Рішення № 92353444, 15.10.2020, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/6299/19

пр.№ 2/464/117/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.10.2020 Сихівський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Горбань О.Ю.,

секретар судового засідання Бігун Ю.І.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м.Львова в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест - Кредо», Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Банк Розвитку», третя особа: ОСОБА_2 про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки, -

в с т а н о в и в:

позивач звернувся в суд із позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо» (далі-ТзОВ «ФК Інвест-Кредо»), про визнання недійсними: кредитного договору №MKLNF3.4586.004 від 20.03.2013, укладеного між ПАТ «ВБР» та ОСОБА_1 ; договору іпотеки житлового будинку та земельної ділянки, № ZXR019521.4586.005, укладеного між ПАТ «ВБР» та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Мухою М.Т. та зареєстрованого у реєстрі за № 494; договору поруки №РХ029031.5816.003 від 20.03.2013.

Крім цього, просить застосувати наслідки недійсності правочину, а саме виключити з Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна записи про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, яке передано в іпотеку відповідно до договору іпотеки житлового будинку та земельної ділянки.

Обґрунтовує позовні вимоги тим, що 20 березня 2013 року між позивачем ОСОБА_1 та ПАТ «ВБР» укладено кредитний договір № MKLNF3.4586.004, згідно п.1.1. якого Банк надає Позичальнику (позивачу) у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти на умовах, визначених цим Договором.

У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 20 березня 2013 року між позивачем та ПАТ «ВБР» укладено Договір іпотеки житлового будинку та земельної ділянки №ZXR019521.4586.005, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Мухою М.Т. та зареєстрований в реєстрі за №494, відповідно до якого позивачем надано в іпотеку житловий будинок, загальною площею 283,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку, площею 0,1 га, кадастровий номер: 4610136800:03:008:0056, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, в якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 20.03.2013 між банком та ОСОБА_2 , укладено договір поруки № РХ029031.5816.003 від 20.03.2013, згідно якого поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_1 усіх її зобов`язань, що виникли з кредитного договору № MKLNF3.4586.004.

Вказує, що вищезазначені договори укладені з порушенням вимог Цивільного кодексу України та Закону України «Про захист прав споживачів». Зазначає, що цільовим призначенням кредиту - придбання нерухомого майна, тому кредитний договір є споживчим, внаслідок чого до правовідносин сторін має застосовуватись законодавство про захист прав споживачів, які банком порушено. Так, з аналізу кредитного договору №MKLNF3.4586.004 від 20.03.2013 встановлено, що у змісті оспорюваного договору відсутні встановлені законодавством обов`язкові умови, які необхідні для його укладення, а саме ПАТ «ВБР» як при укладанні спірного кредитного договору з позичальником, так і при виконанні такого договору не здійснив належно детальний, достовірний та об`єктивний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача), пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту згідно імперативних вимог п.2 ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» та п.3 «Правил надання банкам України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», не зазначив належно вид і предмет кожної супутньої послуги з обгрунтуванням їх вартості згідно вимоги п.3.4 Правил, не визначив належно реальну процентну ставку в порушення вимоги п.3.3 Правил, не визначив та не вказав належно про абсолютне значення подорожчання кредиту в грошовому вигляді, згідно вимоги п.3.3 Правил, шляхом підсумовування всіх платежів здійснених споживачем як на користь банку, так і на користь третіх осіб під час отримання, обслуговування та погашення кредиту, всупереч вимоги п.3.4 Правил не зазначив про умови відкриття, ведення та закриття банківського рахунку, тарифи, а також про всі суми коштів, які споживач має сплатити за договором банківського рахунку у зв`язку з отриманням кредиту, його обслуговування і погашення, в порушення вимоги п.6 ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» не встановив істотної умови договору про дострокове розірвання кредитного договору, що не є тотожним з достроковим поверненням кредиту, не визначив відповідальності кредитора при порушенні умов договору, щодо умов повернення і зарахування кредиту, як того вимагають норми ч.2 ст.345 Господарського кодексу України та п.9 ч.1 ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових ринків», в порушення вимоги п.4 ч.1 ст.6 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відсутнє застереження щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення, не здійснив оприлюднення інформації про умови іпотечного кредитування згідно імперативної вимоги ст.2 ЗУ «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати, не встановив положення про інфляційне застереження та не узгодив домовленості про розрахунки індексації щодо збереження реальної вартості предмету іпотеки. Вважає, що відповідач свідомо ввів в оману позивача стосовно ціни договору. У відповідності до висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи, за наданими матеріалами, розрахований банком графік платежів у додатку № 1 не узгоджується з умовами зазначеними у кредитному договорі, в межах наявних матеріалів відсутні документи бухгалтерського обліку банку, які відображають облік здійснених операцій за період з 20.03.2013 по 09.07.2014, що унеможливлює встановити відповідність розрахунку заборгованості наданому банком станом на 09.07.2014 за кредитним договором документам бухгалтерського обліку та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за даним кредитним договором. Розрахований відповідно до умов кредитного договору розмір сукупної вартості кредиту у процентному значенні та у грошовому виразі не відповідає даним наведеним у додатку № 1 до кредитного договору. Виходячи з наданих на дослідження матеріалів, не видається за можливе встановити документально обгрунтований щомісячний платіж ( в т.ч. за кредитом, процентами, комісією, страховими та іншими платежами), виходячи з базових умов, викладених у кредитному договорі та додатку № 1 до нього, на момент його укладення, у зв`язку з тим що містять не узгодженість та суперечливі умови щодо погашення заборгованості. Орієнтовна сукупна вартість кредиту становить 2 587 818, 54 грн., а абсолютне значення подорожчання кредиту складає 837 81,24 грн. Вищезазначена сума жодним чином не відображена у кредитному договорі, відповідачем до відома позивача не доводилась, прямо з умов договору не випливає. Натомість, всі умови описуються поверхово та незрозуміло для позивача. Вважає, що банк не мав на меті ставити позивача про реальні умови кредитування і приховав інформацію не включивши її до договору, який підписувався позивачем. Вважає, що такі дії свідчать про намір банку, як суб`єкта підприємницької діяльності свідомо вплинути на намір позивача укладати кредитний договір шляхом введення його в оману.

