Рішення № 92349413, 20.10.2020, Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/859/20

Номер провадження 2/289/561/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2020 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Сіренко Н.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Коростишівської місцевої прокуратури, третя особа без самостійних вимог Радомишльська державна нотаріальна контора Житомирської області про звільнення майна з-під арешту,-

ВСТАНОВИВ:

05.06.2020 до Радомишльського районного суду Житомирської області надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просить звільнити з-під арешту земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1825085800:03:003:0019 та земельну ділянку площею 0,5232 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1825085800:03:003:0020, які розташовані по АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначає, що на підставі договору купівлі-продажу від 07.10.2006 вона являється власником житлового будинку, господарських будівель і споруд, який розташований по АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в подальшому перейменовано на ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В 2009 році позивач отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №613304 від 05.02.2009 площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1825085800:03:003:0019 та земельну ділянку площею 0,5232 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1825085800:03:003:0020, які розташовані по АДРЕСА_1 .

Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 20.12.2011 Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 613304 від 05.02.2009 площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1825085800:03:003:0019 та Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 613305 від 05.02.2009 площею 0,5232 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1825085800:03:003:0020, які розташовані по АДРЕСА_1 були визнані недійсними та скасована їх реєстрація.

Постановою слідчого прокуратури Радомишльського району від 15.05.2012 прийнято рішення про накладення арешту на вказані земельні ділянки, на підставі вказаної постанови 21.05.2012 державним нотаріусом внесено відомості про їх арешт.

З листа Коростишівської місцевої прокуратури від 01.06.2020 позивачу стало відомо, що постановою Радомишльського районного суду Житомирської області від 20.06.2012 прийнято остаточне рішення у кримінальній справі, однак, питання про зняття арешту з майна не вирішено.

26.10.2015 позивач ОСОБА_1 отримала Свідоцтво про право власності на земельну ділянку індексний номер 46318283 площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1825085800:03:003:0019 та Свідоцтво про право власності на земельну ділянку індексний номер 46325770 площею 0,5232 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1825085800:03:003:0020, які розташовані по АДРЕСА_1 .

Позивач зазначає, що на даний час вона має намір розпорядитися своїм нерухомим майном, проте, в зв`язку із накладеним у 2012 році арештом на земельні ділянки не має можливості розпоряджатися у повній мірі своєю власністю, що і стало підставою для її звернення до суду.

Ухвалою від 09.06.2020 відкрито провадження у цій справі та з урахуванням ч. 4 ст. 19 ЦПК України вирішено її розглядати у порядку спрощеного провадження без виклику сторін. Надано відповідачу строк для подання відзиву. Копії ухвали направлено учасникам справи, а відповідачу та третій особі крім ухвали направлено копію позову з додатками на 18 арк. (а.с.24,25,26,27), останні отримали направлену судом кореспонденцію 15.06.2020 та 16.06.2020, що підтверджується рекомендованим листом з повідомленням (а.с.28,29).

25.06.2020 з державної нотаріальної контори надійшла заява про розгляд справи за відсутності її представника, проти зняття арешту, накладеного на майно ОСОБА_1 , не заперечує (а.с.30).

23.09.2020 з Коростишівської місцевої прокуратури надійшла заява про витребування та дослідження матеріалів кримінальної справи № 1-620-133-12, а також цивільної справи № 2-620-818-12, які знаходяться в архіві Радомишльського районного суду, а розгляд справи відкласти (а.с.33).

25.09.2020 на запит суду архіваріусом повідомлено, що кримінальну справу № 1-620-133-12 по обвинуваченню ОСОБА_2 знищено в зв`язку із закінченням строків зберігання та надано копію постанови по вказаній справі (а.с.40).

06.10.2020 від третьої особи надійшла заява про розгляд справи за відсутності її представника, не заперечує проти зняття арешту з майна ОСОБА_1 , при вирішенні справи покладається на розсуд суду (а.с.42).

У визначений судом строк відповідач відзив до суду не направив, свою позицію щодо заявлених вимог не висловив.

