Рішення № 92339371, 20.10.2020, Вижницький районний суд Чернівецької області

Справа № 713/1667/20

Провадження №2/713/427/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

20.10.2020 м. Вижниця

Вижницький районний суд Чернівецької області в складі головуючого судді Кириляк А.Ю., за участю секретаря Матейчук Л.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду м. Вижниця цивільну справу за позовом ПАТ «Просто-Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди порядку регресу .

В позові вказує, що 20 грудня 2019 року Приватне акціонерне товариство „Просто страхування з обмеженою відповідальністю «Буковина-Транс Екіпаж» уклали Поліс № АО/4661583 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно якого було застраховано відповідальність власника транспортного засобу «ХАЗ 3250», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

25 січня 2020 року в місті Чернівці на вулиці Перемоги відбулась дорожньо-транспортна пригода. Учасниками даної пригоди були: автомобіль «Mercedes», реєстраційний номер НОМЕР_2 (власник транспортного засобу ОСОБА_3 ), яким керував ОСОБА_4 ; та забезпечений транспортний засіб «ХАЗ 3250», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 .

28 січня 2020 року до AT «ПРОСТО-страхування» із повідомленням про подію, що має ознаки страхового випадку, звернувся ОСОБА_4 . Внаслідок вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено транспортний засіб «Mercedes»", реєстраційний номер НОМЕР_2 , а його власнику заподіяно матеріальних збитків.

Відповідно до постанови Садгірського районного суду міста Чернівці від 12 лютого 2020 року: « ОСОБА_1 вчинив адміністративні правопорушення передбачені ст. ст. 122-4, 124 КУпАП, а саме: 25.01.2020 року, о 06 год. 45 хв., в м. Чернівці по вул. Перемоги, 9, керуючи маршрутним автомобілем марки «ХАЗ-3250.02», д.н.з. НОМЕР_1 , під час початку руху вперед не вжив всіх необхідних заходів, внаслідок чого автомобіль відкотився за інерцією назад та допустив наїзд на припаркований автомобіль марки «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , після чого покинув місце ДТП».

Згідно до Висновку/калькуляції № 143803 від 10 березня 2020 року вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу «Mercedes», реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 16 695,23 гривень

За результатами розгляду наданих документів співробітниками AT «ПРОСТО-страхування» було складено страховий акт № 143803, а вищезазначена дорожньо-транспортна пригода була визнана страховим випадком. Відповідно до платіжного доручення № 6298 від 07 квітня 2020 року AT «ПРОСТО-страхування» виплатило страхове відшкодування за ремонт транспортного засобу «Mercedes», реєстраційний номер НОМЕР_2 , в розмірі 16 695,23 гривень.

Таким чином, фактичні витрати AT «ПРОСТО-страхування», пов`язані з цим страховим випадком складають 16 695,23 гривень.

Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО- страхування» намагалося здійснити досудове врегулювання даного спору шляхом направлення регресної вимоги № 04-1654 від 05 червня 2020 року на адресу відповідача. Однак, останній жодним чином не відреагував на дане звернення.

Просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» затрати по виплаті страхового відшкодування в розмірі 16 695,23 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» витрати по оплаті судового збору розмірі в розмірі 2 102,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» 5 000,00 гривень судових витрат, пов`язаних із оплатою професійної правової допомоги.

Представник позивача в судове засідання не з`явився . В адресованій суду заяві просить розглядати справу у його відсутність, позов підтримують в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, будучи повідомленим про місце, день та годину слухання справи належним чином, причини неявки суду не повідомив

З письмової згоди представника позивача, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено,що 20 грудня 2019 року Приватне акціонерне товариство „Просто страхування з обмеженою відповідальністю «Буковина-Транс Екіпаж» уклали Поліс № АО/4661583 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно якого було застраховано відповідальність власника транспортного засобу «ХАЗ 3250», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Відповідно до постанови Садгірського районного суду міста Чернівці від 12 лютого 2020 року: « ОСОБА_1 вчинив адміністративні правопорушення передбачені ст. ст. 122-4, 124 КУпАП, а саме: 25.01.2020 року, о 06 год. 45 хв., в м. Чернівці по вул. Перемоги, 9, керуючи маршрутним автомобілем марки «ХАЗ-3250.02», д.н.з. НОМЕР_1 , під час початку руху вперед не вжив всіх необхідних заходів, внаслідок чого автомобіль відкотився за інерцією назад та допустив наїзд на припаркований автомобіль марки «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , після чого покинув місце ДТП».

