Рішення № 92352129, 12.10.2020, Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 314/1880/20

Провадження № 2/314/926/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2020 року м.Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Мануйлової Н.Ю.,

секретар судового засідання Рясна А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №314/1880/20 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до Вільнянського районного суду Запорізької області із позовною заявою, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором б/н від 24.06.2011 у розмірі 66659,65 грн., яка складається з: заборгованості за простроченим тілом кредиту 36653,44 грн., заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК 15214,11 грн., пені 11141,64 грн., штрафу (фіксованої частини) 500,00 грн., штрафу (процентної складової) 3150,46 грн., та судові витрати у розмірі 2102,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг та підписав заяву б/н від 24.06.2011, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, які викладені на банківському сайті, складають між нею та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Відповідач не виконує взятих на себе зобов`язань по сплаті кредиту та відсотків, у зв`язку з чим станом на 24.03.2020 має заборгованість перед позивачем, яку в добровільному порядку не сплачує.

Ухвалою суду від 15.05.2020 справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, призначено судове засідання.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

У позовній заяві представником позивача заначено, що не заперечує проти розгляду справи за його відсутності, а також за відсутності відповідача.

Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач ОСОБА_1 зазначив, про його безпідставність з огляду на те, що рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 01.11.2019 року , яке набрало законної сили та залишено без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 20.03.2020 року у справі 314/2016/19 за позовом ОСОБА_1 до АТ «ПРИВАТБАНК» зобов`язано останнього припинити нарахування процентів, пені, штрафних санкцій та їх скасування внаслідок проведення операцій 08 листопада 2018 року , зобов`язано також відновити залишок коштів на картковому рахунку зарплатної картки станом на 08 листопада 2018 року .

Також, відповідач ОСОБА_1 надав заяву, в якій не заперечував проти розгляду справи за відсутності сторін.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено такі факти і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПРИВАТБАНК» було підписано Заяву-приєднання від 24.06.2011 до Умов та Правил банківського обслуговування, виражено побажання оформити сберкнижку (депозит).

Крім того, банком надано довіку про умови кредитування, довідку про зміну умов кредитування та кредитні картки й відповідні розрахунки заборгованості.

При цьому, в самій заяві-анкеті не вказано про будь-яку довіку про умови кредитування, не зазначено типу кредитної картки та розміру відповідного ліміту.

Наразі, змінено назву ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З рішення Вільнянського районного суду Запорізької області (http://reyestr.court.gov.ua/Review/86318430) від 01.11.2019 року, яке набрало законної сили та залишено без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 20.03.2020 року у справі 314/2016/19 між тими самими сторонами про захист прав споживача вбачається , що у заяві позичальника від 24.06.2011 процентна ставка не зазначена та не було домовленості про оформлення кредитної картки, а також відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Крім того, зазначена заява не містить номеру картки, за яким би можна було ідентифікувати, що укладено саме кредитний договір та за яким номером картки. В зазначеному рішенні Суд враховував, що договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII). Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. За таких обставин , враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03.07.2019 року (справа № 342/180/17-ц), суд у справі 314/2016/19 задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 , зобов`язавши Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» припинити нарахування за кредитною карткою № НОМЕР_1 процентів, пені та інших штрафних санкцій за користування використаним кредитним лімітом, та їх скасування, що утворилися внаслідок проведення операцій (транзакцій) 08.11.2018, а також зобов`язавши Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» відновити залишок коштів на картковому рахунку зарплатної картки № НОМЕР_2 станом на 08.11.2018 до проведення спірних операцій з нею.

Крім того, суд враховує , що Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченими відсотками, а також штрафи за несвоєчасну сплату кредиту.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов розумів відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «ПРИВАТБАНК», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, штрафів).

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила споживчого кредитування. До такого висновку дійшов і Верховний Суд України у постанові від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Колегія суддів вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду з указаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов і правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком витяг з Умов та правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Вимоги банку щодо стягнення штрафів не можуть бути задоволені у зв`язку з їх безпідставністю через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві, оскільки витяг з Умов та правил надання банківських послуг, який викладений на банківському сайті не може вважатися складовою частиною спірного кредитного договору. З наведених підстав, суд дійшов висновку про те, що банк не довів, що саме надані ним Умови є складовою кредитного договору і що саме ці Умови відповідач мав на увазі, підписуючи анкету-заяву позичальника, та відповідно брав на себе зобов`язання зі сплати штрафів за неналежне виконання зобов`язання.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19.

Крім того, щодо стягнення тіла кредиту Велика Палата Верховного Суду у справі №342/180/17 зауважила, що враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, а також вимоги частини 2 статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погодилася із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Аналогічних висновків щодо тіла кредиту, як фактично отриманої суми кредитних коштів дійшов й Верховний Суд у справах № 188/1815/17; 644/7190/19 (постанови: від 27 серпня 2020 та від 25 серпня 2020 року відповідно).

Виходячи з вищенаведеного районний суд вважає, що тілом кредиту є лише сума фактично отриманих кредитних коштів, при цьому, як зазначив позивач у позовній заяві, сума заборгованості за поточним тілом кредиту складає нуль гривень та нуль копійок.

Разом з тим, у даній справі доводи позовної заяви про те, що заборгованість за тілом кредиту складається з заборгованості за простроченим тілом кредиту не можуть бути прийняті до уваги, оскільки з наданого позивачем розрахунку заборгованості не вбачається, що прострочена заборгованість за тілом кредитом становить собою заборгованість за тілом кредиту. До того ж, заборгованість за тілом кредиту не може бути більшою за розмір фактично отриманої суми кредитних коштів, якими користувався відповідач.

Більше того, заборгованість за простроченим тілом кредиту виникає у разі невчасної плати за користування кредитом, яка передбачена Умовами та Правилами надання банківських послуг в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та Тарифами банку, не є сама по собі складовою тіла кредиту, а являє собою фактично штрафну санкцію, що застосовується у разі неповернення банку кредиту у термін, передбачений договором. Крім того, як уже було зазначено, банком не надано доказів, що Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», Тарифи банку та згадана довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», якими як вказує банк передбачено розміри штрафних санкцій, є частиною кредитного договору, укладеного між сторонами 24.06.2011 року шляхом підписання анкети-заяви, з урахуванням того, що в самій заяві не вказано про будь-яку довіку про умови кредитування, не зазначено типу кредитної картки та розміру відповідного ліміту.

Також, суд критично ставиться до наданих довідок банку щодо зміни умов кредитування(кредитних лімітів) та довідки щодо кредитних карток, які були надані за кредитним договором між сторонами дійсної справи, оскільки на них міститься лише підпис представника банку, а даних про погодження обставин, які зазначені у таких довідках зі сторони відповідачки в матеріалах справи відсутні.

За встановлених обставин суд, враховуючи також рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 01.11.2019 року, яке набрало законної сили та залишено без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 20.03.2020 року у справі 314/2016/19, вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог банку повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 509, 526, 549, 551 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (місцезнаходження:01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд.1Д, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 (місцепроживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Вільнянський районний суд Запорізької області. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 12.10.2020.

Суддя Наталія Юріївна Мануйлова

12.10.2020