З огляду на зазначене, вважає кредитний договір таким, що суперечить актам цивільного законодавства, що має наслідком його недійсність, а також недійсність похідного забезпечувального зобов`язання, а саме укладеного між сторонами договору іпотеки від 20.03.20213 та договору поруки та відповідно, скасування обтяження, накладеного за таким договором.

Ухвалою від 22.11.2019 р. прийнято до розгляду позов та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 22.11.2019 в задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову відмовлено.

19.12.2019 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо", в якому представник не визнає позовні вимоги ОСОБА_1 та просить відмовити у їх задоволенні. Зазначає, що усі умови кредитного договору № MKLNF3.4586.004 від 20.03.2013 та додаткових угод до нього, які позивач вважає несправедливими, містились у договорі та додаткових угодах до нього, на момент їх підписання, вказані документи підписані особисто позивачем, що відповідно підтверджує її згоду на укладення правочину саме на таких умовах. Зазначає, що позивач була вільна у виборі контрагента та умов отримання кредитних коштів. Як вбачається з кредитного договору та додатку №1 до кредитного договору позивач проінформована про порядок видачі кредиту, його розмір та необхідність забезпечення, порядок погашення, умови страхування та оцінки ринкової вартості нерухомого майна, витратами, пов`язаними з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, орієнтовною сукупною вартістю кредиту, формою кредитування, перевагами та недоліками різних схем кредитування. Спірний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. Позивач на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконувала його умови. Крім цього, не заслуговують на увагу доводи позивача про те, що кошти кредитного договору частково спрямовані на погашення заборгованості за іншим кредитним договором, до якого не має відношення ОСОБА_1 , оскільки такуі доводи не відповідають дійсності та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Ухвалою суду від 24.01.2020 залучено до участі в справі в якості співвідповідача Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Банк Розвитку".

24.01.2020, 27.02.2020 постановлені ухвали про витребування доказів у Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку".

02.03.2020 надійшов відзив на позовну заяву від відповідача Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Банк Розвитку".

