Рішення № 92348035, 22.10.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2020 р. Справа№200/5916/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Аканова О.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження у письмовому провадженні позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до військової частини 1474 (місцезнаходження: 68600, Одеська область, м.Ізмаїл, вул.Музиченко, буд.31, код ЄДРПОУ 14321860) про

визнання протиправною бездіяльності щодо непроведення своєчасного розрахунку при звільненні із військової служби в частині виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки у період з 23.12.2015 по 20.11.2019 рік;

стягнення середнього розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільнені із військової служби за період з 20.11.2019 по 15.06.2020 у сумі 313719,08 грн., з урахуванням грошової компенсації у розмірі податку на доходи фізичних осіб, утриманого з даної суми грошового забезпечення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з вищевказаним адміністративним позовом.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що він є учасником бойових дій, 15.06.2020 відповідачем переведено на його особистий рахунок грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки за період з 23.12.2015 по 20.11.2019 у сумі 24583,90 грн. Вважає, що оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені перед звільненням, не припиняє обов`язок останнього на відшкодування, передбачених статтею 117 КЗпП майнових втрат, які він зазнає внаслідок несвоєчасного розрахунку, то відповідач повинен сплатити йому середній заробіток за час затримки виплати грошового забезпечення.

08 травня 2020 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, просив суд відмовити у їх задоволенні повністю. Обґрунтовуючи заперечення проти позову відповідач зазначив, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18.05.2020 у справі №200/1653/20 частково задоволено позовні вимоги позивача щодо невиплати йому грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки у період з 23.12.2015 по 20.11.2019 року. На підставі зазначеного рішення позивачу виплачено 24583,90 грн. Зазначили, що позивач неправильно розрахував середній заробіток, а саме середньомісячна заробітна плата розрахована з урахуванням одноразових виплат, що не відповідає Порядку обчислення середньої заробітної плати №100. Просив відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою суду від 25 червня 2020 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрити провадження в адміністративній справі; розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні без повідомлення сторін).

Ухвалою суду від 23 липня 2020 року розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; продовжено підготовче засідання на тридцять днів з ініціативи суду; призначено підготовче засідання на 15 вересня 2020 року о 10:00 год.

Ухвалою суду від 15 вересня 2020 року відкладено підготовче судове засідання по адміністративній справі №200/5916/20-а на 24 вересня 2020 року о 10:15 год.

Ухвалою суду від 24 вересня 2020 року закрито підготовче провадження по адміністративній справі; призначено судовий розгляд по суті на 09:45 год. 22 жовтня 2020 року

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 23 грудня 2015 року, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року у справі №200/1653/20-а встановлено наступне.

З 07 квітня 2017 року ОСОБА_1 , безпосередньо брав участь у антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької області у складі Донецького прикордонного загону (військова частина 9937) та отримав статус учасника бойових дій, що підтверджується Довідкою про безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України за № 10/359 від 30.12.2014 року та посвідченням учасника бойових дій НОМЕР_2 видане 23.12.2015 року.

Останнє місце служби позивача було у складі 17 прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби військова частина 1474.

Наказом від 20 листопада 2019 року № 530-ОС ОСОБА_1 звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення за підпунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» і направлений на військовий облік до Маріупольського РВК Донецької області.

Грошова компенсація додаткової відпустки як учаснику бойових дій не була нарахована та виплачена, що підтверджується витягом з Наказу начальника 17 прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України № 530-ОС від 20 листопада 2019 року.

21 січня 2020 року ОСОБА_1 направив заяву на електрону адресу відповідача про виплату належної йому компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ст. 16-2 Закону України «Про відпустки» та п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

29 січня 2020 року відповідачем надана відповідь на вказану вище заяву, з роз`ясненням, що під час особливого періоду щорічні додаткові відпустки та деякі додаткові відпустки військовослужбовцям не надаються, їх використання за минулі роки після закінчення особливого періоду законодавством не передбачено. У зв`язку з цим додаткові відпустки, в тому числі й додаткова відпустка, що не надавалася учасникам бойових дій, в особливий період не вважаються такою, що не є використаною.

Зазначеним рішенням визнано протиправною бездіяльність Державної прикордонної служби України Південного регіонального управління ВЧ 1474 (місцезнаходження: 686, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Музиченка, 31, код ЄДРПОУ 14321860) щодо невиплати ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за період з 23.12.2015 року по 20.11.2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової частини.

