Рішення № 92346289, 21.10.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.10.2020Справа № 910/12416/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Міністерства оборони України до товариства з обмеженою відповідальністю "Пролог Трейдінг" про стягнення 79 250,94 грн.,

без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання),

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2020 року Міністерство оборони України (далі - Міністерство) звернулося до Господарського суду міста Києва з даним позовом, посилаючись на те, що 23 серпня 2019 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Пролог Трейдінг" (далі - Товариство) було укладено договір про постачання товарів для державних потреб - матеріально-технічних засобів продовольчої служби, (за кошти Державного бюджету України) № 286/2/19/117, за умовами якого відповідач зобов`язався до 22 вересня 2019 року поставити позивачу обумовлений сторонами товар. Оскільки Товариство взяте на себе за вказаною угодою зобов`язання щодо поставки цього товару не виконало, позивач, посилаючись на статті 11, 509, 526, 610, 611 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 193, 218, 230, 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з відповідача 24 863,04 грн. пені, нарахованої у зв`язку з простроченням поставки товару, вартістю 776 970,00 грн., на 32 дні, а також штраф за прострочення поставки товару понад 30 днів у розмірі 54 387,98 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25 серпня 2020 року вищенаведену позовну заяву Міністерства прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/12416/20 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення копії даної ухвали.

16 вересня 2020 року через загальний відділ канцелярії суду від відповідача надійшов відзив від 14 вересня 2020 року, в якому останній заперечив проти задоволення вимог Міністерства посилаючись на те, що, на його думку, спірний договір було розірвано 15 жовтня 2020 року листом від тієї ж дати № 286/6/6416 і строк прострочення поставки товару становить 22 дні. Крім того, Товариство зазначило, що період прострочення поставки товару, за який позивач просить стягнути нараховані штрафні санкції, становить 31 день, замість визначених ним 32 днів.

Відповідно до частин 5, 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Враховуючи подання сторонами у даній справі заяв по суті спору, в яких останні висловили свої правові позиції, доводи та міркування щодо спірних вимог, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, в яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність у матеріалах справи усіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

23 серпня 2019 року між Міністерством та Товариством було укладено договір про постачання товарів для державних потреб - матеріально-технічних засобів продовольчої служби, (за кошти Державного бюджету України) № 286/2/19/117, за умовами якого останнє зобов`язалося у 2019 році поставити Міністерству електричні побутові прилади (39710000-2) (Кип`ятильник електричний настільний WB-30), зазначений у специфікації, а відповідач, у свою чергу, - забезпечити приймання та оплату товару в кількості та у строки, визначені цією угодою.

Вказаний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками наведених юридичних осіб.

За пунктом 1.2 договору умови поставки товару визначені специфікацією, викладеною в такій редакції: кількість товару - 250 штук; загальна вартість товару - 776 970,00 грн. з ПДВ; строк постачання товару - до 22 вересня 2019 року.

Пунктом 5.2 договору встановлено, що місцем поставки товару є військові частини Збройних Сил України, що зазначені у рознарядці Міністерства згідно з розрахунком поставки та обов`язковим дотриманням передбачених нею вимог до асортименту, кількості, адреси одержувачів замовника та черговості відвантажень.

У разі порушення Товариством порядку постачання товару, його кількості, якості та строків, які визначені у специфікації, та/або рознарядці, при зміні постачальником в односторонньому порядку умов договору чи відмови від виконання договору, Міністерство в односторонньому порядку має право, зокрема, достроково розірвати договір, повідомивши про це постачальника у строк 5 робочих днів з дня настання таких підстав (пункт 6.2.4 договору).

За умовами пункту 11.1 договору останній набуває чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2019 року, а в частині проведення розрахунків - до повного їх завершення.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказував на те, що товар у кількості 250 штук так і не був поставлений відповідачем, у зв`язку з чим Міністерством, на підставі пункту 6.2.4 договору, 24 жовтня 2019 року в односторонньому порядку було достроково розірвано даний договір, про що листом від тієї ж дати № 286/6/6629 повідомлено Товариство.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом встановлено, що Товариство взятий на себе за спірним договором обов`язок щодо поставки товару не виконало, у зв`язку з чим Міністерство, скориставшись своїм правом, 24 жовтня 2019 року на підставі пункту 6.2.4 договору в односторонньому порядку розірвало дану угоду з відповідачем.

Крім того, суд відхиляє посилання відповідача на те, що спірний договір було розірвано позивачем листом від 15 жовтня 2020 року № 286/6/6416, оскільки даним листом позивач лише відмовив у пропозиції Товариства про внесення змін до договору та повідомив, що у разі неможливості поставки товару у відповідності до технічних вимог, визначених цією угодою, він буде розірваний.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем свого обов`язку щодо поставки позивачу передбаченого укладеним між сторонами договором товару, Міністерство просило суд стягнути з Товариства 24 863,04 грн. пені, нарахованої у зв`язку з простроченням поставки товару, вартістю 776 970,00 грн., на 32 дні, а також штраф за прострочення поставки товару понад 30 днів у розмірі 54 387,98 грн.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів, робіт, чи послуг (частина 4 статті 231 ГК України).

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За змістом пункту 8.3.6 договору за порушення строків виконання зобов`язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 % вартості недопоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вартості недопоставленого товару.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оскільки заявлений Міністерством до стягнення розмір штрафу є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовна вимога про стягнення з відповідача вказаного штрафу в розмірі 54 387,90 грн. підлягає задоволенню.

Водночас суд погоджується з доводами Товариства, що визначений позивачем період прострочення поставки товару з 23 вересня 2020 року по 23 жовтня 2020 року становить 31 день, замість обрахованих позивачем 32 днів.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням вищевказаних норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що обґрунтованою та арифметично вірною сумою пені, яка підлягає стягненню з Товариства на користь позивача, є пеня в розмірі 24 086,07 грн., нарахована у період з 23 вересня 2019 року по 23 жовтня 2020 року за 31 день на суму основного боргу в розмірі 776 970,00 грн.

Разом із тим, у задоволенні вимог Міністерства про стягнення з відповідача пені у розмірі 776,97 грн. слід відмовити.

Інші доводи, наведені відповідачем у його відзиві, не підтведжуються наявними у матеріалах справи доказами.

За таких обставин вимоги Міністерства підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Пролог Трейдінг" (03083, місто Київ, проспект Науки, будинок 78, офіс 2; ідентифікаційний код 41987990) на користь Міністерства оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6; ідентифікаційний код 00034022) 24 086 (двадцять чотири тисячі вісімдесят шість) грн. 07 коп. пені, 54 387 (п`ятдесят чотири тисячі триста вісімдесят сім) грн. 90 коп. штрафу, а також 1 992 (одну тисячу дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 27 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні вимог Міністерства оборони України про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Пролог Трейдінг" пені у розмірі 776,97 грн. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 21 жовтня 2020 року.

Суддя Є.В. Павленко