Клопотань про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін від учасників справи не надходило.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше і, з урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Суд дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом, приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Судом установлено, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 07.10.2006 являється власником житлового будинку, господарських будівель і споруд, який розташований по АДРЕСА_1 (а.с.12,13).

Рішенням Макалевицької сільської ради Радомишльського району Житомирської області від 10.02.2016 № 29 ІНФОРМАЦІЯ_1 перейменовано на ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.14).

Згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно індексний номер 46318283 від 26.10.2015 ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1825085800:03:003:0019 та Свідоцтво про право власності на земельну ділянку індексний номер 46325770 площею 0,5232 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1825085800:03:003:0020, які розташовані по АДРЕСА_1 (а.с.15,16,17,18).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 24.09.2020, на земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1825085800:03:003:0019 та на земельну ділянку площею 0,5232 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1825085800:03:003:0020, які розташовані по АДРЕСА_1 і належать на праві приватної власності ОСОБА_1 , накладено арешт на підставі постанови прокуратури Радомишльського району Житомирської області про накладення арешту від 15.05.2012 (а.с.31,32).

Як вбачається із матеріалів архівної справи № 2/620/818/12, рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 20.12.2011 було задоволено позов прокурора Радомишльського району та визнано недійсним Державні акти серії ЯЖ № 613304 від 05.02.2009 на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га, та серії ЯЖ № 613305 від 05.02.2009 на право власності на земельну ділянку площею 0,5232 га на території с. Макалевичі Радомишльського району, видані ОСОБА_1 та скасовано їх реєстрацію. Земельні ділянки площею 0,2500 га та площею 0,5232 га повернути у комунальну власність сільській громаді Макалевицької сільської ради Радомишльського району Житомирської області (а.с.19).

Із змісту рішення вбачається, що ОСОБА_2 , працюючи на посаді сільського голови Макалевицької сільської ради, зловживаючи службовим становищем, підписала та завірила печаткою завідомо неправдиве рішення 28 сесії Макалевицької сільської ради 5 скликання від 28.11.2008 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення зовнішніх меж земельних ділянок та виготовлення Державних актів на право власності на земельні ділянки, на підставі чого ОСОБА_1 були виготовлені та видані Державні акти серії ЯЖ № 613304 та серії ЯЖ № 613305 від 05.02.2009.

Постановою слідчого прокуратури Радомишльського району від 15.05.2012 в межах кримінальної справи № 207013 визнано об`єктом злочинного посягання та накладено арешт на земельні ділянки, які були передані громадянці ОСОБА_1 : площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1825085800:03:003:0019 та на земельну ділянку площею 0,5232 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1825085800:03:003:0020, які розташовані по АДРЕСА_1 . Заборонено проводити будь-які нотаріальні дії та інші дії щодо користування та володіння до прийняття відповідного рішення судом у даній справі (а.с.10-11).

Постановою Радомишльського районного суду Житомирської області від 20.06.2012 було звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності, передбаченої за ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності, а кримінальну справу відносно неї закрити (а.с.41).

Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до ст. 316, 317, 319 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 являється власником земельних ділянок з кадастровими номерами 1825085800:03:003:0019 та 1825085800:03:003:0020, має намір розпорядитися належним їй майном, проте, через наявність арештів позбавлена можливості це зробити.

Право власності належить до основоположних прав людини, втілення яких у життя становить підвалини справедливого суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, і ніхто не може бути позбавлений власного майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Особи, які зазнають порушення права мирного володіння майном, відповідно до статті 13 Конвенції повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.

Згідно зі ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України).

Спеціальні підстави законного обмеження особи у реалізації права власності передбачені, зокрема, нормами кримінального процесуального закону для виконання завдань кримінального провадження як легітимної мети відповідного втручання у право мирного володіння майном.

Відповідно до статті 126 КПК України 1960 року, чинного на час накладення слідчим арешту на майно позивача, зазначений захід міг тимчасово застосовуватися слідчим або судом на період досудового слідства та/або судового розгляду для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна. Як було визначено в цій же статті, накладений на майно арешт підлягав скасуванню органом досудового слідства, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.

