Ухвала суду № 92339229, 20.10.2020, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/262/20

№ провадження 1-кп/646/540/2020

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2020 м.Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:

судді: Білінської О.В.,

за участі секретаря - Літвякової І.О.,

прокурора - Трифонова П.В..

захисника - адвоката Звєряка О.С.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

розглянувши в закритому судовому засіданні у м. Харкові матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019220060002555 від 20.10.2019 року, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за п. 10, 13 ч.2 ст. 115, ч.5 ст.152 КК України,-

в с т а н о в и в :

В провадженні Червонозаводського районного суду м.Харкова перебуває вказана справа.

Від прокурора надійшло клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.

В обґрунтування клопотання прокурора посилався на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: що обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування, суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Також прокурор зазначив, що вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 , умисного тяжкого злочинну та тяжкість покарання, що йому загрожує, свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Захисник проти задоволення клопотання прокурора заперечував, вважав за можливе змінити запобіжний захід на домашній арешт, за адресою місця проживання та реєстрації.

Обвинувачений підтримав думку захисника, щодо застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу, а саме цілодобового домашнього арешту.

Суд, розглянувши клопотання прокурора, вислухавши думку прокурора, захисника та обвинуваченого, приходить до наступного.

За змістом ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Пунктом 20-5 розділу XI Перехідних положень КПК України тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), встановлено такі особливості судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях та розгляду окремих питань під час судового провадження, зокрема у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально.

Враховуючи, що головуюча суддя Теслікова І.І. та суддя Єжов В.А. знаходяться на лікарняному, строк дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 спливає 24.10.2020 року, тому з метою захисту та дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у вказаному кримінальному провадженню, питання про продовження запобіжного заходу відповідно до вимог абз. 5 п. 20-5 розділу XI Перехідних положень КПК України, підлягає вирішенню іншим суддею зі складу колегії суддів, оскільки справа розглядається колегіально.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході досудового розслідування, відповідно до ухвали слідчого судді від 23.10.2019 року, було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який ухвалою суду від 26.08.2020 року продовжений на строк до 24.10.2020 року.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

При цьому, доцільність продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою судом виправдовується відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, про що викладено правову позицію в рішенні ЄСПЛ «Летельє проти Франції оскільки у разі доведеності вини обвинуваченого передбачено можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий строк, що може викликати загрозу втечі обвинуваченого.

Вирішуючи питання клопотання прокурора суд також виходить з того, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Харкова, громадянин України, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимий за скоєння злочинів проти життя та здоров`я особи.

Судом при вирішенні питання щодо продовження строку запобіжного заходу відносно обвинуваченого, враховано тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання виним в вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, обставини, що характеризують обвинуваченого, а саме, що останній офіційно не працює, тобто не має постійного джерела доходу, не одружений, а отже не має стійких соціальних зв`язків, раніше судимий за скоєння злочинів проти життя та здоров`я особи, обвинувачується у скоєнні злочину проти життя, тому суд вважає, що ризики, які були підставою для обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та які передбачені п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, у даному випадку не зменшилися та продовжують існувати, а саме такі ризики як: можливість переховування від органів досудового слідства та суду незаконного впливу на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини.

Крім того, стороною захисту не надано будь - яких доказів на підтвердження того, що ризик переховування цього обвинуваченого, а також ризик його впливу на інших учасників процесу, або взагалі перестали існувати, або зменшилися настільки, що й такий запобіжний захід як інший не пов`язаний із позбавленням волі здатний їм запобігти, а тому підстав для зміни застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший не пов`язаний із позбавленням волі суд не вбачає.

Обставин, які були б підставою для обрання обвинуваченому іншого більш м`якого запобіжного заходу стороною захисну наведено не було.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_1 строком на 60 днів та відмову в задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу.

Також слід зазначити, що з урахуванням обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, тобто умисного вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, застава останньому не визначається, що відповідає положенням ч. 4 ст.183 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 31, 176, 177, 178, 180, 183, 331, 369 КПК України,

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 60 днів, а саме до 18 грудня 2020 року включно.

Строк дії ухвали встановити до 18 грудня 2020 року включно.

Відмовити у задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу.

Ухвала в частині вирішення питання про продовження строку запобіжного заходу може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду в термін 7 днів з моменту її проголошення.

Суддя О.В. Білінська