Рішення № 92344023, 01.10.2020, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/3629/20

Категорія 38

2/295/1549/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2020 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі:

головуючого судді - Кузнєцова Д.В.

при секретарі судового засідання - Поліщук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Кредитної спілки «Істок» до ОСОБА_1 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

В березні 2020 року Кредитна спілка «Істок» (у тексті також - КС «Істок») звернулась до суду із указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 27 червня 2019 року між сторонами був укладений кредитний договір №ДКЖ-1308, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит в сумі 8 100 грн. на строк до 26 червня 2020 року, із відсотковою ставкою за користування кредитом 0,001% річних. Плата за надання кредиту становить 12,65 грн. щоденно.

Позивач належним чином виконав умови договору, передавши відповідачеві обумовлену договором суму грошових коштів.

За змістом позову, 26 грудня 2019 року сторонами внесено зміни до Кредитного договору шляхом укладення Додаткової угоди №1 до Кредитного договору №ДКЖ-1308 від 27 червня 2019 року, відповідно до якої плата за кредитом визначена сторонами 50,60 грн. щоденно.

Представник КС «Істок» стверджує у позовній заяві, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання, тому станом на 26 березня 2020 року утворилась заборгованість за кредитним договором, яка становить 12 207,68 грн., з яких: заборгованість за основною сумою кредиту 1 358,26 грн.; заборгованість за платою 5 186,59 грн.; заборгованість по відсотках 0,06 грн.; інфляційні нарахування 13,09 грн.; 100% відсотків річних, згідно зі ст. 625 ЦК та п. 4.7.3. кредитного договору 1 649,68 грн.; штраф 4 000 грн., які позивач просив суд стягнути достроково з відповідача, а також вирішити питання судових витрат.

Ухвалою суді Богунського районного суду м. Житомира Кузнєцова Д.В. від 15.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а ухвалою від 02.07.2020 суддею постановлено перейти до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадженням з повідомленням (викликом) сторін.

Сторони в судове засідання не з`явились.

Представник позивача надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі, відзив на позов не надіслав, заяв про розгляд справи у його відсутність до суду не надходило.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе за згодою позивача провести заочний розгляд справи.

Вивчивши й дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності та кожен окремо, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини,які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).

Позивач є фінансовою установою, видом діяльності якої є надання фінансових послуг, передбачених Законом України «Про Кредитні спілки».

Відповідно до п. 5.1 Статуту КС «Істок», кредитна спілка: приймає вступні та обов`язкові пайові та інші внески від членів спілки; надає кредити своїм членам на умовах їх платності, строковості та забезпеченості в готівковій та безготівковій формі.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 27 червня 2019 року звернувся до КС «Істок» із заявою про прийняття його до членів кредитної спілки, за наслідками розгляду якої було прийнято рішення про прийняття його до членів спілки, на що вказує заява відповідного змісту та Витяг з Протоколу засідання правління кредитної спілки за №133 від 27 червня 2019 року.

27 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до КС «Істок» із заявою на отримання кредиту в розмірі 8 100 грн.

Згідно із Протоколом засідання кредитного комітету КС «Істок» було вирішено надати ОСОБА_1 кредит на наступних умовах: сума кредиту 8 100 грн.; строком на 12 місяців; відсоткова ставка 0,001 % річних; плата за надання кредиту 12,65 грн.

27 червня 2019 року між сторонами у справі був укладений кредитний договір №ДКЖ-1308, відповідно до умов якого кредитор зобов`язався надати позичальнику споживчий кредит в сумі 8 100 грн. на строк 12 календарних місяців, із відсотковою ставкою за користування кредитом - 0,001% річних (п. 3.2. Договору). У пункті 2.5. Кредитного договору сторони узгодили, що плата за надання кредиту становить 12,65 грн. щоденно.

Додатком до Договору встановлено графік платежів по погашенню кредиту позичальником, який сторонами узгоджено шляхом поставлення підписів.

Позивач свої зобов`язання за вказаним кредитним договором виконав надавши ОСОБА_1 суму грошових коштів обумовлених кредитним договором у розмірі 8 100 грн., на що вказує видатковий касовий ордер від 27 червня 2019 року.

Відповідно до п.п.7.3 кредитного договору досудовий порядок врегулювання спору, визначений п.6.2.2. договору, - є обов`язковим для сторін.

У зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням зобов`язань ОСОБА_1 за Договором №ДКЖ-1308 від 27 червня 2019 року, відповідно до п.6.2.2., п.6.3, з метою досудового врегулювання спору, на адресу ОСОБА_1 була направлена вимога про наявність заборгованості за Кредитним договором та необхідність її сплати.

26 грудня 2019 року між сторонами укладено Додатковий договір №1 до Кредитного договору №ДКЖ-1308, за змістом якого плата за надання кредиту визначена в розмірі 50,60 грн. щоденно.

