Рішення № 92346222, 19.10.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.10.2020Справа № 910/15168/19Суддя Господарського суду міста Києва Приходько І.В.,

розглянувши заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВЕМА КІДС"

про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу

у справі №910/15168/19

за позовом Маріупольської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі ДЕПАРТАМЕНТУ ОСВІТИ МАРІУПОЛЬСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

до відповідача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВЕМА КІДС"

про стягнення 393 499,68 грн.

без виклику учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

Маріупольська місцева прокуратура в інтересах держави в особі ДЕПАРТАМЕНТУ ОСВІТИ МАРІУПОЛЬСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВЕМА КІДС" про стягнення 393 499,68 грн., з яких: 339 187,20 грн. - штраф, 54 312,48 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №274-81 від 20.08.2018.

07.10.2020 по справі №910/15168/19 Господарським судом міста Києва (суддя Приходько І.В.) прийнято рішення про задоволення позову частково. Стягнуто з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВЕМА КІДС" на користь ДЕПАРТАМЕНТУ ОСВІТИ МАРІУПОЛЬСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ 15 305,82 грн. - пені. Стягнуто з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВЕМА КІДС" на користь Донецької обласної прокуратури витрати по сплаті судового збору у розмірі 229,59 грн. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

13.10.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва адвокатом Фадєєвим О.П. було подано заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ДЕПАРТАМЕНТУ ОСВІТИ МАРІУПОЛЬСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ суми витрат на професійну правничу (правову) допомогу по справі №910/15168/19 в розмірі 25 000,00 грн.

Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч. 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що клопотання позивача про вирішення питання щодо розподілу судових витрат підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

З матеріалів справи вбачається, що 10.01.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідачем були надані клопотання та підтвердження витрат на правову допомогу з попереднім розрахунком судових витрат, які складались із витрат на професійну правничу допомогу. Також стороною було приєднано до матеріалів справи договір про надання професійної правничої (правової) допомоги (послуг) №56/19 від 23.12.2019, укладений між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВЕМА КІДС" та адвокатом Фадєєвим Олександром Павловичем та акт №1 від 28.12.2019 приймання-передачі наданої професійної правничої (правової) допомоги (послуг). В заяві про ухвалення додаткового рішення у справі №910/15168/19 відповідач просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000, 00 грн.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу наведеної норми законодавства вбачається, що витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.

Як встановлено судом, відповідачем долучено до матеріалів справи докази на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, а саме: акт №2 від 08.09.2020 приймання-передачі наданої професійної правничої (правової) допомоги (послуг) про надані адвокатом послуги та витрачений час відповідно до договору про надання професійної правничої (правової) допомоги (послуг) №56/19 від 23.12.2019 підписаний директором ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВЕМА КІДС" та адвокатом Фадєєвим Олександром Павловичем. Також відповідачем додано до своєї заяви рахунок на оплату №1 від 08.01.2020 підписаний Фадєєвим О.П. на суму 25 000,00 грн., а також платіжне доручення №9099 від 10.01.2020 на суму 25 000,00 грн.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п.95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п.34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п.80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п.88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

В свою чергу, судом враховано, що 18.02.2020 від Прокуратури міста Києва надійшло заперечення на клопотання відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в якому Прокуратура заперечувала щодо заявленого відповідачем до стягнення розміру витрат на правову допомогу, вважаючи заявлену відповідачем суму у розмірі 25 000,00 грн. надто завищеною, враховуючи незначну складність справи, яка розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, а отже є малозначною в розумінні статті 247 Господарського процесуального кодексу України.

Розподіляючи витрати, понесені відповідачем на професійну правничу допомогу, суд враховує, що подані документи не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже цей розмір має бути не лише доведений, документально обґрунтований, а й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Дослідивши надані відповідачем докази, суд зазначає, що під час розгляду справи представник відповідача не надав суду обґрунтованого контррозрахунку позовних вимог, заперечуючи проти позову в цілому. Безпосередньо у судових засіданнях представник так само просив відмовити у задоволенні позову повністю. В свою чергу, основні доводи сторони ґрунтувалися здебільшого на відсутності у органів прокуратури повноважень для пред`явлення позову в інтересах держави в особі ДЕПАРТАМЕНТУ ОСВІТИ МАРІУПОЛЬСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (що не знайшло свого підтвердження під час вирішення даного спору). Також сторона просила суд застосувати спеціальний строк позовної давності в один рік виключно до усіх заявлених вимог про стягнення неустойки (без визначення правомірних періодів нарахування пені, на які не розповсюджувався спеціальний строк позовної давності).

Враховуючи викладене, дослідивши опис наданих послуг, приймаючи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, відповідність запропонованої адвокатом правової позиці правовим висновкам суду, відображеним у рішенні, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із складністю справи та наданими адвокатом послугами, а тому суд вважає обґрунтованою суму витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає відшкодуванню за рахунок позивача, у розмірі 5 000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 123, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВЕМА КІДС" задовольнити частково.

2. Стягнути з ДЕПАРТАМЕНТУ ОСВІТИ МАРІУПОЛЬСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (87500, м. Маріуполь, проспект Миру, буд. 70, ідентифікаційний код: 02142862) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВЕМА КІДС" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 114, ідентифікаційний код: 39831287) 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині в задоволенні заяви відмовити.

4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст додаткового рішення складений 19.10.2020.

Суддя І.В. Приходько