Ухвала суду № 92351501, 22.10.2020, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Номер провадження 2/243/1129/2020

Номер справи 243/1634/20

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду

«22» жовтня 2020 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого - судді Хаустової Т.А.,

за участю секретаря судового засідання - Близнюк Д.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі №19 Слов`янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Донецьк імені С.С. Прокоф`єва» в особі керівника-Генерального директора ОСИПОВА Кирила Юрійовича про визнання дій протиправними і стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до Комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Донецьк імені С.С. Прокоф`єва» в особі керівника-Генерального директора Осипова К.Ю. про визнання дій протиправними і стягнення моральної шкоди.

Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 04 серпня 2020 року по даній справі відкрито провадження та призначено справу до підготовчого судового розгляду на 14 серпня 2020 року.

14 серпня 2020 року підготовчий розгляд справи відкладено на 03 вересня 2020 року у зв`язку з неявкою сторін у судове засідання.

03 вересня 2020 року підготовчий розгляд справи також відкладено на 18 вересня 2020 року у зв`язку з неявкою сторін у судове засідання, а також прийнято рішення про проведення розгляду даної справи в режимі відеоконференції, про що повідомлено сторони по справі а також надано доручення Жовтневому районному суду м. Маріуполя Донецької області та Солом`янському районному суду м. Києва провести 18 вересня 2020 року о 10-00 годині відео конференцію зі сторонами по справі.

У підготовче судове засідання, призначене на 10 годину 00 хвилин 18 вересня 2020 року, позивач ОСОБА_2 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

17 вересня 2020 року від позивача ОСОБА_2 надійшла до суду Заява про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з тим, що він знаходиться на непідконтрольній території України та не може перетнути кордон у зв`язку з запровадженням на території України карантину.

Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 18 вересня 2020 підготовчий розгляд справи було відкладено на 11 годину 00 хвилин 22 жовтня 2020 року.

У підготовче судове засідання 22 жовтня 2020 року позивач ОСОБА_2 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить Повідомлення від 22 вересня 2020 року про направлення судового виклику на електронну адресу, вказану ОСОБА_2 (а.с. 126). Також у Судовому виклику на 11 годину 00 хвилин 22 жовтня 2020 року ОСОБА_2 було роз`яснено його право на розгляд справи за участю його представника, адвоката або без його участі.

Однак, 21 жовтня 2020 року від позивача ОСОБА_2 надійшла до суду Заява про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з тим, що він знаходиться на непідконтрольній території України та не може перетнути кордон у зв`язку з запровадженням на території України карантину, а також не може надати довіреність представнику або адвокату.

У підготовче судове засідання представник відповідача - Комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Донецьк імені С.С. Прокоф`єва» в особі керівника - Генерального директора Осипова К. Ю. - адвокат Тернова В.О., яка діє на підставі Договору № 28/08-А про надання правової допомоги від 28 серпня 2020 року (а.с. 100-101) не з`явилася, до суду надала Заяву про розгляд справи у її відсутності.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Тому, враховуючи ті обставини, що справа повинна розглядатися упродовж розумного строку незалежним, безстороннім та компетентним судом, та межі відкладення підготовчого судового засідання у справі не повинні призводити до збільшення розумного строку розгляду справи, суд не вважає неявку позивача ОСОБА_2 , в судове засідання такою, що виникла з поважних причин, та вважає за необхідне залишити позов ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Донецьк імені С.С. Прокоф`єва» в особі керівника-Генерального директора Осипова Кирила Юрійовича про визнання дій протиправними і стягнення моральної шкоди, без розгляду, оскільки позивач жодного разу у призначені судові засідання не з`являвся, не надав суду заяви про розгляд справи у його відсутності та доказів наявності поважних причин, у зв`язку з якими він не може прибути у судові засідання.

Відповідно до п.10 ч.3 ст. 2 ЦПК України, основними засадами цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Поважність причин неявки сторони в суд є оціночною категорією, яка вирішується судом в кожному конкретному випадку, але в будь якому разі неявка сторін та їх представників повинна бути обумовлена причинами, які об`єктивно та безумовно не дозволяють їм з`явитись до суду: хвороба, відрядження, несвоєчасне отримання судової повістки, тощо.

Відповідно ч. 5 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Так, у позовній заяві ОСОБА_2 зазначає, що він проживає в АДРЕСА_1 . За зазначеною адресою судом неодноразово направлялися судові виклики та позивачем вони були отримані. Крім того, позивачу направлялися виклики до суду на електронну пошту, зазначену позивачем та на яку він просить направляти кореспонденцію (а.с. 46).

Крім того, судом докладалися всі можливі зусилля для своєчасного розгляду даної справи а саме: неодноразове призначення підготовчого розгляду справи та проведення розгляду справи в режимі відеоконференції з судами за місцем проживання позивача ОСОБА_2 (Жовтневий районний суд м. Маріуполя) та за місцем перебування представника відповідача – адвоката Тернової В.О. (Солом`янським районним судом м. Києва), однак ОСОБА_2 в судові засідання не з`являвся та надавав заяви про відкладення розгляду справи то у зв`язку з тим, що йому потрібна юридична допомога, то у зв`язку з проведенням карантину у країні, однак з Заявами про розгляд справи у його відсутності ОСОБА_2 жодного разу не звертався, чим штучно затягує процесуальні строки розгляду справи.