Від представника відповідача ПАТ «ВБР» - Кравченко О.П. 02.03.2020 надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, з огляду на таке. 20.03.2013 між ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №MKLNF3.4586.004, за умовами якого банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпечення та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 1 250 000 гривень на умовах, визначених цим договором. Позичальник належним чином не виконала умови договору, а відповідно ПАТ «ВБР» були подані позови до суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь банку заборгованості за вищевказаним кредитним договором. Заочним рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 17.11.2014 у справі № 464/7584/14-ц позов Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Банк Розвитку» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Банк Розвитку» заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 372 610,39 гривень. При цьому, рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 17.11.2014 у справі № 464/7584/14-ц встановлено дійсність вищевказаного кредитного договору, оскільки на виконання його умов з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стягнуто наявну заборгованість перед банком. 21.12.2015 правлінням Національного банку України винесено постанову №914 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «ВБР». На підставі вказаної постанови, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №234 від 22.12.2015 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ВБР» та делегування повноважень ліквідатора банку». Відповідно до ст. 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд розпочав передпродажну підготовку та реалізацію майна банку у порядку, визначеним цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду, за найвищою вартістю у найкоротший строк. Відповідно, 13.07.2017 між ПАТ «ВБР» та ТОВ «ФК Інвест-Кредо» укладено Договір про відступлення прав вимоги №23, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК Інвест-Кредо» перейшло право вимоги за кредитним договором, який був укладений між Банком та ОСОБА_1 . Вказує, що за своєю правовою природою вказаний Договір є договором купівлі-продажу, а відтак він не може бути одночасно і договором факторингу, як стверджує позивач. Також зазначає, що до участі в справі у якості правонаступника Апеляційним судом Львівської області залучено ТОВ «ФК Інвест-Кредо» під час розгляду справи №464/7584/14-ц. В ході даної справи ТОВ «ФК Інвест-Кредо» надіслано до суду заяву про відмову від позову про стягнення заборгованості за кредитним договором із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , мотивуючи це тим, що звернено стягнення на предмет іпотеки, яким забезпечено виконання зобов`язання за кредитним договором. Таким чином, провадження у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором закрито. Із покликанням на ст.514 ЦК України представник зазначає, що до нового кредитора перейшли права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, а відтак з моменту відступлення прав вимоги на користь ТОВ «ФК Інвест-Кредо» - ПАТ «ВБР» вибув із зобов`язання, як кредитор за кредитним договором. Із врахуванням наведеного, вказує, що відсутні підстави, передбачені ст. ст. 203, 215 ЦК України, для визнання недійсними оскаржуваних Договорів. Також просить застосувати щодо даної справи позовну давність, оскільки кредитний договір укладений в 2013 році, до 2019 року позивач не звертався до суду з позовом про визнання кредитного договору недійсним.

02.07.2020 постановлено ухвалу про витребування доказів у Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку".

Відповідно до ухвали від 25.08.2020 закрите підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання представник позивача не з`явився, подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Просить позов задоволити.

Представник відповідача ПАТ «ВБР» у судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи без участі представника, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача ТзОВ «ФК Інвест-Кредо» у судове засідання не з`явилась, подала заяву про розгляд справи за її відсутності. Просить відмовити у задоволенні позову, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився з невідомих для суду причин, хоча про розгляд справи належним чином повідомлений.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та з`ясувавши обставини справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 20 березня 2013 року між позивачем ОСОБА_1 та ПАТ «ВБР» укладено Кредитний договір №MKLNF3.4586.004, до договору долучено таблицю з вартістю споживчго кредиту та реальної процнтної ставки. (т.1 а.с. 19-26, 27-28)

У забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, 20 березня 2013 року між позивачем ОСОБА_1 та ПАТ «ВБР» укладено Договір іпотеки житлового будинку та земельної ділянки №ZXR019521.4586.005, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Мухою М.Т. та зареєстрований в реєстрі за №494, відповідно до якого позивачем було надано в іпотеку банку житловий будинок, загальною площею 283,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, площею 0,1 га, кадастровий номер: 4610136800:03:008:0056, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.30-370.

Окрім цього, у забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, 20 березня 2013 року між ПАТ «ВБР» та ОСОБА_2 укладено договір поруки №РХ029031.5816.003 (т.1 а.с.29)

З`ясовано, що постановою правління Національного банку України від 21.12.2015 №914 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «ВБР», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №234 від 22.12.2015 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ВБР» та делегування повноважень ліквідатора банку».

В межах процедури ліквідації ПАТ «ВБР», 05.07.2017 проведено електронні торги щодо права вимоги за вищевказаними кредитним договором та договором забезпечення (договором іпотеки), переможцем яких стало ТОВ «ФК Інвест-Кредо».

13 липня 2017 року між ПАТ «ВБР» та ТзОВ «ФК Інвест-Кредо» укладений Договір про відступлення прав вимоги №23, згідно п.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває право вимоги Банку до позичальників, заставодавців (іпотекодавців) та поручителів, зазначених у Додатку №1 до цього Договору, зокрема про відступлення прав вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №MKLNF3.4586.004 від 20.03.2013 (т.1 а.с.38043) У зв`язку з укладенням Договору про відступлення прав вимоги №23, між Банком (Первісний іпотекодержатель) та ТзОВ «ФК Інвест-Кредо» (Новий іпотекодержатель) укладено Договір про відступлення прав за Іпотечним договором, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скульською Т.А. від 13 липня 2017 року, зареєстрований в реєстрі за №2258.

