Ухвала суду № 92351826, 16.10.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/1499/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2020 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Іванова А.П., суддів Фазикоша О.В. та Малюка В.М., за участю секретаря Боти О.І., прокурора Гоздупа К.В., обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , захисників Краснощока О.Г., Суботи М.І., Бухтоярової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань № 22017020000000095 відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровськ, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 201, ч.3 ст. 305, ч.3 ст. 28 ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 307, ч.3 ст. 307 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Ужгород Закарпатської області, українця, громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 201, ч.3 ст. 305, ч.3 ст. 28 ч.1 ст. 263, ч.3 ст. 307 КК України та

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м.Ужгород Закарпатської області, українця, особи без громадянства, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 201, ч.3 ст. 305, ч.3 ст. 28, ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 307, ч.3 ст. 307, ч.1 ст. 263 КК України,

встановив:

У провадженні суду знаходяться вищезазначені матеріали кримінального провадження.

В судовому засіданні прокурор Гоздуп К.В. клопотав про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Вказав, що станом на момент розгляду питання про продовження строку тримання обвинувачених під вартою, наявні ризики для кримінального провадження, які існували під час обрання останнім запобіжного заходу, які на даний час не зникли, а навпаки посилилися з огляду на невідворотність покарання.

Прокурор зазначив, що обвинувачені ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вчинили злочин, пов`язаний із контрабандою вогнепальної зброї та наркотичних засобів через державний кордон країни, отримали значний розмір грошових коштів від злочинної діяльності, що свідчить про можливість їх переховування від суду за кордоном. При цьому наявність вказаного ризику у обвинуваченого ОСОБА_1 посилюється також з огляду на наявність у такого постійного місця проживання у США, а у обвинуваченого ОСОБА_3 відсутністю постійного місця проживання та роботи, а отже міцних соціальних зв`язків.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_1 адвокат Субота М.І., заперечив проти задоволення клопотання прокурора, заявленого щодо обвинуваченого ОСОБА_1 . Захисник останнього подав клопотання про зміну запобіжного заходу своєму підзахисному на не пов`язаний з триманням під вартою. Вказане клопотання мотивоване тим, що підозра ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину необґрунтована, ризики відсутні, запобіжний захід підлягає зміні з огляду на тривалість перебування його клієнта під вартою. Вказує, що запобігти ймовірним ризикам можливо, шляхом застосування запобіжного заходу до обвинуваченого ОСОБА_1 у вигляді домашнього арешту.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_2 адвокат Краснощок О.Г. просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора та обрати ОСОБА_2 запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою, наприклад такий, як домашній арешт.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 адвокат Бухтоярова О.В. заперечувала щодо задоволення клопотання прокурора, просила відмовити останньому у продовженні строку утримання її підзахисного під вартою Окрім цього подала до суду клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 на особисте зобов`язання з врахуванням стану здоров`я ОСОБА_3 . Вказує, що підтвердженням його критичного стану здоров`я є медична документація хворого, а також погане самопочуття останнього, зокрема й в судових засіданнях.

Обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримали позицію своїх захисників.

Прокурор щодо заявленого клопотання захисників обвинувачених про зміну запобіжного заходу таким заперечив.

Розглянувши клопотання прокурора, клопотання та пояснення захисників обвинувачених, заслухавши думки обвинувачених, дослідивши наявні матеріали кримінальних проваджень, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Ухвалами слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 20.05.2017 в кримінальному провадженні № 22017020000000095 від 16.03.2017 щодо кожного з на той час підозрюваних, а саме ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком 60 днів з моменту затримання, одночасно визначено розмір застави в сумі 505 200 гривень, із покладенням на них певних обов`язків в разі внесення застави, а саме: прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, паспорт громадянина України, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

Ухвалою суду від 29.12.2017, після надходження розглядуваного кримінального провадження до суду, у підготовчому судовому засіданні, продовжено дію запобіжного заходу обвинуваченим, застосовану до таких за ухвалами слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 20.05.2017.

Строк дії запобіжного заходу, продовженого за ухвалою суду від 28.08.2020, закінчується 23.10.2020.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

За змістом ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Вирішуючи питання щодо продовження строку тримання під вартою, колегія суддів вважає, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України ризики, які враховувалися при обранні обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даний час не відпали і продовжують існувати: є підстави вважати, що обвинувачені перебуваючи на волі можуть ухилятися від явки до суду і виконання процесуальних рішень.

