Ухвала суду № 92336554, 20.10.2020, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

20.10.2020 Справа №607/16341/20

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Сташків Надія Михайлівна, розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Баворовського» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ОСОБА_1 подала до суду позовну заяву до Фермерського господарства «Баворовського» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6125282300:01:001:0180, площею 1,9000 га, яка є предметом договору оренди земельної ділянки, укладеного 20 березня 2018 року між Фермерським господарством «Баворовського» та ОСОБА_1 , шляхом зобов`язання відповідача повернути їй цю земельну ділянку. Позов обгрунтовано тим, що договір оренди позивач вважає неукладеним, оскільки вона цього договору не підписувала, а підписи від її імені проставлені іншою особою.

Одночасно з позовною заявою позивач подала заяву про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу виконувати будь-які сільськогосподарські роботи на вищевказаній земельній ділянці.

Необхідність вжиття заходів забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що відповідач може до ухвалення рішення обробити земельну ділянку (зорати, засіяти тощо) сільськогосподарськими культурами, якими позивач не хоче засівати землю, вимагати відшкодування вартості робіт, що в подальшому може ускладнити виконання рішення суду.

Розгляд заяви здійснено судом у строки, визначені ч. 1 ст. 153 ЦПК України, в порядку письмового провадження за наявними у суду матеріалами без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання, що відповідає вимогам ч. 13 ст. 7 та ч. 1 ст. 153 ЦПК України.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд приходить до таких висновків.

Як слідує з викладених у позовній заяві обставин, 20 березня 2018 року між Фермерським господарством «Баворовського» та ОСОБА_1 укладено договір оренди належної позивачу на праві власності земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6125282300:01:001:0180, площею 1,9000 га. Однак позивач стверджує, що цього договору не підписувала, відтак вважає його неукладеним, а користування відповідачем її земельною ділянкою – безпідставним.

На обгрунтування позовних вимог позивач надала копію державного акта, що підтверджує її право власності на вказану земельну ділянку, копію договору оренди з актом приймання-передачі, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, згідно з яким право оренди вищевказаної земельної ділянки зареєстроване за відповідачем, а також копію висновку експертного дослідження, з якого вбачається, що підписи від імені ОСОБА_1 у примірнику договору оренди земельної ділянки від 20 березня 2018 року та в акті приймання-передачі виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Частиною 2 ст. 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 81 ЦПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення чи неможливості його виконання без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Позивач, обгрунтовуючи наявність підстав вжиття заходів забезпечення позову, не надала жодних доказів про те, яким чином використовується вищевказана земельна ділянка відповідачем, коли востаннє оброблена, чи засаджена на даний час сільськогосподарськими культурами та чи не відбувається процес збирання врожаю.

Із долучених до позовної заяви доказів таких обставин встановити не можливо.

За таких обставин суд вважає, що застосування заборони відповідачу виконувати будь-які сільськогосподарські роботи може завдати непоправних збитків та призвести до невиправданої непропорційності й порушення збалансованості інтересів сторін.

Позовними вимогами відповідно до прохальної частини позовної заяви є усунення перешкод позивачу в користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання відповідача повернути їй цю земельну ділянку.

Відтак, за одного лише припущення позивача про потенційну можливість відповідача обробити земельну ділянку (зорати, засіяти тощо) сільськогосподарськими культурами, якими позивач не хоче засівати землю, суд не вбачає підстав вважати, що виконання можливого рішення про задоволення позову в межах заявлених позовних вимог буде утрудненим або неможливим.

З огляду на викладене, беручи до уваги, що позивачем не доведено існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду та ефективного захисту її прав у разі невжиття заходів забезпечення позову, суд вважає, що в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову слід відмовити.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 149 – 153, 260 – 261, 353 – 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Баворовського» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою – відмовити.

Ухвала набираєзаконної сили негайно після її проголошення.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Головуючий суддяН. М. Сташків