Рішення № 92348888, 20.10.2020, Ратнівський районний суд Волинської області

справа № 166/1040/20

провадження № 2-а/166/21/20

категорія: 139

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20 жовтня 2020 року смт.Ратне

Ратнівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Лозицького С.О.,

за участю секретаря Тарасюка О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Ратне справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , його представника - адвоката Колєсніка Богдана Володимировича до інспектора роти з обслуговування м. Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції - капрала поліції Сорочука Олексія Володимировича, інспектора роти з обслуговування м. Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції - лейтенанта поліції Кобиш Олени Олександрівни, Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДПО18 № 668051 від 18.09.2020 року, та постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАМ № 3154103 від 18.09.2020 року,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (надалі-Позивач) звернувся в Ратнівський районний суд Волинської області з позовом до інспектора роти з обслуговування м. Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції - капрала поліції Сорочука Олексія Володимировича, інспектора роти з обслуговування м. Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції - лейтенанта поліції Кобиш Олени Олександрівни, Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДПО18 № 668051 від 18.09.2020 року, та постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАМ № 3154103 від 18.09.2020 року.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДПО18 № 668051 від 18.09.2020 року його було визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч.2 ст.122, ч.1 ст.126 та ч.2 ст.122 КУпАП, оскільки він 18.09.2020 року о 10 год. 35 хв. в м.Ковель по вул.Ярослава Мудрого, керуючи транспортним засобом Volkswagen Caddy з р.н. НОМЕР_1 , користувався засобом зв`язку, тримаючи його в руці, а саме розмовляв по мобільному телефону, а також на перехресті вул.Ярослава Мудрого - С. Тимошенка не надав сигнал світловим покажчиком повороту при зміні напрямку руху, а також на закону вимогу не пред`явив відповідні документи, а саме посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, поліс ОСЦПВ власників наземних транспортних засобів, чим порушив п.2.9 «д», п.9.2 «б», п.2.1 «а», п.2.1 «б», п.2.1 «г» ПДР України.

З вказаною постановою про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122, ч.1 ст.126 та ч.2 ст.122 КУпАП Позивач категорично не згідний. Зазначив, що оскаржувана постанова містить інформацію, яка не відповідає дійсності. Зазначив, що у вказаний в оскаржуваній постанові день та час, він дійсно керував власним транспортним засобом в м.Ковель, однак не по вул.Ярослава Мудрого, а по вул.Фестивальна та по вул.Олександра Тимошенко, і після проїзду перехрестя вулиць Фестивальна - О. Тимошенко був зупинений Відповідачем нібито за порушення ПДР України, яке полягало у використанні ним мобільного телефону шляхом тримання його в руці та ведення розмови по ньому. Вказав, що даного порушення не вчиняв, оскільки по мобільному телефоні не розмовляв. Порушення ним п.9.2 «б» ПДР України Позивач також заперечив та ствердив, що він не подав сигнал світловим покажчиком повороту, оскільки напрямку руху не змінював, не повертав, не розвертався та не перестроювався, весь час рухався по головній дорозі із відповідним дорожнім знаком 2.3 «Головна дорога». Зважаючи на незаконність зупинення працівниками поліції його транспортного засобу та ненадання Відповідачем жодного доказу події адміністративного правопорушення Позивач не пред`явив відповідних документів.

Крім того, 18.09.2020 року відносно Позивача було винесено постанову про накладення на нього адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАМ№ 3154103 від 18.09.2020 року, за змістом якої він 18.09.2020 року об 11 год. 26 хв. при зупинці транспортного засобу на вимогу поліцейського не увімкнув аварійну світлову сигналізацію, чим порушив п.9.9 «б» ПДР України, за що передбачена відповідальність ч.2 ст.122 КУпАП. З вказаною постановою Позивач не згідний, вважає її незаконною та такою, що містить неправдиві відомості. Зазначив, що після зупинки його транспортного засобу поліцейський зробив йому усне зауваження з приводу не ввімкненої аварійної світлової сигналізації, на яке Позивач одразу ж зреагував та увімкнув відповідний сигнал в автомобілі. Вказав, що дана обставина мала місце близько 10 год. 40 хв., а не як зазначено в оскаржуваній постанові об 11 год. 26 хв. Тобто, в постанові наведено неправдиву інформацію щодо часу нібито скоєння правопорушення. Окрім того, при винесенні цієї постанови Позивач присутнім не був, в розгляді справи участі не брав.

Вважає, вказані постанови протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Ратнівського районного суду Волинської області від 28 вересня 2020 року відкрито провадження в даній справі та призначено судове засідання.

