Рішення № 92346245, 05.10.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2020Справа № 910/2874/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., при секретарі судового засідання Лук`янчук Д. Ю., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу

за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "По постачанню та газифікації "Донецькоблгаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Траверсал"

про стягнення 67 225 000, 00 грн.

за участю представників:

від позивача: Саленко Я. Ю.

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Публічне акціонерне товариство "По постачанню та газифікації "Донецькоблгаз" (далі - ПАТ "Донецькоблгаз", позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Траверсал" (далі - ТОВ "ТД Траверсал", відповідач) про стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 67 225 000, 00 грн.

Позовна заява обгрунтована тим, що у лютому-березні 2018 р. на поточний рахунок відповідача позивачем були перераховані грошові кошти у сумі 67 225 000, 00 грн., призначенням платежу яких була передплата за природний газ згідно договору № 06/02-18 від 06.02.2018 р. Однак, вказаний договір сторонами не був підписаний та поставка товару за ним не відбулась, отже, указані кошти є безпідставно набутими відповідачем, а тому мають бути повернуті позивачу.

У позові, посилаючись на ст. 1212 ЦК України, ПАТ "Донецькоблгаз" просить стягнути з відповідача безпідставно отримані кошти у сумі 67 225 000, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2020 р. за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у визначений законом строк, продовжений на час карантину Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID- 19)" від 30.03.2020 р., відзиву не надав. Позиція відповідача щодо заявлених вимог суду невідома.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У судовому засіданні під час розгляду справи по суті представник позивача свої вимоги підтримав та обгрунтував, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з`явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчать направлені за його юридичною адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (03115, м. Київ, проспект Перемоги, 91-Б, офіс 7), поштові відправлення з ухвалою про відкриття провадження у справі від 02.03.2020 р., ухвалою про відкладення розгляду справи від 08.04.2020 р., ухвалами-викликами у судове засідання від 14.05.2020 р., від 15.06.2020 р., від 23.07.2020 р., від 20.08.2020 р. Проте, поштові відправлення з наведеними ухвалами суду були повернуті органом поштового зв`язку до Господарського суду міста Києва із відмітками про неможливість їх вручення адресату у зв`язку із тим, що адресат за адресою не знаходиться.

Враховуючи, що указані поштові відправлення були надіслані за належною адресою відповідача, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку про те, що відповідач був належним чином повідомлений судом про час і місце розгляду даної справи.

Окрім цього суд враховує, що відповідно до практики Європейського Суду сторони, які задіяні в ході судового розгляду, зобов`язані з розумним інтервалом часу цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду прав людини у справі "Каракуця проти України").

Крім того, відповідно до ч. 1, 3 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Суд зазначає, що інформація, яка стосувалась даної справи та призначених у ній судових засідань, є доступною через інтернет-сторінку (веб-сайт) Господарського суду міста Києва (ki.arbitr.gov.ua/sud5011/gromadyanam/csz/) та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua/fair. При цьому усі процесуальні ухвали, які постановлялись судом у даній справі, були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (http://www.reyestr.court.gov.ua), а тому відповідач або його представник могли дізнатись про усі судові засідання та взяти участь у розгляді справи.

Отже, судом було вжито усіх можливих заходів щодо належного повідомлення ТОВ "ТД Траверсал".

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача.

Отже, розглянувши заявлені позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Установлено, що ПАТ "Донецькоблгаз" у лютому-березні 2018 р. на рахунок ТОВ "ТД Траверсал" перерахувало грошові кошти у загальній сумі 67 225 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 58287 від 06.02.2018 р., № 58286 від 06.02.2018 р., № 58502 від 08.02.2018 р., № 58506 від 12.02.2018 р., № 58508 від 13.02.2018 р., № 58515 від 19.02.2018 р., № 6688082 від 27.03.2018 р., № 6688183 від 29.03.2018 р., № 6688155 від 28.03.2018 р., № 6688071 від 26.03.2018 р., № 6687938 від 20.03.2018 р., № 6687951 від 21.03.2018 р., № 6687988 від 22.03.2018 р., № 6687912 від 19.03.2018 р., № 6687914 від 19.03.2018 р., № 6687913 від 19.03.2018 р., № 6687856 від 15.03.2018 р., № 6687643 від 20.02.2018 р., № 6687665 від 21.02.2018 року, № 6687848 від 14.03.2018 р., № 6687846 від 14.03.2018 р., № 6687845 від 14.03.2018 р., № 6687847 від 14.03.2018 р., № 6687834 від 14.03.2018 р. Призначенням платежу указаних доручень визначено - передплата за природний газ згідно договору № 06/02-18 від 06.02.2018 р.

