Рішення № 92348086, 19.10.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2020 р. Справа№200/6466/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Троянової О.В., розглянувши адміністративний позов за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (ЄДРПОУ 41325231; 84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, вул. Свободи, буд. 5) до Головного управління Держпраці у Донецькій області (ЄДРПОУ 39790445; 85300, Донецька обл., м. Покровськ, вул. Прокоф`єва, буд. 82) про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Донецькій області про зобов`язання призначити повторне спеціальне розслідування групового нещасного випадку, що стався 29 січня 2013 року з робітниками ТДВ “Шахта “Білозерська”: директором Колесніченком Євгеном Анатолійовичем та водієм ОСОБА_1 , спеціальною комісією в іншому складі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 липня 2020 року позовну заяву залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, шляхом надання обґрунтованого клопотання про залучення третіх осіб, надання обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

В установлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви в повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження в адміністративній справі №200/6466/20-а та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

За правилами частини 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Так, в обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що в результаті спеціального розслідування нещасного випадку комісією було складено акти за формою Н-1/П, які були затверджені начальником відповідача. Вважає, що комісією не вивчено у повному обсязі документи, що визначали режим роботи ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на момент настання нещасного випадку, в актах відсутнє посилання на назву локального акту підприємства, що визначав режим роботи, період його дії тощо, що ставить під сумнів можливість кваліфікації нещасного випадку як такого, що пов`язаний з виробництвом, оскільки згідно табелю робочого часу водій ОСОБА_1 працював з 07:00 до 16:00 год., проте, нещасний випадок, який стався внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відбувся о 19:45 год. Зазначив, що управління звернулось до відповідача із вимогою про проведення повторного спеціального розслідування нещасного випадку, проте листом від 15.05.2020 року позивачу було відмовлено із посиланням на відсутність порушень чинного законодавства. Вважає, що відповідачем при проведенні спеціального розслідування не дотримано вимог чинного законодавства. Просив задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідачем через канцелярію суду у встановлені судом строки, надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти позовних вимог, вважає вимоги, викладені у позовній заяві, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що законодавством не встановлено тривалість перепрацювань, що допускаються для виконання трудових обов`язків, робочий час водіїв з ненормованим робочим днем обліковується у робочих днях. Таким чином, перепрацьовані в режимі ненормованого робочого дня не оплачують, в табелі – не відображають. Генеральний директор підприємства знаходився на робочому місці відповідно до встановленого робочого режиму роботи. Зазначив, що комісією зі спеціального розслідування належним чином встановлено та вивчено режими роботи ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджує факт кваліфікації даного нещасного випадку як такого, що пов`язаний з виробництвом. Зазначив, що фонд не належить до переліку осіб, яким надано право оспорювати зміст актів форма Н-5, Н-1, оскільки складання акта та підтвердження фактичних обставин нещасного випадку на виробництві не зачіпає і не порушує прав та інтересів Фонду. Крім того, зазначив, що позивачем не доведено, яким чином рішення щодо не призначення повторного розслідування порушує його права. Порушуючи питання про проведення повторного розслідування обставин нещасного випадку, позивач має на меті вирішення спору приватного характеру щодо встановлення певних юридичних фактів, що не пов`язані з вимогами публічно-правового характеру.

Третьою особою, Білозерською міською радою надано заяву на адресу суду про розгляд справи без участі її представника.

Третьою особою, ОСОБА_1 надано на адресу суду пояснення на позовну заяву, в яких зазначив, що відноситься до категорії працівників, режим роботи якого передбачено колективним договором. Зазначив, що дорожній лист службового легкового автомобіля не визнано в судовому порядку підробленим чи недійсним.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач – Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (ЄДРПОУ 41325231) – суб`єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені функції з керівництва та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням.

Відповідач - Головного управління Держпраці у Донецькій області (ЄДРПОУ 39790445) – суб`єкт владних повноважень, в розумінні статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України.

Комісією, утвореною наказом Головного управління Держпраці у Донецькій області від 12 квітня 2019 року №117-СР, проведено розслідування нещасного випадку, що сталось у місті Добропілля Донецької області, за результатами якого складено акти від 23.12.2019 року розслідування нещасного випадку, що стався 29 січня 2013 року о 19 год. 45 хв. на Товаристві з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська». Представником Фонду – страховим експертом з охорони праці Добропільського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області Чертушкіним О.М. Акт за формою Н-1/П було підписано з викладенням окремою думки.

У зазначеному акті зазначено, що на дільниці автотранспортного цеху основна професія – водій. Режим роботи 8-годинний. Одночасно зазначено, що згідно коллективного договору, який діяв на момент настання группового нещасного випадку, до списку посад, професій робітників з ненормованим робочим днем входили генеральний директор та водій легкового автомобіля.

