Рішення № 92347831, 25.09.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2020 року Справа № 160/9954/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Кучми К.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні ді, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2020 року позивач звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №0400-0306-8/66218 від 10.08.2020 року про відмову у призначенні їй пенсії;

- зобов`язати відповідача зарахувати до її страхового стажу час її роботи з 08.08.1988 р. по 09.06.1999 р. в Дніпродзержинському Лівобережному хлібозаводі, після перейменування ВАТ «ПАН»;

- зобов`язати відповідача повторно переглянути заяву від 28.07.2020 р. про призначення їй пенсії за інвалідністю з моменту видачі довідки МСЕК, з урахуванням зарахованого до її трудового стажу часу її роботи з 08.08.1988 р. по 09.06.1999 р. в Дніпродзержинському Лівобережному хлібозаводі, після перейменування ВАТ «ПАН».

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що вона звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії, проте відповідач своїм листом від 10.08.2020 року №0400-0306-8/66218 відмовив їй в призначенні пенсії за інвалідністю, через відсутність загального стажу роботи - 14 років. Періоди роботи з 08.08.1988 р. по 09.06.1999 р. не зараховані, оскільки назва підприємства при прийнятті на роботу не збігається з назвою на печатці при звільненні; запис про перейменування відсутній. Отже, як вбачається з довідки до акта огляду МСЕК №610758 від 06.04.2020 р. їй встановлена II група інвалідності безстроково, на момент отримання групи інвалідності вона має достатній трудовий стаж для нарахування їй пенсії по інвалідності. Загальний трудовий стаж складає 22 роки, і вона має право на пенсію відповідно до ст.ст.30, 31, 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За таких обставин, позивач з даними діями відповідача погодитися не може, у зв`язку з чим вона була змушена звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.08.2020 року було відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На виконання вимог ухвали суду 23.09.2020 року відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що з урахуванням наданих документів за матеріалами відмовної пенсійної справи загальний страховий стаж позивача складає 10 років 10 місяців 03 дні. Згідно з записами трудової книжки позивача не зараховано до страхового стажу період її роботи з 08.08.1988 р. по 09.06.1999 р. – (запис №8-11) трудової книжки (назва підприємства при прийнятті на роботу не збігається з назвою на печатці при звільненні; запис про перейменування відсутній). Листом від 10.08.2020 року №0400-0306-8/66218 було відмовлено позивачу в призначенні пенсії по інвалідності за відсутності необхідного страхового стажу. Зважаючи на викладене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Керуючись приписами ст.263 КАС України, суд ухвалив розглянути адміністративну справу без повідомлення учасників справи, у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 28 липня 2020 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК, Серія 12 ААБ, № 610758 позивачу з 06 квітня 2020 року встановлено другу групу інвалідності внаслідок загального захворювання.

При визначенні права на пенсію позивача застосовуються норми Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (зі змінами внесеними Законом України №2148-VII від 03.10.2017 року).

Отже, для призначення пенсії по інвалідності другої групи позивачу необхідна наявність страхового стажу для її віку на дату виникнення права - 14 років.

Відповідно до записів трудової книжки позивача не зараховано до страхового стажу період її роботи з 08.08.1988 року по 09.06.1999 року (запис № 8-11), оскільки назва підприємства при прийнятті на роботу не збігається з назвою на печатці при звільненні; відсутній, запис про перейменування підприємства.

Листом від 10 серпня 2020 року № 0400-0306-8/66218 відповідач відмовив позивачу в призначенні пенсії по інвалідності за відсутності необхідного страхового стажу.

В листі також зазначено, що при зверненні до пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії, позивача було повідомлено про необхідність надання уточнюючої довідки з місця роботи про перейменування підприємства.

На запит відповідача до Архівного управління Кам`янської міської рада отримано відповідь про неможливість підтвердження трудового стажу позивача на підприємстві Дніпродзержинський лівобережний хлібозавод (ВАТ "ПАН"), оскільки документи з даного підприємства до архіву не надходили.

Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV (далі– Закон № 1058-IV).

Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону № 1058-IV).

Відповідно до ст.32 Закону України № 1058-IV починаючи с 1 січня 2018р. особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю II групи: від 56 років до досягнення особою 59 років включно - 14 років.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року №22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846 (далі – Порядок №22-1).

Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 Порядку № 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок № 637).

Положеннями пунктів 4.1, 4.2, 4.3 Порядку №22-1 визначено, що орган, який призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження (п.4.7 Порядку №22-1).

Згідно з ст.62 Закону №1788-XII та ч.1 ст.48 КЗпП України, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Так, відповідач відмовляючи у призначенні позивачу пенсії посилається на відсутність підстав для зарахування до страхового стажу період роботи з 08.08.1988 р. по 09.06.1999 р. - запис №8-11 трудової книжки, оскільки назва підприємства при прийнятті на роботу не збігається з назвою на печатці при звільненні; запис про перейменування відсутня.

Натомість, відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 запис №7 від 03.08.1988 р. позивач була звільнена з посади будівного інженера Тресту «Дніпродзержинськміськбуд» згідно з переводом до Дніпродзержинського лівобережного хлібзаводу.

Відповідно до запису №8 від 08.08.1988 р. позивач була прийнята до Дніпродзержинського лівобережного хлібзаводу інженером другої категорії переводом.

Згідно з записом №9 від 29.03.1989 р. позивач була переведена завідуючою складом Дніпродзержинського лівобережного хлібзаводу.

Відповідно до запису №10 від 02.01.1990 р. позивач була переведена комірником матеріального складу.

Згідно з записом №10 від 01.02.1992 р. позивач була переведена продавцем 1 категорії до магазину свіжого хлібу, у зв`язку зі скороченням посади комірника матеріального складу.

Відповідно до запису №11 від 09.06.1999 р. позивач звільнилась за власним бажанням, по догляду за дитиною до настання 14 річного віку, згідно з ст.38 КЗпП України, та одразу ж була взята на облік до Дніпродзержинського міського центру зайнятості, про що свідчить запис №12 від 17.06.1999 р.

Судом також встановлено, що ухвалою Господарського Суду Дніпропетровської області від 14.10.2014 р. №5005/5294/2011 підприємство ВАТ «ПАН» ліквідовано. Згідно з відповіддю Архівного управління Кам`янської міської ради документи на зберігання не надходили.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відсутність будь-якої інформації від підприємства не може бути наслідком позбавлення позивача права на призначення їй пенсії за віком, враховуючи, що остання має необхідний стаж, який підтверджується записами у трудовій книжці та іншими документами.

Відсутність належної печатки підприємства на сторінці трудової книжки позивача, або відсутність посилань на КЗпП при оформленні трудової книжки є формальною неточністю у документах, та за загальним правилом, не може бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 25.04.2019 року у справі №593/283/17.

Пунктом 1 Порядку № 637 також передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (п.20 Порядку № 637).

Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України “Про трудові книжки працівників” від 27.04.1993 року №301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

Отже, чинним законодавством визначено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Вказану позицію підтримує Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 року по справі №677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17).

Відповідно до п. «в» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.45 Закону №1058-IV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (у редакції протоколів № 11 та № 14 (04 листопада 1950 року)) визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І цієї Конвенції.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, суд вважає, що відомості, зазначені в трудовій книжці позивача, та довідках підтверджують наявність в неї стажу роботи - з 08.08.1988 р. по 09.06.1999 р., а отже рішення відповідача про відмову у призначенні їй пенсії №0400-0306-8/66218 від 10.08.2020 року є таким що винесене не на підставі та не у спосіб, передбачений чинним законодавством, а отже підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, суд вважає що для забезпечення позивача на отримання належної пенсії слід зобов`язати відповідача повторно розглянути її заяву щодо призначення їй пенсії за інвалідністю, відповідно до ст.32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахування висновків суду.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що дана позовна заява підлягає задоволенню з викладених вище підстав.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову в розмірі 840,80 грн., тому судовий збір підлягає поверненню.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 263 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №0400-0306-8/66218 від 10.08.2020 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 час її роботи з 08.08.1988 р. по 09.06.1999 р. в Дніпродзержинському Лівобережному хлібозаводі, після перейменування Відкрите акціонерне товариство «ПАН».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення їй пенсії за інвалідністю, відповідно до ст.32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахування висновків суду.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) судові витрати по справі у розмірі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційної-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Кучма