16.10.2020 року на електронну адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якій Відповідач зазначив, що 18.09.2020 року відносно Позивача інспектором роти з обслуговування м. Ковель УПП у Волинській області ДПП Сорочуком Олексієм Володимировичем було складено постанову про накладення адміністративного стягнення у справ про адміністративне правопорушення серії ДПО18 №668051 за ч.2 ст.122, ч.1 ст.126 та ч.2 ст.122 КУпАП.

Підставою для винесення даної постанови стало те, що 18.09.2020 року під час несення служби в м.Ковель по вул.Ярослава Мудрого, патрульним екіпажем в складі поліцейського роти з обслуговування м.Ковель УПП у Волинській області ДПП Сорочука Олексія Володимировича, було виявлено порушення ПДР. А саме, водій транспортного засобу «Volkswagen Caddy» з номерним знаком НОМЕР_1 - 18.09.2020 року о 10 год. 35 хв. в м.Ковель по вул.Ярослава Мудрого, керуючи транспортним засобом, під час руху, користувався засобом зв`язку, тримаючи його в руці, а саме розмовляв по мобільному телефону, а також на перехресті вул.Ярослава Мудрого - С. Тимошенка не надав сигнал світловим покажчиком повороту при зміні напрямку руху, а також на закону вимогу не пред`явив відповідні документи, а саме посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, поліс ОСЦПВ власників наземних транспортних засобів, чим порушив п.2.9 «д», п.9.2 «б», п.2.1 «а», п.2.1 «б», п.2.1 «г» ПДР України.

Також у відзиві зазначено, що до нього додано DVD-R диск з відеозаписами з місця вчинення та розгляду справи про а/п від 18.09.2020 року, однак даний відзив надійшов до суду на електронну адресу без вказаного диску. Про надіслання відзиву з додатками до нього на адресу суду засобами поштового зв`язку Відповідач не зазначив.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, скерували заяви про розгляд справи без їх участі та про підтримання позовних вимог.

Відповідачі, будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи,в судове засідання не з`явилися, про причини неявки не повідомили.

Дослідивши письмові докази, Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст. 1 КУпАП, одним із завдань Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, в тому числі і тих, що притягуються до адміністративної відповідальності.

Разом з тим, в ст. 7 КУпАП вказано, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Судом встановлено, що згідно постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДПО18 № 668051 від 18.09.2020 року Позивача було визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч.2 ст.122, ч.1 ст.126 та ч.2 ст.122 КУпАП, за те, що він 18.09.2020 року о 10 год. 35 хв. в м.Ковель по вул.Ярослава Мудрого, керуючи транспортним засобом Volkswagen Caddy з р.н. НОМЕР_1 , користувався засобом зв`язку, тримаючи його в руці, а саме розмовляв по мобільному телефону, а також на перехресті вул.Ярослава Мудрого - С. Тимошенка не надав сигнал світловим покажчиком повороту при зміні напрямку руху, а також на закону вимогу не пред`явив відповідні документи, а саме посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, поліс ОСЦПВ власників наземних транспортних засобів, чим порушив п.2.9 «д», п.9.2 «б», п.2.1 «а», п.2.1 «б», п.2.1 «г» ПДР України.

Також, відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАМ№ 3154103 від 18.09.2020 року, Позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.122 КУпАП, за те що він 18.09.2020 року об 11 год. 26 хв. при зупинці транспортного засобу на вимогу поліцейського не увімкнув аварійну світлову сигналізацію, чим порушив п.9.9 «б» ПДР України.

Як вбачається зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 з оскаржуваними постановами не згідний та зазначених у ній порушень правил дорожнього руху не вчиняв.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12.2005 № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Однак, крім постанови інших доказів Відповідач суду не надав.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показання технічних приладів та технічних засобів,що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами, що передбачено ст. 251 КУпАП.

Відповідач, складаючи постанови відносно Позивача діяв в порушення ст. 280 КУпАП, не з`ясувавши всі обставини, які мають значенння для правильного вирішення справи, зазначив відомості щодо винності особи у вчиненні адміністративних правопорушень та визначив покарання у межах санкцій визначених ч.1 ст.126 та ч.2 ст.122 КУпАП, не надавши Позивачу, як встановлено під час розгляду справи, ніяких доказів вчинення правопорушення. Посилань на будь-які інші докази оскаржувані постанови не містять.

Суд звертає увагу на те, що саме по собі описання адміністративного правопорушення в постанові не може бути належним доказом вчинення особою правопорушення.

Аналогічна правова позиція визначена у постанові ВС України від 26.04.2018 року (справа №338/1/17).

Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

Беручи до уваги наведені вище обставини, а також враховуючи приписи згаданих процесуальних норм, Суд звертає увагу на те, що оскаржувані постанови у справах не можуть слугувати носієм доказової інформації, оскільки спростовуються позовною заявою Позивача, а інформація, відображена в них, не підтверджена іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст.77 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимога та заперечення. Поряд з цим, ч.2 ст.77 КАСУ встановлено, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачі обставин, на які посилається Позивач не спростували, будь-яких доказів, які підтверджують правомірність прийнятого рішення суду не надали. З огляду на належне повідомлення Відповідачів про час та місце розгляду справи Суд вважає, що останні мали можливість реалізувати зазначене процесуальне право з метою виконання процесуального обов`язку покладеного на них в силу ч.2 ст.77 КАС України.

У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

За таких обставин, Ратнівський районний суд Волинської області, належним чином, повно та всебічно дослідивши усі обставини справи, з врахуванням вимог стосовно їх належності й допустимості, а також забезпечивши обом сторонам право на звернення до суду, передбачене, зокрема ст. 5 КАС України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дійшов висновку про підставність позовних вимог, у зв`язку з чим позов ОСОБА_1 , його представника - адвоката Колєсніка Богдана Володимировича до інспектора роти з обслуговування м. Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції - капрала поліції Сорочука Олексія Володимировича, інспектора роти з обслуговування м. Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції - лейтенанта поліції Кобиш Олени Олександрівни, Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними та скасування постанов про накладення адміністративних стягнень у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, підлягає задоволенню, а постанови серії ДПО18 № 668051 від 18.09.2020 року та серії ЕАМ № 3154103 від 18.09.2020 року, скасуванню.

Крім того, в адміністративному позові ОСОБА_1 просить стягнути понесені ним судові витрати у вигляді судового збору та витрат на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Департаменту патрульної поліції.

Так, відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із частиною 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Суд, дослідивши докази, які підтверджують розмір понесених позивачем судових витрат, дійшов висновку про те, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції 2340 грн. 80 коп., виходячи з наступного:

Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати: на професійну правничу допомогу.

При вирішенні питання про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат, пов`язаних з правничою допомогою, в сумі 1500 грн., Суд виходить з приписів статей 134, 139 КАС України.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Як вбачається із наявних у справі письмових доказів (договору № 103 від 28.09.2020 року про надання правової допомоги, акта № 1 про надання правової допомоги від 28.09.2020 року, прибуткового кассового ордеру № 31 від 28.09.2020 року та квитанції до прибуткового касового ордеру № 31 від 28.09.2020 року), позивач сплатив адвокату Колєсніку Б.В. кошти в загальному розмірі 1500 грн., з яких: складення, погодження з позивачем і направлення до суду позовної заяви про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за ставкою 500 грн. за одну годину на суму 1500 грн. Крім того, квитанцією від 28.09.2020 року підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 840 грн. 80 коп.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, Суд, враховуючи предмет спору та виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України вважає, що представником позивача належним чином доведено вартість послуг з надання професійної правничої допомоги, яка підлягає стягненню з відповідача.

З урахуванням наведеного, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 підлягають судові витрати в розмірі 2340 грн. 80 коп., які складаються з судового збору в розмірі 840 грн. 80 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 1500 грн.

На підставі ст. ст. 2, 3, 5, 77, 139, 241-246, 295 КАС України, ст.ст. 251, 258, 280 КУпАП, Суд,-

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 , його представника - адвоката Колєсніка Богдана Володимировича до інспектора роти з обслуговування м. Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції - капрала поліції Сорочука Олексія Володимировича, інспектора роти з обслуговування м. Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції - лейтенанта поліції Кобиш Олени Олександрівни, Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДПО18 № 668051 від 18.09.2020 року, та постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАМ № 3154103 від 18.09.2020 року, задовольнити повністю.

Скасувати постанову інспектора роти з обслуговування м. Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції - капрала поліції Сорочука Олексія Володимировича про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДПО18 № 668051 від 18.09.2020 року і провадження у справі закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Скасувати постанову інспектора роти з обслуговування м. Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції - лейтенанта поліції Кобиш Олени Олександрівни про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАМ № 3154103 від 18.09.2020 року і провадження у справі закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення

Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_2 ; паспорт громадянина України № НОМЕР_3 , виданий 16.09.2019 року Ратнівським РС УДМС України в Волинській області) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (адреса: 03048, Україна, м.Київ, Солом`янський район, вул. Федора Ернста, 3, ідентифікаційний код юридичної особи - 40108646) судові витрати у розмірі 2340 (дві тисячі триста сорок) гривень 80 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його ухвалення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ратнівський районний суд Волинської області.

Суддя Лозицький С.О.