Рішення № 92356621, 21.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2020 року м. Київ № 640/11301/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи адміністративну справу за позовом арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов`язання вчинити певні дії,

установив:

24.06.2019 ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління ДФС у місті Києві про:

- визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у місті Києві від 05.06.2019 №Ф-267607-17 на суму 83826,18 грн;

- зобов`язання Головне управління ДФС у місті Києві привести у відповідність із прийнятим рішенням інтегровану картку платника податків єдиного внеску, за якою у ОСОБА_1 рахується борг у сумі 83826,18 грн, як особі, яка провадить незалежну професійну діяльність.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що він є фізичною особою-підприємцем, перебуває на спрощеній системі оподаткування. 18.02.2013 отримав свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого. Вважає, що оскільки він зареєстрований як фізична особа-підприємець згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 №755-IV (Закон №755-IV), до нього не можуть застосовуватись положення частини 3 статті 5 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (Закон №2464-VI). З огляду на те, що види діяльності позивача як фізичної особи-підприємця та особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, співпадають, то позивач вважає, що не має обов`язку подання подвійної звітності як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, оскільки у такому випадку буде мати місце дублюючий облік ідентичної господарської діяльності, а відповідно і подвійне оподаткування, що суперечить принципам податкового законодавства.

Твердження відповідача щодо взяття на облік позивача як фізичної особи, яка, за даними публічних реєстрів, здійснює незалежну професійну діяльність індивідуально суперечать Податковому кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України) та Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 (Порядок №1588). На переконання позивача, автоматичне взяття його на облік як особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, без заяви встановленої форми, є помилковим, а відтак і подвійне нарахування ЄСВ є протиправним та таким, що суперечить принципам податкового законодавства та, нормам ПК України, Закону №2464-VI та Порядку №1588.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.07.2019 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому вказав на відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Зауважив, що відповідно до Закону №2464-VI до платників ЄСВ віднесено осіб, які мають право здійснювати незалежну професійну діяльність, у тому числі діяльність арбітражного керуючого. Враховуючи обов`язок платника податку стати на облік у контролюючих органах та обов`язок відповідача забезпечити повноту обліку платників ЄСВ та контролю своєчасності подання розрахунків та документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою платежів, ПК України передбачено здійснення обліку у контролюючому органі як у разі коли особа здійснює підприємницьку діяльність, так і у разі, коли особа має право (свідоцтво, реєстрація) здійснювати незалежну професійну діяльність згідно відповідного документа із визначенням бази та забезпеченням сплати ЄСВ незалежно від отримання доходу згідно пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI. Позивач був зобов`язаний, у тому числі з огляду на зміни законодавства з 1 січня 2017 року, стати на облік у контролюючому органі як особа, яка могла здійснювати незалежну професійну діяльність арбітражного керуючого після державної реєстрації, тобто як самозайнята особа, незалежно від наявності доходу від такої діяльності з огляду на вимогу обчислити ЄСВ, виходячи з розміру мінімального страхового внеску (абзац другий пункт 2 частина перша статті 7 Закону №2464-VI). Враховуючи, що позивач самостійно не подав заяву про взяття на облік в ГУ ДФС як платник ЄСВ - особа, яка зареєстрована з правом здійснювати незалежну професійну діяльність, відповідачем правомірно взято на облік позивача, як фізичну самозайняту особу, а неподання позивачем відомостей про здійснення незалежної професійної діяльності не звільняє від обов`язку сплати ЄСВ як самозайнятої особи незалежно від результатів діяльності з огляду на визначення мінімального розміру від бази нарахування ЄСВ.

Керуючись нормою частини п`ятої статті 262 КАС України, суд здійснював розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідив матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надав їм юридичну оцінку та встановив наступне.

08.09.2011 ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, а з 12.09.2011 позивач перебуває не обліку у податкових органах як фізична особа-підприємець.

Згідно свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_2 від 16.01.2012 ОСОБА_1 перебуває на спрощеній системі оподаткування.

Зареєстрованими видами діяльності ФОП ОСОБА_1 є: надання в оренду власного чи орендованого нерухомого майна (код КВЕД 68.20); консультування з питань комерційної діяльності й керування (основний) (код КВЕД 70.22); надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів (код КВЕД 77.11).

23.09.2011 Державним департаментом з питань банкрутства ОСОБА_1 видано безстрокову ліцензію на здійснення діяльності арбітражного керуючого серії НОМЕР_3.

18.02.2013 ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №140 без обмеження строку дії.