Арешт майна має тимчасовий характер, і його максимально можлива тривалість обмежена часовими рамками досудового розслідування та/або судового розгляду до прийняття процесуального рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Після припинення кримінальної справи (в тому числі у зв'язку зі скасуванням постанови про її порушення, винесеної за процедурою КПК України 1960 року) відповідне втручання у право власності фактично набуває свавільного характеру, й заінтересована особа правомірно розраховує на його припинення. Такі правомірні очікування ґрунтуються на закріпленому у статті 3 Конституції України, статті 13 Конвенції головному обов'язку держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність, утверджувати й забезпечувати права і свободи та надавати людині ефективний засіб їх юридичного захисту.

Водночас способів захисту права власника або іншого володільця, порушеного внаслідок неприйняття після припинення кримінальної справи обов'язкового процесуального рішення про скасування арешту майна, у виниклих правовідносинах кримінальний процесуальний закон не передбачає.

Під час розгляду справи суд керується тим, що арешт на майно ОСОБА_1 було накладено під час дії КПК України 1960 року за процедурою, встановленою цим нормативно-правовим актом. Проте, положеннями цього Кодексу передбачалося прийняття рішення про зняття арешту з майна на стадії досудового слідства лише в межах провадження у кримінальній справі. Шляхів виправлення помилки, допущеної слідчим, прокурором або судом у зв'язку з неприйняттям обов'язкового рішення про скасування арешту майна, після припинення кримінальної справи КПК України 1960 року не встановлював.

З урахуванням зазначеного, а також тривалого часу, що минув після винесення постанови про закриття кримінальної справи, істотних організаційних і кадрових змін, що в подальшому відбулися в правоохоронних органах, вирішення питання про припинення втручання у право власності ОСОБА_1 шляхом звернення до слідчого або прокурора на підставі КПК України 1960 року не буде ефективним способом захисту порушеного права.

Крім цього, у межах кримінальної справи, що розслідувалася, ОСОБА_1 не набувала процесуального статусу підозрюваної, обвинуваченої, а як власник майна чинним на той час кримінально-процесуальним законом не була наділена процесуальним правом ініціювати питання про звільнення його з-під арешту.

Із огляду на зазначене, будь-які публічно-правові процедури, які з тих чи інших причин не завершені до закриття кримінального провадження (кримінальної справи), з моменту такого закриття втрачають кримінальний процесуальний характер. Арешт майна у такому разі з заходу забезпечення кримінального провадження перетворюється на неправомірне обмеження права особи користуватися належним їй майном.

Водночас вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції.

Крім того, суд вважає, що вирішення зазначеного питання судом у порядку цивільного судочинства не призведе до заміщення ним функцій суду кримінальної юрисдикції та не може завдати шкоди інтересам кримінального провадження. Вказана позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 766/21865/17.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що на час звернення з заявою до суду за наявності арешту (обтяження), накладеного на майно, порушується право власності позивача, внаслідок чого вона позбавлена змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, а тому право позивача підлягає судовому захисту у заявлений ним спосіб шляхом зняття арешту з майна.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 4, 7, 10, 12, 81, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Коростишівської місцевої прокуратури (12501, Житомирська обл., м. Коростишів, вул. Шевченка, 5), третя особа без самостійних вимог Радомишльська державна нотаріальна контора Житомирської області (12201, Житомирська обл., м. Радомишль, вул. Старокиївська, 1/26, код ЄДРПОУ 02883854) про звільнення майна з-під арешту - задовольнити.

Зняти арешт, накладений постановою слідчого прокуратури Радомишльського району від 15.05.2012 в межах кримінальної справи № 207013/12, на земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1825085800:03:003:0019, яка розташована по АДРЕСА_1 , номер запису про обтяження 11757813, та на земельну ділянку площею 0,5232 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1825085800:03:003:0020, яка розташована по АДРЕСА_1 , номер запису про обтяження 11759568.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Житомирської області шляхом подачі апеляційної скарги через Радомишльський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня з дня складання цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н. С. Сіренко