Рішення № 92350764, 21.10.2020, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/1356/20

Справа № 226/1356/20

Провадження № 2/226/522/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2020 року м.Мирноград

Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючої – судді Редько Ж.Є.,

при секретарі Попенко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Мирноградської міської ради, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області, про відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконним притягненням до адміністративної відповідальності,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Виконавчого комітету Мирноградської міської ради про відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконним притягненням до адміністративної відповідальності, в обґрунтування якого вказав, що згідно з постановою адміністративної комісії при Виконавчому комітеті Мирноградської міської ради № 71 від 20.02.2020 на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 1360 грн по справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.152 КУпАП. Згідно з рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 15.04.2020 вказану постанову визнано протиправною та скасовано. Внаслідок незаконного притягнення до адміністративної відповідальності за відсутності складу адміністративного правопорушення йому було завдано моральну шкоду. Він був вкрай обурений, оскільки вказане рішення було прийнято без його участі, у незаконний спосіб, з відкритим нехтуванням його прав уповноваженою на те особою. Це змусило його змінити звичайний уклад життя та вживати додаткові заходи для відновлення порушеного права та його репутації, бо він є законослухняним громадянином та жодного разу не притягувався до адміністративної відповідальності. Будучи пенсіонером, з низкою хронічних захворювань, він був змушений тривалий час відстоювати свою правоту. Для цього він звертався за правовою допомогою, збирав докази своєї невинуватості та у період запровадження карантинних заходів наражав себе та своїх близьких на небезпеку, оскільки відвідував судові засідання по справі, під час яких особи, які складали протокол, всіляко намагалися довести його провину, що обурювало його ще більше. Після судових засідань стан його здоров`я кожного разу погіршувався, він відчував сильний головний біль, втому, був знервований. Його негативні емоції мали наслідки у вигляді пригніченого стану та втрати довіри до органів місцевого самоврядування. Погіршення емоційного стану також відобразилось на стосунках у родині. Тому позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду у розмірі 13600 грн 00 коп.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 до суду не з`явилися, про час і місце слухання справи сповіщені належним чином, наполягаючи на позові, письмово повідомили суд про розгляд справи у їх відсутність.

Відповідач Виконавчий комітет Мирноградської міської ради до суду не з`явився, про час і місце розгляду справи сповіщений належним чином, письмово повідомив суд про розгляд справи у відсутність його представника, надав відзив на позовну заяву, згідно з яким позовні вимоги не визнав, оскільки позивачем не надано жодних конкретних фактів того, що після накладення на нього адміністративного штрафу та розгляду справи у суді, стан його здоров`я погіршився, чи це якось вплинуло на його емоційний стан чи стосунки у родині. Сума моральної шкоди, яка у 10 разів перевищує суму стягнення, не обґрунтована. Тому просить суд залишити позов без задоволення.

Третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області (далі казначейство) до суду також не з`явилася, про час і місце розгляду справи сповіщена належним чином, письмово повідомила суд про розгляд справи у відсутність її представника, надала відзив на позовну заяву, згідно з яким позовні вимоги не визнала, вказавши, що казначейство не вчиняло дій, що мали наслідком порушення прав позивача, та не несе відповідальності за діяльність органів місцевого самоврядування. У цих спірних правовідносинах казначейство не здійснює представництво держави в суді. У задоволенні позову просила відмовити.

Згідно з ухвалою суду від 05.06.2020 по справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

Згідно з ухвалою суду від 23.07.2020 за клопотанням позивача первісного відповідача Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області замінено на належного відповідача Виконавчий комітет Мирноградської міської ради та визнано третьою особою на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області.

Згідно з ухвалою суду від 16.09.2020 справу призначено до судового розгляду.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що згідно з рішеннями Виконавчого комітету Мирноградської (колишня Димитровська) міської ради № 171 від 24.04.2002, № 112 від 16.03.2016 та № 120 від 18.03.2020 створено адміністративну комісію при Виконавчому комітеті Димитровської (нині Мирноградська) міської ради, склад якої оновлювався (а.с.16-17).

Відповідно до рішення Димитровського міського суду Донецької області від 15.04.2020 визнано протиправною та скасовано постанову № 71 від 20.02.2020, винесену адміністративною комісією при Виконавчому комітеті Мирноградської міської ради, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 1360 грн по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.152 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за вирубку у місцевому парку дерева (а.с.10-13).

Означене рішення набрало законної сили.

Цим судовим рішенням встановлено суттєве порушення процесуальних прав позивача під час розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності та недоведеність винуватості позивача у його вчиненні.

