Рішення № 92347876, 16.09.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2020 року Справа № 160/5833/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЮркова Е.О. за участі секретаря судового засіданняШпоти Я.С. за участі: представники позивача Шутенко С.О., Савко В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Сагат-Авто" до Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

28 травня 2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства “Сагат-Авто”, з урахуванням уточнення від 12.06.2020 року, до Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області з вимогами з урахуванням уточнення від 12.06.2020р.:

- визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області № 148764 від 23.01.2020 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 8500 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю спірної постанови Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області № 148764 від 23.01.2020 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 8500 грн., оскільки під час проведення габаритно-вагового контролю були використані несправні ваги, а інспектор під час перевірки 26.11.2019 року декілька разів здійснив зважування автомобіля та використав під час складання акта найбільш сприятливий для перевіряючого результат. Також вказує, що у довідці про здійснення габаритно-вагового контролю відсутня інформація про час здійснення перевірки, що не дає можливості встановити на підставі належного документа факти, які мають значення для вирішення адміністративної справи. Також посилається на те, що відповідно до п.9 Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від № 255 від 28.07.2016 року, вагове обладнання повинно забезпечувати по осьове зважування у русі і визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2 % та дискретністю вимірювання в межах технічних характеристик вагового обладнання, визначених виробником. Оскільки у розрахунку № 1 від 26.11.2019 року та у довідці відповідач зазначив, що одна вісь є здвоєною, визначення загальної маси автомобіля та навантаження на здвоєну вісь шляхом сумування осьових навантажень на кожну вісь є неправомірним, так як при такій конструкції для визначення навантаження на здвоєну вісь такі дві осі повинні зважуватись разом, отже зважено підлягала здвоєна вісь одночасно, а ні кожна вісь окремо, оскільки зважання у спосіб здійсненний посадовими особами відповідача призводить до викривлення результату. Окрім того вказано, що відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11т, здвоєні осі – понад 16 т, строєні осі - понад 22 т, або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі – понад 24 т, або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Позов не відповідав вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, тому, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.06.2020 р. був залишений без руху, з наданням позивачу строку для усунення недоліків. На виконання ухвали суду позивач надав до суду 12.06.2020 р. відповідну заяву з додатками на усунення недоліків, та виправив вказані недоліки у зазначений судом строк.

Ухвалою суду від 16.06.2019 року відкрито провадження у справі, та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою суду від 03.08.2020 року призначено розгляд адміністративної справи № 160/5833/20 за правилами загального позовного провадження, та замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

13.07.2020 року відповідачем подано до суду відзив на позов, в якому просив у задоволенні позову відмовити, мотивуючи тим, що актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 197442 від 26.11.2019 року встановлено порушення норм, які зазначені в п.22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, а саме: навантаження на здвоєну вісь склало 17600 кг при допустимій нормі 16000 кг, що скаладає 10% перевищення парламентів від нормативу. При перевірці документів, передбачених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та п.2.1 Правил дорожнього руху було встановлено перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу. На підставі встановлених порушень - ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» до позивача застосовано штрафні санкції, що передбачено абз.14 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

13.07.2020 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, згідно якої наведено доводи, аналогічні доводам, викладеним к позові, а також вказано, що доводи щодо відсутності представника позивача під час розгляду справи спростовується наявними у матеріалах справи доказами, а спірна постанова направлена на адресу позивач з порушенням встановленого постановою № 1567 КМУ строку.

У судовому засіданні 16.09.2020 року представники позивача позовні вимоги підтримали та просили задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступних висновків.

Приватне підприємство “Сагат-Авто” (ІК в ЄДРПОУ 38978043) зареєстровано 14.11.2013 року у встановленому законом порядку та здійснює господарську діяльність зокрема: з використанням вантажного автомобільного транспорту.

Судом встановлено, що на підставі направлення на перевірку від 22.11.2019 року № 000155 Київським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки 26.11.2019 року о 15 год. 51 хв. на ділянці дороги М-05 78 км. Київ-Одеса проведено перевірку транспортного засобу: Renault, номерний знак НОМЕР_1 серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , водій: ОСОБА_1 , документ, що посвідчує особу водія: посвідчення водія НОМЕР_3 від 12.05.2016 року, за результатами якої складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 26.11.2019 року.

Актом перевірки встановлено порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, а саме надання послуг з перевезення вантажів за маршрутом с.Брюки – м.Харків, про що надана ТТН № 175 від 26.11.2019 року з перевищенням вагових норм на здвоєну вісь, допустимо 16 т. фактично 17,6 т. (10%); перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезення вантажу без відповідного дозволу, відповідальність за що передбачена абз.14 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Згідно пояснень водія, які викладено в акті (мовою оригіналу): первый раз веса не показали одну ось, второй показал перегруз на спарную ось, на третье взвешивание инспектор отказал.