З 21.05.2013 ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку як арбітражний керуючий.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується те, що у 2017 році ОСОБА_1 сплатив єдиний соціальний внесок у розмірі 22% від мінімальної заробітної плати, встановленої на 2017 рік, у загальній сумі 8448 грн, у 2018 році ОСОБА_1 сплатив єдиний соціальний внесок у загальній сумі 9828,72 грн. 27.03.2019 позивачем як арбітражним керуючим подано звіт за 2017 рік, 02.05.2019 - за 2018 рік.

З огляду на те, що позивач не сплачував ЄСВ як особа, що здійснює незалежну професійну діяльність, Головним управлінням ДФС у місті Києві, на підставі даних інформаційної системи контролюючого органу щодо наявності у ОСОБА_1 заборгованості зі сплати ЄСВ, сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.06.2019 №Ф-267607-17 на суму 83826,18 грн.

Позивач не погоджується із висновками відповідача про наявність у нього вказаної заборгованості, вважає протиправною вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.06.2019 №Ф-267607-17, а тому звернувся до суду із вказаним позовом.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини третьої статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Так, 02.09.2019 Верховним Судом ухвалено рішення у зразковій справі, яке за наслідками апеляційного перегляду постановою Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 залишено без змін.

Верховний Суд у рішенні від 02.09.2019 зазначив на наявність типових ознак, властивих зразковій справі, якими є:

1) перебування позивача на обліку контролюючого органу як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування як фізичної особи-підприємця та як особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність;

2) встановлення контролюючим органом за власною ініціативою платнику єдиного внеску фізичній особі-підприємцю ознаки незалежної професійної діяльності, що обумовило виникнення в останнього обов`язку сформувати та подати до органів доходів і зборів окремий звіт;

3) визначення статусу «фізичної особи-підприємця з ознакою здійснення незалежної професійної діяльності» на рівні підзаконних нормативно-правових актів;

4) можливість подвійного нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за результатами здійснення одного й того ж виду господарської діяльності: як підприємницької, так і незалежної професійної діяльності.

Суд зазначає, що правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі, є подібними правовідносинам, які були предметом розгляду Верховним Судом у зразковій справі №520/3939/19 (провадження №Пз/9901/10/19).

Верховним Судом сформульовано такі висновки:

За наявного існуючого правового регулювання взяття та перебування на обліку платника єдиного внеску фізичної особи-підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності не передбачено.

Взяття контролюючим органом на облік особи як платника єдиного внеску - фізичної особи-підприємця (пункт 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI) та внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб унеможливлює нарахування єдиного внеску за іншим типом платника без прийняття відповідних рішень і внесення змін щодо попереднього обліку особи у спосіб, визначений Законом і підзаконними нормативно-правовими актами.

Підзаконний нормативно-правовий акт спеціальної облікової політики в частині визначення такої категорії платників єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою здійснення незалежної професійної діяльності не відповідає статті 4 Закону №2464-VI.

Зміна контролюючим органом обліку особи платника єдиного внеску в спосіб, не встановлений Законом або встановлений підзаконним нормативно-правовим актом, який не відповідає Закону в цій частині, та нарахування на підставі таких дій єдиного внеску, суперечить принципам законності та належного врядування.

Так, законодавець розмежовує платників єдиного внеску на фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

При цьому Закон № 2464-VI не визначає такого платника єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. Фізична особа-підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску.

Позивач є платником єдиного внеску - фізичною особою-підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування, тобто є платником єдиного внеску в розумінні пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, і за встановленими судами обставинами, ЄСВ сплачував у порядку та розмірах, визначених законодавством.

Системний аналіз норм Закону №2464-VI та Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 №10-1 дає підстави для висновку про відсутність повноважень у контролюючого органу за власною ініціативою без наявності звітності платника єдиного внеску (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/фізичної особи-підприємця), в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вносити зміни (подавати інформацію до ПФУ щодо змін) до облікової картки платника єдиного внеску шляхом встановлення "ознаки незалежної професійної діяльності" та відповідно нараховувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного Законом як граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Отже, за встановленими у цій справі обставинами, позивач не перебував на обліку платника єдиного внеску як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, та відповідно не подавав звітність як такий платник, а контролюючий орган самостійно встановив позивачу як платнику єдиного внеску фізичній особі-підприємцю ознаку незалежної професійної діяльності, що за висновками Верховного Суду у зразкові справі є неправомірним. Відповідно, неправомірним є і нарахування на цій підставі єдиного внеску.