ОСОБА_1 , 1961 року народження, отримує пільгову пенсію за віком, страждає на судинну енцефалопатію, потребує спостереження у невропатолога, що підтверджується пенсійним посвідченням позивача та магнітно-резонансною томографією головного мозку від 07.08.2017 (а.с.7, 18).

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ст.1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені ст.ст.1173, 1174 ЦК України.

Відповідно до ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Таким чином, ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює як зазначені органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

З урахуванням положень п.10 ч.2 ст.16, ст.ст.21, 1173 та 1174 ЦК України шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання вказаних рішень незаконними й їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.

Як зазначено вище, задовольняючи позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Мирноградської міської ради, суд визнав оскаржувану постанову цього органу протиправною, винесеною без достатніх доказів, які б підтверджували винуватість особи у вчиненні правопорушення, а також з порушенням процедури притягнення до адміністративної відповідальності, тому скасував її як незаконну.

Згідно з ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено Законом.

Таким чином, факт винесення незаконної постанови, якою особу безпідставно, без доказів провини, з порушенням процесуальної процедури, притягнуто до юридичної відповідальності, підтверджений судовими рішеннями і не підлягає доведенню.

Пунктом 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» передбачено, що суди мають суворо додержувати передбаченого ст.56 Конституції права особи на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У п.3 та п.4 постанови пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Обґрунтовуючи наявність моральної шкоди, позивач зазначає, що внаслідок неправомірних дій відповідача він, з метою відновлення його порушених прав, був змушений витрачати значну кількість свого особистого часу на оскарження незаконної постанови, на відвідування судових установ у період запровадження карантинних заходів, ризикуючи своїм здоровьям, маючи при цьому хронічні захворювання, у зв`язку із чим суд визнає, що позивач зазнав моральних страждань, пов`язаних з порушенням його прав та необхідністю вжиття заходів для їх захисту, будучи законослухняним громадянином, відчув та відчуває себе приниженим та пригніченим.

Відтак, враховуючи вищевикладене, суд відхиляє доводи представника відповідача, що позивач не довів наявність такої шкоди.

У п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Так, суд враховує період часу з моменту притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та скасування судом постанови про встановлення такої відповідальності, розмір накладеного адмінкомісією стягнення, вік та стан здоровья позивача, вплив на який безумовно мали негативні емоції, викликані вживанням заходів для відновлення ого порушеного права та своєї репутації тощо.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, №68490/01, §62, ЄСПЛ, від 12 липня 2007 року). При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої ст.41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях «Тома проти Люксембургу», «Калок проти Франції» (2000) та «Недбала проти Польщі», Європейський Суд дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.

Тому суд із врахуванням вказаної судової практики ЄСПЛ, зазначає, що суд, скасувавши постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, вже частково згладив понесені позивачем моральні страждання.

Отже, беручи до уваги те, що матеріалами справи доведено протиправність дій посадових осіб органу місцевого самоврядування, керуючись принципом розумності та справедливості, враховуючи характер, тяжкість, тривалість моральних страждань позивача, суд вважає, що з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 3000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до п.10-1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст.56 Конституції України судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування.

За приписами ч.2 ст.25 Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Згідно з ч.1 ст.74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними та фізичними особами.

Частиною 1 статті 77 зазначеного Закону передбачено, що шкода, заподіяна юридичним та фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету.

Тому обов`язок відшкодувати заподіяну моральну шкоду суд покладає на орган місцевого самоврядування, посадові особи якого допустили порушення прав позивача, яку слід стягнути за рахунок коштів місцевого бюджету Мирноградської міської ради.

Відповідно до ч.1, ч.6 ст.141 ЦПК України, враховуючи, що заявлено позов немайнового характеру, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір пропорційно задоволеній сумі у розмірі 186 грн 00 коп.

На підставі ст.19, 56 Конституції України, ст. 22, 23, 1167, 1173, 1174 ЦК України, керуючись ст.12, 13, 76, 141, 259, 263-265, 280, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Виконавчого комітету Мирноградської міської ради (85323, Донецька область, м.Мирноград, вул.Центральна, буд 9, код ЄДРПОУ 33123536), третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області (87500, Донецька область, м.Маріуполь, проспект Миру, буд.68, код ЄДРПОУ 377967785), про відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконним притягненням до адміністративної відповідальності, задовольнити частково.

Стягнути з Виконавчого комітету Мирноградської міської ради за рахунок місцевого бюджету цієї ради на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконним притягненням до адміністративної відповідальності, 3000 (три тисячі) грн 00 коп.

Стягнути з Виконавчого комітету Мирноградської міської ради на користь держави судовий збір в сумі 186 (сто вісімдесят шість) грн 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ж.Є.Редько