Рішення № 92350597, 22.10.2020, Великоновосілківський районний суд Донецької області

Номер справи 220/1540/20

Номер провадження № 2/220/570/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2020 року смт.Велика Новосілка Донецької області

Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:

головуючої-судді Дурач О.А.

за участю секретаря Сербіної І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт Велика Новосілка Донецької області цивільну справу у порядку спрощеного провадження за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д, до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РКОПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

11.09.2020 р., згідно відмітки на конверті, позивач звернувся до суду з зазначеною заявою. Справа надійшла до суду 18.09.2020 р.

Провадження у справі відкрито 23.09.2020 р.

Короткий зміст вимог позовної заяви

04 березня 2009 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом підписання відповідачем заяви про оформлення на його ім`я кредиту, цієї ж дати відповідачем була підписана довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», за умовами якого ОСОБА_2 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшено до 10000 грн. При укладанні договору сторони керувались ст. 634 ч. 1 ЦК України. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору виникла заборгованість, яка станом на 30.06.2020 року становить 1018207 грн. 73 коп., з яких: 9721 грн 96 коп. заборгованості за тілом кредита, 1006700 грн. 87 коп. – заборгованість за простроченими відсотками, 1784 грн. 90 коп. – нарахована пеня. Проте, заявляє до стягнення заборгованість у сумі 135286 грн. 69 коп., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 9721 грн. 96 коп., заборгованості по процентам за період з 04.03.2009 р. по 29.09.2017 р. в сумі 125564 грн. 73 коп. Просить стягнути вказану суму заборгованості та судові витрати.

Позиція відповідача

Відповідач надав відзив на позов та докази надіслання даного відзиву відповідачу 12.10.2020 р., у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що в червні 2012 року сплинув строк позовної давності до даних правовідносин. Вказав, що докази того, що кредитні картки з терміном дії 06/12, 03/15,04/15, 07/16,09/23 укладались до анкети-заяви від 04.03.2019 р., не надані. У довідці про умови кредитування відсмутні докази, що саме ці умови були вказані у його анкеті-заяві від 04.03.2009 р., у даній анкеті-заяві розмір кредитного ліміту та процентна ставка не зазначені, заява не містить умов про встановлення відповідальності у вигляді простроченого тіла кредиту, неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання. Зазначає, що відсутня підстава вважати, що ним та позивачем обумовлено в письмовому вигляді ціну договору, а також відповідальність за його невиконання, з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 р., справа № 342/180/17, провадження № 14-131цс19).

Позивач отримав, згідно даних сайту «Укрпошта» вказаний відзив 15.10.2020 р., 21.10.2020 р. надав відповідь на відзив, у якій просив позовні вимоги задовольнити, зазначає, що строк позовної давності не пропущено, кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, строк дії картки – 09.2013 року, позивач звернувся до суду 11.09.2020 року, до спливу строку позовної давності. Просив врахувати вимоги ст. 526 ЦК України, що відповідач деякий час виконував свої зобов`язання за кредитом, тобто знав про умови кредитування, але на даний час свої зобов`язання не виконав.

Процедура судового розгляду

У судове засідання сторони не з`явились, просили справу розглядати у їх відсутність, позивач у позовній заяві, відповідач у відзиві, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд вважає можливим розглянути справу без участі сторін, оскільки вони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, заяв про відкладення розгляду справи не надавали суду, натомість просили справу розглянути без їх участі, в матеріалах справи достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін на теперішній час.

Фактичні обставини, встановлені судом

Дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено, що 04.03.2009 р. відповідач звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» з анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. В ній він підтвердив, що разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомлений та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банка, які були надані їй для ознайомлення у письмовому вигляді. Зобов`язався виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також ознайомлюватися з їх змінами на сайті банку; у заяві міститься зазначення про вид банківських послуг – кредитка «Універсальна», кредитний ліміт – 0, базова відсоткова ставка по кредиту – 3% в місяць на залишок заборгованості, зазначено, що у разі порушення строків платежів, передбачених даний договором, більш ніж на 120 днів, позикодавець зобов`язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн.+5% від суми позову (а.с.35). Згідно з довідкою про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», , базова % ставка на місяць складає 3 %, обов`язковий щомісячний платіж 7% від заборгованості, але не менш 50 грн. (а.с. 36). Вказані Заява (а.с. 35) та Довідка (а.с. 36) підписані відповідачем, в них узгоджені відсоткова ставка за кредитом, штрафна санкція. Досліджуючі вказані документи у сукупності, суд приходить до висновку про те, що вказана довідка про умови кредитування, підписана 04.03.2020 р. (а.с. 36), фактично доповнює заяву відповідача від 04.03.2020 р., яка також ним підписана цієї ж дати (а.с. 35). Отже, посилання відповідача у відзиві про те, що доказів того, що довідка про умови кредитування надана до заяви від 04.03.2020 р., що у заяві на визначено розмір відсоткової ставки, відповідальність за невиконання умов договору, є такими, що не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні та є необгрунтованими.