Зобов`язано Державну прикордонну службу України Південне регіональне управління ВЧ 1474 (місцезнаходження: 686, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Музиченка, 31, код ЄДРПОУ 14321860) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за невикористані календарні відпустки за період з за період з 23.12.2015 року по 20.11.2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової частини.

Згідно витягу з виписки з карткового рахунку, наданого позивачем, 15.06.2020 йому виплачено суму 24 583,90 грн.

Виплата відповідачем грошової компенсації за невикористані календарні відпустки за період з 23.12.2015 року по 20.11.2019 рік позивачу в сумі 24 583,90 грн. не заперечується сторонами.

При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Підстави виникнення, проходження і припинення військової служби визначені не трудовим, а спеціальним законодавством, за приписами якого повинні розглядатися спори з участю військовослужбовців. У разі відсутності відповідних положень у спеціальному законодавстві суд може додатково застосувати трудове законодавство, якщо така можливість передбачена у спеціальному законі.

У разі, коли така можливість застосування трудового права у спеціальному законі не передбачена, то за правилами частини 6 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд застосовує закон, який регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону - виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права), навивши у рішенні відповідні доводи.

Приписами статті 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану нею суму.

Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

При цьому, норми КЗпП України не поширюються на військовослужбовців в частині порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яким врегульовано оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальності роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, тому за аналогією закону до спірних відносин слід застосувати норми статей 116, 117 КЗпП України та поширити останні на спірні правовідносини, які виникли під час звільнення позивача з військової служби.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що при звільненні позивача з ним не був проведений повний розрахунок. За таких обставин позивач має право на виплату середнього заробітку за весь час затримки такого розрахунку у відповідності до приписів статті 117 КЗпП України.

Середній заробіток працівника згідно з частиною 1 статті 27 Закону України “Про оплату праці” визначається за правилами, закріпленими у “Порядку обчислення середньої заробітної плати”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року (далі - Порядок № 100).

Із пункту 5 цього Порядку вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 1, 2 пункту 8 вказаного Порядку).

На виконання рішення у справі №200/1653/20-а позивачу 15.06.2020 виплачено грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки в розмірі 24583,90 грн.

З огляду на викладене, затримка по виплаті грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки з 21.11.2019 року (день звільнення з військової служби) по 15.06.2020 (день фактичного розрахунку) складає 208 - календарних днів (420,72 грн. * 208 календарних дня = 87509,76 грн.).

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Відповідні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц.

Разом з тим, суд враховує, що Верховним Судом у постановах у справах №821/1083/17, № 761/9584/15-ц, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, зроблено висновок, що суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Таким чином, оскількі позивач у позовній заяві просив суд стягнути суму середнього заробітку за весь час затримки невиплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, то суд дійшов до висновку з урахуванням розміру суми 24583,90 грн. виплаченої грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки згідно рішення суду у справі №200/1653/20-а та з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності стягнути суму у розмірі 4000 гривень.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору на підставі Закону України “Про судовий збір”, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до військової частини 1474 (місцезнаходження: 68600, Одеська область, м.Ізмаїл, вул.Музиченко, буд.31, код ЄДРПОУ 14321860) про визнання протиправною бездіяльності щодо непроведення своєчасного розрахунку при звільненні із військової служби в частині виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки у період з 23.12.2015 по 20.11.2019 рік; стягнення середнього розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільнені із військової служби за період з 20.11.2019 по 15.06.2020 у сумі 313719,08 грн., з урахуванням грошової компенсації у розмірі податку на доходи фізичних осіб, утриманого з даної суми грошового забезпечення - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини 1474 (місцезнаходження: 68600, Одеська область, м.Ізмаїл, вул.Музиченко, буд.31, код ЄДРПОУ 14321860) щодо непроведення своєчасного розрахунку при звільненні із військової служби в частині виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки у період з 21.11.2019 по 15.06.2020 рік з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Стягнути з військової частини 1474 (місцезнаходження: 68600, Одеська область, м.Ізмаїл, вул.Музиченко, буд.31, код ЄДРПОУ 14321860) середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільнені із військової служби на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )за період з 21.11.2019 по 15.06.2020 у сумі 4000 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Аканов