Рішення № 92351138, 21.10.2020, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження № 2/235/1920/20

Справа № 235/5910/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2020 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючого – судді Назаренко Г.В.

за участю секретаря Овчаренко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням та трудовим каліцтвом, -

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, з відповідачем перебував у трудових відносинах періодично з 10.08.2000 року до 06.08.2018 року. Спочатку прийнятий на роботу гірничим робітником 2 розряду підземним з повним робочим днем у шахті, 08.10.2003 року переведений гірничим робітником очисного забою 4 розряду підземним з повним робочим днем у шахті, 28.04.2006 року підвищено розряд до п`ятого. Звільнений 06.08.2018 року на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з переходом на пенсію. Під час виконання трудових обов`язків з ним стався нещасний випадок на виробництві. 28.11.2012 року він працював у третю зміну. Отримавши наряд, прибув на робоче місце. Виконавши частину наряду, він направився за брусом, який знаходився в 70 м від вікна лави. Повертаючись з брусом, вага якого складала 25 кг, по обводненій дільниці послизнувся та впав. При падінні його права кисть опинилась на трубі дегазаційного ставу, а брус при падінні вдарив зверху по кисті. Він звернувся за наданням медичної допомоги до Димитровської ЦМЛ, де був встановлений діагноз: відкритий косоуламковий перелом с/3 нігтьової фаланги 5 пальця правої кисті зі зміщенням та розтрощенням м`яких тканин. За даним фактом був складений Акт розслідування нещасного випадку, що стався 23.11.2012 року о 23 годині 00 хвилин від 03.12.2012 року за формою Н-5 та Акт № 59 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом від 03.12.2012 року. Він був вперше оглянутий на МСЕК у зв`язку з травмуванням на виробництві, де йому було встановлено 10% втрати професійної працездатності. Окрім травмування на виробництві під час виконання трудових обов`язків ним отримано й професійні захворювання. 28.04.2020 року складений акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, встановлено професійні захворювання: хронічна попереково-крижова радикулопатія L5S1 праворуч в стадії неповної ремісії з помірними статико- динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами. Хронічний бронхіт II ст. фаза затухаючого загострення; прикореневий пневмосклероз, ЛН І-ІІ ст. 26.05.2020 року він був вперше оглянутий на МСЕК за професійними захворюваннями. Йому було встановлено за сукупністю 65% втрати професійної працездатності, з 15.05.2020 року безстроково - первинно 30% хронічна попереково-крижова радикулопатія, первинно 25% хронічний бронхіт, повторно 10% за трудовим каліцтвом 28.11.2012 року. Первинно визнаний інвалідом 3 групи за професійним захворюванням з 15.05.2020 року безстроково. Рекомендовані «Д» невролога, пульмонолога, травматолога. Визначена потреба у медичній та соціальній допомозі: медикаментозне лікування, санаторно-курортне лікування за хронічною п/крижовою радикулопатією. Постановою ВД ФСС в м. Покровську йому були призначені страхові виплати у вигляді одноразової допомоги, а також щомісячні платежі в частині компенсації частини втраченого заробітку, виплати на відшкодування моральної шкоди не нараховувались та не виплачувались. Вважав, що умовами виробництва йому заподіяна моральна шкода. Оскільки втрата працездатності спричинила йому фізичні та моральні страждання, призвела до порушення нормальних соціальних зав`язків, необхідності додавання додаткових зусиль для організації життя, необхідності постійно лікуватися, йому заподіяна моральна шкода, яку позивач просить відшкодувати йому за рахунок відповідача шляхом стягнення одноразової грошової компенсації в розмірі 90 000 грн.

