Рішення № 92347415, 22.10.2020, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2020 року Черкаси справа № 925/955/20

Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О. І.,

без виклику учасників справи, розглянув справу за позовом

Моторного (транспортного) страхового бюро України до Військової частини А0326 та Військової частини А2110 про стягнення 38127,50 грн,

Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулось у Господарський суд Черкаської області з позовом до Військової частини А0326 та Військової частини А2110, у якому просить суд стягнути солідарно з відповідачів 38127,50 грн шкоди у порядку регресу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у тому числі 37212,90 грн сплаченого страхового відшкодування, 914,60 грн витрат на збір документів та визначення розміру шкоди та відшкодування судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.03.2019 приблизно о 09 год. 20 хв. у Запорізькій області на автодорозі Р-73 п`ятий кілометр сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля УРАЛ-4320 (АЦ-5,5) військовий номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , і автомобіля MERCEDES-BENZ реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. У зв`язку з понесеними позивачем витратами з відшкодування шкоди потерпілому від аварії водію, позивачем заявлено позов до власників транспортного засобу, водій якого визнаний винним у скоєнні цієї пригоди у розмірі 37212,90 грн.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 03.08.2020 відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів, (висновки експертів і заяви свідків), що підтверджують заперечення проти позову та заперечення проти розгляду справи у порядку спрощеного провадження (у разі їх наявності) протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

14.08.2020 відповідач (Військова частина А0326) надіслав до суду відзив від 12.08.2020 №1783 на позовну заяву, у якому у задоволенні позову просить відмовити повністю, оскільки позов є безпідставним та не ґрунтується на нормах закону. Відповідач (Військова частина А0326) зазначив, що обов`язок держави відшкодувати шкоду, завдану майну інших осіб заподіяну внаслідок незаконних дій та бездіяльності військовослужбовців при здійсненні ними своїх повноважень, покладається на Міністерство оборони України як на уповноважений орган державного управління. Вказав, що на момент вчинення ДТП автомобіль УРАЛ-4320 (АЦ-5,5) військовий номерний знак НОМЕР_1 був закріплений за Військовою частиною А2110 м. Нікополь і не перебував у розпорядженні Військової частини А0326. Солдат ОСОБА_1 безпосередньо отримував накази на рух вищевказаного транспортного засобу від керівника Військової частини А2110, а не від командира Військової частини А0326, який не міг розпоряджатися даним транспортним засобом, оскільки відповідно до наказів вищестоящого керівництва – начальника Тилу ЗС України ним розпоряджався керівник Військової частини А2110. Відтак Військова частина А0326 є неналежним відповідачем у даній справі. Крім того, постановою Тальнівського районного суду Черкаської області від 14.06.2019 провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУаАП закрито, у зв`язку з закінченням строків, на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення, які передбачені у статті 38 КУаАП.

Відзив відповідача1 (Військова частина А0326) прийнято судом до розгляду.

20.08.2020 відповідач (Військова частина А2110) надіслав до суду відзив від 14.08.2020 №2872 на позовну заяву, у якому у задоволенні позову просить відмовити повністю, оскільки на час скоєння ДТП ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині А0326, зарахований до особового складу в цій військовій частині і саме там він отримував грошове забезпечення. Володільцем транспортного засобу є саме Військова частина А0326. Автомобіль УРАЛ-4320 (АЦ-5,5) військовий номерний знак НОМЕР_1 був переданий в оперативне підпорядкування Військовій частині А2110, а не в оперативне управління. Даний транспортний засіб перебуває на балансі Військової частини А0326 та їй належить право оперативного управління. В межах бюджетних асигнувань саме Військова частина А0326, як володілець транспортного засобу, зобов`язана укласти договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Передаючи транспортний засіб, його володілець зобов`язаний був перевірити чи відповідає він усім вимогам законодавства, адже маршрут Черкаси-Нікополь це вже факт експлуатації транспортного засобу, який перевозить небезпечні вантажі. Тому Військова частина А2110 є неналежним відповідачем.

Відзив відповідача2 (Військова частина А2110) прийнято судом до розгляду.

07.09.2020 позивач надіслав до суду відповідь від 01.09.2020 №57345 на відзив відповідача (Військова частина А0326), у якій доводи викладені відповідчаем1 у відзиві вважає необґрунтованими та такими, що не мають значення для справи, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.03.2019 приблизно о 09 год. 20 хв. у Запорізькій області на автодорозі Р-73 п`ятий кілометр сталася дорожньо-транспортна пригода з участю автомобіля УРАЛ-4320 (АЦ-5,5) номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля автобус-D MERCEDES-BENZ реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

За наслідками дорожньо-транспортної пригоди працівниками Запорізького районного відділення поліції Дніпровського відділу ГУНП в Запорізькій області складена довідка про дорожньо-транспортну пригоду (а.с. 12-13), у якій зазначено, що внаслідок порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху (п.13.1 – порушення безпечного інтервалу) пошкоджено автомобіль автобус-D MERCEDES-BENZ реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Автомобіль автобус-D MERCEDES-BENZ реєстраційний номер НОМЕР_2 належить ОСОБА_3 .