Як зазначає ПАТ "Донецькоблгаз", договір, на виконання якого позивачем було перераховано передоплату (№ 06/02-18 від 06.02.2018 р.) не був укладений сторонами, оскільки істотні умови такого договору не були погоджені, тому кошти у сумі 67 225 000,00 грн. є безпідставно отриманими відповідачем.

11.09.2019 р. позивач звернувся до ТОВ "ТД Траверсал" з вимогою щодо повернення йому безпідставно перерахованих грошових коштів у сумі 67 225 000,00 грн. Вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 202, ст. 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов 'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Частиною 2 даної статті передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору, як того вимагає частина 3 ст. 180 ГК України, сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо його сторони у відповідній формі дійшли згоди у відношенні всіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За змістом ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно з ч. 1 ст. 641, ч. 1, 2 ст. 642 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Отже, враховуючи зазначені норми закону, господарський договір вважається укладеним, якщо: було досягнуто згоди по всіх істотних умовах; сторонами дотриманий порядок укладання господарського договору, передбачений законом; дотримана форма господарського договору, передбачена законом.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).

Істотними умовами договору поставки є асортимент, кількість, якість товару, строки поставки і ціна.

Як встановлено судом, у даному випадку сторони не досягли домовленості щодо поставки товару, не визначили, яким саме характеристикам має відповідати поставлений товар, не визначили кількість, строки поставки, ціну та місце поставки товару.

Частиною 8 ст. 181 ГК України передбачено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Також для з`ясування факту вчинення договору та його змісту слід виходити з приписів ст. 205 ЦК України, згідно з якими договір може вважатись здійсненим за умови вчинення сторонами таких дій, що засвідчують їхню волю до настання бажаного правового результату.

У даному випадку, позивачем перераховано відповідачу грошові кошти, що підтверджують його волевиявлення отримати певний товар, однак, у матеріалах справи відсутні докази волевиявлення відповідача на поставку товару. Тобто, відповідач не надав згоду на укладення договору із позивачем.

Таким чином судом встановлено, що сторони не досягли всіх істотних умов договору, тому договір поставки № 06/02-18 від 06.02.2018 р. між сторонами не укладався, а позивач, перерахувавши кошти у сумі 67 225 000,00 грн., здійснив фактично дії на виконання неукладеного договору.

Згідно з ч. 8 ст. 181 ГК України якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо виконання неукладеного договору, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Так, стаття 1212 ЦК України передбачає правила вирішення спорів, пов`язаних із відновленням майнового стану особи, що потерпіла від безпідставного набуття (збереження) іншою особою її майна. Частина 1 ст. 1212 визначає як підставу виникнення зобов`язання із безпідставного збагачення сукупність наступних умов:

- набуття або збереження майна, що означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння;

- таке набуття або збереження майна відбувається за рахунок іншої особи, тобто внаслідок втрати або недоотримання цього майна іншою особою - потерпілим;

- відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок потерпілого.

У другій частині ст. 1212 глави 83 ЦК України встановлено, що зобов`язання із безпідставного набуття (збереження) майна виникає незалежно від того, що стало причиною збагачення набувача: його діяння, діяння потерпілого, інших осіб, подія.

Частина 3 ст. 1212 ЦК України поширює положення про безпідставне збагачення на відносини, що регулюються іншими положеннями ЦК України, зокрема, на випадки виконання зобов`язання однією із сторін.

Таким чином, у випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв`язку з договором, але не на виконання договірних умов.

З урахуванням викладеного, зважаючи на встановлені судом обставини, суд вважає, що ТОВ "ТД Траверсал" безпідставно отримало грошові кошти у сумі 67 225 000,00 грн. від ПАТ "Донецькоблгаз", оскільки правова підстава для набуття цих коштів у відповідача була відсутня.

Положення глави 83 ЦК України (зокрема ст. 1212 ЦК України) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Отже, враховуючи безпідставне набуття ТОВ "ТД Траверсал" грошових коштів в сумі 67 225 000,00 грн., відповідач має повернути ці кошти ПАТ "Донецькоблгаз", тобто позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "По постачанню та газифікації "Донецькоблгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Траверсал" про стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 67 225 000, 00 грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Траверсал" (03115, м. Київ, проспект Перемоги, 91Б, офіс 7, ідентифікаційний код 41151142) на користь Публічного акціонерного товариства "По постачанню та газифікації "Донецькоблгаз" (84300, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Південна, 1, ідентифікаційний код 03361075) основний борг у сумі 67 225 000 (шістдесят сім мільйонів двісті двадцять п`ять тисяч) грн. 00 коп., судовий збір у сумі 735 700 (сімсот тридцять п`ять тисяч сімсот) грн. 00 коп.

Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті та проголошені його вступна та резолютивна частини в судовому засіданні 5 жовтня 2020 року.

Повний текст рішення складений 21 жовтня 2020 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К. І.