Рішення № 92349087, 19.10.2020, Брусилівський районний суд Житомирської області

Справа № 275/778/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2020 року смт. Брусилів

Брусилівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого – судді Миколайчука П.В.,

зі секретарем судового засідання – Довгаленко О.І.,

за участі позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача – адвоката Троценка В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Брусилів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про припинення іпотеки,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ КБ "Приватбанк" про припинення іпотеки. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 13.03.2008 між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № ZRCWGK00004277 (далі – Кредитний договір) відповідно до пункту 8.1. якого, Банк видав ОСОБА_1 кредитні кошти на строк з 13.03.2008 по 12.03.2018 включно у розмірі 36 100.00 дол. США. На забезпечення виконання зобов`язань по Договору, 13.03.2008 ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк», уклали договір іпотеки, відповідно з п.35.3 якого предметом іпотеки являлись житловий будинок загальною площею 61.80 кв. м. та земельна ділянка загальною площею 0.60 га, які належать позивачу на праві власності та розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Вартість предмету іпотеки сторонами була визначена у 252 500 грн., що було еквівалентно 50 000 дол. США. У зв`язку із порушенням зобов`язань, Банком було поставлено питання про дострокове повернення всієї суми, яка, за розрахунком Банку, станом на 05.07.2011 становила 54 465, 82 дол. США. Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 02.03.2012 у справі № 2-430/11 за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на нерухоме майно та виселення з житлового будинку позов задоволено частково, в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором від 13.03.2008 в розмірі 54 465, 82 доларів США - звернуто стягнення на будинок та земельну ділянку, які були предметом іпотеки, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки, з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Позивач вказав, що з того часу відповідачем не було представлено предмети іпотеки для продажу на прилюдних торгах, але в подальшому Банк звернувся до суду із іншим позовом про стягнення грошових коштів в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. Так, рішенням Києво - Святошинського районного суду Київської області від 11.04.2016 у справі № 759/16845/14-ц за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк», заборгованість за Кредитним договором від 13.03.2008 у розмірі 112 993.57 дол. США, що за курсом НБУ від 22.08.2014 складає 1 509 594, 06 грн.

Враховуючи вказане, посилаючись на ст. 17 Закону України «Про іпотеку» та на правову позицію Верховного Суду України у справі № 6-222цс15, вказуючи на фактичну відмову банку від використання свого права на звернення стягнення на предмет іпотеки, позивач просив припинити договір іпотеки від 13.03.2008, посвідчений 13.03.2008 нотаріусом Брусилівської державної нотаріальної контори Житомирської області, зареєстрований в реєстрі під № 1202; вилучити з Державного реєстру іпотек запис про договір іпотеки посвідчений 13.03.2008 нотаріусом Брусилівської державної нотаріальної контори Житомирської області № 1202; вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про заборону відчуження предмету іпотеки за договором від 13.03.2008.

Процедура та позиції сторін.

Ухвалою суду від 18.08.2020 у справі відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою суду від 10.09.2020 у справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

09.09.2020 до суду надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача, не оспорюючи фактичні обставини укладення Кредитного договору та договору іпотеки від 13.03.2008, проти позову заперечив. Зазначив, що відповідно до п. 30 договору іпотеки термін його дії визначено до повного виконання Іпотекодавцем зобов`язань за кредитним договором та угодами до нього; відповідно до п. 6.1 кредитного договору, термін його дії до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором. Тому, оскільки на даний час зобов`язання за договором позивачем не виконані, то відсутні підстави для припинення іпотеки за рішенням суду. Вказав, що закінчення строку дії договору кредиту не є підставою для припинення договору іпотеки, а наявність рішення про стягнення заборгованості та про звернення стягнення на предмет іпотеки не означає подвійної юридичної відповідальності позивача за договором кредиту. Просив у задоволенні позову відмовити.