За положеннями статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень статей 1048-1052 ЦК України істотними умовами є мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, порядок зміни і припинення дії договору, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.

Зі змісту статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент укладення договору) вбачається, що у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: сума кредиту, детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача, дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту, право дострокового повернення кредиту, річна відсоткова ставка за кредитом, інші умови, визначені законодавством. Споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Перебіг цього строку розпочинається з моменту передачі споживачеві примірника укладеного договору.

Частинами п`ятою та восьмою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент укладення договору) передбачено, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент укладення договору) нечесна підприємницька практика забороняється.

Нечесна підприємницька практика включає: вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції, будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Згідно додатку № 1 до кредитного договору від 20.03.2013, саме у день підписання кредитного договору позивачу, у відповідності до вимог ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» надано графік платежів, в якому визначена сукупна вартість кредиту і який повністю відповідає вимогам додатку до Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту.

Згідно ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до роз`яснень, наданих в п. 20 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Натомість, як вбачається зі змісту оспорюваного договору, сторонами досягнуто домовленості щодо всіх умов договору, де чітко визначено всі умови кредитування, зокрема: розмір наданого кредиту, строк, на який наданий кредит, порядок його надання та повернення, розмір плати за користування кредитними коштами, права та обов`язки позикодавця і позичальника, відповідальність сторін, тоді як позивачем не долучено жодного доказу на підтвердження мотивів позову про те, що відповідач ввів її в оману.

Крім того, на думку суду безпідставним є посилання на ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», якою забороняється нечесна підприємницька практика, оскільки умови кредитного договору про порядок та строки повернення кредиту, права та обов`язки як позичальника, так і банку не суперечать положенням Закону України «Про захист прав споживачів» та не свідчать про їх несправедливість чи про нечесну підприємницьку діяльність банку в розумінні ст. 19 цього Закону і висновок про вартість кредиту, який надано позивачем в обґрунтування цієї вимоги жодним чином не може вказувати на протилежне, оскільки стосується він питань права і зокрема, відповідності умов кредитного договору умовам справедливої вартості послуги, що відповідно до ч. 2 ст. 102 ЦПК України, не може бути предметом висновку експерта, а відповідно до ст. 114 ЦПК України – не може бути предметом дослідження експерта у галузі права.

Частинами 1, 2 статті 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частинами 5-7 даної статті встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Посилання позивача є безпідставними та такими що не знайшли свого підтвердження. Тому суд вважає, що укладений між сторонами кредитний договір відповідає вимогам ст. ст. 203, 215 ЦК України, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору), що свідчить про безпідставність позовної вимоги про визнання його недійсним.

Як наслідок, без задоволення слід залишити вимоги про визнання недійсними договорів іпотеки та поруки, які є похідними.

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За договором поруки відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

В свою чергу, іпотекою згідно ч. 1 ст. 575 ЦК України є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК України, недійсне зобов`язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов`язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що всі зібрані по справі докази в їх сукупності вказують на те, що підстав для визнання недійсним кредитного договору немає.

Оскільки доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду, тому наведені доводи представника позивача, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і не вимагають детальної відповіді або спростування. Оскільки в даній справі, яка розглядається, правові підстави для визнання кредитного договору по спливу шести років відсутні, без задоволення належить залишити і вимоги про визнання недійсними договорів іпотеки та поруки, оскільки такі договори про відношенню до кредитного договору є забезпечувальними. Тому, в задоволенні позову належить відмовити повністю, що відповідно, виключає можливість застосування наслідків недійсності правочину.

На підставі ст.ст. 3, 11, 15, 16, 202, 203, 215, 230, 509, 526, 546, 548, 553, 575, 626, 627, 628, 631, 638, 1048-1052, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 12,81,82,141,223,263-265,268 ЦПК України, суд –

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест - Кредо», Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Банк Розвитку», третя особа: ОСОБА_2 про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається з урахуванням Перехідних положень ЦПК України.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо», м.Київ, вул.Ярославів Вал, 13/2Б, ЄДРПОУ 39761587.

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Банк Розвитку», м.Київ, вул.Вячеслава Чорновола, 25, ЄДРПОУ 36470620.

Третя особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 .

Повний текст рішення виготовлено та підписано 23.10.2020.

Суддя О.Ю.Горбань