1998 року.

Відповідно до роздруківки перерахунку пенсії станом на 23 лютого 2019 року позивачу призначена пенсія за вислугу років (шифр 203) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», тривалість страхового стажу (повного) - 29 років 2 місяці 20 днів, тривалість страхового стажу до 01 січня 2004 року - 29 років 2 місяці 20 днів, в тому числі льотний та льотно-випробний склад - 36 років 5 місяців 4 дні, з 01 березня 2019 року позивачу виплачується пенсія за віком.

Згідно з роздруківкою протоколу/розпорядження щодо призначення/перерахунку пенсії станом на 23 квітня 2020 року позивачу призначена пенсія за вислугу років (шифр 203) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», тривалість страхового стажу (повного) 37 років 11 місяців 4 дні, тривалість страхового стажу до 01 січня 2004 року - 34 роки 8 місяців 11 днів, тривалість страхового стажу після 01 січня 2004 року - 3 роки 2 місяці 23 дні, в тому числі льотний та льотно-випробний склад - 36 років 5 місяців 4 дні, позивачу виплачується пенсія за віком.

У відповідь на заяву позивача про призначення/перерахунок пенсії від 16 квітня 2019 року відповідач листом від 20 червня 2019 року №133775/03 повідомив, що позивачу з 11 травня 1998 року призначено пенсію за вислугу років як працівнику льотно-випробного складу згідно статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; з 01 січня 2004 року розрахунок пенсії за вислугу років як працівнику льотно-випробного складу здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; з 01 жовтня 2011 року дія частини четвертої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не поширюється на пенсіонерів, яким призначено пенсію за вислугу років на умовах передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення» та, які не досягли віку, встановленого статтею 26 цього Закону.

Крім того, відповідачем зазначено, що відповідно до матеріалів пенсійної справи позивач з 01 вересня 1982 року по 10 травня 1998 року працював на посадах льотчика-інструктора Авіаційно-технічного клубу Київського механічного заводу, ТОВ «Пульс» та АТ «АС» Київського обласного авіаційного центру САМ України, тобто не працював на посадах в льотних екіпажах повітряних суден цивільної авіації і бортоператорів, які виконували спеціальні роботи в польотах, а тому підстави для здійснення розрахунку розміру пенсії згідно з статтею 53 Закону України «Про пенсійне забезпечення» відсутні; право на перерахунок пенсії позивач буде мати при досягненні встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та за умови переходу на пенсію за віком; з 01 березня 2019 року проведено автоматичний перерахунок пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідачем у листі від 05 березня 2020 року №3145-2887/М-02/8-2600/20 вказано коефіцієнти, які застосовуються при перерахунку пенсій працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації.

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, керується наступними мотивами.

Відповідно до статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції чинній на дату призначення пенсії позивачу) пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Із матеріалів пенсійної справи та пояснень сторін вбачається, що з 11 травня 1998 року позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Пунктом «а» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що право на пенсію за вислугу років мають такі категорії робітників і службовців авіації, а також льотно-випробного складу, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті: а) працівники льотного і льотно-випробного складу при вислузі років на цих посадах не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Перелік посад працівників льотного складу, порядок обчислення строків вислуги років для призначення їм пенсій, а також порядок призначення і виплати пенсій льотно-випробному складу затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, право на певний вид пенсії пов`язане з наявністю визначеного переліку обставин, за яких таке право може бути реалізовано.

Для призначення пенсії за вислугу років такими обставинами є: наявність страхового стажу не менше 25 років у чоловіків на посадах льотного і льотно-випробного складу при вислузі років на цих посадах.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 року №418 затверджений, в тому числі, Перелік посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (далі по тексту - Перелік №418), пунктом 2 якого встановлено льотно-інструкторський склад.

В матеріалах справи міститься свідоцтво пілота громадської авіації ІІ П №040459 на ім`я ОСОБА_1 від 09 листопада 1993 року.

З пояснень відповідача вбачається, що позивач з 01 вересня 1982 року по 10 травня 1998 року працював на посадах льотчика-інструктора Авіаційно-технічного клубу Київського механічного заводу, ТОВ «Пульс» та АТ «АС» Київського обласного авіаційного центру САМ України, тобто виконував роботу на посаді льотно-інструкторського складу.

Таким чином, твердження відповідача, що позивач не працював на посадах в льотних екіпажах повітряних суден цивільної авіації і бортоператорів, які виконували спеціальні роботи в польотах, а тому відсутні підстави для здійснення перерахунку його пенсії, судом до уваги не приймаються.

Із матеріалів справи вбачається, що страховий стаж позивача на посадах льотного та льотно-випробного стажу становить 36 років 5 місяців 4 дні.

Відповідно до статті 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку.

Переведення з одного виду пенсії на інший провадиться з дня подання відповідної заяви з усіма необхідними документами.

Таким чином, єдиним передбаченим способом переведення з одного виду пенсії на інший є волевиявлення особи, що отримує таку пенсію, шляхом подання відповідної заяви.

При цьому, така заява має чітко відображати бажання особи, що отримує пенсію, зокрема, за вислугу років, бути переведеною на інший вид пенсії.

Суд зазначає, що в матеріалах справи не міститься заяви позивача, яка за змістом відображає його волевиявлення бути переведеним на пенсію, відмінну від пенсії за вислугу років.

За даних обставин суд дійшов висновку про наявність права у позивача на отримання пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення», як у редакції на дату призначення пенсії, так і на дату виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до підпункту «в» пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 року №418, у разі зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня (починаючи з 2005 року) заробіток, з якого призначається (перераховується) пенсія відповідно до цього пункту, збільшується на коефіцієнт, який визначається шляхом ділення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за рік, що передує року, в якому проводиться перерахунок, на середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки, яка враховувалася під час призначення (перерахунку) пенсії.