Відповідно до п. «с» ч.1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Так, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, які у відповідності до ст.12 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів, санкція яких передбачає позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна. Тому суд вважає, що небезпека переховування обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , шляхом ухилення від суду, здається явно переконливою, в тому числі й з огляду на те, що судовий розгляд кримінальної справи перебуває на завершальній стадії, досліджені усі докази по справі, попереду допит в судовому засіданні обвинувачених.

Також суд враховує особу обвинувачених, а саме те, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не мають постійного джерела прибутку й обвинувачуються у вчиненні декількох злочинів на протязі тривалого часу, що дає достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 при застосуванні більш м`якого заходу, ніж тримання під вартою можуть продовжити вчиняти аналогічні кримінальні правопорушення.

Разом з цим, стороною захисту не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що ризик переховування обвинувачених від суду, а також ризик продовження вчинення ними інших кримінальних правопорушень або взагалі перестали існувати, або зменшилися настільки, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту та особистого зобов`язання здатний запобігти вказаним ризикам. При цьому твердження захисників обвинувачених, в заявлених ними клопотаннях про зміну запобіжного заходу, про те, що ризики, заявлені прокурором є надуманими, не приймається судом до уваги, оскільки не містять спростування таких.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. З огляду на викладене судом враховується, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні декількох злочинів пов`язаних з незаконним обігом зброї, в тому числі автоматичної, та пристосованої для безшумної стрільби та незаконним оборотом наркотиків.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув`язнення може бути застосоване. Суд зобов`язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.

В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Так, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, пов`язаних із контрабандою вогнепальної зброї та наркотичних засобів через державний кордон країни. При цьому контрабанда зброї, бойових припасів та вибухових речовин заподіює шкоду зовнішньоекономічної діяльності країн, громадській безпеці, здоров`ю людей, співпраці держав у боротьбі з міжнародним обігом зброї, бойових припасів та вибухових речовин. В свою чергу контрабанда наркотичних речовин з подальшим розповсюдження наркотиків невизначеному колу осіб породжує суспільну небезпеку, що визначається згубним впливом наркотиків на свідомість та спосіб життя громадян й як наслідок призводить до поступового занепаду та деградації особистості та суспільства.

Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов`язок розглядати обґрунтованість підозри, яка за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» (справа «Нечипорук і Йонкало проти України», 42310/04, § 219, 21.04.2011р.). Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57). Відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі Мюррей проти Сполученого Королівства (п.55 рішення) факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред`явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу. Затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого є тримання під вартою, що визначено в рішенні ЄСПЛ за скаргою «Феррарі-Браво проти Італії».

Тож, «обґрунтованість підозри» обвинувачених підтверджується зокрема тим, що зібрані на досудовому розслідуванні докази про обставини інкримінованих обвинуваченим діянь, знайшли своє достатнє обґрунтування для пред`явлення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 прокурором обвинувачення у вчиненні злочинів проти громадської безпеки та у сфері обігу наркотичних засобів. При цьому, на переконання суду, існування вищеописаних ризиків не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинувачених, що унеможливлює зміну запобіжного заходу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на більш м`який, зокрема у вигляді домашнього арешту чи особистого зобов`язання.

Суд враховує, що стороною захисту не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що ризик переховування цих обвинувачених, або взагалі перестали існувати, або зменшилися настільки, що й такий запобіжний захід як інший не пов`язаний із позбавленням волі здатний їм запобігти.

Отже цей ризик, навіть за спливом певного часу, суд вважає слушним, оскільки судовий розгляд кримінального провадження триває і дослідження доказів обвинувачення може сприяти уяві та переконанню обвинувачених про невідворотність покарання.

Суду не надано достатньо доказів обставин, які свідчать про наявність необґрунтованості обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень та наявність підстав вважати, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишаючись на волі, не будуть ухилятись від суду.

Інших істотних обставин, які би вказували на можливість розгляду питання обрання альтернативного запобіжного заходу обвинуваченим, стороною захисту не вказано. Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, для застосування стосовно обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.

Судом приймається до уваги наявність обґрунтованої підозри про вчинення обвинуваченими, інкримінованих їм злочинів, які є особливо тяжкими злочинами, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років, наявність суспільного інтересу в встановленні істини по справі, а також осіб обвинувачених.

Заслухавши учасників судового засідання, враховуючи вищенаведені ризики і обставини, які у своїй сукупності беруться до уваги судом при вирішенні питання про продовження обраного обвинуваченим запобіжного заходу, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинувачених, але й високі стандарти охорони загально суспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, з метою запобігти ризикам, суд вважає, що обставини, зазначені при обранні запобіжного заходу продовжують існувати і по даний час, судове провадження не закінчено, перебуваючи на волі можуть ухилятися від явки до суду і виконання процесуальних рішень, а також перешкоджати встановленню істини у справі, з метою забезпечення дієвості кримінального провадження та процесуальної поведінки обвинувачених, запобіжний захід обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити.