Також 26.11.2019 року Київським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю, згідно пункту 6 "результати вагового контрою" якої зазначено, що навантаження на осі, складає: 1) 7,050 тонн; 2) 10,350 тонн; 3) 7,250 тонн.

Окрім того, на підставі вказаних довідки та акта складено розрахунок № 1 від 26.11.2019 року плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно ТТН від 26.11.2019 року № 175, яким нараховано до сплати 2,70 євро.

Управлінням Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області складено повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт від 02.01.2020 року № 36/22/24-20, яким позивача повідомлено про розгляд справи 16.01.2020 року з 10 год. 00 хв. у приміщенні Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області.

Вказане повідомлення отримано ПП “Сагат-Авто” 17.01.2020 року, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (штрихкодовий ідентифікатор 4900300141655).

23 січня 2020 року управлінням Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області на підставі акта про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 26.11.2019 року № 197442 прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 148764, якою на підставі абз.14 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» постановлено стягнути з ПП “Сагат-Авто” штраф у сумі 8500 грн.

Рішенням Державної служби України з безпеки на транспорті № 2142/03/15-20 від 04.03.2020 року постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 23.01.2020 року № 148764 залишена без змін.

Вирішуючи заявлений спір, суд виходить з наступного.

Закон України “Про автомобільний транспорт” від 23 лютого 2006 року № 3492-IV (далі по тексту - Закон № 3492) визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту.

Статтею 3 Закону № 3492 визначено, що цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Приписами частини першої статті 5 Закону № 3492 передбачено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до положень статті 6 Закону № 3492 на території України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, у сфері міжнародних автомобільних перевезень здійснює, зокрема габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; нарахування, у разі виявлення порушень, та вжиття заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Згідно з пунктом 1, абзацом 1 пункту 8 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 (далі - Положення) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства). Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Абзацом 3 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 26 червня 2015 року № 592 “Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті” утворено територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3.

З наведеного випливає, що територіальні Управління Укртрансбезпеки є структурними підрозділами апарату Служби, які від імені Укртрансбезпеки здійснюють, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08 листопада 2006 року (далі по тексту - Порядок № 1567).

Пунктом 14 зазначеного Порядку визначено, що рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Підпунктом 1 пункту 15 Порядку № 1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Згідно пункту 20 Порядку № 1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 (пункт 21 Порядку № 1567).

Пунктом 25 Порядку № 1567 вказано, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Відповідно до пунктів 26, 27 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Згідно статті 48 Закону № 3492 автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов`язковими документами також є:

для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг;

для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Як вже встановлено судом, на підставі направлення на перевірку від 22.11.2019 року № 000155 Київським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки 26.11.2019 року о 15 год. 51 хв. на ділянці дороги М-05 78 км. Київ-Одеса проведено перевірку транспортного засобу: Renault, номерний знак НОМЕР_1 серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , водій: ОСОБА_1 , документ, що посвідчує особу водія: посвідчення водія НОМЕР_3 від 12.05.2016 року, за результатами якої складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 26.11.2019 року.

Актом перевірки встановлено порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, а саме надання послуг з перевезення вантажів за маршрутом с.Брюки – м.Харків, про що надана ТТН № 175 від 26.11.2019 року з перевищенням вагових норм на здвоєну вісь, допустимо 16 т. фактично 17,6 т. (10%); перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезення вантажу без відповідного дозволу, відповідальність за що передбачена абз.14 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Згідно пункту 6 довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 26.11.2019 року "результати вагового контрою" навантаження на осі, складає: 1) 7,050 тонн; 2) 10,350 тонн; 3) 7,250 тонн.

Також згідно акта № 026371 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових парламентів, автомобіля Renault Premium 400, номерний знак НОМЕР_1 , осьові навантаження нормативно допустиме: 11 та 16 тон, фактичне: 7 та 17.6 тон.

Відповідно до частини 2 статті 29 Закону України "Про дорожній рух" з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 затверджені Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами (далі – Правила № 30).

Згідно пункту 3 Правил № 30 транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Відповідно до пункту 5 Правил № 30 рух транспортних засобів та їх составів загальною масою до 40 тонн включно, якщо вони не є великогабаритними, і контейнеровозів загальною масою до 46 тонн включно та заввишки від поверхні дороги до 4,35 метра включно (на встановлених Укравтодором, Укртрансбезпекою і департаментом Державтоінспекції МВС маршрутах, які погоджено з організаціями, зазначеними в пунктах 9 - 13 цих Правил), здійснюється без дозволу.

Згідно пункту 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 року № 198, визначено, що перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначаються окремими актами законодавства.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 879.

Відповідно до підпункту 4 пункту 2 Порядку № 879, габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Пунктом 3 Порядку № 879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансінспекцією, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Відповідно до пункту 13 Порядку № 879 під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Особливості габаритно-вагового контролю та вимоги до нього закріплені у пунктах 15 - 25 зазначеного Порядку.

