Рішення № 92348296, 20.10.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2020 року м. Ужгород№ 260/1736/19 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті С.І.

при секретарі судового засідання Ватлін Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 20 жовтня 2020 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 22 жовтня 2020 року.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Закарпатській області (далі – відповідач, ГУ ДПС у Закарпатській області), якою просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області № 000833201 від 11.11.2019 року.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 13.02.2020 року вказану позовну заяву залишено без розгляду з підстав, визначених п.2 ч.1 ст. 240 КАС України.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2020 року ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 13.02.2020 року скасовано, справу направлено на продовження розгляду до суду першої інстанції.

У зв`язку з відпусткою судді Маєцької Н.Д., відповідно до рішення зборів суддів № 4 від 01.07.2020 року та розпорядження керівника апарату від 02.07.2020 року за № 60 справу передано для повторного автоматичного розподілу справ.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2020 року справу призначено до розгляду судді Рейті С.І.

Ухвалою судді від 06.07.2020 року дану адміністративну справу прийнято до свого провадження та призначено до судового розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.10.2019 року ГУ ДПС у Закарпатській області проведено фактичну перевірку з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової та роздрібної торгівлі та зберігання алкогольними напоями, тютюновими виробами та пального. За результатами перевірки складено акт (довідку) № 000022 від 15.10.2019 року, яким встановлено факт реалізації (зберігання) позивачем пального без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним. На підставі акту (довідки) № 000022 від 15.10.2019 року ГУ ДПС у Закарпатській області винесено податкове повідомлення-рішення від 11.11.2019 року № 000833201, яким до позивача застосовано штрафні санкції за роздрібну торгівлю пальним без ліцензії в сумі 250000,00 грн. Позивач не погоджується з вказаним податковим повідомленням-рішення, з тих підстав, що ДПС України не надано повноважень ГУ ДПС у Закарпатській області на проведення перевірок суб`єктів господарювання щодо наявності ліцензій на торгівлю пальним, а також повноважень щодо накладення штрафів за відсутність таких ліцензій, а тому на думку позивача, ГУ ДПС у Закарпатській області при проведенні фактичної перевірки та винесенні спірного податкового повідомлення-рішення діяло без наданих повноважень, що свідчить про протиправність оскарженого податкового повідомлення-рішення від 11.11.2019 року.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв`язку з тим, що фактичною перевіркою господарської одиниці позивача встановлено факт роздрібної торгівлі пальним в період з 01.07.2019 року по 10.07.2019 року на загальну суму 3350,16 грн. За порушення норм Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" позивача притягнуто до відповідальності. У зв`язку з чим, відповідач вважає, що оскаржене податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно.

За приписами ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Враховуючи наведене, у відповідності до ст. 205 КАС України, розгляд справи проведено без участі представників сторін на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно направлень ГУ ДПС України у Закарпатській області від 07.10.2019 року № 360, № 361, посадовими особами ГУ ДПС у Закарпатській області проведено фактичну перевірку господарської одиниці АЗС, що розташована за адресою: м. Виноградів, вул. Персикова, 160.

За результатами перевірки ГУ ДПС у Закарпатській області складено акт (довідку) від 15.10.2019 року № 000022.

Із вказаного акту вбачається, що перевірка проведена в присутності ФОП ОСОБА_1 .

Як вбачається із вказаного акту (довідки) перевіркою встановлено факт роздрібної торгівлі пальним в період з 01.07.2019 року по 10.07.2019 року на загальну суму 3350,16 грн., а саме: згідно скороченого звіту з фіскальної пам`яті в період 01.07.2019 року по 10.07.2019 року реалізовано ДП на загальну суму 1561,14 грн., А95 на загальну суму 589,68 грн., А92 на загальну суму 1199,34 грн. без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.

На підставі вказаного акту (довідки) фактичної перевірки ГУ ДПС у Закарпатській області винесено податкове повідомлення-рішення від 11.11.2019 року № 0000833201, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 250000,00 грн.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (далі – ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності обставин, визначених ПК України.

Відповідно до п. 80.5 ст. 80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Згідно з п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

Відповідно до п. 81.2 ст. 81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Судом встановлено, що посадовими особами ГУ ДПС у Закарпатській області вручено особисто позивачу направлення на проведення фактичної перевірки, що підтверджується його підписом на направленнях.