Суд зважає на ситуацію в країні, що склалася внаслідок поширення інфекції, разом з тим, суд наголошує на тому, що ОСОБА_2 не надано жодного медичного документу щодо його хвороби, а зважаючи, що ним подано заяву про відкладення судового засідання, до суду не з`явився в котрий раз, суд приходить до висновку про те, що в діях позивача вбачається зловживання процесуальним правом.

15 жовтня 2020 року Верховний суд у справі № 922/2575/19 дійшов до висновку, шо «саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів, а тому суд, відмовляючи у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи у зв`язку із введенням у країні карантину, діяв в межах чинного законодавства, керувався процесуальними нормами щодо строків розгляду справи, а позивач та/або його представник не був позбавлений можливості взяти участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщенням суду, проте не скористався своїм правом, у Клопотанні про відкладення розгляду справи не зазначив причин, які безпосередньо перешкоджають йому взяти участь у судовому засіданні».

Таким чином, позивач ОСОБА_2 не надав суду доказів поважності неявки в підготовче судове засідання у зв`язку з чим суд знаходить неявку такою, що відбулася з неповажних причин.

Також, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в Постанові від 22 травня 2019 року у цивільній справі № 310/12817/13 висловив свою позицію, в якій зазначив, що… «Відповідно до норм ч. 2 ст. 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи у разі першої неявки у судове засідання сторони або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, оповіщених у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнані поважними. Суд відкладає розгляд справи в разі першої неявки без поважних причин належним чином повідомленого позивача у судове засідання або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності. У разі повторної неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Водночас згідно ч. 5 ст. 223 ЦПК України визначено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Аналіз зазначених норм вказує на те, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.».

Згідно ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відповідно до ч. 1 ст. 417 ЦПК України, вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Отже, законом передбачено право суду залишити позовну заяву без розгляду за наявності таких умов у сукупності: позивача належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи; позивач повторно не з`явився в судове засідання; від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

При цьому причини повторної неявки процесуального правового значення не мають, оскільки це положення закону (ч. 5 ст. 223 ЦПК України) спрямоване на дотримання розумних строків розгляду справи і недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які з`являються до суду, а позивачка і не з`являється в судове засідання, і не використовує положення про процесуальне представництво в суді.

Таким чином, позивач ОСОБА_2 , своєчасно отримавши судові повістки про виклик у судові засідання, не скористався правом повідомити суд про розгляд справи за його відсутності, тобто не виконав обов`язків щодо добросовісного здійснення своїх процесуальних прав і процесуальних обов`язків, не скористався правом розгляду справи в режимі відеоконференції за місцем його проживання, хоча судом приймалися рішення про проведення розгляду справи в режимі відеоконференції з Жовтневим районним судом м. Маріуполя, що відповідало б положенням ЦПК України.

Будучи обізнаним про дату, час та місце проведення підготовчого розгляду справи, позивач не скористався також можливістю подати відповідну Заяву про розгляд справи у його відсутності при подачі позову, або під час призначення справи до підготовчого розгляду, або на любій стадії розгляду справи, як це передбачено чиним Цивільним процесуальним кодексом України.

Згідно із п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання та від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його не з`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Аналіз наведених положень закону приводить до висновку, що право суду на залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України, можливе лише за відсутності заяви позивача про розгляд справи без його участі, і його нез`явлення перешкоджає розгляду справи.

Згідно з вимогами ЦПК України суд не повинен з`ясовувати причини повторної неявки належним чином повідомленого позивача в судове засідання і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду в разі неможливості розгляду справи за відсутності позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в призначені судові засідання, будучи повідомленою належним чином про час та місце розгляду справи, відповідно до вимог закону, не з`явився, про поважні причини неявки суд не повідомляв, заяву про розгляд справи за його відсутності не подавав.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Позивач має сприяти розгляду справи, оскільки він є найбільш зацікавленим в її розгляді.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 р. та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 р. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Відповідно до ст.12 ч.4 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

Тому, суд вважає за можливе залишити позовну заяву ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Донецьк іменні С.С. Прокоф`єва» в особі керівника-генерального директора Осипова Кирила Юрійовича про визнання дій протиправними і стягнення моральної шкоди, без розгляду, оскільки це передбачено законом, не порушує прав сторін та інших осіб, що беруть участь у справі, а також не позбавляє права позивача звернутися до суду повторно.

З урахуванням наведеного, керуючись ст. ст.2, 44 ,131, 200, 223, 240, 257 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи – відмовити у зв`язку з відсутністю підстав.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Донецьк імені С.С. Прокоф`єва» в особі керівника-генерального директора ОСИПОВА Кирила Юрійовича про визнання дій протиправними і стягнення моральної шкоди - залишити без розгляду.

Ухвалу суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через Слов`янський міськрайонний суд Донецької області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

У відповідності до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Ухвалу постановлено складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Повний текст ухвали суду складено 22 жовтня 2020 року.

Головуючий:

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду Т.А. Хаустова