Рішення № 92346215, 12.10.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.10.2020Справа № 910/10358/20 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут"

до Департаменту патрульної поліції

про стягнення 11 934, 15 грн,

Суддя Зеленіна Н.І.

Без виклику сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" (надалі - ТОВ "Київоблгаз Збут", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту патрульної поліції (надалі - відповідач) про стягнення 11 934, 15 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати поставленого товару на підставі договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 41АВ417-675-19/680 від 10.10.2019, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 10 657, 18 грн., а також заявляє про стягнення з відповідача пені у розмірі 970, 73 грн., 3% річних у розмірі 156, 73 грн., інфляційних втрат у розмірі 149, 51 грн. та судового збору у розмірі 2 102, 00 грн.

Ухвалою від 20.07.2020 р. відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; визначені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

10.08.2020 через канцелярію суду від Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з огляду на те, що позивачем не здійснено жодних спроб досудового врегулювання спору.

21.08.2020 до Господарського суду міста Києва від ТОВ "Київоблгаз Збут", надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечив стосовно доводів відповідача, підтримав позов та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

З 28.09.2020 р. по 09.10.2020 р. суддя Зеленіна Н.І. перебувала у відпустці.

Дослідивши наявні в справі матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

10.10.2019 р. між ТОВ "Київоблгаз Збут" (постачальник) та Департаментом патрульної поліції (споживач) був укладений договір на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 41АВ417-675-19/680 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2019 році природний газ (код ДК 021:2015 - 09120000-6 "Газове паливо" (природний газ), а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені цим договором.

Пунктом 2.6 Договору передбачено, що визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між сторонами здійснюється в наступному порядку:

2.6.1 за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ;

2.6.2 на підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГРМ постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірника акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником постачальника;

2.6.3 споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою споживачва, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу;

2.6.4 у випадку відмови від підписання акта приймання-передачі газу споживачем, обсяг постачання (споживання) газу, визначений на підставі даних оператора ГРМ, та сума штрафу, розрахована на підставі п.п. 6.2.3 та 6.2.6, встановлюється постачальником в односторонньому порядку. Споживач в такому разі не позбавлений права звернутись до суду за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу;

2.6.5 у випадку не повернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу, або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання до 10 числа місяця наступного за звітним, такий акт вважається підписаним споживачем, обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних оператора ГРМ, вартість природного газу та сума штрафу, розрахована на підставі п.п. 6.2.3, 6.2.6 встановлюється відповідно до даних постачальника.

Згідно з п. 4.1 Договору, розрахунковий період за Договором становить один календарний місяць - з 07.00 години першого дня місяця до 07.00 години першого дня наступного місяця включно.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку:

4.2.1. 100% оплати до 10 числа, наступного за місяцем постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

4.2.2. у разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду споживач здійснює оплату вартості додатково заявлених обсягів газу в п`ятиденний строк після збільшення цього обсягу.

4.2.3 остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.6 Договору) здійснюється до 15 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Відповідно до п. 4.3 Договору, датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника.

Відповідно до п. 11.1 Договору, цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє до 31 грудня 2019 року, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.

Відповідно до п. 11.4 Договору, усі зміни та доповнення до договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються їх печатками.

31.12.2019 сторонами було укладено Додаткову угоду № 3 до Договору № 41АВ417-675-19/680 від 10.10.2019, відповідно до якої сторони продовжили дію договору на строк до 01.04.2020 р., достатній для проведення процедури закупівлі на початку 2020 року. Також, у п. 2 угоди, сторонами було домовлено, що в 2020 році постачальник поставить споживачу природний газ в обсязі, який не перевищить 20% від загальної ціни договору в 2019 році.

Як вбачається з тверджень позивача, на виконання умов Договору ним за період січень-березень 2020 року поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 18 806,26 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу №КОЗ80001248 від 31.01.2020, №КОЗ80005119 від 29.02.2020, №КОЗ80009609 від 31.03.2020. Відповідачем поставлений товар у визначені Договором строки своєчасно не оплачено, лише 08.05.2020, як зазначає позивач, від відповідача на рахунок позивача надійшли кошти в розмірі 8 148,99 грн., якими частково було сплачено заборгованість за поставлений природний газ.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов`язання з оплати поставленого на підставі Договору природного газу, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 10 657,18 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, та згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що на виконання умов даного Договору, позивачем було здійснено поставку відповідачу узгодженого товару на загальну суму 18 806, 26 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу №КОЗ80001248 від 31.01.2020 на суму 14 785,54 грн., №КОЗ80005119 від 29.02.2020 на суму 3 904, 43 грн., №КОЗ80009609 від 31.03.2020 на суму 116, 29 грн., які підписані уповноваженими представниками сторін без будь-яких зауважень та скріплені печатками. Таким чином, вищезазначене підтверджує факт передачі позивачем та прийняття відповідачем товару за Договором на загальну суму 18 806, 26 грн.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи не містять доказів виставлення позивачем відповідачу рахунків за Договором, проте суд зауважує, що за своєю природою рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов`язку сплатити за поставлений товар.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №910/9472/17.

При цьому, суд зазначає, що у Договорі вказані банківські реквізити позивача, а вартість та обсяги товару погоджена сторонами в актах приймання-передачі.

Крім того, часткова сплата відповідачем заборгованості свідчить, зокрема, про його обізнаність з платіжними реквізитами позивача, на які необхідно було перераховувати кошти в якості оплати поставленого товару.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 4.2. Договору заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений на підставі Договору у січні, лютому та березні 2020 року природний газ, з урахуванням часткової оплати за зобов`язанням, становить 10 657, 18 грн., а строк виконання такого грошового зобов`язання на момент звернення позивача з позовною заявою настав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 10 657,18 грн. за переданий на підставі Договору товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "Київоблгаз Збут" про стягнення з Департаменту патрульної поліції основної заборгованості є правомірними та обґрунтованими у розмірі 10 657, 18 грн.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 970, 73 грн., 3% річних у розмірі 156, 73 грн., інфляційних втрат у розмірі 149,51 грн. за прострочення виконання грошового зобов`язання за загальний період з 16.02.2020 по 07.05.2020 (до часткового погашення заборгованості) та з 08.05.2020 по 22.06.2020.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), та він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2.1 Договору передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом ІV договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив їх правильність та арифметичну вірність, та дійшов висновку про задоволення позовних вимог і стягнення з відповідача пені у розмірі 970,73 грн., 3% річних у розмірі 156, 73 грн., інфляційних втрат у розмірі 149,51 грн.

Відтак, з огляду на викладене вище, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Як встановлено ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача у зв`язку з задоволенням позову.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76 - 79, 86 129, 232, 240, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3; код ЄДРПОУ 40108646) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" (04108, м. Київ, пр. Свободи, 2Г, літ. А; код ЄДРПОУ 39592941) основний борг у розмірі 10 657, 18 грн., пеню у розмірі 970, 73 грн., 3% річних у розмірі 156,73 грн., інфляційні втрати у розмірі 149,51 грн. та судовий збір у розмірі 2 102, 00 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Північного апеляційного господарського суду в строки, передбачені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 19.10.2020 р.

Суддя Н.І. Зеленіна