22.09.2020 до суду надійшла відповідь позивача на відзив, в якій позивач зазначив, що саме з вини Банку допущено бездіяльність щодо не проведення необхідних дій по реалізації предметів іпотеки, тобто Банком після отримання рішення суду від 02.03.2012 у справі № 2-430/11 свідомо не вчинено дій по отриманню боргу за рахунок предмету іпотеки, що вказує на прострочення кредитором виконання зобов`язань за кредитним договором та є недобросовісною поведінкою кредитора. Укладання договору іпотеки надавало позивачу право на законне очікування прийняття предмета іпотеки в рахунок погашення заборгованості, водночас, порушення договірних зобов`язань кредитором і не врахування вартості предмета іпотеки при стягнення заборгованості за рішенням суду від 11.04.2016 у справі № 759/16845/14-ц штучно збільшує суму заборгованості за кредитним договором і створює умови за яких боржником унеможливлює виконати боргові зобов`язання нараховані кредитором. Таким чином, відповідачем порушені договірні зобов`язання якими передбачено задоволення боргу саме шляхом звернення на іпотеку, діями відповідача ОСОБА_1 двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення заборгованості за одним договором кредиту), при цьому, розрахунок суми боргу було здійснено без урахування вартості предметів іпотеки. Зважаючи вкладене, а також те, що строк дії договору іпотеки від 13.03.2008 закінчився 14.03.2018, позивачем і ставиться питання про припинення іпотеки зв`язку із закінчення строку дії та просив суд задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали з зазначених у заявах по суті підстав. Пояснили, що рішення Брусилівського районного суду про звернення стягнення на предмет іпотеки не виконувалося як в примусовому порядку державним виконавцем, так і банком самостійно, предмет іпотеки і досі належить позивачу. Вказали, що наявність рішення суду про стягнення заборгованості за кредитом змінила правовідносини між сторонами, так як банк фактично відмовився від звернення стягнення за рахунок предмету іпотеки , а обрав інший спосіб – стягнення коштів за договором, а тому іпотека має бути припиненою. Вказали на закінчення дії строку Кредитного договору ще 13.03.2018, що є самостійною підставою для припинення іпотеки на підставі ст. 17 Закону України «Про іпотеки». Підтвердили, що на даний час зобов`язання за Кредитним договором позивачем не виконані, наразі в інших судових спорах з банком з приводу даного договору позивач захищає свої права. Просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи без його участі, просив відмовити в позові з підстав, зазначених у відзиві на позов.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та його представника, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, дійшов наступного висновку.

Як вбачається з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81, ст. 76 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників, та інших осіб, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

13.03.2008 між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № ZRCWGK00004277 (а.с. 6-8).

Відповідно п.1.1, 1.3 Договору, Банк зобов`язується надати «Позичальникові» ( ОСОБА_1 ) кредитні кошти; кредит надається в обмін на зобов`язання Позичальника по поверненню Кредиту, сплаті відсотків, винагороди в зазначені даним Договором строки.

Відповідно п. 8.1 Договору, Банк зобов`язується видати «Позичальникові» кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 13.03.2008 по 12.03.2018 включно у виді не поновлюваної лінії (далі- Кредит) у розмірі 36 100 доларів США.

Відповідно п. 8.1.1 Договору, Позичальник зобов`язується повернути Кредит згідно порядку та в строки, які вказані в п. 1.1.

Відповідно п. 8.3 Договору, забезпеченням виконання Позичальником зобов`язань за Даним договором виступає іпотека будинку, загальною площею 61,80 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

13.03.2008 між ЗАТ КБ «Приватбанк» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (Іпотекодавець) було укладено договір іпотеки № 1202 (а.с. 9-11).

Відповідно п. п. 1, 2 договору іпотеки, предметом цього договору є надання Іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна, зазначеного в п. 35.3 цього Договору в забезпечення виконання зобов`язань Іпотекодавця перед Іпотекодержателем, в силу чого Іпотекодержатель має право в разі невиконання Іпотекодавцем зобов`язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку Предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами Іпотекодавця. За цим договором іпотекою забезпечується виконання зобов`язань Іпотекодавця за кредитним договором, укладеного між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем.

