Рішення № 92356377, 19.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 жовтня 2020 року 10:36 № 640/15145/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі судових засідань Левкович А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві

Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

(02099, м. Київ, вул. Костянтина Заслонова, буд. 16)

про визнання протиправними та скасування постанов, -

за участю сторін:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Додух О.О.,

представника відповідача - не прибув,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) з адміністративним позовом до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Дарницького РВ ДВС Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 11 жовтня 2019 року №33831115 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 87 797,13 грн.;

- визнати протиправними та скасувати постанови державного виконавця Дарницького РВ ДВС Головного територіального управління юстиції у м. Києві про накладення обтяжень на майно та грошові кошти ОСОБА_1 , а саме: постанову про арешт майна боржника у ВП №60297698 від 11 жовтня 2019 року, постанову про арешт коштів боржника у ВП №60297698 від 10 березня 2020 року.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржувані постанови є протиправними, оскільки державний виконавець не проводив виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувача присуджених сум за цим виконавчим листом, виданим Солом`янським районним судом міста Києва, а також державний виконавець не стягнув у примусовому порядку суму, зазначену у виконавчому документі. При цьому, всупереч вимогам чинного законодавства з позивача стягнений виконавчий збір без реального виконання рішення суду та стягнення будь-яких сум на погашення заборгованості за рішенням суду. Крім того, відсутні відомості і про реальне здійснення державним виконавцем заходів з виконання рішення та вчинення необхідних виконавчих дій для реального виконання рішення суду, а відтак у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений в оскаржуваній постанові.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.

Представник відповідача надіслав до суду копії матеріалів виконавчого провадження та зазначив, що всі дії державного виконавця, вчинені у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того зазначив, що зважаючи на значну службову завантаженість державних виконавців, розгляд справи проводити без участі представника відділу.

Відповідно до вимог частини 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

На виконанні відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві перебувало виконавче провадження №33831115 з примусового виконання виконавчого листа №2-1452/10, виданого 03 серпня 2010 року Солом`янським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «УкрСиббанк» заборгованості в загальній сумі боргу 877 971,31 грн.

Так, 13 серпня 2012 року державним виконавцем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження та надано боржнику строку на добровільне виконання виконавчого документа до 20 серпня 2012 року.

В ході вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження №33831115 ОСОБА_1 сформовано виклик державного виконавця від 07 червня 2018 року, яким у зв`язку з невиконанням вимог виконавчого документа ОСОБА_1 зобов`язано з`явитися до виконавця 25 липня 2018 року щодо сплати боргу за виконавчим документом або надання підтверджуючих документів про сплату.

Відповідно до матеріалів виконавчого провадження, 09 серпня 2019 року стягувач - АТ «Укрсиббанк» подав відповідачу заяву про повернення виконавчого документа, у якій просив: зняти арешт з майна боржника - ОСОБА_1 ; винести постанову про повернення виконавчого документа стягувачу; надіслати на адресу стягувача виконавчий лист №2-1452/10, виданий Дарницьким районним судом міста Києва.

У зв`язку із надходженням заяви стягувача від 06 серпня 2019 року, державним виконавцем 30 вересня 2019 року у межах виконавчого провадження №33831115 прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

11 жовтня 2019 року старшим державним виконавцем Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві на підставі статей 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження» прийнято постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 87 797,13 грн.

Того ж дня, 11 жовтня 2019 року державним виконавцем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №60297698 з примусового виконання постанови Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві №33831115 від 11 жовтня 2019 року про стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 87 797,13 грн.

В межах виконавчого провадження №60297698 державним виконавцем 11 жовтня 2019 року також прийнято постанову про арешт майна боржника, а саме на нерухоме майно - квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів у розмірі 88 066,13 грн.

В подальшому, у зв`язку з несплатою боржником заборгованості згідно виконавчого документа та для забезпечення належного виконання рішення органом державної виконавчої служби, державним виконавцем у межах виконавчого провадження №60297698 прийнято постанову про арешт коштів боржника від 10 березня 2020 року, а саме на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать ОСОБА_1 .

Незгода позивача із постановою про стягнення виконавчого збору та постановами про накладення арешту на майно боржника зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктами 6 та 7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII визначено, що рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.

Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону №1404-VIII (в редакції станом на момент прийняття оскаржуваної постанови від 11 жовтня 2019 року про стягнення виконавчого збору), під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Отже, прийняття державним виконавцем певного процесуального акту, який має індивідуальний та самостійний характер, підпадає під поняття «виконавча дія».

Суд зазначає, що законодавцем не визначено, що, саме, виконавчі провадження, здійснення яких розпочато до набрання чинності новим Законом України «Про виконавче провадження» №1404-VIII виконуються до їх завершення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, а, натомість, визначено такий порядок виключно для здійснення окремих самостійних процесуальних дій (виконавчих дій), які розпочаті та не завершені на момент набрання Законом юридичної сили.

Прийняття відповідачем спірної постанови від 11 жовтня 2019 року є окремою виконавчою дією, яка здійснена виконавцем після 05 жовтня 2016 року, тобто, після набрання чинності новим Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII, відтак на момент її прийняття державний виконавець повинен був керуватись чинними нормами Закону №1404-VIII.

Так, відповідно до вимог частин 1, 2 статті 27 Закону №1404-VIII (у редакції станом на 11 жовтня 2019 року) виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Відповідно до виконавчого листа №2-1452/10, виданого 03 серпня 2010 року Солом`янським районним судом міста Києва, стягненню з боржника підлягає сума заборгованості у розмірі 877 971,31 грн., відтак саме з даної суми, а не фактично стягнутої, як стверджує позивач, підлягає стягнення виконавчого збору.

Суд зазначає, що матеріали виконавчого провадження №33831115 не містять доказів стягнення з позивача як боржника виконавчого збору до моменту прийняття постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 30 вересня 2019 року. При цьому, суд враховує, що вказана постанова про повернення виконавчого документа стягувачу прийнята на підставі вимог Закону №1404-VIII.

Наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа врегульовані статтею 40 Закону №1404-VIII.

Відповідно до частини 3 вказаної статті у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що постанова про повернення виконавчого документа стягувачу прийнята державним виконавцем 30 вересня 2019 року, в той час як оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору прийнята державним виконавцем лише 11 жовтня 2019 року.

Аналіз наведених норм чинного законодавства та фактичних обставин, дає підстави для висновку, що постанова про стягнення виконавчого збору прийнята з порушенням законодавчо передбаченого терміну (не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа) для її прийняття у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону.

Тобто, відповідачем при прийнятті оскаржуваної постанови від 11 жовтня 2019 року не дотримано принципу своєчасності прийняття такого рішення.

За таких обставин, суд приходить до висновку про протиправність вказаної постанови та наявність підстав для її скасування у судовому порядку.

Суд також зазначає, що оскаржувані постанови про накладення арешту на майно боржника прийняті в межах виконавчого провадження №60297698, відкритого при примусовому виконанні постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 87 797,13 грн. від 11 жовтня 2019 року.

З огляду на встановлену в судовому порядку протиправність постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 87 797,13 грн. від 11 жовтня 2019 року, всі подальші виконавчі дії, вчинені при її примусовому виконанні, на думку суду, також є протиправними.

Відтак, суд приходить до висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а згідно частини 2 цієї статті Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам у сукупності з наведеними законодавчими нормами, суд доходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваної позивачем постанови про стягнення виконавчого збору та, як наслідок, постанов про накладення арешту на майно боржника.

За таких обставин суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Дарницького РВ ДВС Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 11 жовтня 2019 року №33831115 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 87 797,13 грн.

Визнати протиправними та скасувати постанови державного виконавця Дарницького РВ ДВС Головного територіального управління юстиції у м. Києві про накладення обтяжень на майно та грошові кошти ОСОБА_1 , а саме: постанову про арешт майна боржника у ВП №60297698 від 11 жовтня 2019 року, постанову про арешт коштів боржника у ВП №60297698 від 10 березня 2020 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) документально підтверджені понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 559 (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят дев`ять) гривень 58 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (02099, м. Київ, вул. Костянтина Заслонова, буд. 16, код ЄДРПОУ 34968768).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому частиною першою статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення та оскаржені у порядку, передбаченому статтями 292, 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону №2147-VIII).

Суддя А.Б. Федорчук