Рішення № 92341349, 21.10.2020, Чернівецький районний суд Вінницької області

"21" жовтня 2020 р.

Справа № 150/658/19

Провадження по справі № 2/150/25/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2020 року с. Мазурівка

Чернівецький районний суд Вінницької області в складі:

Головуючого судді Суперсона С.П.

За участі секретаря Короленко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовна заява обґрунтована тим, що 05.10.2016 між сторонами було укладено кредитний договір б/н, відповідно до якого відповідач отримала кредит у вигляді встановленого карткового ліміту на платіжну картку у розмірі 4 781,22 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості здійснювалося в наступному порядку: починаючи з 1 по 25 число кожного місяця відповідач надає банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Генеральна угода разом з запропонованими позивачем Умовами та правилами, Тарифами складають між відповідачем та позивачем кредитний договір. Відповідно до п. 1.1.3.2.11 Умов та правил банк має право проводити договірне списання з усіх відкритих в Банку рахунків клієнта в погашення кредитної заборгованості клієнта і третіх осіб, за кредитами, в яких клієнт є поручителем, а також будь-який інший заборгованості, яка виникла у клієнта зважаючи на невиконання зобов`язань перед банком. У зв`язку із невиконанням відповідачем умов кредитного договору, станом на 20.11.2019 (день оформлення позовної заяви позивачем) відповідач має заборгованість у розмірі 13 013,44 грн., яка складається з наступного:

-4 428,13 грн. - заборгованість за кредитом;

-1 790,13 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом;

- 6 022,08 грн. - заборгованість за пенею;

-773,10 грн. - штраф відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди.

Відповідач позовні вимоги не визнала та подала до суду відзив на позовну заяву, згідно якого в анкеті-заяві позичальника процентна ставка не зазначена, не вказано і тип кредитної карти. Крім того, у вказаній заяві, підписаній сторонами відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Також відповідачем зауважується, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим позивачем в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду зі вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-якій редакції, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Також відсутні докази того, що відповідна картка передбачена умовами заяви видана відповідачеві, як і не надано відомостей, що підтверджують строк дії картки, що є істотними умовами договору, доказів зарахування кредитних коштів на картку.

Окрім того, відповідач у відзиві зазначає, що сплив строк позовної давності на звернення позивача до суду з даним позовом, а тому просить суд застосувати позовну давність. Автоматичне неодноразове продовження дії картки не змінює терміну виконання кредитного зобов`язання, отже продовження дії картки для настання кінцевого терміну повернення заборгованості значення немає. Подальше продовження дії картки є способом виконання зобов`язання щодо повернення простроченого кредиту, процентів і неустойки. Також просить застосувати позовну давність до позовної вимоги про стягнення пені.

В свою чергу позивачем подано до суду відповідь на відзив, відповідно до якого заперечує твердження відповідача то зазначає, що 05.10.2016 відповідач маючи невиконані кредитні зобов`язання за якими нею неодноразово порушені строки та порядок погашення заборгованості, за власним бажанням звернулася до банку з метою створення сприятливих умов для виконання зобов`язань по договору. Банк, пішовши на зустріч відповідачеві погодив підписання генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та списання частини заборгованості за вказаним договором.

Генеральною угодою погоджено новий строк погашення заборгованості, а саме з 05.10.2016 по 31.10.2017, розмір заборгованості, розмір відсоткової ставки, порядок і спосіб внесення платежів на погашення заборгованості, а саме шляхом відкриття картрахунку та встановлення кредитного ліміту на платіжну карту в розмірі загальної суми заборгованості.

З моменту підписання Генеральної угоди минуло три роки та відповідач жодного разу не зверталася до банку щодо наявності претензій по штрафах, пені, неустойці, що підтверджує хибність стверджень відповідача та бажання уникнути відповідальності.

Згідно п. 2.2. Генеральної угоди від 05.10.2016, при порушенні позичальником термінів погашення заборгованості,, заначених у Генеральній угоді, УІП, більш ніж на 31 день, з 32 дня порушення, заборгованість вважається простроченою. Позичальник сплачує банку штраф у розмірі 773,10 грн. А тому, підстави для зменшення розміру штрафних санкцій відсутні.

Також, у разі виникнення прострочених зобов`язань за договором ре структуризації, банком нараховується пеня в розмірі 4% від суми заборгованості за кредитом. Відтак дана вимога на думку банку теж є правомірною.