Згідно судом також досліджено з Умови та правила надання банківських послуг (а.с. 41-46, 47-50) та звертає увагу, що вказані Умови не містять підпису відповідача про ознайомлення із ними.

Згідно розрахунку заборгованості за договором б/н від 04.03.2009 р.., станом на 30.06.2020 р., відповідач має заборгованість за кредитом у сумі 1018207 грн. 73 коп., з яких: 9721 грн 96 коп. заборгованості за тілом кредита, 1006700 грн. 87 коп. – заборгованість за простроченими відсотками, 1784 грн. 90 коп. – нарахована пеня(а.с. 9-27). Останній платіж відповідачем здійснено 26.12.2015 р. (поповнення картки). Також, дата останнього платежу, здійсненого відповідачем, підтверджується й випискою АТ «Комерційний банк Приватбанк» за картковим рахунком (а.с. 26-32). Також з даного документа вбачається, до після 26.12.2015 р. жодних коштів відповідач не вносив. Списання заборгованості відбувалось автоматично, але вказане не можна вважати діями відповідача, спрямованими на погашення заборгованості, оскільки вона не вчинені ним особисто, а вчинені у автоматичному режимі позивачем.

Також, на підтвердження позовних вимог позивачем надано довідку, що між позивачем та відповідачем був підписаний кредитний договір б/н, за яким було надано кредитні картки: НОМЕР_2 , дата відкриття 04.03.2009 р., термін дії – 06/12; НОМЕР_3 , дата відкриття 27.04.2011 р., термін дії 03/15; НОМЕР_4 , дата відкриття 26.09.2011 р. з терміном дії 04/15; НОМЕР_5 , дата відкриття рахунку 27.11.2012 р., строк дії картки 07/16; НОМЕР_6 , дата відкриття рахунку 01.10.2019 р., строк дії картки 09/23 (а.с. 34). Суд звертає увагу, що у даній довідці відсутня дата договору, за яким видано кредитні картки, отже неможливо встановити, що дані кредитні картки було видано саме на виконання умов кредитного договору від 04.03.2009 р. б/н.

Згідно довідки про зміну умов кредитування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 (а.с. 33), зміни кредитного ліміту почали відбуватися з 04.03.2009 р. по 30.09.2011 р., згодом, кредитний ліміт змінився 10.01.2020 р. Проте, у вказаній довідці також не зазначено, на виконання якого саме договору вона надана.

Отже, між закінченням дії картки, відкритої 27.11.2012 р., який закінчився 07/16 та датою відкриття рахунку за карткою НОМЕР_6 – 01.10.2019 р., минуло більше трьох років, за вказаний період, згідно даних виписки з рахунку відповідача (а.с. 28-32), як вже було встановлено судом, жодних дій відповідача з карткою не відбувалось (погашення заборгованості, зняття коштів, тощо). Вказане, у аналізі з сукупністю досліджених вище доказів, викликає сумніви у тому, що вказаний рахунок відкрито саме на виконання договору б/н від 04.03.2009 р. та дає підстави вважати, що відкриттям вказаного рахунку позивач штучно намагався пролонгувати строк дії кредитного договору від 04.03.2009 р., що є неприпустимим. Отже, належних доказів щодо пролонгації строку дії договору від 04.03.2009 р. б/н суду не надано. Інформація від 01.10.2019 р., яка містить дані сторін, тип кредиту – відновлювальна кредитна лінія на кредитній картці (а.с. 37-40), не спростовує вказаних висновків суду.