Як вбачається з матеріалів справи, акт про відмову в допуску до перевірки відповідачем не складався.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає про відсутність у ГУ ДПС у Закарпатській області повноважень на проведення фактичної перевірки.

В той же час, згідно правової позиції викладеної в постановах Верховного Суду від 13.03.2018 року у справі № 804/1113/16 року (К/9901/19326/18), від 30.11.2018 року у справі №808/1641/15 (К/9901/6626/18), від 24.01.2019 року №826/13963/16, якщо платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки, зокрема фактичної, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що позивач допустив посадових осіб контролюючого органу до перевірки, а відтак під час вирішення даного спору суд оцінює виключно наявність/відсутність виявленого відповідачем порушення під час здійснення фактичної перевірки.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" внесені зміни до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".

Відповідно до ч. 20 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та пального" від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР (зі змінами внесеними Законом України від 23 листопада 2018 року N 2628-VIII, далі – Закон 481) роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Згідно з ч. 29 ст. 15 Закону 481 ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання терміном на п`ять років.

Відповідно до п. 3 Положення про Державну фіскальну службу України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 236 основними завданнями ДФС є, зокрема реалізація державної податкової політики та політики у сфері державної митної справи, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, здійснення в межах повноважень, передбачених законом, контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів, митних та інших платежів, державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, державної політики з адміністрування єдиного внеску, а також боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, державної політики у сфері контролю за своєчасністю здійснення розрахунків в іноземній валюті в установлений законом строк, дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.

Відповідно до пп. 42 п. 4 Положення про Головне управління ДФС у Закарпатській області, затвердженого наказом Державної фіскальної служби України від 01 лютого 2019 року, ГУ ДФС відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за встановленими законами строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платежів засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності , що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" від 02 березня 2005 року № 222-VIII ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності: виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами і пальним, зберігання пального, яка ліцензується відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку про необґрунтованість посилань позивача на відсутність у ГУ ДПС у Закарпатській області повноважень для здійснення фактичної перевірки позивача щодо наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.

Крім того, суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року № 537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" утворено як юридичну особу публічного права Головне управління ДПС у Закарпатській області. Реорганізовано Головне управління ДФС у Закарпатській області шляхом його приєднання до Головного управління ДПС у Закарпатській області.

Кабінетом Міністрів України від 21.08.2019 року прийнято розпорядження № 682-р "Питання Державної податкової служби", яким погоджено здійснення Державного податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 року № 227 "Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України” функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 682-р "Питання Державної податкової служби" наказом Головного управління ДПС у Закарпатській області № 10, із 3 вересня 2019 року Головне управління ДПС у Закарпатській області розпочало виконання функцій і повноважень Головного управління ДФС у Закарпатській області.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить переконання, що оскаржене податкове повідомлення-рішення прийняте уповноваженим органом.

З приводу встановлених фактичною перевіркою порушень, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону 481 за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Згідно з абз. 9 ч. 2 ст. 17 Закону 481 до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії - 250000 гривень.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачу видано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним реєстраційний номер 07050314201900276, дата реєстрації 15.08.2019 року. Термін дії вказаної ліцензії з 15.08.2019 року по 15.08.2024 року.

В той же час, фактичною перевіркою господарської одиниці позивача встановлено факт роздрібної торгівлі пальним в період з 01.07.2019 року по 10.07.2019 року на загальну суму 3350,16 грн., тобто, за відсутності чинної ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним у вказаний період.

Позивач факт відсутності у період з 01.07.2019 року по 10.07.2019 року ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним не заперечує.

Таким чином, в зв`язку із встановленням та підтвердженням факту роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії у ФОП ОСОБА_1 , суд приходить висновку про правомірність оскарженого податкового повідомлення-рішення № 0000833201 від 11.11.2019 року, яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 250000,00 грн., відтак, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. ГУ ДПС у Закарпатській області доведено правомірність оскарженого податкового повідомлення - рішення, у зв`язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими, суперечать вимогам закону та не відповідають обставинам справи, що підтверджується дослідженими судом належними та допустимими доказами, та в задоволенні позову слід відмовити.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову, керуючись положеннями статті 139 КАС України, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору не підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, 52 код 43143065) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

2. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення, а в разі проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.І. Рейті