Щодо одночасного стягнення штрафу та пені банк стверджує, що застосування банком в кредитному договорі штрафу та пені як окремих видів неустойки є подвійним притягненням до відповідальності, адже характер правопорушень в даному випаку різний.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Отже, датою 31.10.2017 визначено кінцеву дату для здійснення позичальником останнього щомісячного платежу по погашенню кредиту в розмірі та в строки, встановлені договором при відсутності порушень по сплаті та простроченої заборгованості, а не кінцевий термін спливу виконання своїх грошових зобов`язань за генеральною угодою та припинення зобов`язань в цілому.

Відповідно до кредитного договору відсутні підстави для припинення щомісячного нарахування процентів на суму простроченої заборгованості по кредиту, як плату за весь час фактичного користування кредитними коштами, оскільки розрахунок зоборгованості здійснюється до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом.

Отже, аналізуючи умови кредитного договору, визначені сторонами , у випадку неналежного виконання позичальником зобовязань за кредитним договором та наявності простроченої заборгованості по кредиту, зобовязання слпатити проценти за час фактичного користування кредитними коштами у позичальника виникає щомісячно і на разі являється не припиненим.

Представником позивача заперечується також сплив строків позовної давності з огляду на те, що відповідно до п. 1.1.7.31 Умов договору строк позовної давності за кредитним договором щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки (пені та штрафів) був збільшений до 50 років.

Згідно умов договору стирок виконання зобовязань спливає 31.10.2017. Позивач звернувся до суду з позовом 08.12.2019, що слідує з штампу АТ «Укрпошта» про прийняття поштового відправлення, тобто до спливу позовної давності. У зв`язку із цим, обставини, на які відповідч посилається в своєму відзиві, не відповідають дійсності.

Підстав для застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені також немає, оскільки порушення зобов`язання триває, тому позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Сторони та їхні представники в судове засідання не з`явилися, подали заяви про розгляд справи у їхню відсутність.

Суд, дослідивши матеріали справи та наявні при ній докази, подані сторонами відзиви та заперечення на відзиви дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 05.10.2016 між сторонами було укладено генеральну угоду про реструктуризацію боргу б/н, відповідно до якої відповідач отримала кредит у вигляді встановленого карткового ліміту на платіжну картку у розмірі 4 781,22 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом. Погашення заборгованості здійснювалося в наступному порядку: починаючи з 1 по 25 число кожного місяця відповідач надає банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана Генеральна угода разом з запропонованими позивачем Умовами та правилами, Тарифами складають між відповідачем та позивачем кредитний договір.

Відповідно до п. 2.1 розділу 2 Генеральної угоди відповідач взяла на себе зобов`язання по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 1,083 % в місяць на суму залишку боргу по кредиту щомісячно.

Як стверджується генеральною угодою (п 2.1 розділу 2), останній термін погашення боргу - 31.10.2017.

Відповідно до п. 2.2. розділу 2 генеральної угоди, при порушенні позичальником термінів погашення заборгованості, зазначених у генеральній угоді, більш ніж на 31 день, з 32 дня порушення, заборгованість вважається простроченою. Позичальник зобов`язується сплатити банку штраф у розмірі 773,10 грн.

Відповідно до наказу АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 30.09.2014 , у разі виникнення прострочених зобов`язань за договором реструктуризації банком нараховується пеня в розмірі 4 % від суми заборгованості за кредитом.

У зв`язку із невиконанням відповідачем умов кредитного договору, станом на 20.11.2019 (день оформлення позовної заяви позивачем) відповідач має заборгованість у розмірі 13 013,44 грн., яка складається з наступного:

-4 428,13 грн. - заборгованість за кредитом;

-1 790,13 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом;

- 6 022,08 грн. - заборгованість за пенею;

-773,10 грн. - штраф відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 634 ЦК України, передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною 1 ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Вимоги ст. 526, 527, 530 ЦК України передбачають, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням вимог, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Вимогами ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 2 ст. 615 ЦК України передбачає, що одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Виходячи зі змісту вимог ЦК України, у тому числі ч. 2 ст. 530 цього Кодексу, судом установлено факт не виконання відповідачем узятих зобов`язань за кредитним договором щодо повернення позивачеві фактично отриманої суми кредитних коштів, зокрема непогашеного тіла кредиту та відсотків за користування кредитом, що у свою чергу порушує право позивача на виконання умов договору та повернення суми наданого кредиту, а тому в цій частині порушене право підлягає судовому захисту.

Оскільки ОСОБА_1 припинила виконувати зобов`язання за укладеною з банком Генеральною угодою і має непогашену заборгованість за кредитом в розмірі 4 428,13 грн., процентами у розмірі 1 790,13 грн., суд вважає вимогу банку про повернення вказаних грошових сум обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім того, п. 2.2 розділу 2 Генеральної угоди передбачено, що при порушенні позичальником термінів погашення заборгованості, зазначених у генеральній угоді, більш ніж на 31 день, з 32 дня порушення, заборгованість вважається простроченою. Позичальник зобов`язується сплатити банку штраф у розмірі 773,10 грн.

