Рішення № 92351288, 22.10.2020, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/4110/20

Провадження №2/265/1279/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2020 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі

головуючого судді Адамової Т. С.,

за участю секретаря судового засідання Онищука О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Маріуполя Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи втратившею право користування житловим приміщенням, треті особи: ОСОБА_3 та Об`єднання співвласників багатоповерхового будинку «Олімп-279»,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_4 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

третьої особи ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

24 червня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування вимог зазначив, що він є квартиронаймачем квартири АДРЕСА_2 , та постійно проживає у вказаній квартирі разом із сім`єю. До грудня 2017 року у зазначеній квартирі ще мешкав його батько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який досі зареєстрований у вказаній квартирі. Наразі батько у квартирі не проживає, а він змушений сплачувати за нього комунальні послуги, та не може оформити субсидію.

Ухвалою суду від 25 червня 2020 відкрите провадження у справі та призначене підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 08 липня 2020 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 та Об`єднання співвласників багатоповерхового будинку «Олімп-279».

Ухвалою суду від 31 серпня 2020 року закрите підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Пітецький В.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Додатково зазначили, що між сторонами існують конфліктні відносини, неприязні стосунки. Між тим, відповідача ніхто не виганяв, він добровільно зібрав речі та виїхав із квартири. У 2016 році у суді розглядалася справа з приводу порядку користування квартирою за позовом відповідача, якому було у позову відмовлено. Просили позовні вимоги задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що вимушений був виїхати з квартири, тому як обстановка була дуже напруженою. Внаслідок перенесення двох операцій в нього існували часті позиви до туалету, і йому було незручно користуватися тією кімнатою, де він проживав. Він просив надати йому у користуванні іншу кімнату, у зв`язку з чим і звертався до суду з позовом у 2016 році, але йому було відмовлено. Вважає, що кімната за ним закріплена, і хоча він і переїхав до іншої квартири, але це тимчасово, він має намір повернутися у свою кімнату, щоб його доглядав син, йому за станом здоров`я важко себе обслуговувати. Ключі в його є, але немає від третьої замку, йому надавали ключі, щоб він зробив копію, але в нього не було на це грошей. Речі він не всі вивіз із квартири, там залишилися: ліжко, приймач, пічка та дещо інше. Вважає, що йому перешкоджали проживати в спірній квартирі. Просив відмовити у задоволенні позову.

Третя особа ОСОБА_5 підтримала позовні вимоги та пояснила, що відповідач є батьком її чоловіка. В них дійсно складися неприязні стосунки. Відповідач приводив у квартиру жінок, спочатку одну, потім іншу, їх було декілька. Вона не перешкоджала їх проживанню. У 2016 році відповідач придбав собі квартиру та переїхав туди жити. В кімнаті, де проживав відповідач, залишилося багато мотлоху. Комунальні послуги відповідач не сплачує, хоча не проживає у квартирі біля трьох років. Коли вони поміняли двері, надали відповідачу усі ключі для того, щоб він зробив дублікат. Зазначила, що відповідач виїхав із квартири сам, його не виганяли та не перешкоджали його поверненню до квартири.

Представник третьої особи ОСББ «Олімп-279» у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином.

Вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що відповідно до ордеру на жиле приміщення серії КО № 135 від 08 квітня 1977 року ОСОБА_6 на сім`ю з чотирьох осіб видана квартира АДРЕСА_2 (а.с.5).

Як вбачається з копії особливого рахунку на вказану квартиру, виданого ПП «Житлофонд – 279», а також інформації Управління з оформлення паспортних документів та реєстрації місця проживання Департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради від 16.06.2020 року у квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та неповнолітній ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 6).

Відповідно до акту, виданого ОСББ «Олімп-279» 18 червня 2020 року, у квартирі АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 з грудня 2017 року не проживає (а.с. 7).

Судом встановлено, що відповідач 26 травня 2017 року придбав квартиру АДРЕСА_3 , площею 22,2 кв.м., що підтверджується інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 15).

Як вбачається з рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 12 вересня 2017 року, у позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 про зміну договору найму житлового приміщення квартири АДРЕСА_2 , - відмовлено. При цьому, як вбачається з мотивувальної частини вказаного рішення, судом встановлено, що між сторонами, як зареєстрованими мешканцями та користувачами квартири існують конфлікти на побутовому рівні, що і зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у судовому засіданні підтвердили, що дійсно ОСОБА_2 за місцем реєстрації не проживає більш трьох років. Під час проживання відповідача у квартирі АДРЕСА_2 , там постійно були сварки та скандали, через що він придбав собі інше житло та виїхав туди жити.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Оскільки ОСОБА_1 є членом сім`ї наймача - ОСОБА_2 і має у даний час не скасоване право на проживання у цій квартирі і користування жилим приміщенням на рівні з наймачем, суд зазначає про наявність у позивача права на захист свого житлового права і на пред`явлення даного позову.

Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.

За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно зі статтею 65 ЖК Української РСР наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб.

Згідно з частинами першою та другою статті 61 ЖК Української РСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), тому дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Статтею 8 Конвенції закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Згідно із частиною четвертою статті 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Порядок користування жилими приміщеннями у будинках державного та громадського житлового фонду регулюють положення статей 71, 72 ЖК Української РСР.

За правилами ст. 71 ЖК при тимчасовій відсутності наймача або члена його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору судом.

Відповідно до ст. 72 ЖК визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Відповідно до ст. ст. 72 ЖК визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

У справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК УРСР), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Наймачеві або членові його сім`ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо). Наймач або член його сім`ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред`явлення позову про це. На підтвердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресація кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

У постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16-ц зроблено висновок по застосуванню статей 71, 72 ЖК Української РСР, який полягає в тому, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин.

Суд виходить із того, що вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням конкретних обставин справи.

Згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.

Суд зазначає, що втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві» (рішення у справі «Савіни проти України» від 18 грудня 2008 року).

Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення Європейського суду з прав людини у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства» від 13 травня 2008 року пункт 50, «Кривіцька та Кривіцький проти України» від 02 грудня 2010 року).

Відтак, на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК УРСР строки у жилому приміщенні, а на відповідача довести, що така відсутність обумовлена поважними причинами.

Як вбачається із матеріалів справи та пояснень сторін, між сторонами склалися вкрай негативні стосунки, постійно виникають сварки з приводу порядку користування спірним житлом. Існування тривалого конфлікту між сторонами підтверджується як рішенням суду про визначення порядку користування спірною квартирою, так і показаннями свідків.

Вказані обставини у сукупності з положеннями чинного законодавства дають підстави для висновку про те, що непроживання відповідача у спірному жилому приміщенні носить тимчасовий характер, обумовлений конфліктом з позивачем ОСОБА_1 та його дружиною ОСОБА_3 .

Відповідач у судовому засіданні пояснив, що придбання квартири площею 22,2 кв.м. та переїзд туди, є вимушеною мірою у зв`язку з тими умовами проживання, що склалися у спірній квартирі. Проте, стан його здоров`я та похилий вік не дозволяє йому проживати у вказаній квартирі, та він має намір повернутися на постійне проживання до квартири, в якій він є наймачем та де мається його кімната, в якій, між тим, залишилися деякі його речі.

Зазначені обставини позивач не спростував, інших доказів на обгрунтування своїх вимог або доказів відмови відповідача від свого права на проживання у спірній квартирі не надав, а тому суд, враховуючи встановлені обставини та відсутність відповідача за місцем його реєстрації із конкретних життєвих обставин, вважає поважними причини відсутності у квартирі наймача понад встановлені статтею 71 ЖК УРСР строки.

З урахуванням встановлених обставин та наявних в матеріалах справи доказів, суд доходить висновку про недоведеність позивачем обставин щодо застосування положень статті 71 ЖК та визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням квартири АДРЕСА_2 .

Щодо посилань позивача та його представника на ст.. 107 ЖК УРСР, як на підставу задоволення позову, суд зазначає, що правила статей 71 та 107 ЖК Української РСР є різними за своєю правовою природою й кожна з них є окремою підставою для пред`явлення позову, оскільки перше з них регулює збереження житла за тимчасово відсутніми громадянами, а правило другої статті передбачає втрату членом сім`ї наймача права користування цим житловим приміщенням у разі його вибуття на постійне проживання в інше житлове приміщення.

Встановивши, що вибуття наймача в інше житлове приміщення є вимушеним та тимчасовим, суд не вбачає підстав і для задоволення позовних вимог на підставі ст.. 107 ЖК УРСР.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 141, 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи втратившею право користування житловим приміщенням, треті особи: ОСОБА_3 та Об`єднання співвласників багатоповерхового будинку «Олімп-279», - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене до Донецького Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлено 22 жовтня 2020 року.

Суддя Адамова Т.С.