Коли розмір пенсії, обчислений із заробітку, визначеного відповідно до цього пункту, менший ніж розмір пенсії до перерахунку, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Отже, передбачено право позивача на перерахунок його пенсії щороку з 1 березня 2005 року.

Докази перерахунку пенсії позивача в матеріалах справи не містяться.

Твердження відповідача, що з 01 січня 2004 року розрахунок пенсії за вислугу років як працівнику льотно-випробного складу здійснюється відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» судом до уваги не приймається, оскільки пунктом 2 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» врегульовано питання стосовно права на призначення пенсії особам за вислугою років, а не перерахунку вже призначеної пенсії за вислугою років.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача щодо не проведення перерахунків пенсії за вислугу років позивачу є протиправною.

Суд визнає також наявність підстав для зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії за вислугу років позивача із застосуванням конкретних коефіцієнтів в межах строку позовної давності з огляду на таке.

Як зазначено вище, підпунктом «в» пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації встановлено, що коефіцієнт, на якій збільшується пенсія при її перерахунку визначається шляхом ділення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за рік, що передує року, в якому проводиться перерахунок, на середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки, яка враховувалася під час призначення (перерахунку) пенсії.

В матеріалах справи міститься лист відповідача від 05 березня 2020 року №3145-2887/М-02/8-2600/20, в якому зазначена інформація про коефіцієнти, які застосовуються при перерахунку пенсій працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, починаючи з 2005 року, а саме: в 2005 році - 3,84142/ 1,27549 - для двоскладової формули; в 2006 році - 1,36730; в 2007 році - 1,29184; в 2008 році - 1,29732; в 2009 році - 1,33696; в 2010 році - 1,05507; в 2011 році - 1,17489; в 2012 році - 1,17590; в 2013 році - 1,14909; в 2014 році - 1,07919; в 2015 році - 1,06584; в 2016 році - 1,20527; в 2017 році - 1,23555; в 2018 році - 1,37070; в 2019 році - 1,24787; в 2020 році - 1,18413.

Таким чином, відповідачем розраховано коефіцієнти, на які збільшується пенсія працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації при її перерахунку щорічно з 1 березня, починаючи з 2005 року.

Доводи відповідача про те, що суд не може зобов`язати орган владних повноважень до перерахунку пенсії з врахуванням конкретних коефіцієнтів, оскільки це буде фактичне втручання в його дискреційні повноваження, суд вважає необґрунтованими. Обрана судом форма захисту порушених прав у даному випадку не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача. Втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна позиція випливає зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 24 березня 2016 року у справі № 826/17109/13-а.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

В даному випадку зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії за вислугу років позивача із застосуванням конкретних коефіцієнтів є виправданим, оскільки зазначені коефіцієнти згідно з листом відповідача від 05 березня 2020 року №3145-2887/М-02/8-2600/20 застосовуються при перерахунку пенсій працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації та відсутній інший дієвий спосіб захисту порушеного права позивача.

При цьому, слід зазначити, якщо бездіяльність відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанта поведінки у суб`єкта владних повноважень за законом не існує, то суд має право зобов'язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист прав і свобод позивача. Отже, застосування судами зазначеного способу захисту права не можливо вважати втручанням у дискреційні повноваження такого суб'єкта владних повноважень.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 22 березня 2018 року у справі № 823/795/17, постанові від 27 лютого 2018 року у справі № 816/591/15-а, постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» нараховані суми пенсії, не затребувані пенсіонером своєчасно, виплачуються за минулий час не більш як за 3 роки перед зверненням за одержанням пенсії. Суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Оскільки судом встановлено протиправність не здійснення відповідачем перерахунку пенсії за вислугу років позивача з 2005 року, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимоги провести перерахунок пенсії позивача із застосуванням коефіцієнтів за 2005 рік - 3,84142; за 2006 рік - 1,36730; за 2007 рік - 1,29184; за 2008 рік - 1,29732; за 2009 рік - 1,33696; за 2010 рік - 1,05507; за 2011 рік - 1,17489; за 2012 рік - 1,17590; за 2013 рік - 1,14909; за 2014 рік - 1,07919; за 2015 рік - 1,06584; за 2016 рік - 1,20527; за 2017 рік - 1,23555; за 2018 рік - 1,37070; за 2019 рік - 1,24787; за 2020 рік - 1,18413.

Твердження відповідача про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмежене, в тому числі встановленням строків на звернення до суду не можуть бути задоволені, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

У частині другій цієї статті зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, Кодексом адміністративного судочинства України передбачено можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.

З огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013, а також на підставі аналізу положень частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв`язку з положенням частини другої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» суд вважає, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №646/6250/17 та від 19 червня 2018 року у справі №646/6250/17.

Відповідно до вимог частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У зв`язку з вищевикладеним суд зазначає, що позивачем дотримано строк звернення до адміністративного суду.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача належить стягнути судовий збір у розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетний асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2 Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не проведення перерахунку пенсії за вислугу років ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів за 2005 рік - 3,84142; за 2006 рік - 1,36730; за 2007 рік - 1,29184; за 2008 рік - 1,29732; за 2009 рік - 1,33696; за 2010 рік - 1,05507; за 2011 рік - 1,17489; за 2012 рік - 1,17590; за 2013 рік - 1,14909; за 2014 рік - 1,07919; за 2015 рік - 1,06584; за 2016 рік - 1,20527; за 2017 рік - 1,23555; за 2018 рік - 1,37070; за 2019 рік - 1,24787; за 2020 рік - 1,18413.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16; ідентифікаційний код 42098368).

Суддя В.А. Кузьменко