Постановою Тальнівського районного суду Черкаської області від 14.06.2019 у справі №3/704/165/19 провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито, у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, які передбачені у статті 38 цього Кодексу (а.с. 14).

06.03.2019 власник пошкодженого автомобіля автобус-D MERCEDES-BENZ реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_3 звернулася до Моторного (транспортного) страхового бюро України з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (а.с. 15).

15.03.2019 з метою визначення вартості матеріальної шкоди, яка була заподіяна власнику автомобіля автобус-D MERCEDES-BENZ реєстраційний номер НОМЕР_2 у результаті дорожньо-транспортної пригоди було проведено його огляд, про що складено Звіт оцінювачем Коріновським Є.Ю. від 15.03.2019 №16/03/19 про оцінку даного автомобіля (а.с. 22-24).

Згідно з вказаним Звітом, зроблено висновок, що розмір матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля автобус-D MERCEDES-BENZ реєстраційний номер НОМЕР_2 у результаті його пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді станом на 15.03.2019 складає 48711,32 грн з врахуванням ПДВ.

Згідно з платіжним дорученням від 25.04.2019 №937539 Моторне (транспортне) страхове бюро України сплатило оцінювачу ОСОБА_4 914,60 грн за надані послуги аварійного комісара, оцінщика пошкодженого автомобіля автобус-D MERCEDES-BENZ реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с. 35 зворот).

09.07.2019 ОСОБА_5 від імені власника пошкодженого автомобіля автобус-D MERCEDES-BENZ на підставі довіреності від 27.03.2019 (а.с. 19) звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України з заявою про відшкодування шкоди заподіяної у результаті ДТП (а.с. 25).

На підставі наказу від 09.08.2019 №7938 «Про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих ОСОБА_3 » (а.с. 31), Моторне (транспортне) страхове бюро України здійснило регламентну виплату потерпілій у розмірі 37212,90 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1151445 від 12.08.2019 (а.с. 35).

Позивач звернувся до суду з вимогою про примусове солідарне стягнення у порядку регресу з Військової частини А0326 та Військової частини А2110 понесених витрат у сумі 38127,50 грн, у тому числі 37212,90 грн сплаченого страхового відшкодування, 914,60 грн витрат на збір документів та визначення розміру шкоди.

Предметом спору у справі є стягнення у порядку регресу з особи, у якої відсутній договір обов`язкового страхування, суми страхового відшкодування за завдану шкоду джерелом підвищеної небезпеки.

Загальні положення щодо страхування встановлені главою 67 Цивільного кодексу України. Згідно зі статтею 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Крім того, правовідносини у сфері страхування, урегульовані законами України «Про страхування», «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі – Закон).

Цей Закон регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

У відповідності до статей 3-5 Закону обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Суб`єктами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), потерпілі. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Страховики зобов`язані укладати договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір «Зелена картка») відповідно до цього Закону та чинного законодавства (України пункт 17.1 статті 17 Закону).

У пункті 39.1 статті 39 Закону закріплено, що Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого Статуту.

Підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Судом встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля УРАЛ-4320 (АЦ-5,5) номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 і автомобіля автобус-D MERCEDES-BENZ реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , автомобілі отримали механічні пошкодження.

На момент настання страхового випадку цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Як свідчать наведені у відзивах відповідачів факти, автомобіль УРАЛ-4320 (АЦ-5,5) номерний знак НОМЕР_1 перебував в оперативному управлінні Військової частини А0326.

Діяльність Збройних Сил України урегульована Законом України «Про Збройні Сили України», відповідно до статті 1 якого Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. У відповідності до статті 3 цього Закону Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України. До структури Збройних Сил України, серед інших, належать і військові частини. Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій.

У статті 14 цього Закону визначено, що Збройні Сили України можуть здійснювати господарську діяльність згідно із законом. Крім того, як юридична особа, військова частина підпадає під загальне визначення юридичної особи, яке передбачене у статті 80 Цивільного кодексу України, згідно з якою, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Відповідно до статті 82 Цивільного кодексу України на юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Кабінету Міністрів України №1225від 4 серпня 2000 року «Про затвердження Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах» було затверджено Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах (далі – Положення), у пункті 1 якого визначено, що це Положення визначає порядок ведення обліку і зберігання військового майна, закріпленого за військовими частинами Збройних Сил, його списання та використання.