Комісією встановлено, що 29.01.2013 року водій автотранспортного цеху ОСОБА_1 , який був закріплений за перевезенням керівників ТДВ «Шахта «Білозерська», у зв`язку з виробничою необхідністю, згідно подорожнього листа службового легкового автомобіля № НОМЕР_1 від 29.01.2019 року перевозив генерального директора ОСОБА_2 з ВСП «Шахтоуправління «Білозерське» шахта «Новодонецька» до міста Добропілля. О 19:10 водій ОСОБА_1 виїхав з шахти «Новодонецька» в місто Добропілля разом з генеральним директором ОСОБА_2 та заступником директора з охорони праці ВСП «Шахтоуправління «Білозерське» Шабановим В.П. О 19:45 ОСОБА_1 зупинився та висадив ОСОБА_3 . У автомобілі водій ОСОБА_1 залишився разом з генеральним директором ОСОБА_2 . У той же час відбулось зіткнення з іншим транспортним засобом, внаслідок якого водій ОСОБА_1 вдарився головою, потягнув шию та вдарився правим коліном, генеральний директор ОСОБА_2 отримав пошкодження голови, шиї та спини.

Комісією за результатами розслідування зроблено висновок, що нещасний випадок з потерпілим ОСОБА_2 та ОСОБА_1 пов`язаний з виробництвом та підлягає обліку ТДВ «Шахта «Білозерська». (а.с. 8-13, 32-38)

21 квітня 2020 року позивач звернувся до Головного управління Держпраці у Донецькій області з листом №01-06/10-782, в якому просив призначити повторне спеціальне розслідування нещасного випадку, вважаючи неповним його проведення та порушенням процедурних питань його проведення (а.с. 15-17).

Листом №09-19-1/2994/20 від 15 травня 2020 року ГУ Держпраці у Донецькій області роз`яснило позивачу, що даний груповий нещасний випадок належним чином визнано таким, що пов`язаний з виробництвом, у зв`язку з чим призначення повторного (додаткового) спеціального розслідування нещасного випадку є недоцільним (а.с. 18-20)

Таким чином, спірним при вирішенні цієї справи є наявність правових підстав для відмови Головним управління Держпраці у Донецькій області у призначенні повторного спеціального розслідування нещасного випадку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю або настала смерть.

Згідно зі статтею 22 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 № 2694-XII, роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об`єднаннями профспілок.

За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов`язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування.

У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом, питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов`язковим для роботодавця.

Крім того, пунктом 1 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 № 337 (далі - Порядок), закріплено, що цей Порядок визначає процедуру проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися з працівниками на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності або в їх філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах (далі - підприємства).

Крім того, зазначеним пунктом визначено, що груповий нещасний випадок - нещасний випадок, що стався одночасно з двома та більше працівниками незалежно від ступеня тяжкості отриманих ними травм;

Згідно з п. 9 Порядку розслідування (спеціальне розслідування) проводиться у разі настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), у тому числі про які своєчасно не повідомлено роботодавцю чи внаслідок яких втрата працездатності потерпілого настала не одразу. Строк давності для розслідування нещасних випадків та/або гострих професійних захворювань (отруєнь) на виробництві становить три роки з дня їх настання.

Відповідно до п. 10 Порядку спеціальному розслідуванню підлягають: групові нещасні випадки.

Згідно з п. 14 Порядку Держпраці та/або її територіальним органом утворюється комісія із спеціального розслідування (далі - спеціальна комісія).

Відповідно до п. 15 Порядку до складу спеціальної комісії входять: посадова особа Держпраці та/або її територіального органу (голова комісії); представник робочого органу Фонду; представник уповноваженого органу чи наглядової ради підприємства (у разі її утворення) або місцевої держадміністрації чи органу місцевого самоврядування у разі, коли зазначений орган відсутній; керівник (спеціаліст) служби охорони праці підприємства (установи, організації) або посадова особа, на яку роботодавцем покладено виконання функцій з охорони праці, а у разі її відсутності - представник роботодавця; представник первинної організації профспілки, членом якої є постраждалий (у разі її відсутності - уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці); представник профспілкового органу вищого рівня або територіального профоб`єднання; представник місцевої держадміністрації або органу місцевого самоврядування у разі, коли нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) сталися з особами, які працюють на умовах цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, фізичними особами - підприємцями, особами, які провадять незалежну професійну діяльність, членами фермерського господарства; лікар з гігієни праці територіального органу Держпраці (у разі настання гострого професійного захворювання (отруєння); посадові особи органів Держпродспоживслужби, ДСНС (у разі потреби та за відповідним погодженням). У разі потреби до складу комісії можуть включатися посадові особи Держпраці та/або її територіального органу за галузевим напрямом.

Відповідно до п. 23 Порядку нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння), що сталися з працівником під час роботи під керівництвом посадових осіб підприємства (установи, організації), на території, об`єкті, дільниці іншого підприємства (установи, організації), розслідуються та беруться на облік підприємством (установою, організацією), працівником якого є потерпілий. У розслідуванні таких нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) обов`язково бере участь представник підприємства (установи, організації), де стався нещасний випадок.

Пунктом 31 Порядку визначено, що спеціальне розслідування нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) проводиться протягом 15 робочих днів. У разі виникнення потреби в проведенні лабораторних досліджень, експертизи, випробувань, отримання відповідних висновків (органів досудового розслідування, закладів охорони здоров`я та судово-медичної експертизи тощо), а також додаткових пояснень від осіб, причетних до нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), розслідування може бути продовжене наказом органу, який утворив спеціальну комісію, до отримання відповідних висновків, матеріалів, відповідей, пояснень тощо.