Згідно з довідкою Головного управління статистики у м.Києві на 01.03.2018 ПАТ КБ «ПриватБанк» зареєстровано в ЄДРПОУ: 14360570, є юридичною особою, має ліцензію на право надання банківських послуг (а.с.54,55). У статуті АТ КБ «ПриватБанк» (ідентифікаційний № 14360570), який затверджено 05.06.2019 та погоджено з НБУ 06.09.2019, зазначена його назва: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (АТ КБ «ПриватБанк») (а.с. 57-58); додана відповідна виписка з ЄДРПОУ (а.с.56).

Мотиви, з яких виходить суд і застосовані норми права

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За правилом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

У частині першій статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, суд, дійшов висновку, що між сторонами укладено кредитний договір, умови якого та вимоги законодавства, що регулюють виниклі між сторонами правовідносини, порушені відповідачем. Утворилася заборгованість, яка не погашена до теперішнього часу, і станом на 30.06.2020 року (у межах заявлених позовних вимог) становить 135286 грн. 69 коп., складається з заборгованості за кредитом в сумі 9721 грн. 96 коп., заборгованості по процентам за період з 04.03.2009 р. по 29.09.2017 р. в сумі 125564 грн. 73 коп. На виконання договору від 04.03.2009 р. відповідачу видано кредитну картку, з кінцевим строком дії до 06/12, номер картки - НОМЕР_2 , що сторонами, виходячи з відзиву та наданих документів, не заперечується.

За правилами статей 256-258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Оскільки сторони погодили строк внесення щомісячних платежів - до 25 числа місяця, наступного за звітнім, у відповідача існував обов`язок повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо за кожним простроченим платежем. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України висловлену у постанові від 05 квітня 2017 року у справі № 6-522цс17.

Проте, Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи банку, які викладені на банківському сайті: https://privatbank.ua/terms/pages/70/, які банк вважає невід`ємними частинами кредитного договору, відповідачем не підписані, а тому не можуть вважатися частиною укладеного між сторонами договору. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про безпідставність збільшення позивачем строку позовної давності за кредитним договором щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки (пені та штрафів) до 50 років, згідно Умов договору (а.с. 41-46,47-50).

Суд вважає недоведеними та безпідставними доводи позивача щодо прологування строку договору, перевипуском кредитної карти з кінцевим строком дії до 09/23 р., з наведених вище підстав. Виходячи з наданих суду документів, строк дії картки № НОМЕР_2 , яка була видана відповідачу на виконання договору від 04.03.2009 р., сплинув у червні 2012 р.

Позивачем надано суду відомості про рух коштів на банківських картках відповідача, та оцінюючи вказаний доказ, судом встановлено, що дата останнього платежу, здійсненого відповідачем є 26.12.2015 р. Також з даного документа вбачається, до після 26.12.2015 р. жодних коштів відповідач не вносив. Списання заборгованості відбувалось автоматично, але вказане не можна вважати діями відповідача, спрямованими на погашення заборгованості, оскільки вона не вчинені ним особисто, а вчинені у автоматичному режимі позивачем. Строк внесення чергового платежу, згідно умов договору, припадає на 25.01.2016 р. (до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати). Позивач звернувся до суду з позовом 11.09.2020 р., що вбачається з штампу на конверті (а.с. 59). Таким чином, на момент звернення до суду позивачем пропущено строк позовної давності, про застосування якої заявив відповідач у відзиві на позов.

Висновки суду за результатами розгляду позову

Таким чином, судом встановлено, що відповідач умови кредитного договору в частині своєчасності сплати боргу не виконав, допустив невиконання вимог закону та порушив права позивача на своєчасне отримання наданого кредиту та виплат, передбачених кредитним договором. Проте, на момент звернення до суду позивачем пропущено строк позовної давності, про застосування якої заявив відповідач, в зв`язку з чим суд прийшов до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позовної заяви в зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Щодо розподілу судових витрат

В зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати, понесені позивачем, а саме судовий збір (а.с. 5), стягненню з відповідача не підлягають, відповідно до ст.ст.133, 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.4, 10, 12, 19, 81, 133, 141, 223, 247, 259, 263-265, 273, ЦПК України, ЗУ «Про судовий збір» суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РКОПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості - відмовити у повному обсязі, у зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до відповідного суду або через Великоновосілківський районний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію рішення направити сторонам протягом двох днів, в електронній формі - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Суддя: О.А. Дурач