Згідно з пунктами 3, 4 Положення, Міноборони як центральний орган управління Збройних Сил закріплює згідно із законодавством військове майно за військовими частинами на праві оперативного управління, про що ним видаються відповідні акти, а також встановлює порядок зарахування (виключення) до (із) складу Військово-Морських Сил Збройних Сил кораблів та суден. Служби забезпечення органів військового управління і військові частини ведуть облік військового майна у кількісних, якісних, обліково-номерних та вартісних показниках за відповідними службами - продовольчою, речовою, квартирно-експлуатаційною, пально-мастильних матеріалів тощо.

Облік військового майна ведеться з метою отримання даних про його наявність, втрату, нестачу, рух, вартість та якісний (технічний) стан, необхідних для організації матеріально-технічного забезпечення військових частин, встановлення належного контролю за умовами зберігання, доцільністю та ефективністю його використання (витрачання), а також з метою підготовки даних для складення облікових документів та державної статистичної звітності (пункт 6 Положення).

Правом оперативного управління визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом) (частина 1 статті 137 Господарського Кодексу України).

Отже, суд дійшов висновку, що автомобіль УРАЛ-4320 (АЦ-5,5) номерний знак НОМЕР_1 на праві оперативного управління належить Військовій частині А0326, і хоча на момент скоєння ДТП перебував в оперативному підпорядкуванні Військової частини А2110, обов`язок з укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності лежить саме на володільці цього транспортного засобу, тобто на відповідачі1.

До аналогічних висновків дійшов суд і щодо працівника, військовослужбовця Військовій частині А0326 ОСОБА_1 , який був тимчасово відряджений для проходження служби до відповідача 2, при цьому був зарахований до особового складу Військової частини А0326. Надані відповідачем 1 докази щодо відряджень не спростовують встановлених судом фактів або взагалі не стосуються предмету доказування, оскільки охоплюють інший проміжок часу, ніж той у який сталася дорожньо-транспортна пригода.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду урегульовані у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частин 2, 5 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно з положеннями статті 29 Закону, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Пункт 38.2 статті 38 Закону встановлює право МТСБУ після сплати страхового відшкодування на подання регресного позову, зокрема, до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону (підпункт 38.2.1 Закону).

Аналогічні положення містяться також у статті 1191 Цивільного кодексу України, згідно з якою, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Суд приймає, як доказ звіт №16/03/19 від 15.03.2019 про визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля автобус-D MERCEDES-BENZ реєстраційний номер НОМЕР_2 , згідно якого розмір матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля автобус-D MERCEDES-BENZ реєстраційний номер НОМЕР_2 у результаті його пошкодження складає 48711,32 грн з врахуванням ПДВ. Водночас, розмір виплаченого позивачем власниці пошкодженого авто страхового відшкодування складає 37212,90 грн.

Отже, до Моторного (транспортного) страхового бюро України, як страховика, який виплатив страхове відшкодування, в силу статті 1191 Цивільного кодексу України та статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»» в межах цієї суми перейшло право вимоги до власника транспортного засобу, водій якого є винним у вчиненні ДТП.

З огляду на встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача1 37212,90 грн страхового відшкодування у порядку регресу. Позов в цій частині підлягає до задоволення. У позовних вимогах до відповідача2 суд відмовляє через їх безпідставність та недоведеність.

Щодо вимоги позивача про стягнення 914,60 грн витрат на збір документів та визначення розміру шкоди суд зазначає наступне.

Як зазначено вище, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

З поданих позивачем документів вбачається, що позивач сплатив оцінювачу ОСОБА_4 914,60 грн за огляд та визначення вартості майнової шкоди транспортного засобу після ДТП за договором №2015 від 10.12.2015. Оскільки, законом не віднесено відшкодування вартості огляду пошкодженого транспортного засобу до витрат, які підлягають до відшкодування, суд вважає, що підстав для їх стягнення з винної особи немає. Отже, вимога про стягнення 914,60 грн витрат на збір документів та визначення розміру шкоди не підлягає до задоволення.

Відповідно до статей 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

За приписами статті 86 цього Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на встановлені обставини, суд частково задовольняє вимоги позивача про стягнення з Військової частини 0326 у порядку регресу шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля відповідача 1 у сумі 37212,90 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги позивача задоволені частково, сплачена ним сума судового збору підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача1 у сумі 2051,58 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Військової частини А0326 (вул. Надпільна, 228, м. Черкаси, 18001, ідентифікаційний код 26622688) на користь позивача – Моторного (транспортного) страхового бюро України (Русанівський бульвар, 8, м. Київ, 02154, ідентифікаційний код 21647131) 37212,90 грн сплаченого страхового відшкодування та 2051,58 грн судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя О.І.Кучеренко