Згідно до Висновку/калькуляції № 143803 від 10 березня 2020 року вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу «Mercedes», реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 16 695,23 гривень.

За результатами розгляду наданих документів співробітниками AT «ПРОСТО-страхування» було складено страховий акт № 143803, а вищезазначена дорожньо-транспортна пригода була визнана страховим випадком.

Відповідно до платіжного доручення № 6298 від 07 квітня 2020 року AT «ПРОСТО-страхування» виплатило страхове відшкодування за ремонт транспортного засобу «Mercedes», реєстраційний номер НОМЕР_2 , в розмірі 16 695,23 гривень.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Законом України «Про страхування», ЦК України та іншими законодавчими актами.

Згідно із частинами першою та другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з вимогами статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала, у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Під час застосування наведених норм права підлягає врахуванню правовий висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176цс18 (пункти 68-70): стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик особи, яка завдала шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість особи, яка завдала шкоди, у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 зазначеного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Таким чином, відносини між сторонами у справі регулюються правилами статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування». Позивач (який є страховиком потерпілої особи) виконав свої зобов`язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі.

У зв`язку з виплатою позивачем страхового відшкодування до цієї особи (як до страховика потерпілої особи) перейшло право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв`язку із завданням шкоди відповідачем, у порядку суброгації.

Відносини ж між відповідачем та його страховиком регулюються умовами, визначеними у договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та правилами статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно з частиною першою зазначеної статті, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Таким чином, страховик відповідача виконав свої зобов`язання, відшкодувавши витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням його зносу.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У зв`язку із заміною сторони кредитора у деліктному правовідношенні в межах фактичних витрат до позивача перейшло право вимоги у відповідній частині до відповідача, оскільки страхова виплата страховика відповідача є недостатньою для повного відшкодування завданої ним шкоди.

Отже, за змістом статті 993 ЦК України в системному зв`язку зі статтею 990 цього Кодексу та статтею 27 Закону України «Про страхування» можна дійти висновку про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно з приписами частини 4 статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до частини 6 статті 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, що набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). За положеннями статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України). У відповідності до частини 6 статті 81 ЦПК України, доказування не мо же ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що обставини, на які посилається позивач знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, не спростовані відповідачем і ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню.

Таким чином, суд прийшов до висновку про задоволення вимог позивача, оскільки з наведених вище норм та обставин, вбачається, що відповідач має вішкодувати шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної вимоги, в розмірі 16695,23 грн., тобто різницю між вартістю відновлюваного ремонту, виплаченою позивачем та виплатою страхового відшкодування страховою компанією, в якій була застрахована цивільна-правова відповідальність відповідача.

Окрім цього, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача документально підтверджена сплачена сума судового збору у розмірі 2102,00 грн.

Відповідно до ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних із розглядом справи відносться зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Отже, що стосується стягнення витрат на користь позивача за професійну правничу допомогу, то суд виходить з наступного: Постановою Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» п. 47, 48 також роз`яснено, що право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013). Витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони. При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом або іншим фахівцем у галузі права. Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у статті 133, статтях 137, 141 ЦПК України. Витрати на правничу допомогу, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Судом встановлено, що позивач звернутися за правовою допомогою до особи, яка надає послуги в галузі права - Адвокатського бюро «Синюк та партнери». 02 січня 2020 року між AT «ПРОСТО-страхування» та Адвокатським бюро «Синюк та партнери» було укладено Договір про надання правової допомоги по відшкодуванню шкоди по страховому випадку, який відбувся із забезпеченим транспортним засобом «Mercedes», реєстраційний номер НОМЕР_2 .

За надану правої допомоги позивач сплатив 5 000,00 гривень, що підтверджується Реєстром справ від 01 липня 2020 року (, Актом виконаних робіт від 31 липня 2020 року; детальним описом робіт (наданих послуг) від 31 липня 2020 року та платіжним дорученням № 10838 від 02 липня 2020 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 8, 55, 61, 129 Конституції України, ст.ст. 3, 10, 11, 16, 1166, 1194 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 137, 141, 258-259, 263-265, 267, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ПАТ «Просто-Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» затрати по виплаті страхового відшкодування в розмірі 16 695,23 (шістнадцять тисяч шістсот дев`яносто п`ять ) гривень, судовий збір розмірі в розмірі 2 102,00 ( дві тисячі сто дві )гривні та 5 000,00 (п`ять тисяч) гривень витрат, пов`язаних із оплатою професійної правової допомоги.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Суддя А. Ю. Кириляк