Рішення № 9235494, 30.03.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "30" березня 2010 р.Справа № 9/117

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Алексєєва М.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Кравчук Н.М. дов. № 07/03-2010р. від 11.03.2010р.

від відповідача: Завадський В.Б. дор. від 24.12.2009р. №1618

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Дочірнього підприємства "Ружин-молоко" (смт. Ружин)

до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (м.Житомир)

про стягнення 7 458, 61 грн.

Подано позов про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 7458,61 грн., з яких 7201,31 грн. основний борг, 208,77 грн. інфляційні нарахування, 48,53 грн. 3% річних та судових витрат.

Представник позивача в засіданні суду позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не надав, в засіданні суду проти позову не заперечував.

Відповідно до статті 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

На підставі домовленості, досягнутою між сторонами - Дочірнім підприємством "Ружин-молоко" (далі - позивач) та Дочірнім підприємством "Житомирський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - відповідач), позивачем передано відповідачу товар (бензин, марки А-76) на загальну суму 7201,31 грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.9-14), оригінали були оглянуті в судовому засіданні.

Згідно з ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 2 ст.11, ч. 2 ст. 509 ЦК України однією з підстав виникнення зобов'язань є правочини.

Оскільки сторони при здійсненні господарської діяльності довели свою волю до настання правових наслідків при здійсненні поставки, то між ними виникли відповідні зобов'язання.

Отже, між сторонами виникли правовідносини купівлі - продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності з вищезазначеною статтею Цивільного кодексу України, позивач направив відповідачу претензію від 11.11.2009р. за № 658 про сплату боргу.

Відповідач свої зобов'язання не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем за отриманий товар в сумі 7201,31грн.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано відповідачу до сплати інфляційні нарахування у сумі 208,77 грн., а також 3% річних від простроченої суми у розмірі 48,53 грн., про що свідчить розрахунок позивача (а.с.3).

Розрахунок інфляційних нарахувань та 3% річних обґрунтований. Оскільки індекс інфляції та проценти річних є самостійними способами захисту цивільних прав кредиторів у грошових зобов'язаннях, вказані вимоги підлягаю задоволенню.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

З приписами статті 193 ГК України кореспондуються положення статті 526 ЦК України щодо належного виконання сторонами зобов'язання.

Окрім того, відповідно до ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.

Відповідач позовні вимоги не оспорив, доказів сплати заборгованості суду не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню на суму 7458,61 грн., з яких 7201,31 грн. основний борг, 208,77 грн. інфляційні нарахування, 48,53 грн. 3% річних.

Судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, керуючись ст.ст. 49, 82,84,85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", 10003, м.Житомир, вул. Перемоги,75, ідентифікаційний код 32008278

на користь Дочірнього підприємства "Ружин-молоко", 91480, смт. Ружин, вул. Леніна, 68, ід.код 31826107 - 7201,31 грн. основного боргу, 208,77 грн. інфляційних нарахувань, 48,53 грн. 3% річних, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяАлексєєв М.В.

Дата підписання 07.04.2010р.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам