Рішення № 92351665, 19.10.2020, Іршавський районний суд Закарпатської області

Справа № 301/1906/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" жовтня 2020 р. м. Іршава

Іршавський районний суд Закарпатської області

В складі : головуючої судді Даруда І.А.

при секретарі: Сатін Н.М.

за участю відповідача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Іршава цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі – Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву №б/н від 18 липня 2008 року (далі – Договір), згідно якої отримав кредит в розмірі 1500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами» складає між ним і Банком Договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Банк свої зобов`язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту, а відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлено Договором. Однак, ОСОБА_1 взятого на себе зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим станом на 31.07.2020 року має заборгованість у розмірі 11082,99 грн., яка складається з наступного: 1467,45 грн. - заборгованість за кредитом; 9615,54 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 0.00 грн. – заборгованість за комісією; 0.00 грн. – пеня за несвоєчасність виконання зобов`язання за договором. Оскільки відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості, а тому Банк з посиланням на умови Договору та статті 509, 526, 527, 530, 598, 599, 610, 617, 629, 1050, 1054 Цивільного кодексу, просить суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 11082,99 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 2102 грн..

Згідно правил ч. 6 ст. 19 ЦПК України зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог ст. 274 ЦПК України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача Акціонерного товаритства комерційного банку «ПриватБанк» в судове засідання не з`явився , надіслав суду заяву , у якій просить суд справу слухати в його відсутність , позовні вимоги підтримує в повному обсязі , просить такі задовільнити, посилаючись на обставини викладені у позові , тому справа розглянулася на підставі ст. 223 ЦПК України в його відсутність.

Відповідач ОСОБА_1 в суді позов не визнав , посилаючись на подане заперечення, просить у позові Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Заслухавши пояснення відповідача ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

В суді належними та допустимими доказами встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву №б/н від 18.07.2008 року, згідно якої отримав кредит в розмірі 1500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до цієї заяви відповідач погодився, що вона разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, складають між ним і Банком договір про надання банківських послуг.

Як вбачається з матеріалів справи , відповідач ОСОБА_1 цього ж дня підписав Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» (а.с.10), якою, зокрема, визначено розмір відсоткової ставки (базова % ставка) – 3 % в місяць, розмір пені = пеня(1) + пеня (2), де пеня(1) = базова відсоткова ставка/30 за кожний день прострочки; пеня(2) = 1% від заборгованості, але не менше 10 грн. в місяць, за наявності простроченої заборгованості по кредиту або відсоткам 5 і більше днів при виникненні прострочення на суму від 50 грн. і більше, а також штраф у вигляд 250 грн. + 5% від суми заборгованості по кредиту та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с.11-16).

Згідно з наданим Банком розрахунком заборгованість ОСОБА_1 станом на 31.07.2020 року становить 11082,99 грн. з яких: 1467,45 грн. - заборгованість за кредитом; 9615,54 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 0.00 грн. – заборгованість за комісією; 0.00 грн. – пеня за несвоєчасність виконання зобов`язання за договором (а.с. 4.6).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Банк, пред`являючи вимоги, просив стягнути тіло кредиту та відсотки.

Суд вважає, що у даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ «ПриватБанк» у період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, що розміщені на сайті privatbank.ua та містяться у матеріалах справи, не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 18.07.2008 року шляхом підписання анкети-заяви.

Не заслуговують на увагу доводи позивача про те, що відповідач, підписуючи Анкету-заяву від 18.07.2008, висловив свою згоду з формою договору та його умовами, оскільки зазначені посилання Банку не відповідають змісту Анкети-заяви, в якій зазначено лише загальну назву Умов та Правил, без їх ідентифікації відповідно до дати, коли вони були затверджені, або станом на яку вони були чинні. Відсутність підпису відповідача на умовах надання споживчого кредиту фактично надає можливість банку надавати умови у будь-якій редакції та стверджувати, що зазначені умови погоджені з відповідачем. Зазначення у Анкеті-заяві про ознайомлення з умовами надання кредиту, без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на якій наполягає банк. При цьому, із наданої позивачем копії Анкети-заяви не можна зробити висновок, на які саме умови та тарифи обслуговування карти, запропонованих банком, погодився відповідач.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі N 342/180/17 з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

З урахуванням наведеного, відсутні підстави вважати, що при підписанні Анкети-заяви ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону N 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Пред`являючи позов, Банк на підтвердження своїх вимог, крім витягу з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, також послався на Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 30 днів пільгового періоду» від 18.07.2008, яка підписана ОСОБА_1 (а.с.10). У цій довідці зазначено базова відсоткова ставка за користування кредитом (3%), розмір щомісячних платежів (7%) від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним, розмір комісії за зняття готівки та особистих коштів, безготівкових платежів, пеня за несвоєчасність погашення заборгованості, штрафи та комісійні.

Суд критично оцінює Довідку , оскільки така довідка не є належним доказом погодження процентної ставки, зі змісту даної довідки не вбачається, що вона видана саме по анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, підписаної сторонами 18.07.2008 та по кредитному договору №б/н від 18.07.2008, на який посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог.

Відповідно до ч.ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Окрім того, суд констатує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 18.07.2008 року у вигляді анкети – заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь – який час, що свідчить про порушення його прав, а тому суд приходить до переконання, що даний позов підлягає до часткового задоволення в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 фактично отриманої суми кредитних коштів в межах заявленої позивачем суми заборгованості за кредитом.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за тілом кредиту в розмірі 1467,45 грн.. В задоволені решти вимог слід відмовити.

При розподілі судових витрат, суд враховує пропорційність задоволених позовних вимог, а саме, що позовні вимоги заявлено з ціною 11082,99 грн. та задоволено на суму 1467,45 грн, тобто на 13,24 %. Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 278 грн. 30 коп. (2102х13,24:100).

Керуючись ст. ст. 4, 10, 18, 76, 95, 133, 141, 223, 258, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 525, 526, 551, 1050, 1054 ЦК України, суд,

Р І Ш И В :

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» суму заборгованості за кредитним договором №б/н від 18.07.2008 року у розмірі 1467 (одна тисяча чотириста шістдесят сім) гривень 45 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» суму сплаченого позивачем судового збору в розмірі 278 (двісті сімдесят вісім) гривень 30 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення до Закарпатського апеляційного суду через Іршавський районний суд Закарпатської області.

Рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду через Іршавський районний суд Закарпатської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено 22 жовтня 2020 року.

Суддя: І. А. Даруда