Відповідно до п. 33 Порядку Комісія (спеціальна комісія) зобов`язана: скласти акти за формою Н-1 (тимчасові акти за формою Н-1 у разі їх складення) згідно з додатком 11 у кількості, визначеній рішенням комісії (спеціальної комісії); у разі настання групових нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) скласти акти за формою Н-1 на кожного потерпілого; розглянути та підписати примірники актів за формою Н-1 (тимчасові акти за формою Н-1 у разі їх складення), а у разі незгоди члена комісії (спеціальної комісії) із змістом розділів 5, 6, 8, 9 такого акта - обов`язково підписати ці акти з відміткою про наявність окремої думки, яка викладається членом комісії письмово, в якій він обґрунтовано викладає пропозиції до змісту розділів 5, 6, 8, 9 акта (окрема думка додається до цих актів та є їх невід`ємною частиною); передати не пізніше наступного робочого дня після підписання актів за формою Н-1 матеріали розслідування та примірники таких актів керівнику підприємства (установи, організації) або органу, що утворив комісію (спеціальну комісію), для їх розгляду та затвердження.

Пунктом 34 Порядку визначено, що рішення щодо визнання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) пов`язаними чи не пов`язаними з виробництвом приймається комісією (спеціальною комісією) шляхом голосування простою більшістю голосів. У разі рівної кількості голосів членів комісії (спеціальної комісії) голос голови комісії (спеціальної комісії) є вирішальним.

Відповідно до п. 55 Порядку посадова особа Держпраці або її територіального органу має право перевіряти об`єктивність розслідування нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) комісією підприємства (установи, організації), якість оформлених матеріалів та їх відповідність вимогам цього Порядку, а також отримувати іншу інформацію та документи від роботодавця, що стосуються нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння).

Згідно з п. 57 Порядку рішення комісії (спеціальної комісії), зміст акта за формою Н-1 можуть бути оскаржені в судовому порядку потерпілим, членами його сім`ї або уповноваженою ними особою, робочим органом Фонду, а також іншими органами, установами, підприємствами та організаціями, представники яких брали участь у розслідуванні (спеціальному розслідуванні).

Пунктом 58 Порядку визначено, що протягом трьох років з дати отримання акта за формою Н-1 потерпілий, член його сім`ї чи уповноважена ними особа або органи, установи та організації, представники яких брали участь у розслідуванні нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), мають право звернутися до роботодавця, Держпраці або її територіального органу щодо призначення повторного розслідування (спеціального розслідування) у зв`язку з незгодою з обставинами та причинами настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та/або з висновком комісії, які викладені в акті за формою Н-1.

За наявності документів, що можуть суттєво вплинути на висновки комісії (спеціальної комісії), роботодавцем, Держпраці або її територіальним органом (або юридичною особою, яка утворювала комісію, та її органом управління) вживаються заходи до призначення повторного розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння).

Голова Держпраці або керівник її територіального органу у разі невиконання спеціальною комісією визначених цим Порядком обов`язків має право призначити повторне спеціальне розслідування нещасного випадку, притягти до відповідальності посадових осіб територіального органу Держпраці та підприємства (установи, організації), які допустили порушення вимог цього Порядку.

На підставі вищенаведених норм чинного законодавства, а також враховуючи обставини справи, суд дійшов висновку щодо відсутності імперативно закріпленого обов`язку керівника Держпраці або його територіального органу призначати повторне спеціальне розслідування.

При цьому, з аналізу викладених норм вбачається, що призначення повторного (додаткового) спеціального розслідування нещасного випадку є виключним правом керівника Держпраці або його територіального органу, відповідно відноситься до дискредиційних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративний суд, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим Кодексом адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Так, здійснення дискреційних повноважень може в деяких випадках передбачати вибір між здійсненням певних дій і нездійсненням дії.

Акт, прийнятий в ході здійснення дискреційних повноважень, підлягає контролю відносно його законності з боку суду або іншого незалежного органу. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Тобто, дискреційне повноваження - це таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Суд наголошує, що адміністративний суд не може підміняти орган державної влади і перебирати на себе повноваження з вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Враховуючи вищевикладене, оскільки виключне право на призначення повторного службового розслідування належить керівнику Головного управління Держпраці у Донецькій області, суд не надає оцінку іншим доводам, викладеним у позовній заяві, у зв`язку з їх не змістовністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Відповідно до положень статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.

У зв`язку з перебуванням судді Троянової О.В. у щорічній основній відпустці розгляд справи проводиться у перший робочий день.

Керуючись ст. 244, 245, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (ЄДРПОУ 41325231; 84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, вул. Свободи, буд. 5) до Головного управління Держпраці у Донецькій області (ЄДРПОУ 39790445; 85300, Донецька обл., м. Покровськ, вул. Прокоф`єва, буд. 82) про зобов`язання вчинити певні дії – залишити без задоволення.

Рішення прийнято, буде складено в повному обсязі та підписано в нарадчій кімнаті 19 жовтня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя О.В. Троянова