Так, габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль. У разі коли за допомогою автоматичних зважувальних пунктів виявлено факт перевищення встановлених габаритно-вагових параметрів, габаритно-ваговий контроль транспортного засобу здійснюється на найближчому стаціонарному та/або пересувному пункті габаритно-вагового контролю. За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення (п.п.16,17,18 Порядку № 879).

Пунктом 21 Порядку № 879 визначено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Довідка про здійснення габаритно-вагового контролю та/або сертифікат зважування, або документ щодо внесення плати за проїзд є чинними протягом усього маршруту.

Пунктом 31-1 Порядку № 879 визначено, що якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру:

- до 10 відсотків - у подвійному розмірі;

- на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі;

- більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі.

У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

З доданої до позовної заяви копії відомостей про вантаж, судом встановлено, що загальною масою вантажу є 8440 кг (8,44 тон).

Згідно копії чека зважування від 26.11.2019 року, доданого до акта проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 26.11.2019 року, загальна маса 24650 кг.

Однак, вказаний чек не містить реквізитів щодо пункту проведення вагового контролю.

Суд зазначає, що зі змісту вказаного чека зважування від 26.11.2019 року, вищевказаних актів, довідки та розрахунку неможливо встановити будь-яких характеристик зважувального обладнання, яке було використане відповідачем при проведенні габаритно-вагового контролю, зокрема, якими саме вагами проводилось зважування транспортного засобу позивача, який відсоток похибки таких ваг.

В свою чергу, згідно пояснень водія, які викладено в акті (мовою оригіналу): - "Первый раз веса не показали одну ось, второй показал перегруз на спарную ось, на третье взвешивание инспектор отказал".

Також відповідно до пункту 9 Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України № 255 від 28.07.2016 року, вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування у русі і визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2 % та дискретністю вимірювання в межах технічних характеристик вагового обладнання, визначених виробником.

Таким чином, зазначеним нормативним положенням чітко визначено, що вагове обладнання повинно забезпечувати саме поосьове зважування у русі транспортного засобу, а не у спосіб, який здійснювався на транспортному засобі позивача посадовими особами відповідача.

В даному ж випадку, слід також враховувати і властивості вантажу, який перевозив належний позивачу автомобіль, а саме полети, які є подільним вантажем, що може переміщуватися по всім осям транспортного засобу під час руху. А тому проведення зважування у русі, шляхом поосьвого заїзду тягача на платформу ваг, без дотримання часу, необхідного для врівноваження подільного вантажу, на переконання суду, не може дати достовірних результатів навантаження на одну вісь транспортного засобу, адже це не дозволяє врахувати перерозподіл тиску на осі та зсув центру ваги під час нахилу тягача при заїзді на платформу ваг, тоді як вантаж, в силу своїх властивостей, легко може переміщуватись під дією мінімальних сил.

В той же час, оскільки у акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 26.11.2019 року відповідачем зазначено, що одна вісь є здвоєною, визначення загальної маси автомобіля та навантаження на здвоєну вісь шляхом сумування осьових навантажень на кожну вісь є неправомірним, так як при такій конструкції для визначення навантаження на здвоєну вісь такі дві осі повинні зважуватись разом.

Також слід звернути увагу і на те, що Єдиною методикою виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є лише Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестована у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром «Інститут Метрології», свідоцтво про атестацію № 02-84-08.

Разом із тим, вказана методика не розповсюджується на транспорті засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду у справі № 816/2329/13-а (постанова від 12.04.2018р.), у справі № 826/442/13-а (постанова від 16.01.2018р.), у справі № 821/597/17 (постанова від 12.06.2018р.) по застосуванню положень статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, з урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що визначення вагових параметрів транспортного засобу позивача було здійснено з порушенням вищевказаних положень Порядку № 879, а тому, на думку суду, отримані в результаті зважування дані не можуть вважатися достовірними.

Тобто, судом встановлено обставини, які свідчать про наявність порушень з боку відповідача при здійсненні габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб`єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В адміністративному судочинстві діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з`ясування всіх обставин у справі. Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, оскільки управлінням Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області не доведено правомірності та обґрунтованості винесеного рішення, з урахуванням вимог, визначених частиною 2 статті 19 Конституції України, частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Приватного підприємства "Сагат-Авто".

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 2102,00 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 1528 від 25.05.2020 року.

З огляду на задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 2102,00 грн. підлягає стягненню з управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 90, 139, 193, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Сагат-Авто" до Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області № 148764 від 23.01.2020 року про застосування до Приватного підприємства "Сагат-Авто" адміністративно-господарського штрафу в сумі 8500 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845) на користь Приватного підприємства "Сагат-Авто" (код ЄДРПОУ 39978043) понесені позивачем судові витрати в сумі 2 102 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 25 вересня 2020 року.

Суддя (підпис) Е.О. Юрков