Ухвала суду № 92342994, 28.09.2020, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/7863/20

н/п 4-с/766/132/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2020 року Херсонський міський суд Херсонської області в складі:

головуючого судді Прохоренко В.В.,

секретар Кравченко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), заінтересована особа Акціонерне товариство «Херсонгаз»,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), заінтересована особа Акціонерне товариство «Херсонгаз», посилаючись на те, що на примусовому виконанні ВДВС Дніпровського РУЮ знаходився виконавчий лист, виданий Дніпровським районним судом м. Херсона 2-2347/09 від 30.07.2009 року про стягнення з нього на користь ТОВ «Херсонрегіонгаз» заборгованості за поставлений природний газ у розмірі 1 607,96 грн.

В межах виконавчого провадження №466265 державним виконавцем Плевако І.І., винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23.12.2009 року. Обтяження зареєстроване за № 9374844 від 23.12.2009 року Херсонською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції.

12.08.2011 року старшим державним виконавцем Коршун Д.В. винесено постанову про зняття арешту з житловий будинок АДРЕСА_1 , накладеного постановою державного виконавця від 23.12.2009 року, на підставі ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з погашенням заборгованості боржником в повному обсязі.

Проте, згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, значиться арешт всього належного йому нерухомого майна.

15.04.2020 року він звернувся до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) з проханням зняти арешт із майна, однак отримав 27.04.2020 року відмову з посилання на знищення виконавчого провадження та рекомендацією відповідно до ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» звернутися до суду з скаргою на рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби.

Вважає, бездіяльність державного виконавця незаконною, оскільки в нього відсутня будь яка заборгованості перед АТ «Херсонгаз».

З огляду на викладене, приписи ст.ст.447-453 ЦПК України просить визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця ВДВС Дніпровського РУЮ щодо не зняття арешту з належного йому частини домоволодіння та зобов`язати Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з належного йому майна, накладеного у виконавчому провадженні ВП14813071, обтяження зареєстроване за №9374844 від 23.12.2009 року Херсонською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.

У судове засідання скаржник не з`явився, надав заяву про розгляд скарги у його відсутність, скаргу підтримав, просив її задовольнити з підстав, зазначених в ній.

Представник Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представник Акціонерне товариство «Херсонгаз» в судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд скарги у її відсутність, вважала скаргу такою, що підлягає задоволенню, обставини зазначені в скарзі підтвердила.

За таких обставин у відповідності до положень ч. 2 ст.450ЦПК України суд вважає за можливе розглянути скаргу у відсутності сторін.

Дослідивши матеріали скарги, перевіривши зібрані у справі докази, суд приходить до наступного висновку.

Стаття 41 Конституції України закріплює право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Матеріалами справи підтверджено, що в проваджені державної виконавчої служби Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Херсона перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-2347 від 30.07.2009 року, виданого Дніпровським районним судом м.Херсона про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Херсонрегіонгаз» заборгованості за поставлений природний газ у розмірі 1 607,96 грн.

23.12.2009 року постановою державного виконавця за № АВ 466265 накладено арешт та заборону відчуження на нерухоме майна, належне ОСОБА_1

12.08.2011 року старшим державним виконавцем Коршун Д.В. винесено постанову про зняття арешту з житловий будинок АДРЕСА_1 , на підставі ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з погашенням заборгованості боржником в повному обсязі.

Проте, згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, значиться арешт всього належного ОСОБА_1 нерухомого майна.

За змістом статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» від 1999року, який діяв під час здійснення виконавчих дій у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа № 2-2347/09 від 30.07.2009 року, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника.

Таким чином, накладення арешту на майно боржника є заходом, спрямованим на забезпечення своєчасного та в повному обсязі виконання рішення суду, який вчиняється в рамках виконавчого провадження державним виконавцем при здійсненні виконавчих дій.

Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 6 від 07.02.2014 р. «Про практику розглядусудами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання рішень у цивільних справах`враховуючи положеннястатті 447 ЦПК, суб`єктом оскарження може бути державний виконавець чи інша посадова особа державної виконавчої служби, які представляють орган державної виконавчої служби, зазначений у статті 3 Закону України "Про державну виконавчу службу", оскільки відповідно до частини другої статті 4 цього Закону державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

15.04.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) з проханням зняти арешт із майна, однак отримав 27.04.2020 року відмову з посилання на знищення виконавчого провадження та рекомендацією відповідно до ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» звернутися до суду з скаргою на рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до положень частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно вимог ч. 1, 2ст. 451ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лишена підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами першою-третьою статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Відповідно до пункту 7 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення на майно боржника.

Матеріали справи не містять відомостей про наявність заборгованості у ОСОБА_1 перед АТ «Херсонгаз».

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» (який діяв на момент виникнення даних правовідносин) у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника. За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, зазначеної в частині другій цієї статті, для їх пред`явлення до органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження, для зняття арешту, накладеного на майно.

Відповідно до п.2 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника.

Згідно ч. 2 ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

За таких обставин, суд вважає за необхідне визнати бездіяльність державного виконавця щодо невжиття заходів по скасування арешту домоволодіння АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , неправомірною, та зобов`язати державного виконавця у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» вчинити дії для зняття арешту з майна заявника.

На підставі викладеного, Закону України «Про виконавче провадження», керуючись ст..ст. 447-453 ЦПК України суд,

УХВАЛИВ:

Скаргу задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) щодо не зняття арешту з домоволодіння АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Зобов`язати державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) вчинити дії щодо зняття арешту з домоволодіння АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладеного постановою від 23.12.2009 року державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районну м. Херсона

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Відповідно до Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.

Суддя: В. В. Прохоренко