Ухвала суду № 92347926, 22.10.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

22 жовтня 2020 року Справа 160/12633/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича, розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії приватних виконавців, Державного підприємства «НАІС» про визнання протиправними та скасування рішення, наказу та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, оформлене протоколом № 37 засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 17.08.2020 року, щодо застосування до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на п`ять місяців;

визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 2944/5 від 31.08.2020 року «Про застосування до приватного виконавця ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення», яким уведено в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 17.08.2020 року, оформлене протоколом № 37, про задоволення подання Міністерства юстиції України про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 (посвідчення № НОМЕР_1 , видане 06.06.2017 року), та про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на п`ять місяців;

зобов`язати Державне підприємство «НАІС» виключити із Єдиного реєстру приватних виконавців України запис про зупинення діяльності виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 строком на п`ять місяців, внесеного на підставі рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців оформленого протоколом № 37 засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 17.08.2020 року та введеного в дію наказом Міністерства юстиції України № 2944/5 від 31.08.2020 року.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII«Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктами 1, 2, 7 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що адміністративна справа – це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір – спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Позивачем, зокрема, заявлено позовні вимоги до Державного підприємства «НАІС», яке згідно інформації з ЄДРПОУ є державним підприємством тобто суб`єктом господарювання.

У відповідності до пункту 5 розділу І Порядку формування і ведення Єдиного реєстру приватних виконавців України, який затверджено наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 року № 2431/5, адміністратором Єдиного реєстру є державне підприємство "Національні інформаційні системи" (далі - Адміністратор), яке забезпечує технічне і технологічне створення та супроводження програмного забезпечення Єдиного реєстру, надання доступу до нього, збереження і захист даних, що містяться в Єдиному реєстрі.

Безпосереднє унесення відомостей до Єдиного реєстру забезпечується структурним підрозділом Міністерства юстиції України, що забезпечує формування і реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів. Такі відомості вносяться не пізніше наступного робочого дня з дня отримання відомостей, які згідно із Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" підлягають внесенню до Єдиного реєстру. При внесенні цих відомостей у Єдиному реєстрі автоматично формується реєстраційний номер запису про приватного виконавця (пункт 4 розділу ІІ Порядку формування і ведення Єдиного реєстру приватних виконавців України, який затверджено наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 року № 2431/5).

За вказаних обставин Державне підприємство «НАІС» у спірних правовідносинах не здійснює публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства в т.ч. і відносно позивача, а тому спір за участі вказаного державного підприємства не підсудний адміністративним судам.

З урахуванням суб`єктного складу сторін позовні вимоги до Державного підприємства «НАІС» підсудні місцевому загальному суду у порядку цивільного судочинства.

У відповідності до вимог ст. 170, 256 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії приватних виконавців, Державного підприємства «НАІС» про визнання протиправними та скасування рішення, наказу та зобов`язання вчинити певні дії в частині наступних заявлених позовних вимог:

зобов`язати Державне підприємство «НАІС» виключити із Єдиного реєстру приватних виконавців України запис про зупинення діяльності виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 строком на п`ять місяців, внесеного на підставі рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців оформленого протоколом № 37 засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 17.08.2020 року та введеного в дію наказом Міністерства юстиції України № 2944/5 від 31.08.2020 року.

Ухвала про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до пп. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя (підпис) С.В. Златін

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Помічник судді Лісна А.М.