Суд зазначає, що нарахування контролюючим органом ЄСВ позивачу як особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність, спричиняє подвійну його сплату, оскільки такий внесок сплачувався позивачем самостійно, як фізичною особою-підприємцем.

Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Оскільки позивач як фізична особа-підприємець сплачував єдиний внесок у порядку та розмірах, визначених законодавством, в розмірі не менше мінімального, це виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, яка має право провадити незалежну професійну діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про безпідставність нарахування відповідачем сум ЄСВ позивачу як арбітражному керуючому та, як наслідок, протиправність вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у місті Києві від 05.06.2019 №Ф-267607-17 на суму 83826,18 грн.

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 12.12.2019 у справі №580/971/19.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Головне управління ДФС у місті Києві привести у відповідність із прийнятим рішенням інтегровану картку платника податків єдиного внеску, за якою у ОСОБА_1 рахується борг у сумі 83826,18 грн, як особі, яка провадить незалежну професійну діяльність, суд зазначає наступне.

Організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422 (Порядок №422).

Пункт 2 Порядку №422 визначає, що інтегрована картка платника - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами; інформаційна система органів ДФС - інтегрована структура, що складається з одного чи більшої кількості процесів, компонентів апаратного та програмного забезпечення, засобів та персоналу, що забезпечує можливість задоволення встановленої потреби або цільової функції.

Відповідно до пункту 1 розділу 2 Порядку №422 з метою забезпечення контролю за коректністю відображення інформації в інформаційній системі органів ДФС при відкритті/закритті ІКП підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень, проводиться щоденний контроль шляхом формування реєстрів перевірки записів за напрямами: відповідність форм відкритих ІКП затвердженому переліку форм ІКП; відповідність відкритої ІКП за видами бюджетів та платежів як для юридичних, так і для фізичних осіб відповідно до затвердженого переліку форм ІКП; наявність нарахованих сум, сум податкового боргу, заборгованості з єдиного внеску та переплати за платежами, за якими не передбачено подання платником податкової звітності до органу ДФС (крім платежів, які контролюються органами ДФС в частині актів перевірок); наявність відкритої ІКП за платником, який знятий з обліку в органі ДФС; наявність у платника, якого виключено з реєстру платників певного податку, відкритої ІКП без ознаки «платник відсутній в реєстрі»; наявність нарахованих сум, сум податкового боргу, заборгованості з єдиного внеску в ІКП зі спеціальним кодом «Платежі до з`ясування»; одночасна наявність показника переплати та невиділеного (незафіксованого) податкового боргу з грошового зобов`язання (заборгованості (без пені)) в ІКП; від`ємне значення переплати та/або боргу (заборгованості) в ІКП.

Пунктом 2 розділу 2 Порядку №422 встановлено, що розбіжності не пізніше наступного робочого дня з дня їх виявлення відпрацьовуються підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень, шляхом усунення помилок: у разі виявлення невідповідностей між відкритими в інформаційній системі органів ДФС ІКП та затвердженим Переліком форм ІКП здійснюється перекодування ІКП на відповідну форму обліку ІКП; у разі сплати новоствореним платником, який не включений до реєстру платників певного податку, кошти розносяться до ІКП зі спеціальним кодом «Платежі до з`ясування». Відпрацювання ІКП зі спеціальним кодом «Платежі до з`ясування» здійснюється згідно з пунктом 3 глави 2 розділу ІІІ цього Порядку.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що наявність у ІКП ОСОБА_1 відомостей про наявність недоїмки зі сплати ЄСВ у сумі 83826,18 грн порушує права позивача, а належним способом захисту та відновлення таких права позивача є зобов`язання відповідача привести у відповідність вимогам законодавства дані ІКП ОСОБА_1 за платежем ЄСВ.

Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №805/4374/15-а, від 25.03.2020 у справі №826/9288/18.

За приписами частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено законності та обґрунтованості спірного рішення, а доводи позивача та матеріали справи свідчать про протилежне, відтак, наявні підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, а згідно наявної у матеріалах справи квитанції від 09.07.2019 позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 768,4 грн, то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у місті Києві від 05.06.2019 №Ф-267607-17.

Зобов`язати Головне управління ДПС у місті Києві привести у відповідність із прийнятим рішенням інтегровану картку платника податків єдиного внеску, за якою у ОСОБА_1 рахується борг у сумі 83826,18 грн, як особі, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Стягнути з Головного управління ДПС у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768,4 грн (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).

Відповідач - Головне управління ДПС у місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 43141267).

Суддя О.М. Чудак