Відповідно п. п. 30, 31 договору іпотеки, термін дії договору – до повного виконання Іпотекодавцем зобов`язань за Кредитним договором та всіма додатковими угодами до нього. Дострокове розірвання цього договору допускається лише за згодою сторін.

Відповідно п.п. 35.1, 35.2 договору іпотеки, предметом цього договору є надання Іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна визначеного в п. 33.3 цього договору, в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 перед Іпотекодержателем, в силу чого Іпотекодержатель має право в разі невиконання Іпотекодавцем зобов`язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок преданого в іпотеку Предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами Іпотекодавця. За цим договором іпотекою забезпечується виконання зобов`язань Іпотекодавця за кредитним договором від 13.03.2008 року № ZRCWGK00004277, укладеного між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем.

Відповідно п. 35.3 договору іпотеки в забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором Іпотекодавець надав і іпотеку нерухоме майно (Предмет іпотеки), а саме: будинок, загальною площею 61,80 м.кв., житлова площа 18,10 кв.м. Майно належить Іпотекодавцю на праві власності.

Відповідно п. 35.5 договору іпотеки сторони визначили, що вартість Предмета іпотеки складає 252500,00 грн.

Згідно рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 02.03.2012 у справі № 2-430/11 за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ZRCWGK00004277 від 13.03.2008 в розмірі 54 465, 82 долари США звернуто стягнення на будинок який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 61.80 та земельну ділянку загальною площею 0.60 га за цією ж адресою, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки, з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу (а. с. 14-15). Вказане рішення суду набрало законної сили.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11.04.2016 у справі № 759/16845/14-ц за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № ZRCWGK00004277 від 13.03.2008 у розмірі 112993.57 доларів США, що складало 1509594.06 грн. (а.с. 16-17). Вказане рішення суду набрало законної сили.

Факт виконання Банком своїх зобов`язань при укладенні договору по наданню коштів ОСОБА_1 , факт належності предмету іпотеки позивачу на праві власності, факт неповного виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором від 13.03.2008 сторонами не оспорюється.

Оцінка судом доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Оцінка судом доводів про подвійну відповідальність ОСОБА_1 в зв`язку з чинністю договору іпотеки, наявністю рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки та наявністю іншого рішення суду про стягнення заборгованості за цим само договором кредиту.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Стаття 598 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Звернення стягнення на предмет іпотеки повинно задовольнити вимоги кредитора за основним зобов`язанням, і тільки в такому випадку ця обставина може бути підставою для припинення зобов`язання, що вважається виконаним згідно зі статтею 599 ЦК України.

Здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту.

Забезпечувальне зобов`язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному.

За таких обставин звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов`язання на забезпечувальне. Задоволення вимог за дійсним основним зобов`язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов`язанням, оскільки домовленості сторін про його заміну забезпечувальним зобов`язанням немає.

Відповідні висновки про застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1080цс15 та від 13 березня 2017 року у справі № 6-224цс17.

Суд зазначає, що наявність невиконаного судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не позбавляло кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором, оскільки застосування кредитором іншого законного засобу для захисту свого порушеного та не поновленого боржником належним чином права не є подвійним стягненням заборгованості.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 361/7543/17 (провадження 14-546цс19), від 18 вересня 2018 року у справі № 921/107/15-г/16 (провадження № 12-117гс18), та від 11 лютого 2019 року у справі № 654/3512/16-ц (касаційне провадження № 61-46573св18).

Враховуючи вказане, суд вважає безпідставними доводи позивача про його подвійну юридичну відповідальність в зв`язку з наявністю судових рішень про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки в одному зобов`язанні за кредитним договором від 13.08.2020, тому наявність таких судових рішень сама по собі не дає підстав для припинення іпотеки судом. Доводи про неврахування судом вартості предмету іпотеки при ухваленні рішення у справі № 759/16845/14-ц про стягнення заборгованості за договором кредиту не відносяться до предмету спору даній справі, не є підставою для припинення іпотеки. Ці доводи позивача мали бути оцінені судом саме у справі № 759/16845/14-ц та можуть бути враховані при виконанні рішення суду у тій справі.