У встановлений судом строк відповідач подав відзив, в якому зазначив, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав. Позивач зазначає, що 28.11.2012 р. з ним стався нещасний випадок на виробництві, в результаті якого він отримав виробничу травму та йому було встановлено 10% втрати професійної працездатності, проте інвалідом він не визнався, однак він замовчує ті обставини, що відповідно до пп.10.1 п.10 акту про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, № 59 від 03.12.2012 р. форми Н-1 особою, яка допустила порушення законодавства про охорону праці є він, оскільки виявив особисту необережність при переміщенні по гірничій виробці, чим порушив п.1.11 «Інструкції з охорони праці, безпечному виконанню робіт та поведінці в шахті гірника очисного забою», ст.14 Закону України «Про охорону праці», п. 2.11 «Колективного договору підприємства» на 2011-2013p.p. Ті самі обставини викладені комісією у пп.6.2.1 п.6.2 акту розслідування нещасного випадку, що стався 28.11.2012 p. о 23 год. 00 хв. від 03.12.2012 р. форми Н-5. Також в пп.4.2.1 п.4.2 Акту форми Н-5 встановлено, що причиною нещасного випадку є невиконання вимог інструкції з охорони праці, інші причини відсутні. При цьому розслідуванням встановлено, що наряд на виконання робіт було видано під підпис з реєстрацією у книзі нарядів дільниці № 8, з попереднім проведенням інструктажу з питань охорони праці по професіям та видам виконуваних робіт. Тобто потрібно було лише добросовісно виконувати свої обов`язки та не порушувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці. Виробничу травму позивач отримав через особисту необережність та неуважність, та вини відповідача в цьому немає, тому вимоги щодо стягнення моральної шкоди, через втрату працездатності позивачем, зокрема, через отримання виробничої травми є безпідставними та необґрунтованими. Також, незважаючи на отриману травму, позивач продовжив працювати до 06.08.2018 р. в умовах впливу шкідливих виробничих факторів, внаслідок чого їм було отримано професійне захворювання. Позивач зазначає, що під час роботи ним було отримано професійне захворювання, оскільки він тривалий час працював в підземних умовах, весь час в умовах впливу шкідливих факторів. Слід зазначити, що оформляючи трудові відносини з позивачем, позивачу були роз`яснені його права і обов`язки, проінформовано під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих чинників та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Тож відповідач не приховував тяжкість і шкідливість технологічного процесу. При цьому позивач свідомо приймав запропоновані йому умови праці і усвідомлював можливість ушкодження його здоров`я. За роботу в шкідливих та небезпечних умовах праці позивач, відповідно до ст.7 Закону України «Про охорону праці» користувався скороченням тривалості робочого часу, додатковою оплачуваною відпусткою, оплатою праці в підвищеному розмірі та іншими пільгами та компенсаціями, що надаються в порядку, визначеному законодавством. Таким чином, під час працевлаштування позивач усвідомлював, що під час роботи у шахті буде піддаватися впливу шкідливих факторів. Позивач зазначає, що хворіє вже давно, однак усвідомлюючи ризик виникнення професійного захворювання, умисно тривалий час не повідомляв адміністрацію ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» про необхідність переведення його на іншу менш шкідливу або менш важку працю у зв`язку з погіршенням стану здоров`я. Вважав, що позивач знав про погіршення стану свого здоров`я, однак при цьому продовжував працювати в умовах шкідливих факторів до 06.08.2018p., тобто навмисно сприяв розвиненню свого професійного захворювання та збільшенню шкоди для свого здоров`я, у зв`язку з чим допустив порушення ст.14 Закону України «Про охорону праці».

На підставі вищевикладеного вважав, що позивачем не доведена неправомірність поведінки відповідача, внаслідок якої могла бути спричинена така моральна шкода (не доведено склад правопорушення в діях відповідача), наявність вини відповідача у виникненні профзахворювання, а також не наведено розрахунку суми шкоди, яку він зазначає у позові. Крім того, у п.20 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 28.04.2020p. зазначено, що у зв`язку з тривалою роботою ОСОБА_1 в умовах дії шкідливих виробничих факторів осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи, встановити неможливо. Протиправних дій у відношенні позивача, які б знаходилися у причинному зв`язку із профзахворюванням, відповідач не вчиняв. Також просив суд прийняти до уваги, що згідно із висновком МСЕК позивачу встановлено 3 групу інвалідності, у відповідності до «Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності», затв. постановою Кабінету Міністрів України № 1317 від 03.12.09р., є робочою. Інваліди III групи можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності за умови забезпечення у разі потреби засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів. Тобто позивач права на працю не позбавлений. Одночасно, позивачу по справі Фондом професійних захворювань були призначені страхові виплати у вигляді одноразової допомоги та щомісячних платежів, що компенсували йому втрачений заробіток. Таким чином, вимога позивача про стягнення 90 000,00 грн як компенсації моральної шкоди з ПрАТ «ШУ «Покровське» є безпідставно завищеною, та такою, що не відповідає вимогам розумності та справедливості, якщо суд вирішить задовольнити вимоги про відшкодування моральної шкоди, просив встановити суму моральної шкоди, яка підлягає стягненню із умовного розрахунку за 1% - 500 грн, тобто не більше 32 000 грн, в остаточній частині позову в задоволенні позивачу просив відмовити. З огляду на зазначене, просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Судом встановлені такі фактичні обставини та відповідна суть спірних правовідносин.

Позивач працював в ПрАТ "Шахтоуправління "Покровське" з 10.08.2000 року до 06.08.2018 року гірничим робітником 2 розряду підземним з повним робочим днем у шахті, 09.10.2003 року переведений гірничим робітником очисного забою 4 розряду підземним з повним робочим днем у шахті, 01.05.2006 року підвищено розряд до п`ятого, 06.08.2018р. звільнений з роботи за ст.38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (а.с.8-9).

28 листопада 2012 року о 23 годині 00 хвилин під час виконання трудових обов`язків з позивачем стався нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, в результаті чого він отримав відкритий косоуламковий перелом с/3 нігтьової фаланги 5 пальця правої кисті зі зміщенням та розтрощенням м`яких тканин, про що було складено акт розслідування нещасного випадку, затверджений в.о. генерального директора ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» Головко Ю.І. 03.12.2012р., та акт № 59 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, затверджений в.о. генерального директора ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» ОСОБА_2 03.12.2012р.

