Рішення № 92341746, 20.10.2020, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 490/3594/20 провадження №2-а/489/278/20

РІШЕННЯ

Іменем України

20 жовтня 2020 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.

секретаря судового засідання Коденко К.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції в Миколаївській Департаменту патрульної поліції Руденка Володимира Васильовича, Управління патрульної поліції в Миколаївській Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАК № 2656803 від 09.06.2020.

В позові вказав, що відносно нього було винесено постанову, згідно якої 09.06.2020 о 05 год. 12 хв., водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Volkswagen Golf, номерний знак НОМЕР_1 , рухався по пр. Героїв України в м. Миколаєві, без чинного страхового полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив вимоги пп. «ґ» п. 2.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, (далі – Правила дорожнього руху) та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Із вказаною постановою позивач не згодний та вважає її незаконною з огляду на те, що підстав для зупинки його транспортного засобу у інспектора не було. Крім того він має статус учасника бойових дій, про що свідчить посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 , яке він надав на ознайомлення відповідачу при розгляді справи про адміністративне правопорушення, але останній проігнорував положення п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно якого учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності, звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 10.09.2020, з урахуванням вимог статті 286 КАС України, відкрите провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

У судове засідання, призначене на 15.10.2020 11 год. 00 хв., сторони не з`явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Відповідачем було подано до суду відзив на позовну заяву, що не перешкоджає розгляду справи без його участі.

У відзиві вказано, що 09.06.2020 інспекторами Управління патрульної поліції у Миколаївській області Департаменту патрульної поліції було виявлено порушення Правил дорожнього руху, а саме водій транспортного засобу Volkswagen Golf, номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по пр. Героїв України, з відсутніми передбаченими конструкцією грязезахисними фартухами і бризовиками, що є порушенням пп. «е» п. 31.4.7 Правил дорожнього руху. Після зупинки водія, інспектор належним чином представився, пояснив суть правопорушення, причину та підстави перевірки документів. В ході проведення перевірки водій не пред`явив чинний поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП. У зв`язку із чим, після дослідження доказів і надання їм оцінки було встановлено склад адміністративного правопорушення та розглянуто справу про адміністративне правопорушення і винесено постанову.

Суд, дослідивши матеріали справи і встановивши фактичні обставини, дійшов наступного.

Із постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 2656803 від 09.06.2020, вбачається, що 09.06.2020 о 05 год. 12 хв., водій ОСОБА_1 , рухався по пр. Героїв України в м. Миколаєві, керував транспортним засобом Volkswagen Golf, номерний знак НОМЕР_1 , без чинного полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або без чинного внутрішнього електронного договору обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, чим порушив пп. «ґ» п. 2.1 Правил дорожнього руху, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, внаслідок чого на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлений Правилами дорожнього руху.

Згідно п.1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до пп. «ґ» п. 2.1 Правил дорожнього руху, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

В розділі 2 Правил дорожнього руху закріплено обов`язки і права водіїв механічних транспортних засобів.

Відповідно до п. 2.1 Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

За приписами п. 2.4 Правил дорожнього руху на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у п. 2.1 Правил дорожнього руху.

Аналогічні положення закріплені законодавцем також у ст. 16 Закону України «Про дорожній рух».

Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, саме водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ст. 16 Закону України «Про дорожній рух»).

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, які стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Отже, засоби фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, є доказами у справах про адміністративне правопорушення.

Представником відповідача разом з відзивом надано рапорт із поясненнями про факт зупинки та накладення адміністративного стягнення на позивача.

Рапорт являється письмовим поясненням посадової особи (інспектора) безпосередньо керівництву стосовно обставин справи та несе в собі офіційний, доповідний характер.

При цьому суд зазначає, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та рапорт не є беззаперечними доказом вчинення правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Відповідна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.04.2018 у справі № 338/1/17, провадження № К/9901/15804/18.

Крім того, згідно рішення Конституційного суду від 23.12.2014 № 7-рп/2014 у справі № 1-6/2014, в аспекті конституційного звернення положення пункту 13.1 статті 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV зі змінами необхідно розуміти так, що транспортними засобами, які належать учасникам бойових дій, інвалідам війни та інвалідам I групи, є такі наземні транспортні засоби, якими зазначені особи володіють як на праві власності, так і на будь-якій іншій правовій підставі.

Таким чином, слушними є доводи позивача про безпідставність притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, оскільки він є особою, яка на підставі п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», звільняється від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України.

При цьому доводи представника відповідача на те, що останній не пред`явив посвідчення учасника бойових дій судом до уваги не приймаються, оскільки не доведені жодним з досліджених доказів.

Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема, - чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень

За частиною 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до положень ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи фактичну відсутність у справі доказів, які підтверджують порушення позивачем Правил дорожнього руху, внаслідок недоведеності як причини зупинки так і правомірності дій з боку інспекторів поліції, за порушення яких позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 126 КУпАП, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову шляхом скасування рішення суб`єкта владних повноважень та закриття провадження у справі, що відповідає положенням п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України.

Щодо позовних вимог до інспектора Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції Руденка В.В., слід зазначити, що в цій частині суд вважає за необхідне відмовити у задоволені позову, оскільки при розгляді справ про адміністративні правопорушення інспектори відповідного орану діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції, яка регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів, а саме - від імені Департаменту патрульної поліції Національної поліції України і її територіальних органів.

Отже, відповідні інспектори не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями статті 222 КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративне правопорушення, внаслідок чого позовні вимоги заявлені до неналежного відповідача, що тягне за собою відмову у задоволенні позову щодо позовних вимог до інспектора Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції Руденка В.В.

Так як позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір підлягає стягненню з Департаменту патрульної поліції, як юридичної особи, на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 18, 19, 241-246, 286 КАС України, суд

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 2656803 від 09.06.2020 та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646) за рахунок його бюджетних асигнувань 420,40 грн. судового збору на користь держави.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового розгляду:

позивач: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідачі:

Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції, місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 1-Б/1.

інспектор Управління патрульної поліції в в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції Руденко Володимир Васильович, місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 1-Б/1.

Повний текст судового рішення складено 20.10.2020.

Суддя І.В. Коваленко