Обраний ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення на даний час не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу. З врахуванням даних про особу обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в силу характеру інкримінованих обвинуваченим діянь та одночасної потреби у проведенні судом дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення (дослідження доказів), суд вважає за доцільним продовжити строк тримання обвинувачених під вартою.

Враховуючи, що клопотання про продовження строків тримання під вартою підлягає задоволенню, так як є пропорційним тому ступеню небезпеки, ризик якого залишився з огляду на серйозний характер загрози для суспільного порядку протиправних діянь, їх тяжкості з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, розмір застави, визначений судом як альтернативний запобіжний захід при застосуванні щодо обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слід залишити без змін, оскільки саме такий розмір застави, на думку колегії суддів, є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених у разі її внесення, а тому підстави для зміни визначеного розміру відсутні. Крім того, суд вважає, що визначений при обранні запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 505 200 гривень, із покладенням на них певних обов`язків в разі внесення застави не є надмірним, з огляду на тяжкість інкримінованих їм злочинів, їх суспільну небезпеку та корисливий мотив інкримінованих їм злочинів.

Щодо клопотання адвоката Суботи М.І. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 на не пов`язаний з триманням під вартою, зокрема щодо застосування до такого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, колегія суддів приходить до переконання, що вказане клопотання задоволенню не підлягає. Так, розглядуване клопотання адвоката є ідентичним та шаблонним за змістом до заявлених ним раніше, в ньому містяться аналогічні до попередніх твердження захисника щодо необхідності зміни запобіжного заходу його підзахисному. При цьому, обставин, які б свідчили про те, що більш м`який запобіжний захід, аніж тримання під вартою зможе запобігти встановленим судом ризикам, сторона захисту не вказує. Посилання захисника Суботи М.І. на необґрунтованість обвинувачення ОСОБА_1 є предметом судового розгляду й будуть оцінені судом в нарадчій кімнаті при ухваленні судом кінцевого процесуального рішення за наслідком розгляду матеріалів кримінального провадження.

Позиція захисника обвинуваченого ОСОБА_2 адвоката Краснощока О.Г. про зміну запобіжного заходу на домашній арешт та доводи в їх обґрунтування не можна визнати такими, що ставлять під сумнів вищенаведені висновки суду про «обґрунтованість підозри» та наявність ризиків для кримінального провадження, а відтак суд вважає за необхідне у вказаному клопотанні відмовити.

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката Бухтоярової О.В. щодо зміни її підзахисному запобіжного заходу на особисте зобов`язання до задоволення не підлягає, оскільки незадовільний стан здоров`я її підзахисного не спростовує вищеописані судом ризики та не є самостійною підставою для зміни йому запобіжного заходу. Зазначена обставина сама по собі не є перешкодою для тримання особи під вартою, а має враховуватись з іншими обставинами в їх взаємозв`язку. Доказів, які б вказували про неможливість перебування в умовах тримання під вартою в ДУ «Закарпатській УВП №9» ОСОБА_3 в доданих захисником до клопотання додатках відсутні. Будь-яких підтверджень того, що ОСОБА_3 за станом здоров`я не може утримуватися під вартою, суду не надано. Суд не може надати належну оцінку амбулаторній картці ОСОБА_3 , наданої його захисником, оскільки не наділений спеціальними знаннями у галузі медицини для цього, але приймає до уваги твердження медиків, які надавали медичну допомогу ОСОБА_3 в судовому засіданні від 16.10.2020, про те що стан останнього є стабільним й такий госпіталізації до закладу охорони здоров`я не потребує.

Разом з цим, на думку колегії суддів, заявлені адвокатом Бухтояровою О.В. дані про стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_3 та умови його перебування під вартою потребують додаткового реагування зі сторони суду в порядку статті 206 КПК України.

Керуючись ст. ст. 176-178, 331, 369-372, 392 КПК України, колегія суддів

постановила:

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката Суботи М.І. про зміну запобіжного заходу відмовити.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката Бухтоярової О.В. про зміну запобіжного заходу відмовити.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів, по 13 грудня 2020 року включно.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів, по 13 грудня 2020 року включно.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів, по 13 грудня 2020 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

Головуючий А.П.Іванов

Судді О.В.Фазикош

В.М.Малюк