Ухвала суду № 92338472, 16.10.2020, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/3658/20

н/п 2/953/1624/20

УХВАЛА

"16" жовтня 2020 р. Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого – судді Зуба Г.А.

за участю секретаря - Черниш О.М.,

представників - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», третя особа – ОСОБА_4 про визнання договору іпотеки припиненим,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з вказаним позовом, в якому з подальшим уточненням просить визнати припиненим договір іпотеки №010-2/07/1-700/1-07 від 12.06.2007 року укладений між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_5 , посвідчений ПН ХМНО Клопотовою Л.Ю. за реєстр. №2588; стягнути з відповідача витрати по оплаті судового збору в розмірі 840,80 грн., та витрати на правничу допомогу в розмірі 20000 грн. В обгрунтування вказаних вимог посилається на те, що спірне іпотечне майно було придбано позивачем в процедурі банкротства ФОП ОСОБА_5 в межах ліквідаційної процедури.

Ухвалою судді від 28.04.2020 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву, та відкрито провадження в ній в порядку загального позовного провадження.

Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву.

15.06.2020 року до суду надійшло клопотання від ОСОБА_4 про залучення її по дійсній справі в якості співпозивача, в задоволенні якого було відмовлено судом, та залучено останню в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору.

30.06.2020 року на адресу суду надійшла позовна заява в уточненій редакції, відповідно до якої позивачами зазначені: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 до ТОВ «ФК «Форінт» про визнання договору іпотеки припиненим.

Згідно з ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Право позивача змінити предмет чи підстави позову передбачене частиною 3 статті 49 ЦПК України. Відповідно до вказаної норми закону до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 10 постанови від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду», якщо позов пред`явлений не всіма особами, яким належить таке право, суд не вправі залучати таких осіб до участі у справі як співпозивачів, оскільки згідно з принципом диспозитивності

особа, якій належить право вимоги, розпоряджається своїми правами на власний розсуд.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.01.2019 року, яка на разі оскаржується ОСОБА_4 на даний час, визнано за ФОП ОСОБА_5 право власності на спірні приміщення, які є предметом оспорюваного договору іпотеки.

Представником відповідача подано до суду клопотання про закриття провадження у справі, у зв`язку з тим, що вказана справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства в межах справи №5023/1704/12 відносно ФОП ОСОБА_5 , яка знаходиться на розгляді в Господарському суді Харківської області, та постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.09.2017 року визнано недійсними результати аукціону з продажу майна банкрута – ФОП ОСОБА_5 , оформлені протоколом №1 від 18.05.2012 року, а саме нежитлових приміщень другого поверху №60,63 в літ. «А-5» загальною площею 141,4 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 (предмет іпотеки); та визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 18.05.2012 року, а саме: нежитлових приміщень другого поверху №60,63 в літ. «А-5» загальною площею 141,4 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного між попереднім ліквідатором ФОП ОСОБА_5 арбітражним керуючим Самойленко О.М. та ОСОБА_3 , посвідчений ПН ХМНО Гуревічовим О.М. та зареєстр. в реєстрі за №372. Таким чином, право власності на спірне нерухоме майно залишилось за ФОП ОСОБА_5 , щодо якої триває процедура банкрутства, а тому такий спір підлягає розгляду Господарським судом Харківської області в межах справи №5023/1704/12 про банкрутство ФОП ОСОБА_5 .

Представником ОСОБА_4 – адвокатом Колобовим Л.В. подані заперечення на подану заяву про закриття провадження, в якій він просить відмовити в задоволенні вказаного клопотання, оскільки вказаний спір є приватноправовим, та дана справа є спором про цивільне право щодо права власності на спірне нерухоме майно, та не підлягає розгляду в господарському процесі.

Представник позивача та третьої особи – адвокат Колобов Л.В. в підготовчому судовому засіданні просив прийняти уточнену позовну заяву до розгляду, та відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження по справі.

Представник відповідача ТОВ «ФК «Форінт» Фісатіді Г.Д. в підготовчому судовому засіданні підтримала клопотання про закриття провадження по справі.

У статті 124 Конституції України закріплено, щоправосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Відповідно до змісту статей 11, 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Можна зробити висновок, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге, - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Під час вирішення питання щодо можливості розгляду справи в порядку цивільного судочинства необхідно керуватися завданнями цивільного судочинства, передбаченими у статті 2 ЦПК України, якими є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

При цьому повинен враховуватися принцип правової визначеності, що не допускає наявності провадження, а отже і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами з того ж предмета, але судами у різних юрисдикціях.

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.04.2012 року порушено провадження у справі № 5023/1704/12 про банкрутство ФОП ОСОБА_5 , та відкрито ліквідаційну процедуру.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким кодекси

викладено в нових редакціях.

За пунктом 8 частини першої статті 20 ГПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

21 жовтня 2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18 жовтня 2018 року № 2597-VIII (далі - Кодекс № 2597-VIII).

У пункті 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство.

Відповідно до статті 7 Кодексу №2567-VIII спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

За таких умов, позовні вимоги, заявлені до майна боржника, стосовно якого порушена справа про банкрутство, підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Аналогічний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі №607/6254/15-ц, у постанові від 28 січня 2020 року у справі №50/311-б, у постанові від 18 лютого 2020 року у справі №918/335/17.

За таких обставин, з огляду на те, що позовні вимоги, заявлені до майна ФОП ОСОБА_5 , стосовно якої порушена справа про банкрутство, та існують спори щодо предмету іпотеки відповідно до оспорюваного договору іпотеки від 12.06.2007 року, то зазначений спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки спір стосовно вказаних позовних вимог підлягає розгляду господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, що виключає можливість розгляду справи у порядку цивільного судочинства, а тому у прийнятті уточненої позовної заяви також слід відмовити.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що провадження по дійсній справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України з роз`ясненням права позивача на звернення з вказаним позовом до господарського суду Харківської області, до юрисдикції якого віднесено розгляд таких справ.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 13, 255 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В прийнятті позовної заяви в новій редакції ОСОБА_4 , ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» про визнання договору іпотеки припиненим – відмовити.

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», третя особа – ОСОБА_4 про визнання договору іпотеки припиненим - закрити.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі в 15-дений строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.

Повний текст ухвали виготовлено 21 жовтня 2020 року.

Суддя Г.А. ЗУБ