Рішення № 92344713, 19.10.2020, Київський районний суд м. Полтави

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/3655/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем україни

19.10.2020 Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Яковенко Н.Л.,

секретаря судового засідання Кондра Ю.Ю.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтава цивільну справу № 552/3655/20 за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади м. Полтава в особі Полтавської міської ради про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем та факту прийняття спадщини, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 10 серпня 2020 року звернувся в Київський районний суд м. Полтави з позовом до територіальної громади м. Полтава в особі Полтавської міської ради про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем та факту прийняття спадщини.

Позовна заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина, що складу якої увійшов будинок по АДРЕСА_1 .

Позивач вказував, що як спадкоємець першої черги звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, але 05.09.2016 нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з пропуском строків прийняття спадщини.

ОСОБА_1 зазначав, що дійсно пропустив строк звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, оскільки вважав, що проживаючи з померлою в одному помешканні фактично вступив у спадщину.

Посилаючись в поданій до суду позовній заяві одночасно як на норми ст. 344 ЦК України, так і на норми ст. 1268 ЦК України, просив встановити факт постійного проживання ОСОБА_3 разом із спадкодавцем - матір`ю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини, за адресою АДРЕСА_1 , та факт прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2 .

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 20 серпня 2020 року зазначена позовна заява прийнята до розгляду та призначено підготовче судове засідання.

Відповідачем Полтавською міською радою 03.09.2020 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 16.09.2020 закрито підготовче провадження в справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач в судовому засіданні повністю підтримав подану до суду позовну заяву, посилаючись на викладені в ній обставини.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився.

Суд, заслухавши позивача, дослідивши зібрані в справі докази, приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За змістом ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ст.ст. 1222, 1223, 1261, 1262 ЦК України спадкоємці визначаються за законом і за заповітом, у разі відсутності заповіту, право на спадкування за законом в першу чергу мають діти спадкодавця, той з подружжя, хто його пережив, та батьки.

Позивач ОСОБА_1 в поданій до суду позовній заяві посилається на ту обставину, що є сином померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 та спадкоємцем її майна.

Разом з тим належні та допустимі докази на підтвердження зазначеної обставини до суду не надав, матеріали справи не містять даних щодо наявності відповідного актового запису про народження позивача ОСОБА_1 .

В підготовчому судовому засіданні 16 вересня 2020 року позивачу було запропоновано надати докази на підтвердження позовних вимог та роз`яснено наслідки не вчинення відповідних процесуальних дій, але позивач наполягав на вирішенні справи в межах наданих ним до суду доказів та в межах заявлених ним позовних вимог.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Судом встановлено, що за життя за ОСОБА_2 не було зареєстровано право власності на нерухоме майно по АДРЕСА_1 , отже, в силу норм ст. 1218 ЦК України зазначене майно не ввійшло та не могло ввійти до складу спадщини після її смерті.

Також встановлено, що після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 спадкова справа не відкривалася, позивач ОСОБА_1 з заявами про прийняття спадщини до нотаріуса для звертався.

Листом від 05.09.2016 № 1534/01-16 Другою полтавською державною нотаріальною конторою позивачу роз`яснено порядок та строки прийняття спадщини, право звернення до суду з заявою про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини (а.с. 22), але останній з відповідним позовом до суду за захистом своїх прав також не звертався.

Частиною 3 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Позивач ОСОБА_1 в поданій до суду позовній заяві посилається на ту обставину, що постійно проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини.

Разом з тим, як встановлено судом, зареєстрованим у встановленому законом місцем проживання позивача ОСОБА_1 є адреса: АДРЕСА_2 .

Матеріали справи не мітять будь-яких доказів на підтвердження тієї обставини, що позивач ОСОБА_1 станом на 26 грудня 2014 року проживав спільно з ОСОБА_2 .

Надані до суду письмові пояснення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 містять лише інформацію про те, що позивач піклувався про матір та допомагав їй.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч.3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст.78 ЦПК України).

На підставі викладеного, вирішуючи справу в межах заявлених позовних вимога та наданих до суду доказів, суд приходить до висновку, що позивачем ОСОБА_1 не доведено, що він є спадкоємцем майна ОСОБА_2 , що у встановленому законом порядку прийняв спадщину, а також не доведено той факт, що до складу спадщини після смерті ОСОБА_2 ввійшов будинок по АДРЕСА_1 .

Тому позовній вимоги ОСОБА_1 є повністю безпідставними та не підлягають задоволенню.

Посилання позивача в поданій до суду позовній заяві на норми ст. 344 ЦК України також є безпідставними.

Відповідно до ст. 344 ЦК України, на яку як на підставу позову посилається позивач в поданій до суду позовній заяві, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Виходячи зі змісту ст. 344 ЦК України, обставинами, які мають значення для справи та які повинен довести саме позивач, є: законний об`єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність (строк володіння).

Зокрема, володілець за давністю є незаконним володільцем, про що зазначено в ч. 1 ст. 344 ЦК України (особа заволоділа чужим майном). Право власності на стороні володільця за давністю виникає поза волею та незалежно від волі колишнього власника. При цьому добросовісне володіння означає, що особа не знала і не повинна була знати, що володіє річчю незаконно.

Володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Як встановлено дослідженими в справі доказами, позивачу ОСОБА_1 з достовірністю було відомо, що він не є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Отже, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню норми ст. 344 ЦК України.

У зв`язку з відмовою позивачу в задоволенні позовних вимог понесені ним судові витрати не підлягають йому відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 264, 265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до територіальної громади м. Полтава в особі Полтавської міської ради про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем та факту прийняття спадщини відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

-позивач ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

-відповідач територіальна громада м. Полтави в особі Полтавської міської ради, місцезнаходження 36000, м. Полтава, вул. Соборності, 36, код ЄДРПОУ 05384689.

Повне судове рішення складено 21.10.2020 року.

Головуючий суддя Н.Л.Яковенко