Враховуючи, що відповідачем було погоджено умови даної Генеральної угоди на підтвердження чого 05.10.2016 останньою проставлено підпис під вказаною угодою, підлягає до стягненню з відповідача на користь позивача штраф у розмірі 773,10 грн.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені, суд вважає, що позов в цій частині задоволенню не підлягає у зв`язку з безпідставністю та необгрунтованістю вимог в цій частині.

Так, відповідно до статей 12, 76-81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана за допомогою належних та допустимих доказів довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно зі статтями 13 та 89 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених сторонами вимог, на підставі доказів, які він оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України.

Разом з тим, у заяві позичальника та генеральній угоді процентна ставка пені не зазначена.

В поданому до суду запереченні на відзив представник позивача посилається на наказ банку від 30.09.2014, у якому зазначено про розмір пені, що підлягає до стягнення з боржників. Проте, матеріали справи не містять підтверджень того, що саме з цим наказом та викладеними у ньому умовами ознайомлена відповідач, що вона їх розуміла, ознайомилася та погодилася. Також суд не вбачає підстав для врахування при визначенні суми боргу за пенею правил та умов надання банківських послуг з огляду на те, що вони також не підписані відповідачем та відсутні підстави стверджувати, що остання була з ними ознайомлена, саме ці умови вона розуміла та погодилася з ними.

Відтак, надані позивачем правила та умови надання банківських послуг, наказ від 30.09.2014, з огляду на те, що у них відсутній підпис позичальника про ознайомлення з ними, та вони не визнаються позичальником, не можуть бути взяті до уваги судом як доказ у справі. А тому, відсутні підстави вважати, що при укладенні угоди відповідач прийняла запропоновані банком умови та правила, а також наказ від 30.09.2014.

Такі висновки суду відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, а також висновкам Верховного Суду у складі КЦС, викладеним у постанові від 10.06.2020 у справі № 562/02/17, провадження № 61-25451св18.

Вирішуючи питання щодо заявленого відповідачем клопотання про застосування позовної давності суд виходить із наступного.

Відповідно до ст.. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як слідує із Генеральної угоди , підписаної сторонами 05.10.2016, строк остаточного виконання зобов`язання відповідачем становить до 31.10.2017.

Таким чином, позовна давність за позовними вимогами спливає 31.10.2020.

В свою чергу, як слідує зі штампу АТ «Укрпошта» на поштовому відправленні (конверті з позовом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 ), що надійшло на розгляд суду, позовна заява позивачем подана 08.12.2019.

Відтак, позивачем не пропущено трирічний строк на звернення до суду з даним позовом, а тому у застосуванні позовної давності слід відмовити.

Отже, на підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за генеральною угодою б/н від 05.10.2016 в розмірі 6 991 (шести тисяч дев`ятсот дев`яносто однієї) гривні 36 копійок, що складається з заборгованості за кредитом у розмірі 4 428,13 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі 1 790,13 грн., штрафу відповідно до п. 2.2 генеральної угоди у розмірі 773,10 грн.

В іншій частині позову належить відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню із відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» судові витрати у розмірі 1 921,00 грн. (а.с. 1).

У відповідності до положень п. 5 ч. 7 ст. 265 ЦПК України призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати, що понесені відповідачем в ході розгляду даної справи та встановити відповідачеві строк для надання суду доказів про суму понесених нею витрат на правову допомогу.

На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Чернівецьким РВ УМВС України у Вінницькій області 02.10.2008, на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_3 , МФО №305299) заборгованість за генеральною угодою б/н від 05.10.2016 в розмірі 6 991 (шести тисяч дев`ятсот дев`яносто однієї) гривні 36 копійок, що складається із заборгованості за кредитом у розмірі 4 428,13 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі 1 790,13 грн., штрафу відповідно до п. 2.2 генеральної угоди у розмірі 773,10 грн.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Чернівецьким РВ УМВС України у Вінницькій області 02.10.2008, на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_3 , МФО №305299) судовий збір в розмірі 1 921,00 грн.

Призначити на 09 годину 30 хвилин 03 листопада 2020 року судове засідання для вирішення питання про судові витрати, понесені відповідачем ОСОБА_1 .

Надати ОСОБА_1 строк для подання до суду доказів щодо розміру понесених нею судових витрат до 02 листопада 2020 року.

Рішення може бути оскаржено на протязі тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Головуючий суддя С.П. СУПЕРСОН