Рішення № 92352543, 22.10.2020, Михайлівський районний суд Запорізької області

Михайлівський районний суд Запорізької області

Справа № 321/1078/20

Провадження № 2/321/438/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.10.2020 року

Михайлівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Машкіної Н.В.,

при секретарі - Бородіної І.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи позовні вимоги наступним.

ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання кредиту, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 21.05.2012 року на суму 15000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із запропонованими АТ КБ «Приватбанк» Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами банку складають між ним та банком кредитний договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. У подальшому розмір кредитного ліміту було збільшено до 16500,00 грн. відповідно до Довідки про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Відповідач не виконав зобов`язання по договору, внаслідок чого виникла заборгованість станом на 31.05.2020 року в сумі 827833 грн. 30 коп., яка складається з наступного: 13986 грн. 69 коп. - заборгованість за кредитом, 808251 грн. 47 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 5595 грн. 22 коп. - заборгованість за пенею, 0,00 - заборгованість за комісією. Оскільки законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 13986,69 грн., - заборгованість за кредитом; 125572,84 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом з 21.05.2012 року по 31.12.2017 року.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надав до суду заяву з клопотанням розглядати справу у його відсутність, підтримує позовні вимоги на підставах, викладених у позовній заяві.

В судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явився, надав заяву в якій вказав, що з позовними вимогами не згоден, у зв`язку з тим, що на протязі більше 10 років позивач не звертався до нього з вимогою про оплату заборгованості і таким чином за цей час він не здійснив жодного платежу. На теперішній час закінчився строк позовної давності, який передбачений діючим цивільним законодавством. У зв`язку з чим, просить відмовити позивачу в задоволенні позову у зв`язку з закінченням строків позовної давності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом..

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи..

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В ході судового розгляду було встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання кредиту, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 21.05.2012 року на суму 15000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із запропонованими АТ КБ «Приватбанк» Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами банку складають між ним та банком кредитний договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. У подальшому розмір кредитного ліміту було збільшено до 16500,00 грн. відповідно до Довідки про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.

З витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» вбачається встановлений обов`язковий щомісячний платіж у вигляді 7 % від заборгованості, але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості, з 01.04.2014 року - 5% від заборгованості (але не менше 100 грн. та не більше залишку заборгованості). Пеня - 0,24% від суми загальної заборгованості (нараховується за кожен день прострочення кредиту) +50 грн. щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн. Пеня + 0,24 № від суми загальної заборгованості (нараховується за кожен день прострочення кредиту)=100 грн. щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн. другий місяць поспіль і більше. 500 грн. +5% від суми заборгованості за кредитним лімітом з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій. Пільговий період до 55 днів (пільгова ставка діє за умови погашення до 25 числа місяця наступного за датою виникнення заборгованості).

З розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 31.05.2020 року відповідач має заборгованість в сумі 827833 грн. 30 коп., яка складається з наступного: 13986 грн. 69 коп. - заборгованість за кредитом, 808251 грн. 47 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 5595 грн. 22 коп. - заборгованість за пенею, 0,00 - заборгованість за комісією.

Заборгованість з 21.05.2012 року по 31.12.2017 року становить 139559,53 грн., яка складається з наступного: 13986,69 грн., - заборгованість за кредитом; 125572,84 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.

При цьому, матеріали справи не містять доказів належного повідомлення про підвищення кредитного ліміту до 16500,00 грн. (а.с.14).

За змістом статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтею 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку.

Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника. Крім того, боржник вважається належним чином повідомлений про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, коли банком не лише відправлено на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й доведено факт його вручення адресату під розписку.

Таким чином, вище зазначені норми визначають правові наслідки неповідомлення або неналежного повідомлення банком позичальника про будь-яку зміну відсоткової ставки за кредитом, яким є недійсність такого правочину.

З матеріалів справи доказів належного повідомлення відповідача про підвищення відсоткової ставки та їх вручення позичальнику не вбачається.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 12 вересня 2012 року № 6-57ц12, боржник вважається належним чином повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, коли банком не лише відправлено на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й доведено факт його вручення адресатові під розписку.

У відповідності до ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

У відповідності до статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ст.1054 ЦК України).

Відповідно до ст. 1048 ЦК України розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. На підставі ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.

Разом з тим, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

При цьому, початок перебігу позовної давності пов`язується не тільки зі строком (припинення дії), а й певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи. (стаття 261 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, виходячи з вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

За договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу.

Саме така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 6-116цс13 від 06.11.2013 року, в постанові Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154 цс15.

Крім того, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Така правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року справа № 14-10цс18.

У відповідності зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплинула і до додаткової вимоги.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

З розрахунку заборгованості за кредитом, який АТ КБ «Приватбанк» долучив до позовної заяви зазначено, що відповідачем ОСОБА_1 з моменту укладання з АТ КБ «ПриватБанк» кредитного договору, а саме: підписання заяви № б/н від 21.05.2012 року та отримання кредитних коштів не було здійснено жодних платежів (а.с. 9-12).

Згідно довідки за кредитним договором відповідачу були відкриті кредитні картки 16.07.2008 року зі строком дії до липня 2012 року, а також 14.11.2012 року зі строком дії до липня 2016 року. (а.с. 13).

Згідно виписки з карткового рахунку остання операція, здійснена самим відповідачем (зарахування переказу з карти через відділення) була здійснена 10.09.2014 року (а.с. 50-55).

Таким чином, суд приходить до висновку, що банком здійснювалося автоматичне списання процентів за користування кредитом за прострочений кредит, нараховувалися пеня та комісія, що не відноситься до операцій, які можна вважати такими, що здійснені самим відповідачем, тобто списання грошових коштів за кредитним договором було здійснено позивачем самовільно, без надання на те згоди відповідача.

Відповідно до частин першої, третьої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

При цьому, якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою.

Не можуть вважатися добровільним погашенням боргу, що перериває перебіг позовної давності, будь-які дії кредитора, спрямовані на погашення заборгованості, зокрема списання коштів з рахунків боржника без волевиявлення останнього, або без його схвалення.

Тобто, як вбачається з матеріалів справи, ніяких дій, які б свідчили про переривання перебігу строку позовної давності відповідачем в межах строку позовної давності, а саме: з 28.08.2017 року не було вчинено, проте до суду Банк звернувся лише 28.08.2020 року, тобто поза межами трирічного строку позовної давності.

Поважних причин пропуску банком строку звернення до суду судом не встановлено, заяви про поновлення строку на розгляд суду не надходило.

Частинами 4, 5 ст.267 ЦК України, передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», установивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не задоволено, що є самостійною підставою для цього.

Відповідно до п. 1 ст. 32 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав-учасників Конвенції виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20.09.2011 року за заявою №14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22.10.1996 року за заявами №22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства).

З огляду на встановлені в судовому засіданні обставини справи та, враховуючи заявлене відповідачем клопотання про застосування строку позовної давності, пропуск якої встановлено судом, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 12, 228-229, 258-260, 263 -265, 268 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимогАТ КБ «ПриватБанк», місце розташування: м.Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д код ЄДРПОУ 14360570 до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості -відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду через Михайлівський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя

Михайлівського районного суду

Запорізької області Н.В. Машкіна