Оцінка судом доводів позивача про завершення строку дії договору поруки в зв`язку з завершенням строку дії договору кредиту та наявністю рішення суду про стягнення заборгованості за договором кредиту.

З огляду на норми статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

Іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (стаття 17 Закону України «Про іпотеку»).

Пунктом 30 договору поруки від 13.03.2008 було встановлено, що порука діє до повного виконання Іпотекодавцем ( ОСОБА_1 ) зобов`язань за Кредитним договором. Вказані зобов`язанні позивачем не виконані.

Суд приходить до висновку, що відповідно до умов договору та наведених вище норм права строк дії договору іпотеки від 13.03.2008 не завершився в зв`язку з завершенням дії строку Кредитного договору, адже основне зобов`язання за договором кредиту ОСОБА_1 залишилось не виконаним. Тому доводи позивача про наявність підстав для припинення іпотеки в зв`язку з завершенням строку дії іпотечного договору суд відхиляє як безпідставні, адже договір іпотеки продовжує діяти.

Оцінка судом доводів позивача про фактичну відмову Банку від виконання умов договору іпотеки в зв`язку з подальшим зверненням до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором кредиту.

Згідно з частиною третьою статті 49 Закону України «Про іпотеку» якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами третіх прилюдних торгів, іпотека може бути припиненою за рішенням суду.

Частиною другою статті 12 ЦК України передбачено, що нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, установлених законом.

Таким чином, якщо кредитор не скористався своїм правом на проведення стягнення за виконавчим листом та задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки в строки, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», це не є безумовною підставою для припинення іпотеки.

Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 22 лютого 2017 року в справі № 6-133цс17.

Суд зазначає, що прилюдних торгів щодо предмету іпотеки на виконання рішення Брусилівського районного суду від 02.03.2012 у справі № 2-430/11 не проводилось, що підтверджено сторонами. Відповідно, саме лиш тривале невикористання банком своїх прав по зверненню стягнення на предмет іпотеки не вказує на відмову банку від такого свого права, та, відповідно, не є підставою для припинення іпотеки на підставі ст. 49 Закону України «Про іпотеку».

Також суд вважає безпідставним посилання позивача на правову позицію Верховного Суду України у справі № 6-222цс15, оскільки у вказаній справі було визнано обґрунтованим висновок суду про припинення іпотеки саме в зв`язку з тим, що в порядку примусового виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки кредитор (банк) відмовився від використання свого права, передбаченого ч. 1 ст. 49 Закону України «Про іпотеку» на залишення за собою предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. Тоді як у справі, що розглядається, таких дій банку не встановлено, жодних процедур по примусовій реалізації звернення стягнення на предмет іпотеки не відбувалось, а тому фактичні обставини у обох справах суттєво відрізняються і не є аналогічними.

Висновки суду за результатами розгляду позову.

З огляду на викладене, оскільки позивачем не доведено належними, достатніми, допустимими та достовірними доказами наявність правових підстав для припинення іпотеки за договором від 13.03.2008, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про припинення іпотеки слід відмовити. Оскільки суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги про припинення іпотеки, також відсутні підставі для задоволення і взаємопов`язаних похідних позовних вимог про вилучення з Державного реєстру іпотек запису про іпотеку та вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження майна позивача, яке є предметом іпотеки за договором від 13.03.2008.

Розподіл судових витрат.

Заяв про розподіл судових витрат від сторін не надійшло.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи те, що в задоволенні позову відмовлено повністю, а позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати у виді судового збору покладаються на державу.

На підставі ст. ст. 207, 525, 526, 549, 626, 628, 633, ст. 17, 49 Закону України «Про іпотеку» та керуючись ст. ст. 10-13, 81, 141, 258 - 259, 263 - 265, 280-282, 284,288 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про припинення іпотеки – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення складено 22.10.2020.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП – НОМЕР_1 .

Відповідач: Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» , місцезнаходження : 01001 м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, код ЄДРПОУ 14360570.

Суддя П.В. Миколайчук