Вирок № 92353342, 20.10.2020, Мостиський районний суд Львівської області

В И Р О К

Іменем України

20.10.2020 року м.Мостиська

єдиний унікальний номер:448/202/20

провадження № 1-кп/448/89/20

Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючий суддя Білоус Ю.Б.,

секретар судового засідання Тхір О.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу суду в м.Мостиська (81300, м.Мостиська, вул.Грушевського, 1/9, Львівської області) кримінальне провадження №12020140230000021 від 22.01.2020 року про обвинувачення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Пнікут, Мостиського району Львівської області, мешканця та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, непрацюючого, востаннє судимого 23.05.2019 року Яворівським районним судом Львівської області за ч.4 ст.407 КК України до 3-ох років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорки Шегінської О.В,

потерпілої ОСОБА_2 ,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и в :

Судом визнано доведеним, що ОСОБА_1 , 21.02.2020 року, близько 23:00 год., у житловому будинку за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , під час конфлікту із дружиною ОСОБА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень, умисно наніс останній кілька ударів руками по голові та обличчю і кілька ударів руками та ногами по спині та інших ділянках тіла, чим своїми діями спричинив потерпілій ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді чотирьох синців на голові, крововиливу на нижній губі, крововиливу на верхній губі та трьох синців на правій руці, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 , вину у інкримінованому йому кримінальному проступку визнав повністю та підтвердив обставини, що наведені у обвинувальному акті. Пояснив, що дійсно зазначеного дня та часу, при наведених в обвинувальному акті обставинах, у своєму житловому будинку за місцем проживання, під час сварки із ОСОБА_2 , спричинив такій тілесні ушкодження у вигляді незначних синців на тілі. У вчиненому щиро розкаявся. Просив не застосовувати реальної міри покарання. Зазначив, що попросив вибачення у потерпілої, яка його пробачила. Запевнив суд, що більше такого не повторить. Покликався на те, що являється учасником АТО. В майбутньому має намір знову таки укласти контракт на військову строкову службу. Згідний із встановленими досудовим розслідуванням обставинами на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без дослідження доказів, якими підтверджуються встановлені досудовим розслідуванням обставини, а також згідний із встановленими обмеженнями оскарження вироку за результатами розгляду обвинувального акту в спрощеному провадженні.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердила обставини, що були зазначені обвинуваченим ОСОБА_1 .. Просила суд не застосовувати до обвинуваченого реальної міри покарання, оскільки як зазначила, що даний конфлікт був спровокований саме її поведінкою. Вказувала на те, що обвинувачений попросив вибачення у неї, на даний час вони помирились, разом проживають з синами, ведуть спільне господарство. Покликалась на те, що у випадку призначення судом обвинуваченому реальної міри покарання їй буде важко справлятись із господарством та одній утримувати синів.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 , свою вину у вчиненому кримінальному проступку визнав повністю, він та інші учасники судового провадження не оспорюють обставини, викладені в обвинувальному акті, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, заслухавши думку учасників судового провадження та роз`яснивши їм положення КПК України про наслідки застосування обмеженого дослідження доказів, а саме про позбавлення їх у такому випадку права подальшого оспорювання цих обставин в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів по справі відносно тих обставин, які ніким не оспорюються.

Суд обмежився допитом обвинуваченого ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_2 , і дослідженням документів, які характеризують обвинуваченого, як особу.

Судовий розгляд провадження проводився відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , в межах пред`явленого обвинувачення.

Зміни обвинувачення та визнання частини обвинувачення необґрунтованою судом не здійснювались, а підстав для цього не встановлено.

Суд знаходить винність обвинуваченого ОСОБА_2 , доведеною повністю.

Вважає, що дії ОСОБА_2 , юридично вірно кваліфіковано за ч.1 ст.125 КК України, оскільки він своїми діями заподіяв потерпілій ОСОБА_2 , умисне легке тілесне ушкодження.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , суд, у відповідності до ст.65 КК України, враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_2 , вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно ст.12 КК України відноситься до кримінальних проступків.

Обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , відповідно до ст.66 КК України є: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, повне та беззастережне визнання вини обвинуваченим, тощо.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , відповідно до ст.67 КК України, є рецидив злочинів та вчинення злочину щодо подружжя.

Відповідно до правових орієнтирів, визначених у ст.ст. 50, 65 КК України метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч.1 ст.1 КК України, завдань Закону про кримінальну відповідальність, правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.

Згідно роз`яснень п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003року із змінами та доповненнями «Про практику призначення судами кримінального покарання», досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали) тощо.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 , під час кримінального провадження розповідав про обставини, які повністю викривають його у вчиненому кримінальному проступку, добровільно, своєю активною поведінкою сприяв розкриттю кримінального проступку та з`ясуванню обставин його вчинення, у скоєному щиро розкаявся, дав критичну оцінку своїм злочинним діям, виказав готовність нести кримінальну відповідальність, внаслідок вчиненого кримінального проступку тяжких наслідків не настало, враховуючи обставини справи, а також особу обвинуваченого, котрий являється учасником АТО, має міцні соціальні зв`язки, оскільки проживає з дружиною та двома синами, після вчинення даного кримінального проступку до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувався, на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, а також думку потерпілої ОСОБА_2 , яка просила не застосовувати реальної міри покарання до обвинуваченого з огляду на те, що інцидент стався внаслідок її поведінки.

Щодо думки прокурорки Шегніської О.В. , про призначення обвинуваченому ОСОБА_1 , реальної міри покарання, то суд не погоджується з думкою державного обвинувача з огляду на ряд вище наведених обставини, які в своїй сукупності дають суду підстави стверджувати, що обвинувачений ОСОБА_1 , зробить належні висновки із скоєного та не вчинятиме в майбутньому подібних кримінальних правопорушень.

Таким чином, підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що обвинуваченому ОСОБА_1 , необхідно призначити покарання у виді штрафу, в межах санкції ч.1 ст.125 КК України, однак в максимальному розмірі, зокрема в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Це покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 , ст.69 КК України, суд не вбачає.

Враховуючи, що вказаний вище кримінальний проступок вчинено ОСОБА_1 в період іспитового строку за вироком Яворівського районного суду Львівської області від 23.05.2019 року, за яким його засуджено за ч.4 ст.407 КК України до трьох років позбавлення волі та на підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнено від призначеного покарання з іспитовим строком 1 рік, тому за сукупністю вироків, у відповідності до ст.ст.71, 72 ч.3 КК України, покарання за цими вироками складенню не підлягають та виконуються самостійно.

Суд дійшов глибокого переконання, що призначене судом покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами вчиненого і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Цивільний позов по справі не заявлявся.

Речові докази відсутні.

Процесуальні витрати відсутні.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 , не обирався та суд не вбачає підстав такий застосовувати до вступу вироку в законну силу.

Керуючись ст.ст.368, 370, 374 КПК України, суд -

у х в а л и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у скоєні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначити йому покарання - штраф в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Зобов`язати ОСОБА_1 , сплатити штраф у місячний строк з моменту набрання чинності цим вироком та повідомити про сплату штрафу, шляхом надання відповідного документу.

На підставі ст.с.71, 72 ч.3 КК України покарання за вироком Яворівського районного суду Львівської області від 23.05.2019 року, яким визнано винним ОСОБА_1 за ч.4 ст.407 КК України та призначено покарання у виді трьох років позбавлення волі та на підставі ст.ст.75, 76 КК України звільненого від призначеного покарання з іспитовим строком 1 рік, - виконувати самостійно.

Цивільний позов під час досудового розслідування та судового розгляду не пред`явлено.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Процесуальні витрати та витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_1 під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження не обирався.

Інші, заходи забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування та судового розгляду не застосовувались.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду через Мостиський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Ю.Б. Білоус

Вирок набрав законної сили «___» ____ 20 __ р.

Суддя Ю.Б. Білоус