Згідно з наданим позивачем та наявним у матеріалах справи розрахунком, відповідачем погашено 6 741,74 грн. основної суми (тіла) кредиту та заборгованість за основною сумою (тіло кредиту) становить: 8 100 грн. - 6 741,74 грн. = 1 358,26 грн.

Як вбачається з наданих КС «Істок» документів, борг по сьогоднішній день відповідачем не погашено та за період із 27.06.2019 по 26.03.2020 року утворилась заборгованість за кредитним договором, яка становить 12 207,68 грн., з них: заборгованість за основною сумою кредиту 1 358,26 грн.; заборгованість за платою 5 186,59 грн.; заборгованість по відсотках 0,06 грн.; інфляційні нарахування 13,09 грн.; 100% відсотків річних, згідно ч. 2 ст. 625 ЦК та п. 4.7.3. кредитного договору 1 649,68 грн.; штраф 4 000 грн.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Стаття 525 ЦК України передбачає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Частиною другою статті 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідно до змісту заявки на отримання кредиту члена КС «Істок» ОСОБА_1 , місцем роботи заявника зазначена військова частина А0339, звання старший солдат, посада водій, вислуга років 6/8 місяців, дата закінчення контракту 2021 року, розмір доходу отримувача 12 700 грн. (а.с.11 на звороті).

Отже, встановлено, що на час укладення кредитного договору 27 червня 2019, відповідач ОСОБА_1 мав статус військовослужбовця, що підтверджено наведеними вище доказами.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Так, в статті 1-2 даного Закону закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими - військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

В частині 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначено, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Головним управлінням оборонного та мобілізаційного планування Генерального штабу Збройних Сил України надано інформацію (лист-відповідь від 01 жовтня 2015 року за вихідним №822/2/8417) про наступне: відповідно до ст.1 Закону України «Про оборону України» з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року №303/2014 в Україні настав особливий період, скасування особливого періоду буде здійснено окремим Указом Президента України «Про демобілізацію» після стабілізації обстановки на сході України; на даний час в Україні діє особливий період.

Національним банком України дано роз`яснення стосовно перегляду умов кредитних договорів позичальників-військовослужбовців, а саме роз`яснено, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації», який набрав чинності з 08 червня 2014 року, внесено доповнення до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до яких, не підлягають нарахуванню штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами й організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду.

Національний банк 14 лютого 2020 року надіслав банкам додаткове роз`яснення щодо виконання ними вимог законодавства України, а саме - не нараховування процентів, штрафів та пені за кредитами для професійних військових та контрактників із початку особливого періоду (із 18 березня 2014 року), а для мобілізованих військових - із дати їх мобілізації.

В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року,тобто з18 березня 2014 року, та триває по теперішній час.

Відповідач ОСОБА_1 , як військовослужбовець, який перебуває на військовій службі, в силу положень п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який набрав чинності з 08 червня 2014 року, не має сплачувати штрафні санкції, пеню за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності, проценти за користування кредитом з початку і до закінчення особливого періоду, який діє і по теперішній час.

Отже, враховуючи вищенаведені вимоги законодавства України, оскільки відповідач ОСОБА_1 , який являється позичальником, є військовослужбовцями ЗСУ, з нього не підлягає стягненню грошові кошти за платою 5 186,59 грн.; заборгованість по відсотках 0,06 грн.; інфляційні нарахування 13,09 грн.; 100% відсотків річних, згідно ст. 625 ЦК та п. 4.7.3. кредитного договору 1649,68 грн.; штраф 4 000 грн., оскільки особливий період розпочався 18 березня 2014 року та триває по теперішній час, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Суд враховує умови проведення заочного розгляду справи та зважає на відсутність в матеріалах справи доказів того, що відповідач позбувся статусу військовослужбовця ЗСУ. Також судом звернуто увагу на відсутність клопотань КС «Істок» щодо витребування відповідних доказів.

Судом встановлено, що відповідачем сплачено 6 741,74 грн. основної суми (тіла) кредиту, а також 1 758,26 грн. плати за надання кредиту, загальна сума внеску складає 8500 грн. (6741,74 грн. + 1758,26 грн.), що підтверджується бухгалтерською довідкою розрахунку боргу по договору про споживчий кредит №ДКЖ-1308 від 27 червня 2019 року (а.с.37).

Враховуючи викладене та той факт, що згідно з наданим розрахунком відповідач сплатив на користь КС «Істок» заборгованість в розмірі 8 500 грн., тобто суму більшу, ніж сума взятого кредиту у розмірі 8 100 грн., суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Зазначене узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11 грудня 2019 року у справі №521/7927/16-ц, провадження №61-14935св19.

На підставі викладеного, ст.ст. 525, 526, 610, 625, 1048, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 2-5, 10-13, 76-81, 141, 264, 265, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

У задоволенні позову Кредитної спілки «Істок» - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Богунський районний суд міста Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя Д.В. Кузнєцов