Згідно медичного висновку центральної лікарсько-експертної комісії про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання від 4 березня 2020 року № 8/206 позивачу встановлено професійне захворювання – хронічна попереково-крижова радикулопатія L5, S1 праворуч в стадії неповної ремісії з помірними статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами. Хронічний бронхіт II ст., фаза затухаючого загострення, прикореневий пневмосклероз, ЛН І-ІІ ст. - захворювання професійне, встановлене вперше (а.с.29).

Як зазначене в акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 28 квітня 2020 року, затвердженого 29 квітня 2020 року начальником Головного управління Держпраці у Донецькій області ОСОБА_3 , професійні захворювання у позивача виникли у зв`язку з тривалим періодом роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів – важкості праці та пилу фіброгенної дії (а.с.18-21).

За висновком МСЕК серія 12ААА № 090541 від 26.05.2020р. позивачу встановлено 65% втрати професійної працездатності за сукупністю з 15.05.2020р. безстроково (первинно 30% - за хронічною попереко-крижової радикулопатії, первинно 25% - за хронічним бронхітом, повторно 10% - за трудовим каліцтвом 28.11.2012 року). У зв`язку із встановленням професійних захворювань рекомендовано медикаментозне лікування за професійними захворюваннями, санітарно-курортне лікування за хронічною попереково-крижовою радикулопатією (а.с.22).

За висновком МСЕК серія 12ААБ № 416975 від 26.05.2020р. позивачу вперше встановлено третю групу інвалідності за профзахворюванням з 15.05.2020 року безстроково (а.с.22).

Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Правовідносини сторін регулюються статтею 273-1 КЗпП України, за якою відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв`язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв`язку між попередніми умовами.

Згідно з роз`ясненнями, даними в п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5, відповідно до ст.273-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до ч.1 ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких частиною 2 указаної статті цього Кодексу покладено на власника або уповноважений ним орган.

Судом установлено, що позивач працював у ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське», яке створене для підземного видобутку вугілля, і умови праці під землею є небезпечними та шкідливими. Втрата професійної працездатності позивача настала внаслідок професійних захворювань та трудового каліцтва, отже роботодавець не забезпечив створення нешкідливих не небезпечних умов праці.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Факт спричинення моральної шкоди позивачу, яка полягає в душевних стражданнях, яких він зазнав і зазнає у зв`язку з ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, неможливість його відновлення, порушенні нормальних життєвих зв`язків внаслідок неможливості продовжувати активне життя, обмеженням умов праці, у судовому засіданні доведений дослідженими письмовими доказами по справі: копіями трудової книжки, акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, акту про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, акту розслідування нещасного випадку, довідок МСЕК, витягами з амбулаторної карти, виписками з медичної карти стаціонарного хворого, виписним епікризом, медичним висновком ЦЛЕК.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-рп/2004 від 27 січня 2004 року за наявності у потерпілого стійкої втрати професійної працездатності висновок МСЕК про факт спричинення моральної шкоди не потребується. Позивачу висновком МСЕК встановлена стійка втрата професійної працездатності, отже ствердження представника відповідача про необхідність встановлення факту заподіяння позивачу моральної шкоди висновком МСЕК є безпідставним.

При встановленні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд виходить з принципів розумності та справедливості, враховує фактичні обставини справи: тяжкість ушкодження здоров`я, глибину, характер і тривалість страждань, наявність вимушених змін у його життєвих стосунках, потребу в медикаментозному та санаторно-курортному лікуванні.

З урахуванням конкретних обставин справи, суд вважає, що сума, яку просить стягнути позивач, надмірна, і визначає розмір грошової компенсації за спричинену моральну шкоду в 50 000 грн.

Суд при ухваленні рішення враховує положення Закону України № 466-ІХ від 16.01.2020 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», яким внесено зміни до статті 164 ПК України (норма набрала чинності з 23.05.2020 року).

До загального місячного (річного) оподаткування доходу платника податків, з урахування змін, внесених Законом № 466-ІХ, включається відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі визначеному законом (п.п.164.2.14 п.164.2 ст.164 ПК України).

У зв`язку з вищевикладеним, суд вважає за необхідне зазначити в рішенні, що розмір присудженої моральної шкоди в сумі 50 000 грн підлягає стягненню з ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» з урахуванням утримання обов`язкових податків і зборів, в розмірі, який перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Згідно ст.141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача в дохід держави судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Відповідно до ст.23 ЦК України, ст. ст.153, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст. 13, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Покровське" (м. Покровськ Донецької області, площа Шибанкова, 1-а, код ЄДРПОУ 13498562) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом та професійними захворюваннями 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень з урахуванням податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Покровське" в дохід держави судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорока) гривень 80 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково до Донецького апеляційного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його складання.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Згідно п.3 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 731-ІХ від 18.06.2020 року під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Суддя Г.В. Назаренко